Етіологія та фактори ризику

1. Іонізуюче випромінювання (малі дози, особливо в дитячому віці) є фактором ризику для розвитку РЩЗ (папілярної фор­ми). Латентний період між радіаційним опроміненням шиї і появою РЩЗ становить у середньому 20-25 років (від 5 до 50 років).

2. В ендемічних регіонах йодного дефіциту спостерігається пе­реважання в структурі захворюваності фолікулярного раку над папілярним й частіше трапляється анапластичний рак ЩЗ.

3. 80 % пацієнтів з анапластичним РЩЗ мають в анамнезі вуз­ловий зоб.

4. Генетичні фактори спричиняють розвиток трьох спадкових форм медулярного раку ЩЗ: сімейної медулярної карциноми (аутосомно-домінантне успадкування, дефект 10-ї хромосо­ми), медулярного раку в складі множинної ендокринної нео­плазії 2А типу (MEN-2A: РЩЗ, білатеральна феохромоцито­ма, гіперпаратироїдизм) і 2В типів (MEN-2B: РЩЗ, феохро­моцитома, синдром Марфана, множинні гангліоневроми на слизових ротової порожнини). Ці синдроми асоціюються з вродженими мутаціями А’АГ-протоонкогена.

5. Гіперпродукція ТТГ підвищує ризик розвитку РЩЗ (спосте­рігається у пацієнтів із вродженою аномалією синтезу тиро- їдних гормонів).

За гістологічною структурою розрізняють папілярний, фолікулярний, медулярний і анапластичний РЩЗ. Найчастіше зустрічається папілярний рак (50 %), який розвивається з фолікулярних клітин і в більшості випадків росте унілатерально, але часто мультифокально в одній із часток залози. Метастазує переважно лімфогенним шляхом. До 40 % пацієнтів на момент діагностики мають регіонарні лімфогенні метастази, у 10 % визначається метастатичне ураження легень. Цей морфологічний варіант РЩЗ прогностично є найбільш сприятливий. У підлітків, юнаків і, особливо, в осіб старшої вікової групи під час УЗ- дослідження ЩЗ досить часто виявляють непальпабельні (< 1 см) пухлини. У більшості випадків це так звані папілярні мікро- карциноми, які піддаються лікуванню і не впливають на тривалість життя цих людей. Однак серед морфологічних варіантів папілярного раку є й такі, що мають несприятливий прогноз (висококлітинна, острівкова, склеротична карциноми).

Фолікулярнакарцинома (30 %) трапляється в людей стар­шого віку. Вона має властивість акумулювати радіоактивний йод, метастазувати гематогенним шляхом (легені, кістки). Прогноз дещо гірший порівняно з папілярним раком.

Карцинома Гюртля (Hurthle) є варіантом фолікулярного раку (з В-клітин щитоподібної залози). Папілярний і фолікулярний раки відносяться до диференційованих пухлин (виникають із фолікуля­рних A-клітин). Тироглобулін, що в нормі синтезується в клітинах фолікулярного епітелію, наявний у диференційованих карциномах, рідко в анапластичних і зовсім відсутній у медулярних.

Медулярна карцинома (5-10 %) розвивається з парафолі- кулярних С-клітин, які продукують кальцитонін. Розрізняють:

а) спорадичний рак (80 % медулярних карцином). Клінічно він проявляється солітарним вузлом у щитоподібній залозі, ме- тастазує лімфогенним та гематогенним шляхом, ураження шийних і медіастинальних лімфовузлів знаходять у половини пацієнтів, віддалені метастази в легені, печінку, кістки, над­ниркові залози з’являються пізніше, для прогресуючої кар­циноми характерна діарея (що пов’язана з секрецією каль- цитоніну);

б) сімейний (спадковий) рак складає близько 20 % медулярних карцином, для нього притаманне білатеральне і мультифока- льне ураження ЩЗ з вогнищами амілоїдозу.

Анапластична (недиференційована) карцинома (5 %) трапляється в пацієнтів старшого віку (> 60 років) і характери­зується агресивним перебігом, швидкою інвазією навколишніх тканин та лімфоваскулярним метастазуванням.