Етіологія та фактори ризику

1. Ультрафіолетовий спектр сонячного випромінювання (UV- B 280-320 мкм): найбільш ймовірний механізм дії - це зміна структури ДНК меланоцитів після абсорбції фотонів.

2. Генетичні фактори:

а) родинний анамнез має 5-10 % пацієнтів;

б) сімейний меланомний синдром проявляється множинними ураженнями в молодому віці (8-12 % усіх випадків мела­номи; ген p16);

в) генетичні аномалії в хромосомах 1, 6, 7, 9, 10, 11.

3. Меланома в анамнезі життя.

4. ^евycи (факультативні передраки):

а) сімейний диспластичний невусний синдром проявляється мно­жинними невусами на тілі, при цьому ймовірність розвитку меланоми протягом життя становить 10 % (вкл. - рис. 21);

б) пограничний (епідермодермальний) невус;

в) змішаний невус;

г) внутрішньодермальний невус;

д) вроджені гігантські невуси (злоякісне переродження спо­стерігається в 10-42 % випадків);

е) голубий невус;

є) Spitz невус (ювенільний меланоподібний невус).

Вважається, що 70 % меланом розвиваються з вроджених невусів, і лише 30 % з набутих протягом життя людини.

5. Облігатні передраки:

а) пігментна ксеродерма - це аутосомно-рецесивне захво­рювання, особливостями якого є генетична неспромож­ність ДНК відновлювати свою структуру після пошкоджен­ня ультрафіолетовими променями. У таких пацієнтів існує дуже великий ризик розвитку меланоми, базаліоми, плос- коклітинної карциноми і саркоми (більшість з них помирає до 25 років);

б) меланоз Дюбрейля (меланотична веснянка Гутчинсона, lentigo maligna).

6. Білий колір шкіри, світле або руде волосся, голубі очі, аль­бінізм.

7. Вік понад 40 років.

8. Сонячнаекспозиція:

а) сонячні опіки у віці до 20 років є фактором ризику вини­кнення меланом через 20-30 років;

б) постійна робота на відкритому повітрі;

в) міграція в більш сонячну кліматичну зону;

г) різноманітні травми пігментних утворів.

9. Гормональні зміни: статеве дозрівання, гормональні контра­цептиви, вагітність, клімактеричний період.