Політичний режим в Україні, його риси та особливості

Політичний режим в Україні періоду 1994 - 2003 рр. більшість дослідників визначала як недемократичний в діапазоні від неототалітарного, згідно з науковцем В. Полохало, до змагального напівавторитарного, за твердженням дослідника Т.

В листопаді - грудні 2004 року в Україні відбулася ненасильницька зміна правлячої еліти за масової участі населення в політичному страйку в період президентської виборчої кампанії. Цю політичну подію можемо охарактеризувати як транзит або перехід від одного типу політичного режиму до іншого. Початком переходу вважається лібералізація старого режиму. В Україні, як і у всьому CPCP, лібералізація почалась наприкінці 1980-х років. Щоправда, «перебудова» в Україні розпочалась з певним відставанням від Москви, що було характерним у відносинах між імперським центром і республіками. Провал путчистів у серпні 1991 року і проголошення суверенітету Росії, України та інших республік колишнього CPCP дав початок другому етапу переходу. З цього моменту динаміка і глибина реформ у кожній республіці набували особливого виду. У республіках Балтії перехід відбувався поступально та лінійно, тоді як в Україні, Білорусі та Росії поступальність і лінійність була перервана в різний час. Поряд із повільним процесом формування демократичних інститутів у трьох слов’янських республіках почали формуватися авторитарні режими, кожен з яких мав свої особливості. Зупинення демократизації і повернення до патримоніального панування та султанізму відбулась також і в кавказьких та середньоазійських республіках.

Ненасильницька зміна влади 2004 року в Україні дає підстави вважати ці події початком третього етапу переходу. Український варіант переходу має кілька особливостей. По- перше, український перехід є тривалішим, ніж переходи у східноєвропейських чи балтійських країнах. По-друге, зі зміною влади розпочався третій етап суспільних трансформацій. Перший етап тривав з кінця 1980-х років до 1991 року. Другий - з 1991 року до кінця 2004. В цей період в Україні радянський номенклатурний авторитаризм трансформувався в новітній кланово-олігархічний різновид авторитаризму. Визначальною рисою цього етапу є нова, але неповна зміна еліт, а суттю - змагання між політичними і бізнесовими угрупуваннями, з одного боку, та намагання зберегти обличчя перед громадянами - з іншого.

Найбільшою загрозою для суспільства, на думку політолога Ю. Мацієвського, є непрозорість і непублічність ухвалення політичних рішень, інформаційна закритість влади, збереження політичної корупції. При вивченні перехідних режимів, поряд з трьома постійними ознаками політичного режиму, переліченими вище, слід враховувати і кілька змінних. Для цього увагу належить звертати принаймні на кілька індикаторів, що чіткіше пояснюватимуть характер перехідного режиму. До них зараховуються такі: структура панівних груп (еліт) у суспільстві, статус і становище опозиції, вплив неінституціоналізованих структур на політичний процес.

У структурі як правлячої, так і опозиційної еліти України зберігається фрагментованість, фракційність, внутрішня боротьба і брак спільних цінностей, що могли б стати основою досягнення загальнонаціонального консенсусу. Статус опозиції залишається неврегульованим. Вплив неіституціоналізованих структур на політичний процес в Україні переважно виявляється у діяльності фінансово- промислових груп (ФПГ).

Отже, в Україні зі зміною перших осіб держави і значного прошарку еліти другого ешелону (голів обласних і райдержадміністрацій) політичний режим за своєю суттю залишається гібридним. Інерційність інститутів старого режиму впливала на ситуацію в Україні у 1994-2003 р., вона ж зберігає вплив і в період з 2005 р.

Слід наголосити, що авторитарні тенденції помітні як у виконавчій, так і в законодавчій гілці влади. У парламенті через запровадження інституту імперативного мандата зріс вплив формальних і неформальних лідерів партій та керівників фракцій, а вплив депутатів на законодавчий процес зменшується. Рух України до консолідованої демократії залежатиме від здатності політичних еліт конструктивно співпрацювати, діяльності уряду стосовно впровадження політичних реформ, міри співпраці України з Євроатлантичними структурами, розвитку громадянського суспільства і станом демократії в сусідніх країнах.

Основні категорії та поняття

Політичний режим - це система методів і засобів здійснення політичної (державної) влади.

Тоталітаризм - це державний лад, який здійснює всеосяжний (повний, тотальний) контроль над усіма сферами суспільного життя та особистим життям громадян, спираючись при цьому на систематичне використання насильства.

Авторитаризмом називають політичний режим, який характеризується зосередженням державної влади в руках однієї особи чи групи осіб або в одному її органі.

Демократія - влада народу, народовладдя, що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом та верховним носієм, грунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх при розв’язанні проблем і питань суспільного врядування.

Абдикація - це швидкий розпад влади, означає крах тоталітарного чи авторитарного режиму.

Питання для перевірки знань

1. Що є спільного, а що відмінного в поняттях “політичний режим” і “державний режим”?

2. Охарактеризуйте структуру політичного режиму.

3. Які риси притаманні тоталітарному політичному режиму?

4. Які особливості притаманні авторитарному політичному режиму?

5. Охарактеризуйте основні риси демократичного політичного режиму.

6. Які спільні та які відмінні риси мають тоталітарний і авторитарний політичні режими?

7. Який взаємозв’язок між демократичним політичним режимом і громадянським суспільством?

8. Які чинники впливають на становлення політичного режиму ?

9. Що ви розумієте під поняттям “трансформація режиму?”

політичного

ПОЛІТИЧНИХ

10. Які фактори зумовлюють трансформацію режимів?

Контрольно-тестові завдання

1. Політичний режим - це: а) механізм формування органів влади; б) система методів і засобів здійснення політичної (державної) влади; в) визначення пріоритетних завдань влади; г) система методів здійснення державної влади.

2. Вперше термін “тоталітаризм” у науковий обіг було введено в: а) Німеччині; б) CPCP; г) Іспанії; д) Італії.

3. Трансформація, тобто перетворення політичних режимів може відбуватися: а) лише у напрямі переходу від тоталітаризму, авторитаризму до демократії; б) лише у напрямі переходу від демократії до авторитаризму; в) лише в напрямі переходу від авторитаризму до демократії; г) як у напрямі переходу від тоталітаризму, авторитаризму до демократії, так і у зворотному напрямі.

4. Вперше зробив спробу систематизувати ознаки тоталітарного режиму: а) У. Черчілль; б) 3. Бжезінський;

в) К. Фрідріх; г) Б. Муссоліні.

5. Абдикація - це: а) швидкий розпад влади, що призводить до швидкої трансформації політичного режиму;

б) повільна трансформація влади; в) вплив зовнішніх чинників на діяльність влади; г) фактор, який не впливає на трансформацію політичного режиму.

6. Який політичний режим має такі ознаки, як: наявність офіційної ідеології, якої всі повинні дотримуватися і котра закликає до деякого кінцевого ідеалу суспільного устрою для всього людства; наявність єдиної масової партії, очолюваної, як правило, вождем, і організованої суворо ієрархічно; повний контроль партії і бюрократії над збройними силами та громадськими організаціями; повний контроль над засобами комунікацій; наявність системи поліцейського контролю з використанням фізичного й психологічного впливу; централізоване управління всією економікою:

а) демократичний; б) тоталітарний; в) авторитарний;

г) авторитарно-демократичний.

7. При якому політичному режимі існує політичний плюралізм, верховенство права, держава й суспільство напрацьовують дієві механізми упередження й усунення конфліктів на всіх соціальних і політичних рівнях тощо? а) тоталітарному; б) авторитарному; в) демократичному;

г) авторитарно-тоталітарному.

8. Яка з наведених нижче рис відрізняє авторитарний політичний режим від тоталітарного?

а) обмежений політичний плюралізм; б) централізація державної влади; в) обмеження прав і свобод громадян;

д) адміністративно-командний метод керівництва.

9. Найповніше демократичний політичний режим проявляється при: а) республіканській формі державного правління; б) абсолютній монархії; в) дуалістичній монархії; г) теократичній монархії.

10. До однієї з головних ознак тоталітарного режиму відносять? а) командний стиль прийняття рішень;

б) централізацію влади; в) мілітаризацію економіки;

г) всеосяжний контроль держави над суспільством, який спирається на систематичне використання насильства.

Рекомендована література

1. Рудич Ф. М. Політологія. - K., 2005.

2. Політологія: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / Μ. І. Панов, Л. М. Герасіна, В. С. Журавський. - К. :, 2008.

3. Політологія: Навчальний посібник для студентів всіх напрямів підготовки НУВГП / Ткаченко Г. І., Новічков Г. В., Циганчук A. C., Когут О. В., Шевчук Т. Є., Давидович C. H., Сталовєрова Г.В., Цецик Я. П. - Рівне: НУВГП. - 2008.

4. Кіндратець О. Сутісні ознаки соціальної держави // Людина і політика. - 2003. - № 6.

5. Демократія: Антологія / Упорядник О. Проценко. - К: Смолоскип, 2005.

6. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. - Львів, 2004.

7. Шляхтун Π. П. Політологія. - K., 2002.

8 Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. - К. : Академія, 2006.

9. Основи політології / За ред. Ф. Кирилюка. - K., 2005.

10. Політологія / За ред. В. Кременя, М. Горлача. - Харків, 2007.