ПОНЯТТЯ ПРО БІОМОРФИ

Біоморфа — життєва форма, що визначається систематичним ста­новищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ). Біоморфи визначають при­стосованість організмів до комплексу факторів і зумовлені специфічними умовами їх місцезростання.

Морфологічні зміни пов’язані з функціонуванням організму і його органів, що дає можливість особинам оптимально використовувати зовнішнє середовище і пристосовуватись до нього. Отже, функціональність форми та її адаптивний характер — це дві сторони одного й того самого явища.

Перша класифікація рослин за біоморфами була запропонована ще О. Гумбольдтом в праці “Ідеї географії рослин”, де він виділяє 17 основ­них форм рослин: банани, пальми, деревовидні папороті, орхідеї, мімозові тощо. Вчений виділяв форми на основі фізіономічних ознак, не заглиб­люючись в екологічні особливості формування життєвих форм, а тому сюди потрапили й деякі групи нижчих рослин — гриби й лишайники.

Згодом форми і функції рослин були покладені в ряд наступних класифікацій рослинності. Розроблялися численні набори символів для опису таких ознак, як розміри рослини, життєва форма, морфологія, роз­міри і текстура листя, відсоток покриття. Наприклад, метод, запропонова­ний П’єром Дансеро, описує рослини за допомогою різноманітних фігур.

Рис. 3.3. Життєві форми рослин:

1—3 — фанерофіти; 4, 5 — хамефіти; 6, 7 — гемікриптофіти, 8-11 — криптофіти;

12 — терофіти, 13 — насіння із зародком.

У 1903 р. датський ботанік Крістен Раункієр запропонував систему класифікації рослин, засновану на розташуванні їх бруньок поновлен­ня, і виявив, що поширення головних виділених ним категорій добре співпадає з розподілом кліматичних умов.

Фанерофіти (від грецьк. фанерос — видимий) — рослини, брунь­ки і кінцеві гони яких призначені для перечікування несприятливих пір року, розміщені на кінчиках гілок високо над землею (дерева, кущі, дерев’янисті багаторічні ліани). Домінують у вологому теплому кліматі, де бруньки не вимагають особливого захисту.

Хамефіти (від грецьк. хаме — приземкуватий, карликовий) — зимуючі бруньки поновлення розміщені невисоко над землею (напівкущі з дерев’янистою основою стебла, низькорослі сланкі кущики). Хамефіти найчастіше трапляються в місцях з холодним сухим кліматом.

Гемікриптофіти (від грецьк. кріптос — потаємний) — рослини, гони яких з настанням несприятливих умов зимових місяців відмирають до рівня ґрунту (більшість трав’яних багаторічників). Ця форма харак­терна для холодних вологих областей.

Криптофіти — зимуючі бруньки ще краще захищені від замерзання і висихання, оскільки вони зовсім заховані в ґрунті (бульбові і корене­вищні трави) або на дні водойм. Трапляються також у холодному воло­гому кліматі.

Терофіти (від грецьк. терос — літо) — рослини, які відмирають в несприятливі пори року, вони не мають зимуючих бруньок чи гонів. Поновлюються виключно за рахунок насіння, яке легко витримує сильні морози і посуху. До терофітів належить більшість однорічних рослин, які особливо поширені в пустелях і степах.

Між життєвими формами рослин і типами клімату спостерігається близька відповідність. Фанерофіти домінують над іншими життєвими формами в теплих вологих середовищах, а в помірних і арктичних об­ластях їх заміщають хамефіти, гемікриптофіти і криптофіти. В пустелях домінують терофіти.

Для лісівників прикладне значення має класифікація російського вченого І.Т. Серебрякова, який виділяє в покритонасінних такі життєві форми: дерева, напівдеревні рослини (кущі, кущики, напівкущики), тра­в’янисті полікарпіки (кореневищні, цибулинні, бульбові, стержнекореневі і т.ін.), трав’янисті монокарпіки (багаторічні та дворічні, озимі, що дов­го вегетують, озимі ефемери, ярі ефемери).

В зооекології життєві форми вирізняють за такими ознаками: особливості розмноження, способи руху або добування їжі, присто­сованість до різних екологічних ніш, ярусів тощо. Класифікація росій­ського зоолога Д.М.Кашкарова включає такі життєві форми тварин:

І. Плаваючі — чистоводні (нектон, планктон, бентос); напівводні (пірна­ючі, непірнаючі); тварини, що добувають їжу лише з води. II. Риючі — абсолютні землериї (усе життя проводять під землею); відносно земле­рийні (виходять на поверхню землі). III. Наземні — тварини, що не бу­дують нір (бігаючі, стрибаючі, плазуючі); тварини, що роблять нори (бігаючі, стрибаючі, плазуючі); тварини скель. IV. Деревні плазуючі — тварини, що іноді злізають з дерев; тварини, що тільки лазять по дере­вах. V. Повітряні форми — тварини, що добувають їжу у повітрі.

Життєві форми, домінуючи в тому чи іншому середовищі, є своє­рідними індикаторами середовища. Кущі і кущики, наприклад, займа­ють у лісовій екосистемі яруси з низьким рівнем інсоляцій.

3.1.3.