КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник

„А”

Абіотичні фактори середовища (від грец. - неживі) - компоненти та явища неживої неорганічної природи, які прямо чи опосередковано діють на живі організми. До абіотичних факторів належать кліматичні, атмосферні, ґрунтові (едафічні), геоморфологічні (орографічні),

гідрологічні та ін.

Аварія екологічна - велике пошкодження промислових, транспортних, побутових та інших об’єктів, у результаті яких відбувається викид у навколишнє середовище шкідливих речовин в таких кількостях, що створюється реальна загроза населенню і довкіллю. Найбільш екологічних аварій трапляється на транспорті, нафто- і газопроводах, каналізаційних мережах.

Аварія на ЧАЕС - 26 квітня 1986 р. на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) в Україні у результаті проведення технічного експерименту сталася аварія. Тепловидільні елементи (ТВЕЛи), що містили ядерне паливо, розплавились і спричинили величезну пожежу. Утворився вогняний смерч, який захопив радіоактивні речовини (радіонукліди) і викинув їх в атмосферу. Радіонукліди розповсюдились на величезні території і спричинили радіоактивне забруднення. Аварія на ЧАЕС - найбільша техногенна катастрофа за всю історію людства. Її наслідки негативно впливають здоров’я людей та довкілля і донині.

Автотрофи, автотрофні організми - живі організми, здатні утворювати органічні речовини з неорганічних за допомогою сонячної енергії (фотосинтез) або енергії хімічних процесів (хемосинтез).

Агробіоценоз - штучно створена екосистема у вигляді посівів або насаджень культурних рослин, основні функції якої підтримуються системою агрономічних заходів - оранка, внесення добрив, отрутохімікатів і т. ін.

Адаптація (від adaptaton - пристосування) - пристосування організмів до умов існування, що виробляються в процесі еволюції; сукупність особливостей певного біологічного виду, що забезпечують його функціональну стійкість при зміні умов середовища, в яких існує цей вид.

Аероби - організми, які можуть існувати при наявності вільного молекулярного кисню. До аеробів відносяться майже всі тварини і рослини, що живуть на суходолі.

Аерозолі - дисперсні системи з твердих або рідких часточок (дим, туман), що перебувають у завислому стані в будь- якому газовому середовищі.

Акліматизація - пристосування організмів до нових умов існування, в які вони потрапляють природним або штучним шляхом.

Амплітуда екологічна - межі пристосованості виду або угрупування до умов середовища, що змінюються.

Анабіоз (від грец. anabios - оживання) - здатність організмів переживати несприятливі умови (зміну температури, відсутність вологи та ін.) в стані, за якого різко знижується обмін речовин, немає видимих проявів життя.

Антициклон - зона підвищеного атмосферного тиску діаметром від кількох сотень до тисяч кілометрів. Сприяє встановленню сухої, ясної і майже безвітряної погоди.

Антропогенна діяльність (від грец. anthropos людина) - діяльність людини.

Антропогенні фактори - фактори, зумовлені діяльністю людини (газодимові викиди, стічні води, шуми, вібрація, радіація), які забруднюють довкілля

Ареал (від лат. area - площа, простір) - зона поширення на земній поверхні будь-якого виду або іншої таксономічної групи, угрупування тварин чи рослин. Розрізняють суцільні, коли організми займають територію без суттєвих змін, та переривисті (диз’юнктивні).

Ареал виду мігруючого - вся територія суші або акваторії, на якій мешкають тварини певного мігруючого виду, а також яку вони пересікають або над якою перелітають під час міграцій.

Ареал екологічний - регіон, де вид може існувати у зв'язку з наявністю придатних для нього умов незалежно від того, де розташований цей регіон, і чи відділений він непереборними для виду перешкодами.

Аридизація суші - складний і різноманітний комплекс процесів зменшення ступеня зволоженості територій і спричинене цим скороченням біологічної продуктивності екосистем. Аридизація суші відбувається як з природних (циклічні зміни клімату), так і з антропогенних (відкачка підземних вод, ерозія, пилові бурі) причин.

Аспект екологічний - елемент діяльності організації, її продукції або послуг, який може взаємодіяти з навколишнім середовищем, що впливає або може значно вплинути на навколишнє середовище, є також важливим економічним аспектом.

Атмосфера (від грец. atmos - пара, sfera - куля) - газова оболонка Землі, маса якої становить 5,15x10¹5 т. Атмосфера Землі має шарувату структуру, що визначається

особливостями вертикального розподілу температури, тиску та густини газів у її складі, іонізацією, електропровідністю та іншими фізичними, хімічними властивостями.

Атмосферні опади — опади у вигляді крапель води або снігу, граду, крупи і інших форм води у твердому стані, джерелом яких є хмари. Опади утворюються в результаті конденсації водяної пари, що міститься у повітрі.

Атмосферні опади вимірюються товщиною шару води, що утворився за певний проміжок часу в окремій місцевості. Середня кількість опадів на земній кулі становить близько 870 мм на рік, в пустелях і високих широтах - менше як 150 мм.

Аудит екологічний - перевірка, об’єктивний незалежний аналіз, оцінка і розробка відповідних рекомендацій за результатами будь-якої екологічної діяльності.

Аутекологія, екологія видів - розділ екології, що вивчає взаємовідносини окремих видів з довкіллям. Аутекологія вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів вона досліджує норми реакції виду на вплив екологічних чинників і визначає межі стійкості у просторі дії цих чинників, тобто встановлює для кожного виду його екологічну нішу. На рівні популяцій аутекологія досліджує вплив екологічних чинників на морфологію, фізіологію і поведінку організмів.

Ацидофіли - організми, переважно бактерії, що можуть жити і розвиватися при значній кислотності середовища.

„Б”

Бактерії - група мікроскопічних одноклітинних мікроорганізмів, які мають кліткову стінку, але ядро відсутнє. Розмножується діленням. Широко розповсюджені в природі - у ґрунті, воді, повітрі, беруть участь в кругообігу біологічно важливих елементів; виконують функцію редуцентів.

амінокислот, вітамінів, ферментів, вакцин, сироваток та ін. В той же час деякі з них є збудниками хвороб людини, тварин, рослин (тиф, холера, туберкульоз та ін.).

Баланс водний - співвідношення за обраний проміжок часу (рік, місяць) надходження і витрат води з урахуванням зміни її запасів для водозбірного басейну чи ділянки території, водного об’єкта, країни, материка, планети в цілому або для іншого досліджуваного об’єкта.

Баланс екологічний - кількісне поєднання екологічних компонентів, які забезпечують екологічну рівновагу.

Басейн підземних вод - зона поширення одного або кількох водоносних пластів, що мають спільний напрямок розвантаження.

Басейн поверхневого водного об'єкта - територія, що включає водозбірні площі гідравлічно зв'язаних водойм і водотоків, головний з яких впадає у море чи озеро.

Безпека екологічна - стан, при якому відсутня загроза нанесення збитків природному середовищу і здоров'ю населення. Безпека екологічна досягається сукупністю захо­дів, спрямованих на зниження негативного впливу антропогенних факторів на навколишнє середовище.

Бентос - сукупність організмів, які населяють дно водоймищ. Розрізняють фітобентос і зообентос.

БЕР, біологічний еквівалент рада - одиниця еквівалентної дози, введена для оцінки можливої шкоди здоров'ю людини внаслідок хронічної дії іонізуючого випромінювання будь- якого складу. Еквівалента доза дорівнює добутку поглинутої дози на середній коефіцієнт якості. 1бер = 0,01Дж/кг =100 ерг/г.

Бета-різноманіття - ступінь мінливості видового складу

організмів в угрупуванні залежною від умов середовища.

Біоакумуляція - 1) процес накопичення в ґрунті хімічних елементів в результаті розкладання решток рослин і тварин; 2) процес накопичення в організмі або в окремому органі хімічних речовин, які надходять з навколишнього сере­довища.

Біогаз - газ, що виділяється у метантенках при анаеробному зброджуванні осадів стічних вод і містить за об'ємом 65 - 70% СН4, 25 - 30% СО2, 2 - 4% CO, до 1% N, до 0.3% О2, а також до 1.5% різних вуглеводнів (крім метану) і невелику кількість H₂S.

Біогенна речовина органічного походження - вугілля, нафта, газ, торф, крейда, вапняки, тобто органічні продукти, створені живими істотами, які існували в попередні історичні епохи.

Біогеоценоз (від грец. bios - життя, geo - земля, koynos - загальний) - однорідна ділянка суходолу чи водної поверхні з певним складом живих (біоценоз) та неживих (приземний шар атмосфери, грунт, вода, сонячна енергія) компонентів, що динамічно взаємодіють між собою в процесі обміну речовин та енергії.

Біологічне очищення стічних вод - один з найбільш поширених методів очистки побутових і промислових стоків за до­помогою мікроорганізмів, які нейтралізують забруднювачі органічного походження.

Біологічне середовище - середовище з живих організмів, в системі яких перебуває той чи інший організм або об'єкт.

Біологічний колообіг - перенесення речовин та енергії, яке переважно здійснюється за допомогою трофічних ланцюгів. У живих організмах (продуцентах) відбувається

перетворення неорганічних сполук на органічні, які в процесі їх життєдіяльності повертаються в грунт, воду, атмосферу з частиною органічної речовини або з відмерлими організмами, що входять до складу біогеоценозу.

Біологічні ритми - періодичні коливання активності біологіч­них процесів організмів - ритми серця, дихання, денна і нічна активність та ін. Біологічні ритми склались у процесі еволюції у людини, тварин і рослин як пристосованість до зміни умов середовища і зафіксовані в їх генетичній структурі.

Біомаса - загальна маса живої речовини, накопичена в популяції, біоценозі чи біосфері на будь-який момент часу, виражається в одиницях сирої чи сухої маси або енергії на одиницю поверхні чи об’єму. Можна говорити про рослинну біомасу, біомасу комах, травоїдних, хижаків тощо.

Біоми - крупні однорідні угрупування характерних типів рослинності і тваринного світу. До них належать пустелі, тундра, тропічний ліс, арктичні і гірські райони та т. ін.

Біосфера - частина планети Земля, до якої входять нижня частина атмосфери, вся гідросфера та верхня частина літосфери і яку заселяють живі організми.

Біота (від грец. biote - життя) - історично утворений комплекс живих організмів, що існують на великій території, ізольованій будь-якими бар’єрами. Термін ввів Е.Раковице (1907).

Біотичні фактори - сукупній вплив життєдіяльності одних організмів на інші. Вплив може бути прямим чи опосередкованим.

Біотоп - ділянка суходолу чи водойми з однотипними умовами рельєфу, клімату та інших абіотичних факторів, яку займає певний біоценоз.

Біоценоз (від грец. bios - життя, koynos - загальний) - сукупність усіх живих організмів екосистеми (продуцентів, консументів, редуцентів), які взаємодіють між собою за допомогою трофічних або просторових зв’язків і населяють один і той самий біотоп.

Біоциди - загальна кількість речовин, які застосовують для боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками рослин. До біоцидів також належать дефоліанти, десиканти, регулятори росту рослин. Систематичне застосування високотоксичних біоцид призводить до забруднення навколишнього

середовища. Біоциди можуть нагромаджуватись в продуктах харчування, що негативно впливає на здоров'я людини.

Болото - надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбною рослинністю, з решток якої утворюється торф. Болото виникає в разі обміління і заростання озер, розташованих в низовинах. Болота поділяють на низинні

(евтрофні), верхові (оліготрофні) та перехідні (мезотрофні).

Буря - тривалий сильний вітер із швидкістю понад 20 м/с; здебільшого охоплює великий простір, супроводжується руйнуваннями на суходолі та великими хвилюваннями водойм. У лісах викликає буреломи.

Буря магнітна - сильне збурення магнітного поля Землі тривалістю від декількох годин до декількох діб. Магнітні бурі викликаються сонячною активністю і здебільшого негативно впливають на живі організми і самопочуття людини.

Буря пилова - сильний вітер із швидкістю понад 25 м/с, який супроводжується перенесенням великої кількості твердих часточок (пил, пісок), що видуваються з незахищеного рослинністю суходолу.

„В”

Важкі метали - хімічні елементи, атомним номером понад 20 в періодичній системі елементів Д.І.Менделеєва. До них не належать лужні, лужноземельні і благородні метали. Деякі з них необхідні в невеликих кількостях для життєдіяльності організмів як мікроелементи (цинк, залізо, марганець, мідь). Всі інші важкі метали токсичні для організму. їх накопичення в організмі людини призводить до небажаних наслідків.

Валентність екологічна - здатність біологічного виду існувати у різних умовах середовища. Розрізняють еврібіотичні види, які можуть існувати в широкому діапазоні коливання факторів середовища і стенобіотичні види - організми, життєві можливості яких обмежені вузьким діапазоном змін одного з факторів.

Вапнування грунтів - внесення вапна або добрив, що його містять доломітова мука, спеціально виготовлені з вапном компости з метою нейтралізацій кислих (pH менше 6) грунтів для підвищення врожайності.

Вибух демографічний - різке збільшення чисельності населення на Землі, пов'язане з певними соціально-економічними і загальноекономічними умовами життя. За останні 40 років населення планети збільшилося вдвічі і в 1999 р. становило 6 млрд. чол. Найбільш високі темпи приросту населення спостерігаються в країнах Азії і Африки. За розрахунками вчених чисельність населення до кінця XXI ст. стабілізується і становитиме 10-12 млрд. чол.

Вибух популяційний різке багаторазове і відносно раптове збільшення чисельності особин будь-якого виду, пов’язане із змінною звичайних механізмів його регулювання.

Вид - сукупність організмів зі спорідненими морфологічними ознаками, які можуть схрещуватися один з одним і мають спільний генофонд.

Викид гранично допустимий (ГДВ) - забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду - науково-технічний норматив, який встановлюється для кожного окремого стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря з урахуванням технічних нормативів викиду і фонового забруднення атмосферного повітря за умови, що викиди за­бруднюючих речовин від даного джерела та від усієї сукупності джерел міста чи іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств та розсіювання (при найбільш несприятливих метеорологічних умовах) і перетворення забруднюючих речовин в атмосфері забезпечать приземну концентрацію, що не перевищить встановлених норм якості повітря. При цьому критеріями якості повітря, що використовуються у розрахунках, є гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів. ГДВ виражається масою речовини у відхідних газах, максимально допустимою до викиду в атмосферу в одиницю часу. Основні значення ГДВ - максимально разові, контрольні - встановлюються за умови повного навантаження технологічного і газоочисного обладнання та їх норм, роботи і не повинні перевищуватися у будь-який 20-хв інтервал часу. Норматив ГДВ - обов’язковий елемент дозволів на викиди у навколишнє середовище, які видаються державними органами підприємствам,

організаціям тощо.

Викид тимчасово погоджений (ТПВ) - викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлений для діючих стаціонарних джерел. Викид підприємства на відповідний строк до досягнення гранично допустимого викиду з урахуванням якості атмосферного повітря, соціально- економічних умов розвитку відповідної території та впровадження повітря охоронних заходів на рівні викидів аналогічних за потужностями і технологічним процесами підприємств, які досягли найкращої технології виробництва, з метою поетапного досягнення встановленого ГДВ.

Вилучення природних ресурсів - такий вид використання природних ресурсів, при якому виключається альтернативне використання цих самих або інших можливих функцій даного виду ресурсів у теперішній момент часу або в майбутньому.

Вилучення природних ресурсів - такий вид використання природних ресурсів, при якому виключається альтернативне використання цих самих або інших можливих функцій даного виду ресурсів у теперішній момент часу або в майбутньому.

Вимирання виду - процес скорочення чисельності особин певного виду, що може призвести до повного знищення. Вимирання виду спричиняється невідповідністю природнім умовам існування. Останнім часом внаслідок антропогенної діяльності людини вимирання виду стрімко зростає. За останні 300 років спостерігається зникнення одного виду кожні 10 р. Види, що знаходяться під загрозою зникнення, заносять до Червоної книги. Часто зникнення одного виду рослин або тварин може спричинити загрозу для зникнення 10-30 інших видів, місця проживання яких залежить від цього виду.

Виснаження (вичерпання) природних ресурсів - це погіршен­ня якісних характеристик природних ресурсів внаслідок їх експлуатації, пов'язане, головним чином, з виконанням природними ресурсами економічних функцій.

Виснаження вод - зменшення стоку поверхневих або скорочення запасів підземних вод. Виснаження вод відбувається в результаті забруднення рік, а також за рахунок посиленого споживання води для задоволення промислових і господарських потреб.

Висотна поясність - основна закономірність вертикального розміщення рослинності, грунтів, живих організмів в горах у вигляді окремих поясів.

Висушування земель - процес появи в літологічному профілі повітряно-сухих ґрунтів і зниження природної вологості до показника менше 60% повної вологоємності.

Вичерпні ресурси - природні ресурси здебільшого мінерального походження (вугілля, нафта, газ, руда, нерудні матеріали), запаси яких не відновлюються. Під впливом людської діяльності кількість Вичерпні ресурси постійно зменшують­ся, що може призвести до їх повного виснаження.

Відновні і невідновні природні ресурси - ресурси, що здатні і не здатні до самовідновлювання (через розмноження або інші природні цикли відновлення) за терміни, які можна зіставити з термінами їхнього споживання (приклади: відновні - рослинність, вода в річці; невідновні - мінеральні ресурси).

Відтворення природного середовища - комплекс заходів, спря­мованих на підтримання параметрів природних компонентів у межах, сприятливих для здійснення своїх функцій.

Відходи - невикористані залишки продуктів виробництва, побуту, транспорту у місцях їхнього утворення, що мають реальну або потенційну цінність як продукт для інших галузей або регенерації (відновлення).

Вікова структура популяції - відношення різних вікових груп організмів у будь-якій популяції. Вікова структура популяції графічно зображується у вигляді діаграми, в якій кількість особин або їх відсоток у кожній групі представлено у вигляді прямокутників, поставлених один до одного.

Вітер - переміщення повітряних мас над поверхнею Землі, спричинене переважно нерівномірним прогрівом атмосфери. Поряд з горизонтальним напрямком спостерігається незначне переміщення повітря по вертикалі. Швидкість і напрямок вітру відіграють важливу роль в перерозподілі забруднюючих речовин в атмосфері.

Вода - найпоширеніша речовина в природі, яка в звичайному стані представляє собою безбарвну рідину без смаку і запаху. В природі перебуває в постійному кругообігу і знаходиться в трьох агрегатних станах: в твердому (лід), газоподібному (пара), і рідкому. У водному середовищі зародилося життя на Землі. Вода є складовою частиною всіх живих організмів. Так, тіло людини на 65-70% складається з води, а деякі рослини містять до 98% води, вода є гарним розчинником і бере участь у процесах обміну речовин. У природних умовах вода завжди містить розчинені солі, гази і органічні сполуки.

Вода артезіанська - підземна вода, що залягає між водонепро­никними шарами у вигляді водоносних горизонтів. Глибина залягання артезіанських вод може коливатись від декількох метрів до сотень метрів. У випадках, коли вода артезіанська перебуває під значним гідростатичним тиском, вона може виливатись на поверхню або фонтанувати.

Вода питна - вода, в якій органолептичні, бактеріологічні і хімічні показники знаходяться в межах норм державного стандарту України. Одним із основних є водневий показник

- pH. Його величина свідчить про кислотність або лужність води. При рН=7 - вода нейтральна, якщо рН7 -лужна. Вода питна повинна мати pH в межах 6,5-8,5. Вода питна контролюється на вміст таких домішок, як залізо, марганець, мідь, сульфати, хлориди, цинк і т. ін. Концентрація інгредієнтів не повинна перевищувати: залізо

- 0,3 мг/л; мідь - 1,0 мг/л; сульфати (50₄²~) ~ 500 мг/л; хлориди (СГ)- 500 мг/л; цинк - 5 мг/л.

Води підземні - води, які знаходяться в ґрунті та гірських породах верхньої частини земної кори в рідкому, твердому та пароподібному стані, включаючи і хімічно зв'язану воду. Розрізняють прісні (мінералізація до 1 г/л), солонуваті (1-10 г/л), солоні (10-35 г/л) води і підземні розсоли з мінералізацією понад 35 г/л. Залежно від використання, підземні води поділяють на господарсько-питні,

промислові, технічні, мінеральні і термальні. Води підземні належать до відновлюваних природних ресурсів, є цінною сировиною, з якої отримують практично весь йод і бром, а також більшу частину борної кислоти, вольфрам, літій, германій і рідко земельні елементи.

Води поверхневі - води, які тимчасово чи постійно знаходяться на земній поверхні. До них належать води річок, озер, ставків, боліт, а також льодовики та інші покриви.

Води стічні - це комунальні та промислові стоки населених місць (побутові, виробничі, дощові з вулиць, промислових майданчиків, районів усіх типів забудов), використані людиною і відведені після користування.

Води територіальні - частина морської або океанічної акваторії, яка прилягає до берега морської держави і перебуває під її юрисдикцією. Ширина смуги вод територіальних становить 12 морських миль (22,2 км), а зона переважного права експлуатувати морські ресурси - 200 миль (370,4 км).

Води термальні - підземні води, які нагріваються до температури понад 20⁰ C за рахунок тепла, що надходить з глибин зон земної кори. В деяких гірських районах земної кулі (Ісландія, Камчатка, Тянь-Шань) термальні води виходять на поверхню у вигляді гарячих джерел, гейзерів і парових струменів. Води термальні використовують для енергетики, теплофікації, бальнеології і т. ін.

Водний показник (pH) - безрозмірна величина, що характеризує концентрацію (активність) іонів водню [H⁺] у водному розчині. Кількісно дорівнює від’ємному десятинному логарифму концентрації водневих іонів, вираженій у молях на літр: pH = - lg [H⁺]. Водні розчини можуть мати pH від 1 до 14. Нейтральні розчини мають pH =7, кислі - pH7. Водний показник має важливе значення в різних галузях. У сільському господарстві визначають pH грунтів для правильного проведення комплексу

агрохімічних заходів, у медицині - для діагностування захворювань. Так, pH крові здорової людини знаходиться в межах від 6 до 7,4, хворої - нижче 5,9. Важливим є контроль pH хімічних і біологічних процесів, що відбуваються за участю ферментів.

Водоємкість виробництва - кількість води, потрібна для виготовлення продукції виробництва.

Водозабір - комплекс гідротехнічних споруд для вилучення і транспортування води з метою використання господарських, побутових і технічних потреб.

Водойма - водний об’єкт, який характеризується скупченням проточної чи нерухомої води. Розрізняють природні (річки, озера, моря, океани) і штучні водойми (водосховища, ставки, канали).

Водокористування - використання водних об’єктів для задоволення будь-яких потреб населення і народного господарства.

Водообмін - поступова заміна води, її відновлення в процесі колообігу.

Вологість повітря - кількісний показник вмісту водяної пари у повітрі. Здебільшого визначають відносну вологість повітря як відношення водяної пари у повітрі, що міститься в одиниці об’єму повітря, до максимально можливої, %. Абсолютна вологість - маса водяної пари, г/м³.

Вплив антропогенний - вплив господарської діяльності людини на навколишнє середовище та його ресурси: викликає деградацію та руйнування екосистем, зникнення ряду видів рослин і тварин.

„Г”

Газ - один з трьох агрегатних станів речовини, в якому кінетична енергія теплового руху його частин (молекул, атомів, іонів) значно перевищує потенційну енергію взаємодій між ними. В результаті частинки рухаються вільно, рівномірно заповнюючи весь наданий їм об’єм. Серед загальної маси викидів в атмосферу гази займають 90 %. За походженням їх можна поділити на природні і штучні.

Гамма-випромінювання - 1) короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке виникає в результаті розпаду ядер радіоактивних елементів (радій, уран, плутоній і ін.) і радіоізотопів (кобальт-60, стронцій-90, цезій-135 та ін.); 2) короткохвильове електромагнітне випромінювання, в яке перетворюються електрони і позитрони в результаті взаємодії з відповідними їм античастинками (кванти поля). Завдяки високій енергії (2-20 MeB), гамма-випромінювання має високу проникну здатність та іонізує атоми середовища, з яким воно взаємодіє. При довготривалому опроміненні спричинює негативний вплив на організм людини, викликаючи променеву хворобу та інші захворювання.

Г енетика - наука про закони спадковості і мінливості організмів та методи керування ними. Генетика тісно пов’язана з еволюційним ученням, цитологією, молекулярною

біологією, селекцією. Має важливе значення для медицини.

Геоекологія - наукова дисципліна, що вивчає закони взаємодії літосфери та біосфери з урахуванням діяльності людини, у т.ч. роль геологічних процесів у функціонуванні екосистем (геологічна екологія). У широкому значенні - синонім

ландшафтної екології (географічна екологія).

Геологічний кругообіг речовини - циклічні процеси переміщення і трансформації хімічних елементів в межах літосфери. Кругообіг відбувається за рахунок елементів у біосфері в кристалічні сланці та інші породи, які занурюються в магматичну зону Землі, переплавляються і знову повертаються у вигляд вивержених магматичних порід. Геологічний кругообіг речовини ще називають великим геологічним кругообігом.

Геосистема - сукупність елементів земної кори, які знаходяться у зв’язках між собою і утворюють повну цілісність, єдність. Геосистема - безрозмірна одиниця географічної структури і близька до терміна екосистема, але з наголосом на неживу складову.

Геохімія - наука, яка вивчає хімічний склад Землі, розповсюдженість в ній хімічних елементів, закономірності розподілення їх в різних геосферах, закони міграції елементів у природних процесах.

Геохронологія життя на Землі - послідовність історичного розвитку різноманітних форм життя на планеті в процесі еволюції.

Гербіциди - хімічна речовина, яка використовується для вибіркового або повного знищення рослин.

Гомеостаз (від грец. homoios - подібний, stasis - стояння) - фізіологічна сукупність складних пристосувальних функцій організму тварини і людини, спрямованих на виключення або максимальне обмеження дії різних факторів внутрішнього чи зовнішнього середовища, що порушують відносну динамічну сталість внутрішнього середовища організму (наприклад, сталість температури тіла, кров’яного тиску, вмісту глюкози в крові тощо); здатність до авторегуляції біологічної системи при зміні умов середовища; стан внутрішньої динамічної рівноваги

природної системи.

Гомеостаз екологічний - стале і раціональне (або рівноважне) функціонування екологічної системи у змінному соціально- економічному середовищі.

Гомеостаз ландшафту - здатність ландшафту зберігати в основних рисах свою структуру і характер зв'язків між еле­ментами всупереч зовнішнім впливам.

Гранично допустима доза (ГДД) - термін в галузі радіаційної безпеки, введений для оцінки можливої шкоди здоров’ю людини від хронічної дії іонізуючого випромінювання. ГДД - найбільше значення індивідуальної поглинутої дози за календарний рік, при якому рівномірне опромінення протягом 50 років не може спричинити шкоди здоров’ю людини.

Гумус - темнозабарвлена органічна речовина ґрунту, що утворюється внаслідок біохімічного розкладання рослинних та тваринних решток і накопичується у верхньому шарі ґрунту.

„Ґ”

Ґрунт - верхній шар земної кори, що утворився під впливом природних факторів (клімат, рослинні і тваринні організми, рельєф, геологічні відклади), і є самостійним природним утворенням. Найважливіша особливість ґрунту - родючість, тобто забезпечення рослин усім необхідним для їх росту і розвитку.

„Д”

Деградація - занепад, поступове погіршення; зниження чи втрата корисних якостей, раніше накопичених властивостей. Поступове зниження складності, енергетичного потенціалу та ємності системи, практично незворотне у реальних масштабах часу. Погіршення з покоління в покоління пристосованості організму, популяції чи екосистеми, спричинене несприятливими умовами існування чи хворобами.

Деградація грунтів - поступове погіршення властивостей грунтів (зменшення вмісту гумусу, порушення структури, зниження родючості), яке пов’язане зі змінами умов ґрунтоутворення під впливом людської діяльності.

Деградація ґрунту - стійке погіршення властивостей ґрунту як середовища існування біоти, а також зниження його ро­дючості в результаті впливу природних чи антропогенних факторів. Деградацію ґрунту можна поділити на фізичну (погіршення гідрофізичних властивостей ґрунту, порушення ґрунтового профілю), хімічну (погіршення хімічних власти­востей ґрунту, виснаження запасів поживних елементів,

вторинне засолення, вторинне осолонцювання, забруднення ксенобіотиками) та біологічне (зниження видового різноманіття, порушення оптимального співвідношення різних видів ґрунтової мезофауни і мікроорганізмів, забруднення ґрунту патогенними й іншими невластивими йому мікроорганізмами, погіршення санітарно-

епідеміологічних показників тощо). Причиною є сільськогосподарська діяльність, перевипас, зведення лісів тощо (див. порушення ґрунтів).

Деградація ландшафту - необоротні зміни структури ландшафту, які призводять до неможливості виконання ландшафтом соціально-економічних функцій. Вона можлива як в результаті не регульованої людської діяльності, так і з природних причин. Може бути наслідком досягнення клімаксового стану біоценозу або ландшафту в цілому, результатом стихійних природних процесів: землетрусів, вивержень вулканів, ураганів тощо. Означає його перехід на більш низький енергетичний рівень (див. деградація навколишнього природного середовища).

Деградація навколишнього природного середовища - поступове погіршення якості навколишнього природного середовища, у т.ч. природних умов і соціального сере­довища життя людини.

Дезактивація - сукупність заходів щодо видалення

радіоактивних речовин з місцевості, поверхні предметів, техніки, одягу, продуктів харчування, води і т.ін. Дезактивація проводиться дезактиваційними розчинами, змивання водою, витиранням тощо.

Демекологія - розділ екології, який вивчає вплив середовища на коливання чисельності різних видів.

Демінералізація - зменшення вмісту розчинених неорганічних сполук у воді за допомогою хімічних або біологічних методів.

Демографічна структура популяцій - генетично обумовлене для кожного виду співвідношення особин різної статі і вікових груп. Останні графічно зображуються у вигляді вікових пірамід.

Демографічний вибух - різке зростання чисельності населення Землі за останнє століття (на 1.01.2002 - 6 млрд. чоловік).

Демографія - наука, яка вивчає чисельність народонаселення, його географічне розподілення і склад, процеси відтворення населення (народжуваність, смертність, тривалість життя), а також залежність складу і руху населення від соціально- економічних і культурних факторів.

Державна екологічна політика - система цілей і дій органів державної влади з управління екологічною безпекою, регулювання стану навколишнього середовища, якості довкілля, відтворення, раціонального використання

природних ресурсів у межах певної території.

Державний санітарний контроль - контроль за дотриманням встановлених державою санітарно-гігієнічних та

протиепідемічних норм і правил. Здійснюється санітарно- епідеміологічною службою. Серед завдань цієї служби: контроль якості харчових продуктів у процесі їх виробництва та реалізації, дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій (ГДК) в навколишньому середовищі, попередження і ліквідація інфекційних захворювань.

Детермінант - вид рослини чи тварини, що визначає функціонування угрупування або системи в цілому.

Динаміка популяцій - зміна чисельності статевого та вікового складу популяцій, визначається внутрішньо популяційними процесами і взаємодіями популяцій різних видів.

Доза випромінювання - кількість енергії іонізуючого випромінювання, поглинутої одиницею маси речовини. Є характеристикою радіаційної безпеки. Розрізняють чотири види дози випромінювання: експозиційна - в повітрі (вимірюється в рентгенах, в системі CI - кулон на кг); поглинута - в масі живої або неживої речовини (вимірюється в рядах, в системі CI - Греях); еквівалентна - поглинута доза, помножена на коефіцієнт якості (вимірюється в Берах, в системі CI - у Зівертах); ефективна - враховує коефіцієнт факторів, що супроводжують випромінювання, в т.ч. радіаційну чутливість різних органів і тканин організму (вимірюється в одиницях поглинутої дози).

Дренаж - система заходів осушення місцевості шляхом штучного зниження рівня ґрунтових вод або їх відведення за допомогою канав, труб і т. ін.

Дюни - форми рельєфу місцевості у піщаних пустелях.

„Е”

Еволюція - незворотній процес розвитку живої природи.

Екологізація - процес проникнення ідей, знань, законів екології, екологічного мислення в інші сфери науки, виробництва, в життєдіяльність суспільства та держави.

Екологічна безпека - стан навколишнього природного середовища, що забезпечує збалансований вплив різних факторів і при цьому не порушує функціонування екосистеми, здатність біосфери до саморегулювання та не створює небезпеки для здоров’я людей.

Екологічна валентність - ступінь пристосовуваності організмів до змін умов середовища. При великій екологічній валентності організми можуть витримувати значні

коливання факторів середовища, при малій - можуть жити лише в певних умовах середовища.

Екологічна експертиза - це оцінка впливу на довкілля й здоров’я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинним нормам і законам з охорони навколишнього природного середовища, вимогам екологічної безпеки суспільства.

Екологічна мережа - єдина територіальна система, яка охоплює ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортно-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України і є часткою структурних територіальних елементів, природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

Екологічна ніша - це загальна сума всіх вимог організму до умов існування, включаючи простір, який він займає, функціональну роль у співтоваристві та його толерантність відносно факторів середовища: температури, вологості, кислотності, складу грунту та ін. Екологічна ніша може мати різну ширину за різними вимірами (трофічні зв’язки, просторовий розподіл тощо). Коли два організми різних видів використовують одні й ті самі ресурси, їхні ніші перекриваються. Перекривання може бути повним або частковим. Ніші можуть зовсім не перекриватися.

Екологічна рівновага - баланс природних або змінених люди­ною компонентів середовища і природних процесів, який веде до тривалого (умовно нескінченного) існування даної екосистеми. Збереження або підтримка природної

(екологічної), точніше природно-антропогенної, системи в якісно визначеному стані протягом часу, характерного для цієї системи (еволюційний період, геологічний період

тощо).

Екологічна система - єдиний природний або природно- антропогенний комплекс, утворений живими організмами та середовищем їх існування, в якому живі й неживі компоненти поєднані між собою причинно-наслідковими зв’язками, обміном речовин, розподілом потоку енергії. Виділяють три групи природних екосистем: наземні або біоми, прісноводні та морські.

Екологічна стійкість - здатність екосистеми зберігати свою структуру, властивості і функції при впливових зовнішніх (антропогенні впливи) взаємодіях.

Екологічне законодавство - система законодавчих та підзаконних актів, що: закріплюють екологічні права та обов'язки громадян, екологічні інтереси держави та юридичних осіб, механізми їх реалізації і захисту; регу­люють відносини в галузі використання, відновлення й охорони земельних, водних та інших природних ресурсів; визначають режими території та об'єктів особливої охорони; забезпечують вимоги екологічної безпеки.

Екологічний моніторинг - система спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього середовища, прогнозування його змін та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття еколого-управлінських рішень.

Екологічний норматив - величина антропогенного навантаження, розрахована на основі гранично допустимих викидів. Носить тимчасовий характер, обумовлений рівнем розвитку науки, технології і економіки.

Екологічний паспорт - це комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин будь-якого об’єкта

(підприємства, тваринницької ферми, підстанції, навчального закладу тощо) з навколишнім природним середовищем.

Екологічний фактор - це будь-яка умова середовища, що прямо чи опосередковано впливає на організми протягом хоча б однієї з фаз його розвитку. Розрізняють абіотичні, біотичні та антропогенні фактори.

Екологічні збитки - це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення). їх обчислюють за сумою різних витрат суспільства, пов’язаних зі змінами довкілля й поверненням його до колишнього стану, затрат на компенсацію ризику для здоров’я людей.

Екологія (від грец. oikos - дім, logos - вчення) - наука, що вивчає взаємозв’язки організмів та їх угрупувань з довкіллям, з яким вони утворюють певну функціональну єдність (систему), конкретні якісні та кількісні

взаємозв’язки тваринних та рослинних організмів. Вперше термін „екологія” ввів німецький природознавець, біолог Е.Геккель (1866). Сучасна екологія - це нова комплексна наука про виживання в довкіллі, завдання якої - пізнання законів розвитку й функціонування біосфери як цілісної системи під впливом природних і, головне, антропогенних факторів, а також визначення шляхів ефективного співіснування техносфери й біосфери.

Екосфера - глобальна система, що об’єднує всі сучасні

екосистеми Землі і включає в себе сукупність усього живого разом з його безпосереднім оточенням. Екосфера просторово включає атмосферу, але її межі значно вужчі, ніж межі біосфери. Верхня межа екосфери знаходиться на висоті кількох метрів над рослинним покривом на суходолі або над рівнем моря, а нижня визначається глибиною залягання першого водотривкого горизонту або максимальною глибиною проникнення коренів рослин.

Екотип - група особин будь-якого виду, пристосованих до умов певного середовища.

Екотоп - сукупність екологічних чинників, зумовлена поєднанням і взаємодією компонентів неживої природи; екотоп характеризує певну однорідну ділянку землі.

Ерозія ґрунтів - це процес руйнування верхніх, найбільш родючих шарів ґрунту і підстилаючих порід. Відбувається, наприклад, за рахунок сильних вітрів, дощів, коли сільськогосподарські угіддя здебільшого розташовані на схилах (водна ерозія).

Ерозія грунту - (від лат. erosio - роз’їдання грунтів) змивання і розмивання найродючішого шару грунту талими і дощовими водами або видування його вітрами. Розрізняють водну та вітрову ерозію.

„Ж”

Жертва — 1) особина, що зазнала прямого нападу хижака, вбита та цілком чи повністю знищена; 2) особина, що загинула внаслідок вбивства чи супутніх причин; 3) особина, що загинула внаслідок впливу катастрофічних причин чи випадковостей.

Жертва екологічна — особина, яка деградує чи гине під впливом несприятливих екологічних факторів.

Життєздатність екосистеми - здатність екосистеми

витримувати порушення балансу екологічних компонентів або інтенсивні антропогенні навантаження без розвитку в них процесів деградації розпаду, руйнування або переходу. Ця особливість екосистеми також пов’язана з життєвістю (ступенем стійкості живих істот до змін в навколишньому середовищі), яка характеризується інтенсивністю

розмноження, витривалістю, конкурентноздатністю при міжвидових та внутрішньовидових відносинах, а також пристосуванням до абіотичних факторів середовища.

Життя - вища форма існування матерії, яка закономірно виникає за певних умов у процесі її розвитку. Ж. існує безпосередньо у зовнішньому середовищі у формі окремих організмів, які відрізняються від неживих об’єктів здатністю до розвитку, росту, розмноження, обміну речовин, активного регулювання власного складу та функцій, пристосованістю до середовища існування. З позицій універсального еволюціонізму Ж. є результатом еволюції матерії.

Жорсткість води - властивість води, зумовлена наявністю в ній солей кальцію і магнію. При нагріванні і випаровуванні проявляється в утворенні твердих відкладень у вигляді накипу на стінках парових котлів, теплообмінників труб тощо. Розрізняють тимчасову і постійну жорсткість води. Перша пов’язана з присутністю у воді гідрокарбонатів і усувається кип’ятінням, друга - інших солей і усувається додаванням соди або застосуванням іонітів.

„З”

Забруднення - внесення в навколишнє середовище або виникнення в ньому нових, зазвичай не характерних фізико - хімічних і біологічних речовин, агентів, які негативно впливають на природні екосистеми та людину.

Забруднення атмосферного повітря - це внесення в атмосферне повітря або утворення в ньому фізико-хімічних агентів і речовин, обумовлене як природними та і антропогенними факторами.

Забруднення біологічне - привнесення в екосистему і розмноження в ній небажаних видів організмів. Забруднення мікроорганізмами називають бактеріологічним забрудненням.

Забруднення вод Світового океану - 1) надходження у Світовий океан забруднювачів у кількості, що перевищує здатність морського середовища до самоочищення.

Внаслідок нагромадження забруднювачів порушуються природні процеси у Світовому океані; 2) пряме чи опосередковане надходження речовин в морське середовище, включаючи узбережжя та гирла річок, що призводить до негативних наслідків для живих організмів, створює небезпеку для здоров’я людини, погіршує якість води, негативно впливає на всі сфери діяльності людини. До Світового океану надходить усе забруднення вод суходолу та значна частина забруднювачів атмосфери. Здатність до самоочищення води більшості внутрішніх водойм уже вичерпана, а Світового океану наближається до межі насичення. Це викликає швидке забруднення його поверхневих вод та деградацію деяких форм життя. Особливе занепокоєння викликає забруднення

нафтопродуктами, що спричинюється добуванням нафти з морського дна і її транспортуванням. Порушується газовий обмін між Світовим океаном та атмосферою, що знижує здатність його вод до акумуляції вуглекислого газу, концентрація якого в атмосфері Землі безперервно зростає.

Забруднення грунту - привнесення чи виникнення в грунті нехарактерних для нього фізичних, хімічних чи біологічних агентів, концентрація яких перевищує середній багаторічний рівень. Забруднення грунту змінює хід ґрунтотворного процесу, значно знижує родючість, спричинює нагромадження забруднювачів у рослинах, з яких вони безпосередньо чи опосередковано потрапляють в організм людини. Накопичення забруднювачів призводить до послаблення процесу самоочищення грунтів від патогенних та шкідливих мікроорганізмів.

Забруднення навколишнього середовища (довкілля) - процес зміни властивостей середовища (хімічних, механічних, фізичних, біологічних і пов'язаних з ними інформаційних), що відбувається внаслідок природних чи антропогенних процесів, які спричиняють погіршення функцій природи, стосовно розглянутого об'єкта (людині, біологічному організму, об'єкту життєдіяльності людини).

Забруднення фізичне - пов’язано зі змінами фізичних, температурно-енергетичних, хвильових та радіаційних параметрів зовнішнього середовища.

Забруднювач - будь-який фізичний агент, хімічна речовина або біологічний вид (переважно мікроорганізми), які

потрапляють у навколишнє середовище або утворюються в ньому в кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації та зумовлюють забруднення середовища. Вони бувають природні, антропогенні, а також первинні (безпосередньо з джерела забруднення) та вторинні, які утворюються під час розкладання первинних хімічних реакцій.

Закон константності живої речовини в біосфері (сформульований В.І. Вернадським): кількість живої речовини біосфери, утвореної за певний геологічний час, є величиною постійною.

Закон мінімуму (Ю. Лібіх, 1840): Стійкість організму визначається найслабшою ланкою в ланцюзі його екологічних потреб. Якщо кількість та якість екологічних факторів близькі до мінімуму, необхідного для організму, він виживає, якщо менші за цей мінімум, організм гине, екосистема руйнується.

Заповідник - територія (акваторія) повністю вилучена з господарського користування з метою збереження та вивчення всіх компонентів екосистеми - повітря, природних вод, грунтів, гірських порід, рослинного і тваринного світу, пам’яток природи та культури.

Знезараження води - знищення у воді хвороботворних мікроорганізмів за допомогою хлорування, озонування, обробкою іонами міді, срібла, радіаційним методом і т.ін.

Зникнення видів - вимирання певних видів рослин і тварин унаслідок прямого знищення, руйнування місць їх існування, забруднення довкілля тощо. За останнє тисячоліття з лиця землі зникло понад 40 видів ссавців, близько 100 видів птахів і безліч видів безхребетних, рослин і грибів.

Зона надзвичайної екологічної ситуації - територія, де в результаті господарської діяльності відбуваються стійкі негативні зміни в навколишньому природному середовищі, які загрожують здоров’ю населення, стану природних екологічних фондів рослин і тварин.

Зообентос - сукупність тварин, що живуть на дні морських і прісних водойм, куди не проникає сонячне світло (наприклад, лежачі на дні двостулкові та членистоногі молюски).

Зоопланктон - сукупність тварин, що населяють товщу води морських і прісних водойм і не здатні протистояти перенесенню течіями. 3. - складова частина планктону.

„І”

Ієрархія природних систем (екосистем) - функціональна підпорядкованість менших екосистем більшим. Прикладом ієрархії природних систем може бути ряд: місцевість - урочище - ландшафт - ландшафтна зона - фізико- географічний сектор біосфера. Кожний рівень ієрархії має свої особливості кругообігу речовин: на перших рівнях переважають вертикальні зв’язки, на наступних рівнях основну роль відіграють горизонтальні, тобто латеральні зв’язки.

Імунітет - несприятливість організму до захворювань, дії шкідників або хімічних речовин (здебільшого отрут). Розрізняють природний і набутий імунітети. Природний імунітет є стійкою видовою ознакою. Набутий імунітет може з’явитись природним шляхом (внаслідок щеплень).

Проява імунітету є однією із захисних властивостей організму, що допомагає йому зберігати функції життєдіяльності.

Інвентаризація викидів - систематизація відомостей про розміщення джерел забруднення атмосферного повітря на території, про види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Здійснюється з метою виявлення всіх (інколи - основних) джерел забруднення атмосфери на даній території і визначення їх характеристик: обсягу і складу викидів, способу їх виведення в атмосферу, часових режимів роботи джерел тощо. Процес інвентаризації нормується

внутрішніми документами Мінприроди України.

Інвентаризація відходів - комплекс разових організаційно- технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису, реєстрації відходів, облік) обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів та об'єктів поводження з ними.

Інвентаризація природних ресурсів - виявлення і періодичний облік кількості, якості, динаміки запасів і змін в процесі експлуатації різних видів природних ресурсів - лісових, земельних, флори, фауни і т.ін. Здійснюється в процесі складання кадастрів; є основою для розробки проектів раціонального природокористування, екологічного

прогнозування і природоохоронної діяльності.

Інверсія температури в атмосфері - підвищення температури повітря з висотою в деякому шарі атмосфери замість звичайного її зниження. Це призводить до того, що тепліші верхні шари перешкоджають вертикальному руху повітря. В результаті під ними нагромаджується водяна пара, пил, формуються туман, імла, підвищується концентрація забруднювачів поблизу земної поверхні.

Індекс забруднення - якісна і кількісна характеристики за­бруднювального фактора - речовини, випромінювання, загазованості і т.ін. Включає поняття кількості забруднювачів в довкіллі, ступінь його впливу на певні об'єкти забруднення в зіставленні з тривалістю та інтенсивністю процесів забруднення.

Індекс якості довкілля - кількісний показник стану навколишнього середовища, який характеризує його придатність для життя організмів. Індекс якості довкілля здебільшого виражається ступенем інтенсивності розмноження, захворюваності, смертності або виживання організмів.

Індикатори забруднення середовища - фізичне явище, хімічна речовина або організм наявність якого, його кількість або зміна стану свідчать про характер змін навколишнього середовища.

Інтенсивність забруднення - загальний рівень вмісту або швидкості надходження шкідливих забруднюючих речовин в навколишнє середовище.

Інфекція - проникнення в організм людини або тварини і розмноження в ньому хвороботворних мікроорганізмів. Інфекція супроводжується комплексом реактивних процесів і завершується інфекційним захворюванням, яке передається від хворого організму до здорового.

Інфільтрація - просочування атмосферних і поверхневих вод у ґрунт по капілярних порах і порожнинах до рівня підземних вод. Вимірюється кількістю опадів з вирахуванням випаровування та поверхневих стоків.

Іоносфера (термосфера) - шар атмосфери, який простягається на висоту від 80 до 800 км й для якого характерне постійне підвищення температури із зростанням висоти. На висоті 200 км температура сягає 500⁰C, а на висоті понад 600 км сягає 1500 ⁰C.

Іхтіологія - розділ гідробіології, що вивчає біологію і екологію риб.

„Й”

Йонізація - перетворення атомів і молекул в іони (заряджені частинки) шляхом відриву із зовнішньої орбіти одного або декількох електронів. Йонізація відбувається при

поглинанні електромагнітного випромінювання (фотоіонізація), при нагріванні (термічна йонізація), при дії електричного поля (електройонізація) і т.ін. Ступінь йонізації визначається відношенням числа йонів до числа нейтральних частинок в одиниці об'єму середовища. Незначна йонізація повітря позитивно впливає на стан здоров'я людини. В той же час підвищена концентрація йонів у повітрі негативно впливає на самопочуття і може викликати ряд захворювань.

„К”

Каналізація - комплекс інженерних споруд і обладнання, які забезпечують збирання, очищення і відвід стічних вод, а також атмосферних опадів з території населення пунктів і промислових підприємств. Розрізняють загадьносплавну каналізацію, коли дощові і малозабруднені промислові води відводять по одній мережі труб (зливова К.) і скидають їх у водойму чи водостік без очищення, а побутові і забруднені промислові води - по іншій системі труб до очисних споруд.

Карст, карстові явища - явища, які виникають в результаті дії природних вод на водорозчинні гірські породи - вапняки, гіпси, кам'яні солі і т.ін. Це супроводжується утворенням у вигляді воронок, котлованів, провалля, печер, природних пустот, колодязів і т.ін. Антропогенне порушення земної поверхні, особливо водонепроникних її шарів, посилює карстові явища.

Карта екологічна - картографічне відображення довкілля і процесів, які відбуваються в ньому та впливають на екосис­теми і середовище життєдіяльності людини. Натепер це новий напрямок науки, що швидко розвивається та використовує новітні напрацювання науки і техніки: супутники Землі, фізичні карти, геоінформаційні технології, дистанційне зондування землі, інтегральні показники

еколого-економічного стану адміністративних утворень. Створення екологічних карт потребує постійного оновлення, так як змінюються еколого-економічні, соціальні ситуації.

Категорія якості води - показник ступеня забрудненості водного об'єкта, який визначається за сукупністю встановле­них показників складу і властивостей води, і дотримання якого є обов'язковим протягом визначеного часу.

Кислотні опади - будь-які види опадів (дощ, сніг, туман) з pH <

5,5, тобто такі, що мають кислу реакцію. Такі опади зумовлюються наявністю оксидів сульфуру, нітрогену та фтори і хлорид-йонів. їх природними джерелами є вулканічні виверження, пожежі, діяльність ґрунтових бактерій; антропогенними - транспорт, ТЕС,

сміттєспалювальні заводи, металургійні комбінати, хімічні

підприємства.

Кислотність (природних вод, ґрунту) - здатність водних розчи­нів і грунтів проявляти властивості кислот, які визначаються концентрацією іонів водню у водному розчині або рідкій фазі грунту. Кислотність характеризується величиною водневого показника pH. Якщо рН=7 - розчин нейтральний, при рН7 - лужний.

Клімат - багаторічний статистичний режим погоди, характерний для даної місцевості з урахуванням її географічного розташування. Існує кілька класифікацій клімату: за географічними зонами - тайги, тундри, пустелі та ін.; за циркуляцією повітряних мас над суходолом і океаном - континентальний, океанічний; за ступенем сухості або вологості повітря - аридний, семіаридний, гумідний і ін.

Книга Червона - список рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, організмів; анотований перелік видів і підвидів із зазначенням сучасного та минулого поширення, чисельності і причин її скорочення, особливостей від­творення, вже ужитих та необхідних заходів щодо охорони видів. Існують міжнаціональні, національні (в межах держави) і локальний варіанти Червоної книги, а також окремо Червона книга рослин, тварин та інших

семантичних груп.

Коменсалізм - форма співжиття організмів, коли один із них (коменсал) постійно або тимчасово існує за рахунок іншого, не завдаючи йому шкоди (лишайники на корі дерева, мальки ставриди під куполом медузи, риби-причепи на тілі акули та ін.). Компостування - спосіб перетворення відходів у місцеве органічне добриво - компост. В процесі компостування побутові відходи, осади стічних вод та інші органічні матеріали (листя, деревина, солома, бур'яни) розкладаються під впливом ґрунтових мікроорганізмів на хімічні елементи. Для перебігу процесу компостування необхідний кисень (на противагу гниттю, яке відбувається без доступу кисню). Компостування проводять в компостних ямах або на спеціальних установках. Компостування - один з

раціональних способів переробки відходів при незначних витратах, майже не чинить негативного впливу на навколишнє середовище.

Конкуренція - використання деяких ресурсів (їжі, води, світла, простору) будь-яким організмом, який тим самим зменшує доступність цього ресурсу для інших організмів. Конкуренція буває внутрішньовидова та міжвидова.

Консументи - організми, що споживають органічну речовину, створену продуцентами або перетворену консументами більш низьких рівнів екологічної піраміди. Відповідно до способу живлення консументи поділяють на: первинні консументи (травоїдних або фітофагів) - живляться рослинною їжою; вторинні консументи (м’ясоїдних або хижаків) - споживають тваринну їжу; паразитів, які живуть за рахунок хазяїна (комахи, кліщ, повитиця, омела тощо).

Континентальний шельф, материкова мілина - підводна частина материка, яка примикає до суші і характеризується загальною з нею геологічною будовою; відрізняється високою біологічною продуктивністю і використовується для риболовства. На континентальних шельфах багатьох морських держав розвинуто добування нафти, що призводить до погіршення екологічного стану вод Світового океану.

Контроль забруднення атмосферного повітря - перевірка відповідності вмісту забруднюючих атмосферного повітря речовин установленим вимогам.

Контроль за навколишнім середовищем - спостереження за станом і зміною особливо важливих для людини і живих організмів характеристик середовища (повітря, води, грунтів і ін.), зіставляння отриманих даних з нормативами, виявлення джерел забруднення. Контроль здійснюється державними та громадськими організаціями,

підприємствами безперервно або періодично, в окремих пунктах або шляхом здійснення рейдів.

Контроль забруднення довкілля (середовища) - перевірка відповідності встановленим вимогам вмісту забруднюючих речовин у компонентах природного середовища.

Концентрація забрудників - кількість забруднюючих речовин у певному об'ємі або одиниці маси повітря, води, грунту чи іншого середовища. Розрізняють фонову концентрацію, яка свідчить про загальний вміст шкідливих речовин у середовищі, порогову концентрацію - вміст забрудників у повітрі, дія яких протягом 40 хв. викликає зміни в характеристиці безумовного згинального рефлексу у кроликів і гранично допустиму концентрацію - спеціальний норматив для кожної шкідливої речовини.

Криза екологічна - напружений стан взаємовідносин між людством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у людському суспільстві ресурсно - екологічним

можливостям біосфери.

Криза екологічна (у формулюванні Н.Ф. Реймерса) - напружений стан взаємостосунків між людиною і природою, що характеризується невідповідністю розвитку

продуктивних сил і виробничих відносин в людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери. У передісторії та історії людства виділяються п'ять екологічних криз: 1) криза збіднення ресурсів промислу і збирача - біотехнічна революція (почало використання знарядь праці); 2) перша антропогенна екологічна криза (криза консументів) - сільськогосподарська революція, перехід до виробничого господарства; 3) криза примітивного поливного землеробства - друга сільськогосподарська революція широкого освоєння неполивних земель; 4) друга антропогенна екологічна криза (продуцентів) - промислова революція; 5)

сучасна глобальна екологічна криза редуцентів (тобто відтворюючої здібності біосфери) і загрози браку мінеральних ресурсів - науково-технічна революція.

Ксенобіотики - будь-які чужорідні для організму речовини (гербіциди, розчинники та ін. забрудники), які можуть спричинити порушення рівноваги природних процесів у біосфері, в тому числі захворювання і загибель живих організмів

„Л”

Лавина - стрімкий потік такої маси, що швидко зростає і нагромаджується. Розрізняють снігові і кам'яні лавини. Снігові лавини утворюються на гірських схилах і, зсуваючись з вершини гори, захоплюють з собою нові порції снігу. Падіння снігових лавин супроводжується повітряною ударною хвилею, яка має руйнівну дію. Кам'яні лавини мають такий самий механізм утворення, як із снігові, але складаються і гірського каміння.

Ландшафт - природний територіальний комплекс, який склада­ється з взаємодіючих природних або природних і антропогенних компонентів, а також комплексів нижчого таксономічного рівня. Ландшафт характеризується єдністю літосферної основи, клімату та історії розвитку. Термін ландшафт, як правило, пов'язаний з візуальними вражен­нями від загальної картини природи або місцевості.

Ландшафт антропогенний (техногенний) - географічний ландшафт, створений внаслідок цілеспрямованої діяльності людини. В результаті відбувається зміна природного ландшафту і екологічних компонентів. Ландшафт антропогенний займає майже половину площі суходолу планети. На відміну від природного ландшафту, де природні процеси саморегулюються, розвиток ландшафту

антропогенного контролюється людиною.

Ландшафт природний - ландшафт, який сформувався під впливом тільки природних факторів без впливу діяльності людини.

Ландшафтна екологія - науковий напрямок, який вивчає ландшафти за допомогою аналізу екологічних відносин між рослинністю та середовищем, структуру і функціонування природних комплексів на топологічному рівні, взаємодію складових частин природного комплексу шляхом аналізу балансів речовини і енергії.

Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) - послідовність груп організмів, кожна з яких (ланка ланцюга) є поживою для наступної, тобто поєднана зв’язками їжа - споживач.

Лиман - мілководна затока, яка утворилася внаслідок затоплення морською водою гирла рівнинної річки або прибережних зон. Лимани бувають відкриті, які безпосередньо сполучені з морем, і закриті - відокремлені від моря.

Листопад масовий - пристосування до переживання періодів з несприятливими умовами існування. Перед листопадом біля основи листка утворюється віддільний шар з клітин, які легко роз’єднуються. Після листопаду місце прикріплення листка до пагона вкривається шаром корка.

Листопад у ботаніці - природне явище опадання листків у

рослин і дерев.

Лишайники - група нижчих рослин, які утворилися в результаті співжиття грибів і водоростей. Ростуть на грунті, деревах, гнилій деревині, гірських породах. Відіграють важливу роль в ґрунтоутворенні. Використовуються для отримання антибіотиків і ароматичних речовини. Багато видів лишайників чутливі до забруднення повітря і застосо­вуються як біоіндикатори.

Лібіх - німецький хімік. В галузі органічної хімії відкрив явище ізометрії, встановив склад багатьох органічних сполук тощо. Розробив теорію мінерального живлення рослин, що сприяло розвиткові виробництва мінеральних добрив.

Ліміт викиду забруднюючих речовин - гранична маса забруднюючих речовин, яка дозволена до викиду в навколишнє середовище на протягом певного часу (здебільшого календарного року); встановлюється органами державного екологічного контролю з метою обмеження шкідливої дії на довкілля.

Лімітуючий фактор - екологічний фактор (світло, температура, грунт, біогенні речовини тощо), який за певного набору умов навколишнього середовища обмежує будь-який прояв життєдіяльності організмів.

Ліс - один з основних типів рослинного покриву, що об’єднує рослинні угрупування. Це ярус, який утворюють дерева і він займає значну територію. Рослини, що утворюють ліс, перебувають у взаємодії одна з одною, багатоклітинними тваринами, мікроорганізмами та з атмосферою. За складом розрізняють чисті ліси й мішані ліси та листопадні і вічнозелені.

Ліси захисного експлуатаційного обмеженого значення - лісові масиви з густонаселеною місцевістю з обмеженими лісовими ресурсами.

Лісовідновлення - вирощування штучно створених лісів на вирубках та згарищах.

Лісорозведення - створення і вирощування лісу на територіях, що раніше не знаходилися під лісонасадженнями.

Літораль - узбережна зона морського дна, що затоплюється під час припливів і звільняється під час відпливів. Зазнає значних коливань температури води, інтенсивності сонячного світла, солоності води та дії течії; періодично осушується.

Літосфера (від грец. Iithos - камінь і sphere - сфера) - зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає всю земну кору з частиною верхньої мантії й складається з осадових, магматичних та метаморфічних порід.

Літофіти - рослини, які ростуть на скелях і кам'янистих місцях. Спочатку на них оселяються бактерії, лишайники і мохи, які нагромаджують шар гумусу, потім, вищі рослини (папороті, дерева).

Ліцензія на забруднення - сплачений дозвіл на викид у довкілля шкідливих речовин або відходів наперед обумовленого хімічного складу.

Локалізація радіоактивних відходів - комплекс заходів зі збору радіоактивних відходів на місці їх утворення і захоронения в інженерних спорудах або геологічних формаціях, які гарантують неможливість проникнення радіоактивних речовин в навколишнє середовище.

Локальне забруднення - забруднення навколишнього

середовища поблизу джерел викидів шкідливих речовин. Локальне забруднення не розповсюджується на значні території і формує регіональне забруднення.

Луки - тип рослинності, що характеризується: переважанням трав'янистих багаторічних рослин. За місцерозташуванням розрізняють луки заплавні, що поширені в заплавах річок, материкові, або рівнинні, та гірські. Серед гірських луків розрізняють субальпійські (у Карпатах їх називають полонинами, в Криму - яйлами), що лежать вище від верхньої межі лісу, та альпійські, розташовані вище від поясу субальпійських. За походженням луки бувають первинні - заплавні та гірські, та вторинні, що сформувалися на місці вирубаних лісів, осушених боліт, озер, меліоративних ділянок.

„М”

Магнітне поле Землі - природне електромагнітне силове поле, зумовлене джерелами, що знаходяться в Землі та навколоземному просторі. Під його впливом відбувалася багатовікова еволюція природи.

Межень - найнижчий рівень води в річці, спричинений мінімаль- ним притоком води з водозабору. В помірних і високих, широтах розрізняють літню і зимову межень.

Мезосапробні організми - організми, які живуть у помірно забруднених органічними речовинами водоймах. Сприяють їх біологічному очищенню, є біоіндикаторами якості води. До мезосапробних організмів належать численні бактерії, гриби, водорості, молюски, ракоподібні, деякі комахи, окремі види прісноводних риб.

Мезосфера - шар атмосфери. Верхня межа мезосфери сягає висоти 80 км. Головна її особливість - різке зниження температури (мінус 70-90 ⁰C). Тут утворюються сріблясті хмари, що складаються з кристалів льоду.

Мережа екологічна - єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України.

Метаболізм - перетворення речовин і енергії, які становлять основу життєдіяльності організмів

Методи захисту рослин - група заходів, спрямована на зменшення чисельності шкідливих організмів, які можуть розповсюджуватись серед сільгоспкультур. Розрізняють хімічний і інтегральний метод захисту рослин.

Механічна очистка стічних вод - видалення нерозчинних у воді (механічних) забруднень за допомогою технічного обладнання такими методами: відстоювання, фільтрування, флотація та ін.

Міграція - переселення, переміщення. Розрізняють міграцію населення, тварин, елементів і ін.

Міграція хімічних елементів - безперервний процес перенесення та перерозподілу хімічних елементів у земній корі та на поверхні Землі. Міграція хімічних елементів лежить в основі кругообігу речовин. Залежність від участі живих організмів у процесі міграції розрізняють абіогенну, тобто таку, яка відбувається без участі живих організмів, і біогенну - переміщенню хімічних елементів сприяють живі організми.

Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП) - неурядова науково-консультаційна організація основна мета якої - сприяти збереженню природних багатств та їх раціональному використанню. Створена з ініціативи ЮНЕСКО в 1948 р.

Міжнародна Червона книга - складена МСОП і включає перелік рідкісних та тих, що знаходяться під загрозою зникнення тварин: 236 видів ссавців, 287 видів птахів, 36 видів земноводних та 119 видів плазунів. (МСОП - Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів).

Мікробіологічне забруднення - привнесення в екосистему та розмноження в ній аномально великої кількості не властивих їй мікроорганізмів.

Мікробне число - кількісний показник мікробіологічного забруднення води й інших об'єктів; визначається загальною кількістю бактерій в 1 мл води, 1 г твердої речовини або на 1 см² поверхні субстрату, який досліджується.

Мікроелементи - хімічні елементи і їх з'єднання, які необхідні організмам в дуже малих кількостях. Найважливіші з них - марганець, бор, йод, мідь, молібден, фтор, цинк. Мікроелементи входять до складу ферментів, гормонів, вітамінів, пігментів і зумовлюють їх високу біологічну активність. Мікроелементи активно впливають на такі функції організму, як ріст, розмноження, кровотворення та ін. Недостатня кількість або надлишок певних

Мікроелементи призводить до порушення обміну речовин та захворювань.

Мікроклімат - клімат невеликої території або таких природних елементів, як узлісся, берег озера, лісосмуги та ін.

Мікроорганізми - найдрібніші організми, які можна розрізнити тільки під мікроскопом. До мікроорганізмів належать представники різних тварин органічного світу - бактерії, гриби, дріжджі, мікроскопічні водорості та найпростіші. До мікроорганізми інколи відкосять віруси. Серед

мікроорганізмів є патогенні форми, які спричинюють інфекційні захворювання людини, тварин та рослин. Мікроорганізми широко розповсюджені в природі - в грунті, воді, повітрі - і відіграють важливу роль в кругообігу речовин у біосфері.

Мінералізація - природний або штучний розкладання органічних і неорганічних сполук, який відбувається за участю або без участі редуцентів

Мінеральні добрива - важливий фактор підвищення врожаю грунту і врожайності сільськогосподарських культур. Систематичне внесення мінеральних добрив один із найдієвіших засобів окультурення грунтів. Внесення добрив - це частина складного агротехнічного комплексу, до якого входить сівозміна, обробка грунту боротьба з хворобами і шкідниками, підбір сортів і т.д.

Мінеральні ресурси - сукупність запасів надр Землі у вигляді корисних копалин або мінеральної сировини. До них відносять: залізні, мідні, цинкові та інші руди; неметалічну сировину - гірський камінь, пісок, глину; викопне паливо, нафту, газ. Використання мінеральні ресурси

супроводжується, як правило, утворенням великої кількості відходів, що спричиняє значне забруднення довкілля.

Мінливість - різноманітність ознак і властивостей між особинами одного виду. Мінливість притаманна всім живим організмам. Розрізняють мінливість спадкову і неспадкову, індивідуальну і групову, якісну і кількісну. Спадкова мінливість обумовлена виникненням мутацій, неспадкова - факторами зовнішнього середовища, явища спадковості і мінливість складають основу еволюції.

Місце виду (чи популяції) - сукупність ділянок у межах ареалу виду; важливий компонент його екологічної ніші. У багатьох видів місце змінюється залежно від стадій розвитку.

Місце існування - це те ж саме, що і місце перебування, тобто ділянка суходолу, яку займає частина популяції чи уся популяція особин одного виду і яка має якнайкращі умови пристосування для їхнього існування. Ця популяція може перебувати на цій території протягом певного часу чи тривалого періоду.

Місце перебування - ділянка суходолу чи водойми, яку займає частина популяції особин одного виду і яка має необхідні для їхнього існування умови.

Місце положення - це ділянка земної поверхні чи водойми, де перебуває популяція в даний період часу. Її перебування на цій території не є тривалим і може змінюватися протягом тривалого часу. Місце положення певним чином може залежати від умов в яких перебуває ця ділянка або від умов пристосування популяції.

Місцевість - 1) частина ландшафту, що утворює окремі великі форми рельєфу з різним співвідношенням площ однотипних урочищ; 2) частина земної поверхні з усіма її елементами - рельєфом, грунтами, водами, рослинністю і тваринним світом.

Моніторинг - комплексна система спостережень, оцінки і прогнозу змін стану біосфери або її окремих компонентів внаслідок дії антропогенних впливів.

Моніторинг екологічний - комплексна науково-інформаційна система спостереженя, оцінювання й контролю стану довкілля для розробки заходів на його захист, раціональне використання природних ресурсів, передбачення критичних екологічних ситуацій та запобігання їм, прогнозування масштабів можливих змін під впливом антропогенних факторів.

Море - частина океану, що частково відділена від нього суходолом і відрізняється від відкритого простору океану гідрологічним і кліматичним режимом. Морем називають також деякі великі озера - Аральське, Каспійське, Мертве та ін. або водосховища (наприклад, Київське море). За ступенем відокремленості море ділять на внутрішні, окраїнні, міжострівні, за географічним положенням - на міжматерикові та внутрішньоматерикові.

Мул - донні відклади різного складу щільності і походження; при нагромаджені великого шару річкового чи озерного мулу проходить заболочення місцевості, що в майбутньому може призвести до утворення боліт - надмірно зволожених ділянок.

Мульчування - агротехнічний засіб, при якому поверхня ґрунту вкривається різними матеріалами, здебільшого органічного походження - перегноєм, торфом, соломою і ін. Мульчування затримує вологу, зменшує добове коливання температури, запобігає утворенню ґрунтової кори і проростанню бур'янів.

Мутант - особина, яка відрізняється від попереднього типу спадковими відхиленнями, які виникли в результаті генної

мутації.

Мутації - зміни в генетичному матеріалі організму, здатні передаватися у спадок і проявляються: у змінах фізіологічних, морфологічнихих і іншими ознаками. Мутації - загальна властивість живих організмів, пов'язана з еволюційною селекцією всіх форм життя. Відповідно до рівня носія генетичної інформації мутації, ділять на генні, геномні і хромосомні. З причини виникнення мутації діляться на індуковані, які виникають під дією мутагенного фактора, і спонтанні, які виникають як відхилення при відтворенні генетичного матеріалу. За характером

проявлення розрізняють прямі мутації, які проявляються у відхиленні ознак від норми, і зворотні, які проявляються у повному або частковому відновленні нормального стану ознак організму.

„Н”

Навантаження гранично допустиме (критичне) - показник впливу однієї чи кількох шкідливих (забруднюючих) речо­вин на навколишнє природне середовище, перевищення якого може призвести до необоротних наслідків і відповідних змін природного середовища, зумовлює руйнування чи порушення його структури, зв'язків, функцій і процесів саморегуляції. Навантаження гранично допустиме - це кількісна оцінка впливу одного чи кількох забруднювачів, нижче якої, згідно із сучасним рівнем знань, не виникає істотних шкідливих наслідків для конкретних чутливих елементів навколишнього середовища (див.

нормування якості навколишнього середовища).

Навантаження антропогенне - ступінь прямого і

опосередкованого впливу людей та їх господарювання на природу в цілому або на її окремі екологічні компоненти (ландшафти, природні ресурси, види живих істот).

Навантаження антропогенне (техногенне) - ступінь прямого та опосередкованого впливу людей та їх господарської діяльності на природу в цілому чи на окремі її компоненти (ландшафти, ґрунти, атмосферу, біоту тощо).

Навантаження на навколишнє природне середовище (природу) - співвідношення антропогенного впливу та ступеня відновних здатностей природи протистояти таким впливам, визначене за реакцією окремих екологічних компонентів (зміною водності, видового складу рослин, тварин тощо) або за можливістю досягнення екосистемами певних фаз розвитку (клімаксу, вузлових угруповань тощо) в ході сукцесії. При певних значеннях навантаження на НПС змінюється характер екологічної рівноваги, спочатку локально, потім регіонально і зрештою глобально.

Навколишнє середовище - природний і створений людиною матеріальний та інформаційний світ, що оточує людське суспільство і впливає на нього, в якому людина як суспільна істота задовольняє свої потреби і на який, у свою чергу, впливає своєю діяльністю.

Надра - верхня частина земної кори від гумусового шару до гли­бини проникнення сучасних технічних засобів. Надра містять різноманітні природні ресурси - вугілля, нафту, газ, руду, інші корисні копалини. З надр добувають будівельні матеріали, мінеральні і термальні води та ін.

Народжуваність - здатність популяції до кількісного збільшення за одиницю часу. Розрізняють максимальну народжуваність, тобто теоретично можливе збільшення особин в умовах, коли відсутні лімітуючі екологічні фактори і розмноження обмежується фізіологічними можливостями, а також специфічну народжуваність - фактичне утворення нових особин за одиницю часу у розрахунку на репродуктивну кількість дорослих організмів.

Народонаселення - чисельність людей, що живуть у межах певної території, міста, району, країни, континенту і на Землі в цілому. Динаміка росту чисельності населення на земній кулі: на початку нашої ери на всій планеті проживало близько 230 млн. чол.; 1830 p.-1000 млн. чол.; 1930 р.- 2000 млн. чол.; 2000 р. - 6000 млн. чол. Останнім часом кожні 10­12 років населення планети збільшувалося на 1 млрд. чол. При збереженні таких темпів росту населення планети в середині XXI ст. може становити близько 10-12 млрд. чол. Термін народонаселення вживається при наданні соціально- економічної характеристики та екологічного стану певного

регіону.

Натуралізація - повне вживання акліматизованого виду на новій для нього території, тобто входження в екологічну нішу раніше чужої йому екосистеми. Найкраще до

народонаселення пристосовуються рослини з високими темпами росту та тварини, які витримують конкуренцію з боку інших видів і дію коливань зовнішніх чинників середовища. В процесі народонаселення можуть спостерігатись тимчасові порушення в обміні речовин організмів, що являється природною реакцією на зміну факторів середовища. Відносно людини народонаселення означає набуття іноземцем прав громадянства певної держави.

Науково-технічна революція (HTP) - корінне якісне перетворення продуктивних сил на основі досягнень науки, як головного фактора розвитку суспільства, безпосередньо в продуктивну силу. HTP має свої протиріччя, які полягають в тому, що вона, з одного боку, породжує сучасну екологічну кризу, а з іншого, може вирішити і накреслити шляхи виходу з цієї кризи. Але відхід від HTP неможливий, бо навіть зниження темпів її розвитку може спричинити катастрофічні наслідки в розвитку суспільства.

Нафта - горюча масляниста рідина, яка залягає в надрах Землі. Складається, в основному (на 95-98%), із суміші вуглеводнів, а також кисневих, сірчаних і азотистих з'єднань. Розрізняють легку (0,65-0,87 г/см³), середню (0,871-0,910 г/см³), і важку (0,911-1,05г/см) нафту. За вмістом сірки нафту класифікують на малосірчану (до 0,5% 5), сірчану (0,5-2,0% 3) і високосірчану (понад 2,0% 8). Шля­хом перегонки із нафти отримують пальне для транспортних засобів, керосин, мазут, пек та інші нафтопродукти. Добування, переробка і транспортування нафти і

нафтопродуктів призводить до значного забруднення вод Світового океану. Щорічно в них потрапляє близько 6 млн. т нафти, що завдає великої шкоди тваринному і рослинному світу. Потрапляння нафти і нафтопродуктів на поверхню землі призводить до забруднення ґрунтів і ґрунтових вод.

Небезпечна речовина - хімічна, токсична, радіоактивна, вибухова, окислювальна, горюча речовина та речовини біологічного походження, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їхнього стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза для життя і здоров’я людей.

Невичерпні природні ресурси - частина природних ресурсів, нестача в яких не відчувається нині і не передбачається в майбутньому. До них належать ресурси сонячної енергії, водні ресурси, енергія вітру, теплова енергія надр Землі. Сам факт можливості вічного використання ресурсів не означає, що розміри їх безмежні.

Невідновні природні ресурси - частина природних ресурсів, які не самовідновлюються в біосфері за час, порівняний з темпами їх використання. До них належать кам'яне вугілля, нафта, газ, руда, інші корисні копалини, осадові породи. Ці види ресурсів поповнити неможливо через відсутність умов, за яких вони виникли мільйони років тому. Використання природних ресурсів призводить до їх виснаження і забруднення навколишнього середовища.

Нейтралізація відпрацьованих газів автомобіля - знезараження вихлопних газів за допомогою каталізаторів або пристроїв для спалювання у відкритому полум'ї, які встановлюються безпосередньо в автомобілі. Застосування каталізаторів значно зменшує кількість шкідливих речовин у відпрацьованих газах (органічні речовини, оксиди азоту і оксид вуглецю).

Нітрати - солі і ефіри азотної кислоти HNO₃. Нітрати органічного походження (солі) - кристалічні речовини, неорганічного - рідини. Сильні окисники, добре розчиняються у воді. Застосовуються у вигляді добрив і у виробництві вибухових речовин. Надмірне застосування мінеральних добрив для вирощування сільгосппродукції призводить до підвищеного вмісту нітратів в харчових продуктах. Це, в свою чергу, призводить до захворювань людей і тварин. Механізм дії нітратів полягає в окисленні гемоглобіну крові, що викликає пригнічення дихальної діяльності і головний біль.

Нітрити - солі та ефіри азотистої кислоти HNO₂. Мають окисні і відновні властивості. В разі потрапляння в організм у підвищених концентраціях мають більшу отруйну дію, ніж

нітрати. Крім того, вони можуть мати канцерогенну дію.

Нітрифікація - процес біологічного перетворення азотутримуючих сполук, що містяться у ґрунті, за допомогою бактерій - нітрифікаторів у форми (нітрити і нітрати), які засвоюються вищими рослинами. Нітрифікація протікає в два етапи: на першому амоній окислюється до нітриту, на другому - до нітрату. Нітрифікація - основний шлях утворення нітратів природним шляхом, відіграє основну роль у кругообігу азоту в біосфері. Свідчить про завершення процесу мінералізації в екосистемі.

Ноосфера (від грец. voog - розум і sfera - куля) - вища стадія розвитку біосфери, пов’язана з виникненням і становленням у ній цивілізованого суспільства та з періодом, коли розумова діяльність людини стала головним, визначальним фактором розвитку. Серед складових частин ноосфери виділяють антропосферу (сукупність людей як організм), техносферу (сукупність штучних об’єктів, створених цілеспрямованною діяльністю людини та природних об’єктів, змінених цим процесом) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства у його взаємодії з природою).

Норматив якості атмосферного повітря - критерій якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутний негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

Нормативи екологічні - показники (обов'язкові рамки) збереження структури і функцій екосистеми якогось ієрархічного рівня - від елементарного біогеоценозу до біосфери в цілому, а також усіх природних компонентів, що враховуються при господарській діяльності; величини антропогенного наван­таження, що розраховані на підставі екологічних регламентів і отримали правовий статус. Носять тимчасовий характер, зумовлений рівнем розвитку науки, технології й економіки.

„О”

Оазис - територія в зоні спекотних пустель і напівпустель, яка відрізняється від навколишнього середовища багатою деревною, чагарниковою і трав'янистою рослинністю і тваринним світом. Формується завдяки наявності природного або штучного зрошення річковими, артезіанськими чи ґрунтовими водами. В зоні оазису розвинуто сільськогосподарське виробництво. Оазис - це також ділянки по краях Антарктиди, вільні від льоду. В переносному значенні оазис - територія, яка різко виділяється комфортними умовами проживання в порівняні з оточуючим простором.

Об’єкти Червоної книги України - рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Обводнення - сукупність гідротехнічних заходів із забезпечення водою безводних і маловодних районів для забезпечення культурно-побутових і господарських цілей.

Оболонки земної кори - земна кора складається з трьох оболонок: осадові породи, гранітогейсовий і базальтовий шари. Осадові породи розташовані на поверхні земної кори. їх товщина становить 10-15 км. Верхню частину осадових порід називають корою вивітрювання, яка формується під впливом атмосферних чинників. Гранітогейсовий шар товщиною 10-40 км розміщується під осадовими породами. Під океаном осадові породи залягають на базальтах, гранітогейсового шару немає. Базальтовий шар

розміщується під гранітогейсовим. Його товщина становить 15-25 км. Інколи базальтовий шар називають океанічною земною корою.

Озера - водойми, розташовані в природних западинах. Вода в озерах може бути прісною або солоною. Загальна площа озер земної кулі становить близько 2 млн. км² (1,4%). За водним режимом озера поділяють на стічні і безстічні. За ступенем розвитку життя озера класифікують на дистрофні (з високим вмістом гумінових речовин), мертві (повністю заповнені водоростями), оліготрофні (бідні на поживні речовини), евтрофні (зі значним вмістом солей та планктону). Бувають також озера льодовикові та гірські.

Озон - алотропічна модифікація кисню - O₃. Синій газ з різким неприємним запахом, сильний окисник. Утворюється при електричному розряді і під дією ультрафіолетового випромінювання. Основна маса озону в атмосфері розташована в межах стратосфери на висоті 20-25 км. Захищає Землю від надлишку УФ-випромінювання. Використовується для знезараження води і повітря.

Озонова дірка - зменшення концентрації озону під дією деяких хімічних речовин - хлор-, бромпохідних вуглецю (фреони), тетрахлориду карбону, метилхлороформу та ін. в озоновому шарі. Під дією ультрафіолетового випромінювання фреони розкладаються з виділенням атомарного хлору, який є ефективним каталізатором розщеплення озону на кисень.

Озоновий шар (екран, озоносфера) - шар атмосфери над поверхнею Землі (на висоті 20-25 км) з підвищеною (у 10 разів) концентрацією озону, що поглинає ультрафіолетове випромінювання і захищає все живе від жорсткого ультрафіолетовго випромінювання. Озон утворюється в стратосфері за рахунок звичайного двохатомного кисню (O₂), що поглинає „жорстке” УФ-випромінювання. Енергія УФ(В)- та УФ(С)- випромінювань витрачається на фотохімічну реакцію утворення озону з кисню (3O₂→2O₃), і тому до поверхні Землі вони не доходять.

Оксид азоту - газоподібні діоксид (NO₂) та оксид (NO) азоту. Діоксид азоту добре розчиняється у воді і в атмосфері сприяє утворенню кислотних дощів. Оксид азоту подразнює нервову систему, знижує вміст гемоглобіну в крові, викликає гострі захворювання органів дихання.

Оксид вуглецю - чадний газ - CO, що утворюється в результаті неповного згорання твердого палива в умовах нестачі кисню. Негативно впливає на стан здоров'я людини, блокуючи надходження кисню до крові. Викликає головний біль, а високі концентрації оксиду вуглецю можуть призвести до смерті. У промисловості застосовується як висококалорійне паливо, для синтезу спиртів, альдегідів, карбонових кислот. Належить до особливо шкідливих речовин, ГДК в повітрі - 0,03 мг/л.

Опріснення води - зменшення кількості солей, що містяться в природних водах, до рівня, необхідного для використання в промисловості або в побуті. Найбільш поширеними способами опріснення води є електроліз та обернений осмос.

Опромінення - вплив на живі організми і неживу природу будь- яких видів випромінювань. Розрізняють інфрачервоне (теплове опромінення), видиме і ультрафіолетове сонячне опромінення, космічні промені, іонізуюче випромінювання природних і штучних радіонуклідів. Біологічна дія озеленення залежить від його дози, виду енергії та фізіологічного стану організму. Під дією озеленення можуть змінюватись властивості неживих об'єктів.

Організм - жива істота, що володіє сукупністю властивостей, які відрізняють його від неживої матерії. Організм - замкнута, самоорганізована, відкрита щодо обміну речовин і енергії система. Більшість озеленення мають клітинну будову. Всі організми поділяють на еукаріотів та прокаріотів.

Органолептичні властивості води - сукупність показників якості середовища (води, повітря) або харчових продуктів, які сприймаються рецепторами людини: запах, колір, присмак та ін.

Осадові гірські породи - породи, які виникли шляхом осаду речовин у водному середовищі (інколи з повітря) і в результаті діяльності льодовиків на поверхні суходолу або в морських і океанічних басейнах. Осадові гірські породи вкривають близько 75% поверхні континентів. Залежно від способу відкладення розрізняють обломочні, хемогенні і біогенні породи. Багато з них є важливими корисними копалинами - нафта, газ, викопне вугілля, фосфорити, боксити, вапняки та ін.

Осушення - комплекс гідротехнічних та меліоративних заходів спрямованих на усунення надлишку води з ґрунту та його поверхні за допомогою системи відкритих або закритих каналів. Проводиться з метою підвищення родючості ґрунту та поліпшення водного і повітряного режимів. Осушення також проводиться при освоєнні покладів корисних копалин та ін. Надмірне осушення може спричинювати небажані наслідки, пов'язані з порушенням екологічної рівноваги.

Отрута - хімічна речовина природного або штучного походження, яка при надходженні в організм здатна виникати значний ступінь порушення його діяльності або загибель.

Отрутохімікати - хімічні речовини здебільшого штучного походження, які використовуються для боротьби з небажаними в господарському відношенні організмами.

Охорона природи - система заходів (технологічних,

економічних, адміністративно-правових, міжнародних,

біотехнічних, просвітницьких тощо), які спрямовані на підтримання взаємодії між діяльністю людини і навколишнім середовищем і забезпечують збереження та відновлення природних ресурсів, запобігають прямому й опосередкованому впливу результатів діяльності

суспільства на природу і здоров’я людини.

Охоронні природні території - це території, в межах яких забезпечується їх охорона від традиційного господарського використання і підтримання природного стану для збереження екологічної рівноваги та використання з наукового, навчально - просвітницькою і культурно естетичного цілях.

Оцінка екологічна - визначення стану середовища життя або ступеня впливу на нього будь-яких чинників.

Оцінка збитків від забруднення - визначення втрат від дії фізичного, хімічного та біологічного забруднення довкілля на об'єкти промисловості, транспорту, сільського господарства та стану здоров'я населення. Необхідно враховувати, що оцінка збитків визначається в певних кінцевих величинах, у той час як шкода може бути безкінечною в разі безповоротної втрати певного виду живого, людського життя чи пам'яток культури.

Очищення атмосферного повітря - в останні роки намітилася тенденція до зменшення обсягів забруднювальних викидів в атмосферне повітря на території України, насамперед через спад виробництва. Проте їх обсяги досить великі в ряді міст і промислових агломерації, особливо в Донецько- Придніпровському регіоні. Крім паливно-енергетичного комплексу, одне з провідних місць у забрудненні атмосфери посідає транспорт. Так, понад 40% оксиду вуглецю (II), 46% вуглеводнів і близько 30% оксидів азоту від загальної кількості цих речовин, які потрапляють в атмосферу, припадає на транспорт.

Очищення біологічне - знезараження відходів за допомогою біологічних об’єктів та методів.

Очищення стічних вод - багатоступеневий процес видалення забруднень із стічних вод, який включає механічну, хімічну, фізико-хімічну і біологічну очистку та дезінфекцію від бактеріальних забруднень. Здійснюється на спеціальному обладнанні в очисних спорудах. Після очищення води скидаються в спеціальні водойми або каналізаційні колектори. Очищення стічних вод - один із найважливіших заходів охорони природи від найбільш масштабного типу забруднення. Загальна потужність очисних споруд в Україні в 1996 р. становила 8419 млн. м³.

Очищення стічних вод - видалення забруднень механічними, хімічними, біологічними методами очищення та дезінфекції стічних вод від бактеріального забруднення.

„П”

Паводок - короткочасне підвищення рівня води в річках, зумовлене інтенсивним таненням снігу, тривалих дощів та вітру з моря. Найчастіше паводки спостерігаються весною. На гірських річках можуть відбуватися протягом року. В деяких місцях паводки спостерігаються восени при тривалому вітрі з боку моря і нагоні води в гирло річки.

Пам’ятка природи - окремий природний об’єкт, невеликий за розміром (водоспад, печера, гейзер, унікальні ущелини, вікові дерева, група екзотичних рослин тощо), а також природні об’єкти штучного походження (парки, стави, старовинні алеї), що мають науковий, історичний і культурно-естетичний здобуток.

Паразитизм - форма взаємовідносин між організмами, за якої один з них (паразит) живе за рахунок живлення тканинами або соками іншого (хазяїна) і тісно пов’язаний з ним у своєму життєвому циклі.

Парк - територія з природною або штучно вирощеною рослинністю (дерева, чагарники, квіти), яка включає алеї, водойми, майданчики для культурного відпочинку

населення. Розрізняють пейзажні, ландшафтні, історичні та інші види парків.

Парниковий ефект - поступове потепління клімату на нашій планеті в результаті збільшення концентрації в атмосфері антропогенних домішок (оксиду карбону (IV), метану, оксиду нітрогену (II), азоту, озону, фреонів), які, пропускаючи сонячні промені, перешкоджають проходженню довгохвильового теплового випромінювання із земної поверхні.

Парникові гази - гази, а саме: вуглекислий газ (основні джерела - ТЕС, транспорт, сміттєспалювальні заводи, металургійні комбінати; грунти, дихання всіх живих організмів); метан (його найбільшими постачальниками є болота, рисові поля, шахти, транспорт, нафтохімічна, нафтодобувна

промисловість); озон (утворюється під час грози, в озонаторах - для бактерицидної обробки води, під час зварювання металів, добування озонідів); пари води, які пропускаючи сонячні промені, перешкоджають

проходженню довгохвильового теплового випромінювання із земної поверхні.

Період деградації ґрунту - час, за який ґрунт проходить шлях від стану нормальної родючості до втрати її не менше ніж на 75%.

Період напіврозпаду (радіонукліда) - особливість явища радіоактивності, яка полягає в тому, що не всі ядра певного радіоактивного елемента розпадаються одночасно, а в кожну одиницю часу відбувається розпад певної долі ядер. Час, протягом якого число атомів певного радіонукліда зменшується вдвічі, називають періодом напіврозпаду. Так, цей показник для радону - 222 складає 4 дні, для стронцію - 90 - 27,7 років, для урану 238 - 4,5 млрд. років. Цей термін інколи застосовують до пестицидів, які розкладаються в природних системах.

Пестициди - загальна назва хімічних речовин, які

використовуються для боротьби із шкідниками і хворобами рослин, бур'янами, шкідниками зернопродуктів, деревини і ін., а також з комахами та кліщами - переносниками інфекційних хвороб людини і тварини. Пестициди поділяють на гербіциди (вибіркове знищення бур'янів), дефоліанти (видалення листків), десиканти (підсушування рослин), дефлоранти (видалення квітів і зав'язі), фунгіциди (знищення грибів), репеленти (відлякування тварин), ратициди (знищення пацюків), інсектициди (знищення комах), арборициди (знищення деревної або чагарникової рослинності), бактерициди (знищення бактерій) та ін. Всі пестициди шкідливі для організму людини в разі перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК).

Пил - тверді частинки, які спричиняють атмосферне забруднення. Забруднення пилом здійснює

сільськогосподарське виробництво.

Пилова буря - дуже сильний вітер (за шкалою Ботфорта 10 - 11 балів, що відповідає швидкості 25, 28 і 29 - 32 м/с), який супроводжується перенесенням великої кількості твердих часток (пил, пісок), що видувається з незахищеного рослинами суходолу.

Підвид - територіально розмежовані географічні раси, що пристосовані до певного місцезнаходження й відрізняються морфофізіологічними особливостями

Піраміда екологічна - графічне зображення трофічної структури співтовариства. Основою піраміди є рівень продуцентів (перший трофічний рівень), а надалі по порядку надбудовуються наступні трофічні рівні. Розрізняють піраміду числових величин (чисельність окремих організмів, піраміду біомаси (суха маса, енергетична цінність або інша міра загальної живої речовини і піраміда енергії (величина потоку енергії або продуктивність на послідовних трофічних рівнях.

Піраміда чисел - кормові ланцюги хижаків ідуть від продуцентів до травоїдних, які поїдаються м’ясоїдними, останні, в свою чергу, поїдаються великими хижаками і т. д.

Плавні - ділянки заболочених річкових заплав у пониззях, які часто заливаються паводковими водами. Плавні вкриті заростями очерету, осоки та рогози.

Планктон - сукупність завислих у воді організмів (бактерій, водоростей, найпростіших, деяких ракоподібних, молюсків), які пасивно плавають у товщі води і не здатні до самостійного пересування. На значні відстані переносяться течіями. Розрізняють бактеріопланктон, фітопланктон і зоопланктон.

Планування довкілля - розробка планів раціонального використання природного середовища, яка включає розрахунки гранично допустимих антропогенних навантажень.

Платежі за викиди - платежі за викид забруднюючих речовин у повітря, скид їх у воду або на ґрунт, які накладаються на джерела забруднення; розраховуються на основі кількості і виду забруднюючих речовин, що викидаються.

Повітря - фізична суміш газів, які складають атмосферу Землі і використовуються для дихання живими організмами. Склад повітря формувався в процесі еволюційного розвитку життя на планеті і в даний час нижні шари атмосфери містять за об'ємом: азот - 78,09%, кисень -20,94%, аргон - 0,93%, вуглекислий газ (CO₂) - 0,033%. У невеликих кількостях (тисячні долі процента) в склад повітря входять гелій, кри­птон, ксенон, водень, метан, озон, оксиди вуглецю, азоту, аміак. На висоті понад 100 км в повітря переважають гелій і водень.

Полютант (забруднювач) - будь-який забруднювач, як природній, так і хімічний. Зазвичай мається на увазі антропогенний комунальний, промисловий, або

сільськогосподарський забруднювач.

Поля фільтрації - спеціально влаштовані території для біологічного очищення стічних вод від забруднення.

Польовий метод - один з основних методів у біології, при якому вивчення піддослідних рослин проводять в умовах, властивих їхній природі. Польовий метод широко застосовують у рослинництві, селекції, землеробстві, агрохімії і фізіології рослин, де він може мати самостійне значення або бути завершальною фазою наукового дослідження.

Популяція - сукупність особин одного виду, що відтворюють себе впродовж великої кількості поколінь і тривалий час займають певну територію з відносно однорідними умовами існування.

Потік енергії в атмосфері - надходження енергії Сонця до по­верхні Землі, засвоєння її рослинами, передавання від одного трофічного рівня до іншого. Сонячна енергія, яка досягає верхньої межі стратосфери, розподіляється наступним чином: 40% відбивається в космічний простір, 10% поглинається водяною парою, озоном та іншими газами, що входять до складу атмосфери. Близько 40% надходить до екосистем, з яких значна частина витрачається на випаровування води і лише 5% фіксується в процесі фотосинтезу продуцентами. Згідно з законом однонаправленості потоку енергії, потік енергії в біосфері має один напрямок - через рослини до тварин, тобто від продуцентів до консументів.

Правила екологічні - сукупність природних закономірностей, що визначають функціонування популяцій та екосистем; реакція живих організмів на стійкі зміни природного середовища.

Предмет дослідження екології - різноманітність і структура зв’язків між організмами, їхніми угрупуваннями та середовищем існування, а також склад і закономірність функціонування угрупувань організмів: популяцій,

біогеоценозів, біосфери вцілому.

Природні багатства - це у широкому розумінні - блага природи, що слугують інтересом і потребам людині; у вузькому - сукупність природних ресурсів як джерела матеріального виробництва.

Природокористування - теорія і практика раціонального використання людиною ресурсів; сфера громадсько- господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб людства як різноманіття навколишнього середовища, на поліпшення використання природних ресурсів біосфери.

Прогнозування екологічне - наукове передбачення можливого стану природних екосистем та навколишнього середовища, яке визначається природними процесами й антропогенними факторами.

Продуктивність екосистеми - кількість живої речовини, що утворюється в екосистемі впродовж одиниці часу на одиниці площі чи об’єму води.

Продуценти - автотрофні (фото- і хемотрофні) організми, що продукують органічну речовину з неорганічної.

Промислова екологія - розділ екології, який безпосередньо вивчає вплив антропогенних факторів на навколишнє середовище. Промислова екологія включає такі основні розділи: моніторинг, регулювання, контроль і управління впливом на навколишнє середовище як на рівні окремого виробництва, так і на територіальному рівні.

Проміле - десята частина відсотка, позначається значком ‰. Часто використовується для вимірювання солоності води.

Просторова структура популяції - тип і характер розміщення особин даної популяції на території, яку вона займає. Розрізняють розподіл організмів рівномірний і

нерівномірний, поодинокий і груповий тощо.

Пустеля - зональний тип ландшафту з характерною дуже розрідженою рослинністю, який склався в умовах дефіциту вологи або тепла. Розрізняють пустелі сухі (аридні), жаркі, піщані, глинисті, льодові, рухомі.

„Р”

Радіоактивне забруднення біосфери - перевищення природного фону радіоактивних речовин в навколишньому природному середовищі, викликане як природними, так і антропогенними факторами.

Радіоактивні відходи - усі радіоактивні матеріали, що утворилися в результаті використання радіонуклідів в процесі їх експлуатації на атомних електростанціях, у промисловості, медицині, дослідницьких реакторах,

лабораторіях, при виробництві ядерної зброї. Особливу увагу приділяють переробці та захоронению відходів, що утворилися на атомних електростанціях. Вони повинні доставлятися в кінцеві сховища (могильники). Захоронения високорадіоактивних відходів - невирішена проблема у всьому світі. Особлива небезпека виникає у випадках, коли радіоактивні речовини проникають у ґрунтові води.

Радіобіологія - розділ біології, який вивчає вплив йонізуючого випромінювання на життєдіяльність живих організмів. Радіобіологія здійснює пошук заходів захисту організму від радіаційного опромінення і шляхи його пострадіаційного відновлення. Основними напрямками радіобіології є прогнозування небезпеки для людства зростаючого рівня радіоактивності навколишнього середовища, пошук нових шляхів використання радіаційних методів у медицині, сільському господарстві, харчовій та мікробіологічній промисловості, розробка методів радіаційної стерилізації та мутагенезу.

Радіоекологія - розділ екології, що вивчає вплив радіоактивних речовин середовища на організми та їх угруповання. Досліджує розподіл, концентрування та міграцію радіонуклідів в окремих організмах, ланцюгах живлення та біосфері загалом. Радіоекологія вивчає якісні і кількісні зміни у фітоценозах і фауні під впливом зовнішнього і внутрішнього радіаційного опромінення; визначає засоби гарантування радіаційної безпеки в масштабах біосфери та розробляє шляхи активної профілактики радіоактивного забруднення.

Радіочутливість - ступінь уразливості організму до дії іонізуючої радіації, в тому числі ступінь загрози генетичних наслідків впливу іонізуючого випромінювання.

Редуценти - організми, здебільшого мікроорганізми (бактерії, гриби), які в процесі життєдіяльності перетворюють органічні рештки на неорганічні речовини, що

використовуються продуцентами. Вони можуть складати всі трофічні рівні, починаючи з другого.

Резерват - охоронна природна територія з режимом заказника або заповідника, де основним об'єктом охорони є один з елементів природоохоронного комплексу. Термін застосовується для надання більшого значення певним територіям у збереженні окремих видів рослин. Залежно від призначення розрізняють ботанічні, лісові, мисливські й інші резервати.

Рекреаційна зона - ділянки суходолу та водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

Рекреаційна територія - певна територія, яка дістала широке застосування в сфері оздоровлення масового відпочинку людей та екскурсій.

Рекреаційне навантаження - ступінь безпосереднього впливу відпочивальників, транспортних засобів і тимчасових житлових та інших споруд на рекреаційні об’єкти. Виражається кількістю людей на одиницю площі за певний проміжок часу. Розрізняють оптимальне і деструкційне рекреаційне навантаження.

Рекультивація (земель) - комплекс процедур, який

спрямований на відновлення продуктивності порушених земель, а також на покращання умов навколишнього

середовища.

Рекуперація (відходів) - процес вилучення цінних речовин, які беруть участь у технологічному процесі і які зазвичай потрапляють у відходи і повернення їх в початковому товарному вигляді для повторного використання. В широкому використанні уловлювання й використання відходів виробництва в циклі реутилізації.

Репродуктивний матеріал - умовний показник для даного виду теоретично максимальної швидкості збільшення чисельності осіб його популяції при відсутності лімітних факторів. Репродуктивний матеріал - це всі живі організми, які здатні до розмноження.

Репродукція - це розповсюдження чи розмноження, величина якого визначається сумою випуску розміру виживання характерного для даного віку осіб на народжуваність специфічну для цього віку.

Ресурси - речовини та об'єкти, які необхідні організму, популяції, угрупованню та суспільству для підтримання існування, росту і розмноження, отримання матеріальних і духовних благ. Розрізняють три головні групи ресурсів: матеріальні, трудові та природні. їх поділяють на біологічні, вичерпні, відновні, невідновні, водні, земельні, лісові, мінеральні, рослинні, рекреаційні та ін.

Ресурси замінні - об’єкти і сили природи, які використовуються як засіб праці, сировина і матеріали безпосередньо для споживання та умов рекреації генетичного фонду або джерел інформації про навколишній світ.

Ресурси природні - найважливіші компоненти природного середовища, які використовує людство для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства (ресурси тваринного світу, земельні, лісові, водні, рекреаційні, естетичні тощо).

Ризик екологічний - вірогідність деградації навколишнього середовища або переходу його в нестійкий стан у результаті господарської діяльності; можливість втрати контролю за екологічними подіями, що відбуваються. Ризик екологічний, характеризується вірогідністю виникнення несприятливих подій, можливими збитками, невизначеністю моменту виникнення інтенсивності і наслідків цих подій.

Рівень забруднення - абсолютна або відносна кількість шкідливих речовин у середовищі.

Рівновага динамічна - рівновага системи, яка підтримується за рахунок постійного відтворення її компонентів і структури.

Рівновага екологічна - баланс природних або змінених людиною природних компонентів і процесів, який веде до тривалого існування даної екосистеми.

Рівновага природна - первинна екологічна рівновага, яка виникає на основі балансу незмінних або слабко змінених людською діяльністю природних компонентів і процесів.

Родючість ґрунту - сукупність властивостей грунту, здатних задовольняти потребу рослин у поживних речовинах, воді, повітрі, біотичному та фізико-хімічному середовищах. Це забезпечує формування врожаю сільгоспкультур, а також біологічну продуктивність природних фітоценозів.

Розрізняють природну родючість ґрунту, що визначається запасами в грунті поживних речовин, і штучну родючість грунту, набуту під впливом внесення добрив, сівозмін, меліорації.

Рослини - індикатори - дикорослі рослини, за допомогою яких можна визначити характер і стан ґрунту. Властивості ґрунту визначає середовище існування рослин. На зміну цього середовища вони реагують посиленим ростом або пригніченим розвитком. Особливо чітко виражені

індикаторні властивості у дикорослих трав'яних рослин, за якими можна визначити стан орної землі. Так, індикаторами піщаного ґрунту є коров'як, глинистих і сухоглинистих - жовтець повзучий, рутка, молочай; про сухість ґрунту свідчить поява ромашки і полину, про вологість - м'ята польова, щавель, хвощ, індикаторами підвищеного вмісту азоту є лобода, мокрець, кропива.

„С”

Самоочищення середовища - природне руйнування забрудника в середовищі (воді, грунті, атмосфері тощо) внаслідок природних фізичних, хімічних і біологічних процесів.

Саморегуляція - здатність природної (екологічної) системи до відновлення внутрішніх властивостей і структур після будь- якого природного або антропогенного впливів, які змінили ці властивості і структури.

Санація - заходи з модернізації забруднених підприємств і очищення забруднених територій. Санація застосовується у випадках перевищення ГДК шкідливих речовин у викидах за межами санітарної зони підприємства.

Санітарне число - частка від ділення кількості білкового азоту грунту на загальну кількість органічного азоту у ньому ж грунті, характеризує насиченість різноманітними

організмами і показником його забруднення.

Санітарно-захисна зона - територія між підприємством і житловим масивом, вільна від будь-яких забудов, що забезпечує нейтралізацію шкідливих викидів природним шляхом. Залежно від якісних і кількісних характеристик забрудників підприємства за шкідливістю поділяють на 5 класів за такими розмірами: санітарно захисна зона 1 клас - 1000 м; 2 клас - 500 м; 3 клас - 300м, 4 клас - 100 м; 5 клас - 50 м. На межі санітарно-захисної зони і житлового масиву концентрації шкідливих речовин не повинні перевищувати 0,3 ГДК.

Сапропель - колоїдальні відклади на дні озер та річок, що утворилися унаслідок перегнивання решток рослин і тварин. Сапропель застосовують як добриво, а також для мінерально-вітамінної підгодівлі сільгосптварин та в грязелікуванні.

Сапрофіти - рослини, що живляться органічними речовинами відмерлих організмів. До сапрофітів належить велика група бактерій, грибів, актиноміцетів. В екосистемах сапрофіти можуть належати до різних трофічних рівнів, починаючи з другого.

Світло - електромагнітне випромінювання у діапазоні від ультрафіолетової до інфрачервоної ділянки спектра. Довжина хвиль видимого світла знаходиться в інтервалі від 380 до 760 нм і складається з 7 кольорів: червоного, оранжевого, жовтого, зеленого, блакитного, синього, фіолетового. Відіграє головну роль у процесі фотосинтезу рослин як джерело енергії. Саме промені видимої частини спектра поглинаються рослинними пігментами -

хлорофілами. Ультрачервоне випромінювання поглинається водою, що є в рослинах, спричинює нагрівання і випаровування вологи.

Світовий океан - суспільна водна оболонка Землі, яка омиває суходіл (материки і острови) і має сталий соляний склад. Середня солоність води 34,7‰, максимальна - 42 ‰. Світовий океан ділиться материками на 4 частини: Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий океани. Займає близько 71% земної поверхні. Середня глибина близько 3711м, максимальна - 11022 м (Марсіанська впадина в Тихому океані). Дно океану утворює земна кора базальтового типу відносно невеликої товщини (8-10 км), гранітно-метаморфічний шар відсутній. Середньорічна температура поверхневих вод - 17,5^oC біля екватора. Світовий океан відіграє важливу роль в житті людського суспільства. Він є невичерпним джерелом біологічних і енергетичних ресурсів, формує клімат на планеті.

Сель - короткочасний бурхливий потік або паводок на гірських річках, з високим вмістом (до 75%) ґрунту та уламків гірських порід, що призводять до значних руйнувань на шляху свого руху.

Середовище навколишнє - поняття, прийняте ЮНЕСКО (Організація об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури), яке включає комплекс природних, антропогенних і соціальних чинників життя людини.

Середовище навколишнє природне (довкілля) - середовище, яке тією чи іншою мірою змінене людиною.

Симбіоз (від грец. symbiosis - співжиття) - форма тривалого співжиття організмів різних видів, за якою обидва організми мають спільну користь. Наприклад симбіоз гриба і водорості, які утворюють разом лишайник; рака-самітника і актинії, яка живе на його раковині.

Синекологія, біоценологія - розділ екології, що аналізує стосунки між особинами, які належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і довкіллям.

Сівозміна - науково обґрунтоване вирощування кількох видів рослин у певній послідовності з використанням певної площі сільгоспугідь. Щорічно різні культури змінюють одна одну, оптимально використовуючи запас поживних речовин ґрунту.

Смог (від англ. smog (smoke) - дим, кіптявка і густий туман) - поєднання пилових частинок і крапель туману. Термін, який широко використовується для характеристики забруднення повітря у великих містах та промислових центрах.

Солоність води - загальна сума солей, які містяться у воді. Вимірюється у г/л, або в проміле ‰, десятих долях процента. Відповідно до Венеціанської системи (1958 р.) природні води діляться таким чином: прісна вода - вміст солей до 0,5 г/л; солонувата - від 1 до 3, слабкосолона - від 3 до 10, солона і дуже солона - від 10 до 50; розсіл, або ропа - понад 50 г/л.

Сонце - центральне тіло сонячної системи, розпечена плазмова куля діаметром 1392 тис. км. Ефективна температура поверхні близько 6000^oC, маса близько 2*10³⁰ кг; що перевищує масу Землі майже в 330 тис. разів. Згідно з аналізами сонячного спектра Сонце складається на 90% із водню і 10% - гелію. Джерело сонячної енергії - ядерні перетворення водню в гелій у центральній частині сонця, де температура перевищує 10 млн. °С. Інтенсивність плазмових процесів на Сонці періодично змінюється (11-річний період). Сонце є найближчою до Землі зіркою, що знаходиться на відстані 149 млн. км. Сонячне випромінювання є єдиним джерелом енергії, що забезпечує всі життєві процеси на земній кулі.

Спустелення - процес, що призводить до втрати природного екосистемного суцільного рослинного покриву з подальшою неможливістю його відновлення без участі людини.

Стихійні явища - потенційно загрозливі природні процеси - урагани, повені, землетруси, цунамі, торнадо, виверження вулканів, посухи, град, снігопади, селеві потоки, які притаманні певним районам земної кулі. Збитки, яких зазнає світова економіка від стихійних явищ, досягають 30 млрд. дол. на рік.

Стічні води - води, які відводяться після використання у побутовій і виробничій сфері діяльності людини. До них відносять також дощові стоки із забудованих територій. Підлягають видаленню за межі населених пунктів після очистки і знезараження на очисних спорудах. Щорічно в Україні скидається близько 100 млн.м води, із яких без очищення - 11,4%, частково очищених - 88%, нормативно

очищених - 0,6%.

Стратосфера - шар атмосфери, розташований над тропосферою на висоті близько 40 км. Повітря тут розріджене, вологість його дуже незначна. Температура повітря від межі тропосфери до висоти 30 км є сталою - близько мінус 50⁰C, потім вона підвищується на висоті 50 км і становить 10⁰C. Під впливом сонячного випромінювання молекули повітря стратосфери іонізуються, в результаті чого утворюється озон - озоновий шар.

Структура екосистеми - природні функціонально-морфологічні розчленування екосистеми на підсистеми (блоки). До структурних елементів входять популяції, консорції, синузії, яруси рослинності тощо, тобто окремі структури біоценозу та біогеоценозу.

Структура популяції - статево-віковий, генетичний,

фенотиповий склад популяції. Вікову структуру популяції часто зображають у вигляді вікових пірамід, що й дає можливість прогнозувати популяційно-екологічні ситуації.

Субтропіки - фізико-географічні пояси Землі у Північній і Південній півкулях, розташовані приблизно між 30-40° широти між помірним і тропічним поясами. Характеризуються достатньо високими значеннями середньомісячної

температури (від 4 до 20°С і вище), що дає можливість для безперервної вегетації рослинності. На відміну від тропіків сезонні відмінності достатньо значні, а взимку можливі заморозки. Ґрунти і рослинність різноманітні і змінюються від вологих вічнозелених і широколистяних лісів на червоноземах до жорстко-листяних лісів, чагарників і субтропічних степів на коричневих і сіро-коричневих грунтах. Сукцесія - ряд послідовних змін рослинного покриву з часом, які відбуваються на одній і тій же території в результаті впливу внутрішніх або зовнішніх факторів. Прикладом сукцесії може бути відновлення корінних лісів після вирубування або пожежі.

Суфозія - винесення підземними водами дрібних мінеральних часточок і розчинних речовин з гірських порід,

Суховій - вітер із швидкістю понад 5 м/с, температурою вищою 20-25°C і вологістю повітря близько 30%. Найчастіше трапляються в степах, напівпустелях і пустелях.

„Т”

Тайга - зональний тип ландшафту, для якого характерні хвойні породи дерев (ялина, сосна, модрина, ялиця та ін.). Для тайги властива відсутність або слабкий розвиток підліску, одноманітність трав'янисто-чагарникового ярусу (чорниця, брусниця, зелені мохи). Тайга широко розповсюджена в помірному поясі Євразії і в Північній Америці. В горах утворює висотний ландшафтний пояс - гірська тайга. В тайзі зосереджено значні запаси промислової деревини.

Тайфун - тривалий штормовий вітер із швидкістю від 30 до 100 км/год. Супроводжується сильними зливами та нагоном води з боку океану, що призводить до значних паводків. Тайфуни, найчастіше виникають в тропічних широтах Тихого і Атлантичного океанів. Тайфун призводить до значних руйнувань і наносить великі матеріальні збитки.

Твердість води - вміст у ній розчинних солей лужноземельних металів кальцію та магнію. Розрізняють карбонатну і некарбонатну твердість. Перша зумовлена гідрокарбонатами, друга - переважно хлоридами і сульфатами кальцію і магнію.

Температура - фізична величина, що характеризує тепловий стан речовини, організму або системи. Температуру вимірюють термометрами або датчиками на основі залежності властивостей тіла вимірювача (об'єму,

електричного опору, кольору і ін.) від температури. Теоретично температура визначається як похідна від енергії тіла по його ентропії і є завжди величиною позитивною. За одиницю абсолютної температури в системі Ci прийнято кельвін (K). Абсолютний нуль температури по Кельвіну дорівнює -273,15^oC (1^oC=1K). Т. навколишнього сере­довища є важливим екологічним чинником. Будь-який організм існує лише в межах певного інтервалу температур. Крім шкали Кельвіна, існують ще три температурні шкали, які відрізняються початковими точками відліку і розміром застосовуваної одиниці: шкала Цельсія - °С, шкала Реомюра - °к і шкала Фаренгейта -1°K=1,25°C; 1°P=5∕9°C. Шкала Кельвіна прийнята як міжнародна практична температурна шкала.

Теплове забруднення - один з видів фізичного забруднення середовища, що характеризується періодичним або довготривалим підвищенням його температури вище природного рівня. Основні джерела теплового забруднення - викиди в атмосферу відпрацьованих нагрітих газів, скид у водойми нагрітих стічних вод, відпрацьованих вод теплоелектростанцій.

Тепловий баланс - співвідношення між надходженням та витратами тепла в різних природних системах - ґрунті, атмосфері, воді та ін.

Техносфера - частина біосфери, перетворена людьми за допомогою прямого і опосередкованого впливу технічних засобів з метою задоволення соціально-економічних потреб людства.

Тип - найвища систематична категорія, що об'єднує споріднені класи об'єктів та явищ. В екології розрізняють типи біоценозу, біогеоценозу, ґрунту, ландшафту, лісу, пасовища, рослинності та ін.

Типи взаємозв’язків організмів:

- нейтралізм - відсутність взаємовпливу;

- пряма конкуренція - активна протидія однієї популяції іншій;

- опосередкована конкуренція - сумісне використання певного чинника або ресурсу, але без прямих зіткнень між популяціями;

- аменсалізм пригнічення однієї популяції іншою, яка не зазнає зворотного впливу;

- паразитизм - життя одних організмів за рахунок інших;

- хижацтво - напад одних тварин на інші з метою їх поїдання;

- коменсалізм - популяція одного виду дістає вигоду від об'єднання з іншим видом, для якого таке об'єднання байдуже;

- мутуалізм - корисне для обох видів об'єднання.

Толерантність - витривалість виду відносно коливань будь - якого екологічного фактора, причому діапазон між екологічним мінімумом і максимумом фактора є межею толерантності. Закон толерантності американського зоолога В. Шелфорда (1913): відсутність або неможливість розвитку екосистеми визначається не лише нестачею, але й

надлишком будь якого з факторів (тепло, світло, вода тощо

Трансграничне перенесення забруднення - поширення забруднень з території однієї держави (регіону) на територію іншої, що супроводжується погіршенням екологічного стану незабруднених територій. Це зумовлює необхідність укладання міжнародних угод про запобігання забрудненню середовища.

Транспірація - фізіологічний процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін CO₂ і O₂, запобігає перегріванню рослин.

Тропосфера - найщільніший шар повітря, розташований над Землею. Маса її повітря - понад 4/5 маси повітря земної атмосфери. Через нерівномірне нагрівання земної поверхні тут утворюються вертикальні повітряні течії,

спостерігається мінливість температури, вологості, тиску.

Трофічний ланцюг, ланцюг живлення - групи особин, пов'язаних один з одним відношенням „їжа-споживач", тобто ланцюг, в якому кожна попередня ланка є видом живлення для наступної. відбувається трансформація речовини.

Трофічний рівень - сукупність організмів, які дістають перетворену на їжу енергію Сонця і хімічних реакцій (від автотрофів) через однакову кількість посередників трофічного ланцюга або це є сукупність організмів, які займають певне становище в загальному ланцюзі живлення. Трофічні рівні представлені продуцентами (створюють біомасу) і консументами (споживають біомасу).

„У”

Угруповання - сукупність видів, об'єднаних між собою певними стосунками, територією існування, часто конкуруючих один з одним. Виокремлюють угрупування рослин (фітоценоз), тварин (зооценоз), мікроорганізмів (бактеріоценоз).

Ультразвук - нечутливі для вуха людини пружні хвилі з частотою коливань понад 20 кГц. У. присутній в шумі вітру і моря, створюється і сприймається деякими тваринами (кажани, дельфіни, комахи), продукується в процесі роботи певного обладнання і приладів. Біологічна дія ультразвуку визначається інтенсивністю і тривалістю опромінення, що може викликати як позитивний (мікромасаж тканин), так і негативний (подразнення клітин) вплив на стан здоров'я людини.

Ультрафіолетове випромінювання - невидиме оком людини електромагнітне випромінювання в діапазоні хвиль від 400 до 100 нм. Основне природне джерело ультрафіолетового випромінювання - Сонце. Більшу частину

ультрафіолетового випромінювання поглинає озоновий шар, захищаючи земну поверхню від перегріву. Біологічна дія ультрафіолетового випромінювання обумовлена хімічними змінами молекул клітин живих організмів, що його поглинають. Невеликі дози ультрафіолетового випромінювання позитивно впливають на функціонування організмів, сприяючи утворенню вітаміну Д.

Умови існування - сукупність природних особливостей існування організмів (абіотичних і біотичних факторів) та антропогенних впливів.

Умови середовища - сукупність усіх чинників навколишнього середовища, що впливають на життєдіяльність окремих особин, популяцій, угрупувань. Умови середовища поділяють на абіотичні, тобто неживі, і біотичні - живу природу.

Умовно чиста вода - стічні води, скидання яких у водойму без очищення не призводить до порушення норм якості води у місцях водокористування.

Управління охороною довкілля - забезпечення виконання норм та вимог, що обмежують шкідливий вплив процесів виробництва на навколишнє середовище; раціональне використання природних ресурсів, їх відновлення та відтворення.

Ураган - довготривалий вітер руйнівної сили із швидкістю понад 35 м/с. Виникає над теплими водами тропічної зони океанів, супроводжується великими руйнуваннями і нерідко людськими жертвами.

Урбанізація (від лат. urbanus - міський) - процес збільшення чисельності міст і населення в них, що призводить до зменшення чисельності сільського населення.

Утилізація забруднюючих речовин - використання речовин, що містяться в промислових комунальних і побутових викидах, забруднюючих навколишнє середовище. Забруднюючі речовини можуть використовуватись безпосередньо за своїм призначенням (нафта, метали), або слугувати сировиною для виробництва корисної продукції (наповнювачі будівельних матеріалів із шлаків, добрива, із осадів стічних вод).

„Ф”

Фауна (від лат. Fauna - богиня лісів і полів, покровителька тварин у римській міфології) - історично сформована сукупність усіх видів тварин, які мешкають на певній території (акваторії) й об’єднані в окремі зооценози.

Фізико-географічний пояс - найвищі таксономічні одиниці фізико-географічного районування, що складаються з ряду географічних зон, близьких за тепловим балансом. Кожний пояс відрізняється специфічними показниками теплового балансу, загальними особливостями циркуляції повітряних мас, швидкістю і розмірами кругообігу речовин, складом ґрунтів і рослинного покриву, тваринним світом.

Розрізняють: арктичний, антарктичний, субарктичний, субантарктичний, північний і південний тропічні, північний і південний субекваторіальний та екваторіальний фізико- географічні пояси.

Фізичне забруднення - привнесення в екосистему надлишку енергії, що призводить до відхилень її фізичних властивостей. Розрізняють світлове, теплове, шумове, радіаційне та ін. види фізичного забруднення.

Фітоіндикація - визначення якісних характеристик умов середовища за станом рослинності.

Фітопланктон - сукупність рослин, що вільно плавають у товщі води. Розвивається у всіх природних водоймах, крім підземних. У річках і озерах поширений до глибини 40 м, у морях - до 100.

Фітоценоз - сукупність видів рослин, яка існує на території з однотипними кліматичними та ґрунтовими умовами. Характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою і зовнішнім середовищем.

Флора (від лат. Flora - богиня квітів і весни у римській міфології) - історично сформована сукупність усіх видів рослин на певній території (акваторії) та об’єднана у природні співтовариства - фітоценози.

Фонове забруднення атмосфери - забруднення атмосфери на великих відстанях від його джерела. З метою фіксації показників, що характеризують фонове забруднення атмосфери і їх вплив на розвиток біосфери, всесвітня метеорологічна організація з 1970 р. Проводить фоновий моніторинг певних територій.

Фотосинтез - утворення зеленими рослинами, водоростями та фотосинтезуючими бактеріями складних органічних речовин з простих сполук (наприклад, вуглекислого газу і води) з використанням енергії світла, яка поглинається хлорофілом та іншими фотосинтетично активними пігментами.

Схематично процес фотосинтезу можна показати так:

Зелені

------- Органічна

рослини

Сонячне світло + Вуглекислий газ + Вода речовина + Кисень

(вуглевод)

Рівняння фотосинтезу має вигляд:

Зелені

6CO₂ + 6H₂O + Q

------ ► рослини (хлорофіл)

C₆H12O6 + 6О2

де Q - енергія фотона сонячного випромінювання з довжиною хвилі 0,65 - 0,70 мкм, що поглинається хлорофілом. Умовно всі фотосинтетичні реакції поділяють на дві групи або фази: світлову та темнову. У світловій фазі накопичується енергія у вигляді молекул

аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ), відбувається світлове розкладання води з утворенням кисню, який переважно виділяється в атмосферу. Протягом темнової фази відбуваються складні біохімічні реакції з використанням накопиченої енергії і утворенням вуглеводу глюкози, що є вихідним матеріалом для утворення інших вуглеводів.

Фторування води - додати в питну воду з'єднань фтору з метою запобігання карієсу зубів. Проводиться в регіонах, де вміст фтору у воді значно нижчий за необхідний.

Фунгіциди - хімічні речовини, що застосовуються для боротьби з вірусними хворобами рослин (фітофтороз картоплі, помідорів та ін.). Фунгіциди поділяють на захисні та лікувальні. Фунгіциди інколи застосовують для протруювання насіння, захисту дерев'яних конструкцій від грибків.

„X”

„Хижак - жертва” - взаємозв’язок між хижаком і жертвою, в результаті якого еволюційно виграють обидва. Хижаки дістають їжу, популяції жертв оздоровлюються внаслідок знищення хижаками ослаблених і хворих особин.

Хазмофіти - рослини, пристосовані до життя на кам'янистих субстратах і в розколинах скель. Пристосовані до нестачі вологи, поживних речовин, різких перепадів температури. В екологічному відношенні хазмофіти відносять до піонерних видів, які освоюють малопридатні місця проживання. Типовими представниками хазмофіти є скельні форми берези, сосни, дуба, бука.

Хемоавтотрофи - організми, здатні синтезувати органічну речовину із неорганічної внаслідок окислення аміаку, сірководню та інших речовин.

Хемосинтез - процес синтезу органічних речовин за рахунок енергії, яка утворюється внаслідок окислення аміаку, сірководню та інших речовин та живлення бактерій (мікроорганізмів) в процесі їх життєдіяльності.

Хижацтво - форма міжвидових взаємозв’язків, в основі яких лежать трофічні зв’язки; при цьому особини одного виду поїдають особин іншого виду.

Хімізація - планомірне використання хімічних, засобів і методів для збільшення врожаю та підвищення якості сільгосппродукції, продуктивності тваринництва, захисту цих. об'єктів від шкідників і хвороб або несприятливих умов середовища.

Хімічна екологія - розділ екології, що досліджує сукупність хімічних зв'язків у живій природі. Включає геохімічну екологію та розділи екології, пов'язані з хімічною взаємодією організмів між собою та з навколишнім середовищем.

Хімічне споживання кисню (XCK) - кількість кисню, похідного при хімічному окисленні органічних і неорганічних речовин, що утримуються в воді, під дією окислювачів. Виражається в кількості кисню, витраченого на окислення забруднюючих речовин в одиниці об'єму води за певний час: 5 діб - XCK₅, 10 діб - XCK,₀. Правила охорони поверхневих вод встановлюють норматив XCK для водоймищ і водостоків: у місцях господарсько-питного водокористування - не більше 15 мг 0₂/л, у місцях господарсько-побутового водокористування - не більше як 30 мг О₂/л.

Хлорофіл - зелений пігмент рослин, від якого залежить колір листків рослин і трансформація сонячної енергії в хімічну енергію органічних речовин, що утворюються в процесі фотосинтезу.

Хлорування води - обробка питної або стічних вод хлором з метою їх знезараження.

„Ц”

„Цвітіння води” - масовий розвиток деяких видів водоростей у водоймах, що спричинює зміну забарвлення води. Зумовлене несприятливими змінами водного режиму - застій води, підвищення її температури, забруднення органічними і мінеральними речовинами. Це сприяє бурхливому росту водоростей (20-100 мг/л води). В результаті „цвітіння" погіршується кисневий режим водойм, ускладнюється очищення води в місцях водозабору, вода набуває несприятливого запаху і смаку.

„Цвітіння ґрунту” - інтенсивне розмноження ґрунтових водоростей і ряду інших мікроорганізмів у верхньому шарі ґрунту в періоди підвищеної вологості, що призводить до зміни його природного кольору. „Цвітіння ґрунту” призводить до підвищеного вмісту азоту в ґрунті в результаті процесів азотфіксації.

Ценобіоз - сумісне життя організмів в угрупуваннях.

Ценоз (від грец. - спільно) - загальне поняття для взаємопов’язаних груп організмів незалежно від їх величини (біоценоз, зооценоз, фітоценоз тощо).

Цикл біохімічний - колообіг хімічних речовин із неорганічної природи через рослинні і тваринні організми знову в неорганічне середовище.

Цикл ресурсний - обмін речовин між природою і суспільством, який полягає у добуванні й використанні природних багатств, залученні їх у господарську діяльність і поверненні трансформованої субстанції у довкілля.

Циклічність (від грец. - коло) - повторювання в часі певних природних, історичних, соціально-економічних та інших подій та явищ. Про це було відомо ще з часів Платона та Аристотеля. Основоположниками в галузі циклічності природних явищ були роботи А.Л.Чижевського, С.С. Четверикова, В.І.Вернадського. Природні цикли: космічні, кліматичні, біологічні тощо; суспільно-історичні цикли: демографічні, екологічні, економічні, соціальні та ін.

Циклон — 1) зона зниженого атмосферного тиску, в якій розташований великомасштабний повітряний вихор діаметром до кількох тис. км, що обертається проти годинникової стрілки в північній півкулі і за годинниковою стрілкою - в південній. Найменше значення тиску в центрі циклону і підвищується до його країв. Найчастіше циклон уперше зароджується в приземному шарі атмосфери на лінії стаціонарного фронту, який розділяє паралельні фронти - потоки теплого і холодного повітря.

Цілина - вкрита, переважно трав'янистою рослинністю земля, яка зовсім або протягом тривалого часу не розорювалась. Цілина характеризується різко вираженою щільною дер­ниною, підвищеним вмістом гумусу, зернистою структурою, значною сухістю і високою родючістю (особливо чорноземна і каштанова).

Ціна природних ресурсів - народногосподарська (економічна, соціально-економічна, культурна) вартість ресурсів, що визначається сумою економічних і позаекономічних оцінок, які ґрунтуються переважно на затратах кількості праці щодо обмежених природних ресурсів різної якості і місцезнаходження. Зміна просторі у часі характеризується переважно U- подібною кривою.

Цунамі - величезні хвилі, що виникають на поверхні океану в результаті підводних землетрусів або виверження острівних вулканів. Хвилі цунамі мають велику протяжність (десятки і сотні км) і висоту 5-10 м. У затоках і фіордах можуть досягати 20-30 м. Цунамі - стихійне лихо катастрофічного характеру.

„Ч”

Чагарники, кущ - багаторічна, відносно низькоросла рослина, яка не має центрального стовбура. Бічні пагони формуються біля поверхні грунту. Тривалість життя центральних пагонів - 10-20 років, всієї рослини - до декількох сотень років, висота - від 0,8 до 4 м. Можуть утворювати самостійні спів­товариства або входити в склад підліску.

Червона книга України - офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів рослинного і тваринного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.

Чисельність організмів: 1. загальна кількість особин у популяції виду або на певній території (кількість гепардів в Намібії сягає 3 тис. шт; амурських тигрів понад 200 особин тощо); 2. загальна кількість особин (залежно від їх системної належності), яка мешкає на певній території. Наприклад, у Національному парку Сереньгеті (Танзанія) проживає понад 1,5 млн. великих тварин, а саме: 500 тис. антилоп Томсона та Гранта, 180 тис. зебр, 43 тис. буйволів, понад 2 тис. слонів, 1 тис. левів, 200 носорогів тощо.

Чинник екологічний - будь-які умови середовища, на які все живе відповідає реакціями пристосування. Екологічні чинники класифікують: за часом, за періодичністю, за черговістю виникнення, за походженням, за середовище. А виникнення за умовами дії, за характером, за об'єктом, спектром і ступенем дії.

Чорнобильська катастрофа - найбільша в історії людства техногенна катастрофа, яка сталася 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській AEC. Внаслідок відключення системи охолодження відбулося перегрівання тепловидільних

елементів (ТВЕЛів) з виділенням водню, який утворив з повітрям вибухову суміш. Стався потужний вибух, що зруйнував споруду реактора. Розплавлення ТВЕЛів призвело до загорання графітових блоків (поглиначів нейтронів). Виник вогненний смерч, який втягнув у себе радіоактивні продукти розпаду зі зруйнованої активної зони. Основні викиди тривали близько 10 діб і розносилися вітром довкола. Сумарна активність продуктів поділу, що осіли на місцевості в 30-кілометровій зоні, до кінця червня 1986 р. становила -14МКІ. Основну радіологічну обстановку в потерпілих районах визначили такі радіонукліди: йод-131, цезій-134, 137, стронцій-90, плутоній-239, 240. Залишки зруйнованого аварією четвертого енергоблоку локалізовані у так званому об'єкті „Укриття". Джерелами радіаційної небезпеки є паливо зруйнованого реактора та радіоактивні відходи різноманітного походження. У зруйнованому енергоблоці міститься 205 т ядерного палива у вигляді оксиду урану (IV) і плутонію. З цієї кількості 2,3 т - свіже ядерне паливо, решта - відпрацьоване. Аварія на ЧАЕС завдала значної шкоди господарським комплексам і навколишньому середовищу. За межами 30-кілометрової зони радіоактивного забруднення зазнали 12% площ сільгоспугідь України. Забруднення зазнали країни СНД, Фінляндія, Швеція, Польща і ряд інших країн.

Чорноземи - найродючіший шар грунту з високим вмістом гумусу 10-12%. Україна володіє 40% світової площі чорноземів. Чорноземи формуються в умовах засушливого клімату, при цьому важливу роль відіграє степова рослинність.

Чутливість - здатність організму реагувати на зміни факторів середовища існування. Розрізняють чутливість видову, вікову, статеву, індивідуальну та ін.

„Ш”

Шельф, мілина материкова - узбережна океанічна мілина, обмежена з одного боку береговою лінією, а з іншого - значним збільшенням глибини моря або океану. Ширина шельфу від суходолу сягає від кількох кілометрів, до 1500 км, глибина - в середньому до 180-200 м. Шельф - найбільш продуктивна на біологічні ресурси частина акваторії океану (моря). Зона шельфу майже повністю віднесена до зони економічних інтересів країн, що мають вихід до моря. Разом з тим шельф зазнає найбільшого впливу господарської діяльності людини.

Шкала геохронологічна (спіраль часу) - послідовність утворення осадових порід та грунтів, які склали земну кору. Розрізняють відносну та абсолютну геохронологію. Відносна вивчає співвідношення гірських порід один за одного та встановлює, яка з порід утворилася раніше, яка пізніше.

Шкала екологічна - будь-яка шкала оцінки екологічного значення певного компонента довкілля або явища в екосистемі для окремого виду чи організму або їх угрупування.

Шкала сили вітру (Бофорта) - умовний розподіл сили вітру за швидкістю та впливом на довкілля. Вимірюється в балах від 0 до 12. Наприклад, 0 балів - штиль, 0 м/с; 2 бали - легкий,

2,4 м/с; 6 балів -сильний, 12,3 м/с; 9 балів - шторм, 22,6 м/с, 12 балів - ураган, 34,8 м/с і більше.

Шкала сили звуку - органи чуття людини здатні сприймати звуки, частота коливання яких знаходиться у межах від 16 до 20000 Гц. Інтенсивність звуку визначається як енергія звукової хвилі і вимірюється в децибелах. Поріг сприйняття інтенсивності звуку відповідає потужності 10-16 Вт. Звичайна розмова людини лежить в межах звукової шкали від 30 до 60 децибел. Підвищення інтенсивності звуку до 120 дБ може спричинити больовий поріг.

Шторм - тривалий, дуже сильний вітер, що спричинює велике хвилювання на морі і супроводжується значними руйнуваннями на суходолі.

Штраф за забруднення довкілля - грошове стягнення, яке накладається на юридичних і фізичних осіб за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу. Кошти спрямовуються на заходи з охорони довкілля і відновлення природних ресурсів.

Шумове забруднення - форма фізичного забруднення, що перевищує звичайний рівень шуму унаслідок роботи транспорту, промислового обладнання, побутових приладів і ін. Шумове забруднення може спричинити підвищення стомлюваності людини, захворювання, втрату слуху. Фізично звикнути до шуму неможливо, його можна не помічати. Однак це не усуває небезпеки (а навіть ускладнює) негативного впливу шумове забруднення на здоров'я людини.

Шум екологічний - одна з форм фізичного забруднення навколишнього середовища, адаптація організму до якого практично неможлива.

„Щ”

Щільність популяції - показник, що визначається кількістю особин на одиницю площі або об'єму.

Щоки - високі скелясті обривисті береги річки, які розташовані один навпроти одного. Здебільшого утворюють різкі звуження русла річки, що супроводжується бистринами і порогами.

„Ю”

Ювенільність - віковий стан організмів від народження до статевої зрілості (у тварин); період від появи паростків до цвітіння (у рослин).

ЮНЕП - Програма Організації Об’єднаних Націй з охорони навколишнього середовища. Створена в грудні 1972 р. ЮНЕП має Раду керівників, Раду з координації і Фундацію навколишнього середовища.

ЮНЕСКО - Організація об’єднаних націй з питань культури, науки, освіти. Створена у 1946 р. Штаб - квартира знаходиться у Парижі.

„Я”

Ядерна зима - надзвичайно небезпечне забруднення атмосфери радіонуклідами, яке трапляється під час аварії на атомних електростанціях та інших ядерних об’єктах, випробувань ядерної зброї та ядерної війни. Розрахунки, виконані на електронно-обчислювальних машинах російським вченим М. І. Будико (1986 р.), свідчать, що в разі ядерного конфлікту з використанням ядерних зарядів потужністю 5000 Mt тротилу в атмосферу надійде 9,6 10⁸ т аерозолів. Надходження в стратосферу значної кількості оксидів нітрогену (80%) спричинить істотне руйнування озонового шару.

Ядерна катастрофа - глобальні екологічні наслідки використання зброї масового знищення (ядерної, хімічної, біологічної), що в кінцевому результаті призведе до руйнування основних природних екосистем Землі.

Якість води - збереження встановлених гранично допустимих концентрацій забруднювальних речовин.

Яма відстійна - басейн або резервуар, призначені для збирання та первинного очищення здебільшого твердих завислих домішок стічних вод у процесі відстоювання.

Ярус - частина шару в біоценозі і фітоценозі, яка виділяється своїми функціональними і структурними особливостями.

Ярусність - вертикальне розмежування рослинного угрупування або екосистеми на горизонти, шари, яруси та інші структурні або функціональні частини. Найчастіше

ярусність виявляється в лісових фітоценозах, де розрізняють деревний, чагарниковий, трав'янистий і моховий надземні яруси та кілька ярусів кореневої системи.