Співвідношення політики та економіки

Економіка і політика є двома підсистемами єдиної суспільної систе­ми. За загальним законом системності вони є взаємопов’язаними й у той же час відносно самостійними. Вони відносно самостійні остільки, оскільки підкоряються своїм особливим законам розвитку.

Економічна і політична влада розрізняються за сферою своєї дії та за механізмом здійснення. Політична влада означає підкорення й примушу­вання людей до виконання певних законів, приписів, норм суспільного і державного життя за допомогою політичного (державного) авторитету та сили. Економічна влада є регулюванням взаємостосунків між людьми з приводу виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ, в основі якого

- власність на засоби виробництва. Суб’єктами економічної влади є вла­сники, тобто окремі особи, або трудові колективи, групи співвласників, а також держава та інші політичні або громадські організації. Взаємозв’язок і самостійність економіки й політики проявляється вже в тому, що суб’єкти економічної й політичної влади можуть як збігатися, так і існувати окремо.

Економіка є найважливішим об’єктом політичної діяльності. З одно­го боку, як основа політичної влади, в розумінні її економічної могутності (це стосується будь-якої держави, незалежно від характеру втручання дер­жави в економіку). З другого - як основа авторитету політичної влади в розумінні успішної економічної політики.

Утім, політична влада завжди була засобом економічного збагачення

- держав, суспільних груп або окремих осіб. Використання політичної

ПОЛІТИКА ТА ЕКОНОМІКА. ПОЛІТИКА I СОЦІАЛЬНА СФЕРА СУСПІЛЬСТВА влади в особистих або групових матеріальних інтересах називається ко­рупцією (з лат. - Corruptio - підкуп). Це не тільки хабарництво державних службовців і політиків, вона може виявлятись також у проведенні економі­чної політики у власних інтересах, використанні державних ресурсів у осо­бистих цілях, прямому грабунку державних коштів або цінностей.

У сучасному світі розрізняють декілька моделей корумпованих держав - за­лежно від місця та ролі корупції, її оцінок з боку суспільства. Так, для азіатської моделі корупція є звичайним і суспільно прийнятним культурним та економічним явищем й забезпечує фактично законний і єдиний прибуток чиновників. Африкан­ська модель характерна тим, що влада розподіляється між економічними та трай- балістськими (племінними) кланами, які за її допомогою забезпечують своє існу­вання, при цьому демократія відсутня або формальна, економіка примітивізується, встановлюється режим клептократії. Латиноамериканська модель рухлива - спо­чатку тіньові і криміналізовані сектори економіки досягають могутності, зіставлю- ваної з могутністю держави, мафія стає державою в державі; зрештою, уряд помічає це і розпочинає активну боротьбу, що провокує жорстке протистояння, політичну нестабільність, можливість установлення диктатури або перехід до африканської моделі.

Щодо України, то за рейтингом організації «Transparency Zntemationabi у 2006 році вона поділила 99-у сходинку (разом із Грузією, Монголією, Мозамбіком та ін.) із 163 країн, що досліджувались на предмет корумпованості, отримавши 2,8 балів за 10-бальною шкалою (у 2005 році було 2,6 балів і 107-ме місце; Росія опи­нилась 121-ю з оцінкою 2,5 балів; найнижчі показники - у таких країн, як Гаїті, М’янма, Ірак, Гвінея, Конго, Бангладеш, Чад; найкращі - у країн Скандинавії, Новій Зеландії, Австралії, Швейцарії).

У 2003 р. була прийнята Конвенція ООН проти корупції, в якій зазначається, що корупція перетворилась на транснаціональне явище, що зумовлює необхідність міжнародного співробітництва у боротьбі з нею. Важливу роль у цьому відіграє створена в 1989 за рішенням самміту Великої сімки в Парижі Міжнародна органі­зація з боротьби проти відмивання коштів (FATF). У вересні 2001 року Україна була внесена до «чорного списку» як країна, що недостатньо сприяє боротьбі з від­миванням коштів; а в кінці 2002 - на початку 2003 року FATF навіть рекомендувала своїм 29 державам-учасникам запровадити відповідні санкції проти нашої держави. Прогрес перш за все в законодавчому забезпеченні боротьби з корупцією дав під­стави для виключення України з «чорного списку» FATF у лютому 2004 і припи­нення активного моніторингу України з боку FATF на початку 2006 р.