Поняття про метод, методику та методологію психологічних досліджень

Наука - перш за все дослідження, тому характеристика науки не вичерпується визначенням її предмета, вона включає і певні її методи.

Методи наукових досліджень - це прийоми та засоби, за допомогою яких учені пізнають предмет науки, отримують достовірні відомості, котрі використовуються в подальшому для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій.

Сила науки багато в чому залежить від досконалості методів дослідження, від того, наскільки вони валідні та надійні, наскільки швидко й ефективно дана галузь знань здатна сприйняти та використовувати все найновіше, передове, що з'являється в методах інших наук. Там, де це вдається зробити, зазвичай спостерігається помітний прорив уперед у пізнанні світу.

Висловлене відноситься і до психології. Її явища настільки багатогранні та своєрідні, настільки важкодоступні для вивчення, що впродовж всієї історії розвитку психологічної науки її успіхи безпосередньо залежали від досконалості використовуваних методів дослідження. З часом у психологію інтегрувалися методи з різних наук. Це - методи філософії та соціології, математики й фізики, інформатики та кібернетики, фізіології й медицини, біології та історії на ін.

Завдяки використанню методів природних і точних наук психологія, починаючи з другої половини XIX ст., виокремилася в самостійну науку та почала активно розвиватися. До цього часу психологічні знання отримували в основному шляхом самоспостереження (інтроспекції), умовивідних міркувань,

спостереження за поведінкою інших людей. Аналіз і розумне узагальнення подібного роду життєвих фактів відіграли позитивну роль в історії психології. Вони послугували основою для побудови перших наукових теорій, які пояснюють сутність психологічних феноменів і людської поведінки. Проте суб'єктивізм цих методів, їх недостатня надійність і складність явилися причиною того, що психологія довгий час залишалася філософською, неекспериментальною наукою, здатною передбачати, але не виявляти причинно-наслідкові зв'язки, що існують між психічними та іншими явищами.

Водночас через надмірно виражену теоретизацію психологія тривалий час була фактично відірваною від практики. Намір зробити її справжньою, більш менш точною, практично корисною наукою, котра не лише описує, але й пояснює явища, був пов'язаний з упровадженням лабораторного експерименту та виміру.

У психології чітко розмежовуються поняття «метод», «методика», «методологія»; вони мають різне тлумачення. Зупинимося детальніше на суті цих психологічних категорій.

Метод - спосіб пізнання, дослідження або практичного виконання чого-небудь; спосіб пізнання психічних явищ. Метод є способом, знаряддям, який сприяє розв'язанню теоретичних і практичних проблем.

Методика - сукупність спеціальних прийомів і способів проведення роботи, спрямованої на вирішення діагностичних і корекційних проблем. Методика означає і конкретне втілення методу. Наприклад: тестування - метод, конкретний тест - методика.

Методологія (перекладається як «вчення про метод») - визначає ті принципи, прийоми, рекомендації, якими керується дослідник у своїй діяльності.

Виділяють методологію загальнонаукову і конкретнонаукову.

До загальнонаукової методології відносяться спроби розробити універсальні принципи, засоби, форми наукового пізнання, котрі співвідносяться (хоча б потенційно) не з якою-небудь конкретною наукою, але застосовуються у широкому колі наук (але при цьому, на відміну від філософської методології, залишаються в межах власно- наукового пізнання, не розширюючись до загально світоглядних установок). До цього рівня відносяться, наприклад, концепція системного наукового аналізу, структурно-рівневий підхід, кібернетичні принципи опису складних систем (зокрема, кібернетичні принципи є прикладними і для біологічних систем, і для систем управління та ін.). На цьому рівні розробляються і загальні проблеми побудови наукового дослідження, способи здійснення теоретичної та емпіричної (пов'язаної з взаємодією з об'єктом пізнання) діяльності ученого, зокрема, загальні проблеми побудови експерименту, спостереження, моделювання тощо.

Конкретнонаукова методологія розробляє аналогічні проблеми в межах конкретних наук - як відносно теорії, так і відносно емпіричної діяльності, виходячи з особливостей об'єкта пізнання. Це здійснюється абрисах системи знань, створюваними науковими школами, що визначають (і цим, власне, що відрізняються один від одного) свої пояснювальні принципи й способи дослідження, а також способи практичної роботи.

2.