Етіологія і фактори ризику

За останні два десятиліття досягнуто значного прогресу в розумінні етіології раку товстої кишки. Тепер вважається, що приблизно 8 % раку цієї локалізації мають спадкове похо­дження, а 92 % - спорадичне, однак це досить умовно, тому що 15-20% пухлин серед спорадичних карцином мають компонент спадковості.

1. Поліпи. Гістологічно розрізняють гіперпластичні та аденома- тозні поліпи (їх співвідношення 10:1). Гіперпластичні - це доброякісні утвори у слизовій кишки, а саме: власне гіпер- пластичні поліпи, ретенційні поліпи, гамартоми, лімфограну- льоми, запальні поліпи.

Аденоматозні поліпи небезпечні можливістю перероджен­ня в рак. Злоякісний потенціал їх залежить від гістологічно­го типу і розмірів. Ворсинчастий аденоматозний поліп має 20 % ризику злоякісної трансформації, ворсинчасто-тубу- лярний - 10 %, тубулярний - 3 %. Злоякісний потенціал поліпів розмірами менше 1 см становить всього 1 %, при розмірах 1-2 см - 3 %, понад 2 см - 7,5 %. Неліковані поліпи розміром більше 1 см мають 2,5 % ризику злоякісного пере­родження протягом п’яти років, 8 % ризику впродовж 10 років і 24 % ризику при 20-річному анамнезі. Поліпи з вира­женою дисплазією перероджуються в рак через 3-4 роки, а з незначною атипією - через 10-12 років. Ось чому рекоме­ндується здійснювати біопсію або електровисічення поліпа(ів) під час колоноскопії. Подальша тактика лікування повинна грунтуватися на основі морфологічного дослідження поліпа.

2. Генетичні фактори.

а) канцерогенез спорадичного раку товстої кишки включає серію генетичних альтерацій домінантно-активних прото- онкогенів (K-ras, c-mys) та інактивацію тумор-супресорних генів (APC на хромосомі 5q, p53 на хромосомі 17p, DCC на хромосомі 18).

б) спадковий неполіпозний сімейний рак становить близько 5 % від усіх злоякісних утворів у товстій кишці (аутосо- мно-домінантне захворювання, MMR-генні мутації на хро­мосомах 2р, 3р). Його поділяють на два типи: Лінч І - це коли в сім’ях виникає лише рак товстої кишки, Лінч ІІ - сім’ї, в яких діагностуються злоякісні пухлини ендомет- рію, яєчників, нирок, шлунка, підшлункової залози і тов­стої кишки;

в) сімейний аденоматозний поліпоз (аутосомно-домінантний сидром; один випадок на 10 тис.

Інші сімейні поліпози:

Синдром Гарднера - поліпи товстої кишки поєднуються з фіброзною дисплазією черепа, надлишком зубів, остеомами, фі­бромами, атеромами (це аутосомно-домінантний синдром);

Синдром Туркота - аутосомно-домінантний синдром із роз­витком гліоми і поліпів кишки;

Синдром Олдфілда - кишковий поліпоз з множинними са­льними кістами (аутосомно-рецисивне захворювання);

Синдром Пейтца-Єгерса (Peutz-Jeghers) - множинний ди­фузний поліпоз шлунково-кишкового тракту.

3. Виразковий хронічний коліт. Після 10 років хвороби ризик

розвитку раку становить 10-20 %.

4. Хвороба Крона. Ризик розвитку раку товстої кишки мініма­льний, однак, якщо хвороба виникає у віці до 21 року - ризик збільшується в 20 разів.

5. Дієта. Значне споживання тваринних жирів, низький вміст клітковини (фруктів, овочів) в денному раціоні, алкоголь - це фактори, що підвищують ризик розвитку раку.

6. Онкологічний анамнез (рак молочної залози, матки, яєчни­ків).

7. Вік понад 50 років.

8. Інші: виробничі фактори (азбест та ін.), куріння, травми, ожиріння, холецистектомія в анамнезі.