Сімейна політика - ключова складова демографічної політики держави

СІМ’Я - важливий осередок суспільства, заснований на шлюбі чи кровному родстві, члени якого зв’язані побутом та взаємною відповідальністю.

ЕВОЛЮЦІЯ СІМ’Ї - сім’я - продукт довготривалого історичного розвитку суспільства.

Сім’я XX сторіччя - моногамна (від “монос” - один, “гамос” - шлюб) при якому кожний чоловік одружений тільки на одній жінці, а жінка заміжня тільки за одним чоловіком. Однак, існує і полігамія, але як виключення. Моногамна сім’я пройшла тривалий шлях розвитку.

В 60-ті роки XX ст. у багатьох державах створилася нуклеарна сім’я (від лат. “нуклеус” - ядро). Така сім’я сформована тільки із самих необхідних для її утворення членів - чоловіка, жінки, дітей.

Нуклеарна сім’я може бути і без дітей, але в ній, як правило, інших родичів не існує. Така сім’я найкращим чином пристосована до сучасного індустріального суспільства. Це обумовлено цілим рядом обставин:

а) сім’я у своїй більшості перестала бути продуктивною одиницею;

б) члени сім’ї здобули можливість мати різні професії;

в) розвиток системи соціального забезпечення, сфери послуг знижують необхідність у літніх людей шукати підтримку у дітей, знижують потребу у близьких стосунках з великою кількістю родичів;

г) суспільне виробництво все більше виставляє на перший план особисті заслуги людини, а не сподівання на допомогу родичів. Все це обумовлює доцільність саме нуклеарної сім’ї.

СТРУКТУРА СІМ’Ї - за своєю структурою сім’ї можуть бути авторитарними та демократичними.

Авторитарна сім’я характерна суворим, безперечним

підпорядкуванням жінки чоловіку, чи чоловіка - жінці і дітей - батькам.

Демократична сім’я характерна взаємною повагою членів сім’ї один до одного, розподіленням сімейних ролей відповідно потребам конкретних обставин.

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ СІМ’Ї - можна визначити такі закономірності у розвитку сім’ї у ХХІ сторіччі:

І в нашій, і в інших країнах сьогодні відбуваються схожі процеси еволюції сім’ї та її місця і ролі в суспільстві. Ця подібність зумовлена переходом посткомуністичних країн від тоталітарних до демократичних форм соціально-політичного устрою, від “закритого” до “відкритого” типу суспільств. Сім’я все більше унезалежнюється від держави і суспільства в цілому. Ставлення держави до сім’ї поступово перестає бути суто споживацьким та інструменталістським. Держава позбавляється функцій контролю і застосування каральних санкцій по відношенню до сімей та їх членів, перш за все підлітків і неповнолітніх. На перший план виступає забезпечення державою сприятливих умов для утворення та існування сімей, особливо молодих, і відображення цих процесів в державній сімейній політиці (відповідному законодавстві та конкретних заходах типу пільгового кредитування, пайової допомоги у будівництві житла, випуску спеціальних груп недорогих товарів для молодих сімей та їх дітей тощо).

В західній соціології існує спеціальний напрямок - історична соціологія, яка займається порівняльним аналізом еволюції сім’ї в історичній перспективі. Один з її представників, Дж. Голдторп, вважає, що сім'ю і сімейне життя слід розглядати в динаміці, а не у статиці. Він вирізняє декілька етапів розвитку сім'ї в англосаксонському середовищі:

- сім’я у дохристиянському суспільстві (з домінацією парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю одиноких людей);

- сім’я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо);

- сім’я в індустріальному суспільстві (з початком в кінці XVIII ст. промислового перевороту відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, широке розповсюдження жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням і т.ін.).

Сучасний етап розвитку західного суспільства приніс другу революцію в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім'ю і сімейні стосунки, але, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме існування сім’ї. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Соціологи називають серед них:

- зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім’ї, рівно прав’я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф. Ніцше належать слова: “Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім'я загине”);

- утворення двох центрів життя - праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім’ї);

- еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв’язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних мужчин і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки в бік пом’якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);

- винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).

Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сучасної сім'ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать:

• зростання розлучень (абсолютне і відносне);

• зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

• зменшення середньої тривалості шлюбу;

• відтермінування часу вступу до шлюбу;

• проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

• зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;

• збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

• зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

ФУНКЦІЇ СІМ'Ї.

Репродуктивна функція

Однією з соціальних функцій сім'ї є дітонародження, чи репродукція населення як один з головних процесів відтворення суспільства. В цьому процесі сім"я виконує головну роль.

Дослідники виділяють три типи репродуктивності сім'ї:

- багатодітна (п'ять та більше дітей),

- середньодітна (від трьох до п'яти),

- малодітна ( до двох дітей).

Чим характерна ця функція в нашому суспільстві? Намітилась стійка тенденція до малодітного типу відтворення населення, у тому числі в Україні, що було вже зазначено. Наприклад, сьогодні в кожному п'ятому селі в Україні не народилося жодної дитини, бо до того ж і молоді залишилося там дуже мало.

Господарсько-економічна функція

Вона виявляється у виробничій діяльності сім'ї (власно-трудова діяльність, аренда, фермерське господарство, приготування їжі, придбання продуктів, господарських речей та інш.)

Головними моментами, що обумовлюють господарсько- економічну функцію є: час, витрачений на домашню працю, поділ цієї праці між членами сім'ї та міра використання сім'ями суспільних побутових закладів / пралень, перукарень тощо/.

Домашнє господарство завжди вважалось “природним” заняттям тільки жінки. 1 сьогодні, не зважаючи на великі зміни, котрі відбулися у суспільстві, левова доля домашніх турбот лежить на плечах жінки.

Так, за даними дослідження бюджету часу, ведення домашнього господарства в робочий час займають у чоловіків в середньому біля 1 години 44 хвилин, у жінки - 3 години 13 хвилин. У вихідний день у чоловіків - 2 години 44 хвилини, у жінок - 6 годин 18 хвилин.

Подвійне навантаження, що несе жінка на виробництві та в побуті обмежує її можливості у культурному розвитку, виховній діяльності. В Україні працююча жінка в день має 2 години 16 хвилин вільного часу.

Виховна функція сім’ї

Виявляється,^насамперед, в емоційній формі відношень міх батьками та дітьми, в відношеннях любові.

Сімейне виховання засновано на прикладі дорослих, в першу чергу батьків.

Дитина, що отримала у сім’ї правильне виховання, і надалі з великим успіхом буде проводити і свою спеціальну підготовку. Діти, що не придбали у сім’ї трудового досвіду, не можуть отримати і високої кваліфікації, з них виходять погані працівники.

Вплив сім’ї на дитину - багатоплановий. Він формує моральні та політичні якості дитини, виховує громадянина. Формує такі риси характеру як чесність, працелюбство, сумлінність та інш.

Сімейна політика сьогодні повинна бути направленою на визначення того, яку сім’ю - однодітну, дводітну, чи трьохдітну вибере собі людина. Сімейна політика повинна яскравіше підкреслювати бажаність другого, третього і т.д. новонародженого. Це повинно виявлятися:

- в підвищенні престижу сімейних відносин в суспільній свідомості;

- у рості престижу сім’ї, що повинно знайти своє відображення і в державних документах. Сьогодні створені комісії по сім’ї при парламентах держав;

- в складанні особливого напрямку соціальної політики, завдання якої полягає в підтримці, укріпленні інституту сім’ї та шлюбу;

- у сфері практичної діяльності - у розширенні допомоги сім’ям - економічної, правової та інш.

16.4.