ЗЕМЛЯ ЯК СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЯ

Життя може існувати лише в межах певного рівня організації матерії, а реалізація життєвих процесів можлива лише при створенні ряду умов, сформульованих у 1941 р. Л.Лафлером:

1.

2. Життя може існувати лише в таких термічних умовах, в яких можуть з’явитися і існувати складні органічні сполуки. Життя належить до “холодних” явищ, які відбуваються в нижній шкалі температур (від -270 до +150^oC). Однак більшість організмів витримує температуру від 0 до 80^oC. Оптимальна температура, при якій проявляється найвища активність організмів, — у межах 0-30°C.

3. Життя може існувати лише в окреслених умовах щільності і тис­ку матерії.

4. Для існування життя обов’язковим є наявність у середовищі дже­рел енергії та сировини як основи життєвих процесів.

5. Середовище, в якому існує життя, мусить бути позбавлене ультра­фіолетового опромінення, яке у великій кількості є вбивчим для усіх організмів.

З екологічної точки зору життя не є винятковим явищем у Всесвіті, пов’язаним виключно з нашою планетою. Воно може існувати там, де виконуються умови Лафлера. В астрономічному масштабі ці умови мо­жуть здійснитися, якщо:

1. Довкола зірок, які є джерелом енергії, існує планетарна система.

2. Орбіти планет є близькими до кола, внаслідок чого кількість енергії, що надходить до планети від зірки, є сталою.

3. Планети обертаються довкола власної осі, внаслідок чого вся їхня поверхня нагрівається рівномірно.

4. Поверхня планети є розділена на три шари: літосферу, гідросферу й атмосферу, що забезпечує стабільність умов середовища й уможлив­лює утворення та становлення біосфери.

Встановлено, що близько 5 млн зірок у сфері Галактики, як аналогічні у Сонячній системі, утворили планетарні системи і там можливі зарод­ження і розвиток життя.

Земля розподілена на чотири геосфери, які характеризуються відмін­ними функціями: 1. Літосфера, або земна кора. 2. Гідросфера, або водна плівка Землі. 3. Атмосфера, або газове покривало Землі. 4. Біосфера — сфера існування живих організмів, які заселяють води, повітря літосфери і нижні шари атмосфери. Біосфера, в свою чергу, поділена на дві части­ни: фітосферу і зоосферу. Фітосфера займає об’єм в 280 млн км³, зоо­сфера — в п’ять разів більший — 1400 млн км³. Однак фітосфера має біомасу в тисячі разів більшу, ніж зоосфера: 2487 км³ проти 1 км³. Вод­ночас видовий склад зоосфери є багатшим (1500 тис. видів), ніж фітосфери (300 тис. видів).

Біосфера разом з геосферою творять, за В.І. Вернадським, біокосне тіло, яке перебуває в постійному розвитку. Тому пошук нижчих струк­тур у класифікації факторів біотичного й абіотичного середовища не при­пиняється завдяки їх розмаїттю і різним підходам до їх виділення. Особливість полягає в тому, що біотичні чинники проявляються у взаємодії організмів, тоді як абіотичні діють комплексно: водночас фізичні і хімічні. Тому поділ на дві групи факторів є недосконалим. Наприклад, фактором середовища є корм, який для зелених рослин є абіотичним чинником, а для тварин — біотичним.

3.1.4.