Література

ЗАГАЛЬНІ ПРАЦІ

Бабич А. O., Побережна А. А. Народонаселення і про­довольство на рубежі другого й третього тися­чоліть / За ред. М. В. Зубця. Київ, 2000.

Бжезінський 36.

Будз М. Д., Постоловський P. M., Троян С. С. Корот­кий довідник з комплексного країнознавства (Методика країнознавчих досліджень, основні поняття та визначення, країни, персоналії). Київ, 2000.

Все про світ: Країни. Прапори. Герби: Енцикл. довідник. Київ, 2001.

Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. Львів, 2002.

Економічна і соціальна географія світу / За ред. Б. Яценка. Київ, 1997.

Економічна і соціальна географія світу / За ред. Є. П. Качана. Тернопіль. 1999.

Экономическая, социальная и политическая гео­графия мира: Регионы и страны / Под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. Москва, 2002.

Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопрос- торові аспекти). Київ, 2002.

Масляк П. O., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Слов­ник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. Київ, 1996.

Масляк П. O., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Гео­графія в запитаннях і відповідях. Київ, 1997.

Павленко Ю. Історія світової цивілізації: Соніокуль- турний розвиток людства. Київ, 1996.

Павлов С. В.. Мезенцев K. В., Любіцева О. О. Гео­графія релігії: Навч. посібник. Київ. 1998.

Розміщення продуктивних сил / За ред. Є. П. Кача­на. Тернопіль, 2002.

Соціально-економічна географія України: Навч. посібник І За ред. О. І. Шаблія. Львів, 2000.

Соціально-економічна географія світу / За ред. С. П. Кузика. Львів, 2002.

Топчієв О. Г. Основи суспільної географії: Навч. посібник. Одеса, 2001.

Україна і світове господарство: взаємодія на межі ти­сячоліть І А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. Київ, 2002.

Шаблій О.

Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії: Підручник. Львів, 2003.

Шевчук Л. Т. Сакральна географія. Львів, 1999.

Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія: Зарубіжні країни: Підручник. Київ. 2001.

Юрківський В. М. Країни світу: Довідник. Київ, 1999.

Яценко Б. П., Юрківський В. M., Любіцева О. O., Кузь- минська О. K., Бейдик О. О. Економічна і соці­альна географія світу. Київ, 1997.

De Blij H. J. & Murphy Alexander В. Human Geography: Culture, Society, and Space. New York, 2002

De Blij H. J. & Muller Peter O. Physical Geography of the Global Environment. New York, 1998.

Goode's World Atlas (Skokie, HI.: Rand McNally, 20th rev. rd., 2000).

Pattison IViIIiam D. The Four Traditions of Geography // Journal of Geography, 63 (1964). P. 211—216.

Ukraine and Ukrainians throughout the World. Ed. by A. Pawliczko. Toronto; London, 1994.

IVheeIer James O., Muller Peter O., Thrall Grant I., & Fik Timothy J. Economic Geography. New York,

1998.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Розділ I

Географія та історія Іспанії: Посібник з країнознав­ства / Упор. А. О. Серебрянська. Київ, 1998.

Гудзеляк І. /., Уманців Б. Б. Хорватія: суспільно-гео­графічна характеристика. Львів, 2002.

Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. Львів, 2002.

Половина І. П. Фізична географія Європи. Київ, 1998.

Шевчук Л. T., Aappeeaapa Тімо. Фінляндія: соціально- економіко-географічна характеристика. Львів, 2001.

Berentsen IViIIiam H., ed. Contemporary Europe: A Geographic Analysis. New York. 7th rev. ed.; Europe in the 1990s: A Geographic Analysis. New York, 1997.

Clout Hugh D., et al. Western Europe: Geographical Perspectives. New York, 1994.

Cole John P. & Cole Francis. A Geography of the European Union. London; New York, 1997.

Diem Aubrey. Western Europe: A Geographical Analysis. New York, 1979.

Gottmann Jean. A Geography of Europe.

Jordan-Bychkov Terry G. & Bychkova Jordan Beflia. The European Culture Area: A Systematic Geography. Lanham, 2001.

McDonaId James R. The European Scene: A Geographic Perspective. NewJersey, 1997.

Shaw Denis J. B., ed. The Post-Soviet Republics: A Sys­tematic Geography. New York, 1995.

Розділ 2

Атлас України й сумежних країв / За ред. В. Кубійо- вича. Львів, 1937.

Базив Д. П. Геополитическая стратегия Украины. Киев, 2000.

Балабанов Г. В., Вишневський В. В. Територіальний соціально-економічний моніторинг в Україні. Київ, 2001.

Василенко С. Д. Геополітичні виміри України в за­гальноєвропейському процесі. Одеса, 2000.

Все про Україну / За ред. В. А. Смолія. Київ, 1998.

Горленко I. O., Тарантул А. Л. Економічні райони в Україні. Київ, 1999.

Дергачев В. Геоэкономика Украины: теоретические и прикладные основы. Одесса. 2002.

Дністрянський М. С. Україна в політико-географіч- ному вимірі. Львів, 2000.

Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. Львів, 2002.

Географічна енциклопедія України: У 3 т. / За ред. О. Маринича. Київ, 1989—1993.

Географія українських й сумежних земель / За ред. В. Кубійовича. Краків; Львів, 1943.

Грицак Я. Й. Нарис історії України: формування мо­дерної української нації XIX-XX ст. Київ, 2000.

Енциклопедія Українознавства: Загальна частина / За ред. В. Кубійовича. Київ, 1994. Т. 1—3.

Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. Париж; Нью-Йорк; Мюнхен. 1955-1984. Т. 1-10; 1995. Т. 11.

Cemyx В. Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспект. Київ, 1997.

Заставний Ф. Д. Економічна і соціальна географія України. Київ, 1999.

Macjtnκ П. О. Географія України. Київ, 2000.

Масляк П. O., Шищенко П. Г. Географія України. Київ, 2002.

Паламарчук М. M., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. Київ, 1998.

Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. Київ, 1994.

Cocca Р. Українці: Східна діаспора: Атлас.

Соціально-економічна географія України: Навч. посібник / За ред. О. І. Шаблія. Львів. 2000.

Україна — морська держава / Упор. Б. Д. Дмітрієв. Одеса, 2001.

Bandera V. Independent Ukraine on the Map of Europe I I Ukraine and Ukrainians throughout the World. Toronto; London, 1994.

Dmytriw I., Wasyluk J., eds. Ukraine and the Ukrainians. London, 1982.

Isajiw Wsevolod, ed. Ukrainians in American and Canadian Society. Jersey City, 1976.

Milanytch Athanas M., Volodimir N. Bandera, Ihor M. Huryn, Wsevolod Isajiw, eds. Ukrainski poselennia: Dovidnyk. New York, 1980.

Stohrym Dmytro. Ukrainians in America: A Biographical Directory of Noteworthy Men and Women of Ukrainian Origin in the U.S.A, and Canada. Champaign, IL; 1975.

Subtelny Orest. Ukrainians in North America: An Illustrated History. Toronto, 1991.

Розділ 3

Atucoe H. B., Хорев Б. С. Экономическая и социаль­ная география мира: Обший обзор. Москва,

2000.

Алексеев А. И., Николина В. В. Население и хозяйство России. Москва, 1995.

Бабич А. О., Побережна А. А. Народонаселення і про­довольство на рубежі другого й третього тися­чоліть / За ред. М. В. Зубця. Київ, 2000.

Бабурин В. Л., Даньшин А. И., Елховская Л. И. Геогра­фия Российского порубежья: мы и наши соседи. Москва, 1999.

Барановський М. О., Дмитренко О. Г. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн (Азія). Ніжин, 2001.

Бутов В. И. Экономическая и социальная география мира и России. Северокавказская академия гос. службы, 1996.

География России: Эниикл. / Под ред. А. П. Горки­на. Москва, 1998.

Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. Львів, 2002.

Любимов И. М. Общая политическая, экономическая и социальная география. Москва, 2001.

Максаковский В. П. Географическая картина мира: Ошая характеристика мира. Москва, 1998. Ч. 1.

Максаковский В. П. Географическая картина мира: Региональная характеристика мира. Москва,

1998. Ч. 2.

Максаковский В. П. Географическая картина мира: Глобальные проблемы человечества.

1999. Ч. 3.

Перцик Е. Н. Города мира: География мировой урба­низации. Москва, 1999.

Политическая карта мира / Под ред. И. А. Родионо­ва. Москва, 2000.

Социально-экономическая география зарубежных стран / Под ред. В. В. Вольского. Москва. 1997.

Шишов С. С. Экономическая география и региона- листика. Москва, 1999.

Хрестоматия по географии России. Образ страны: Русские столицы. Москва и Петербург / Под ред. Д. Н. Замятина. Москва, 1993.

Bater James H. Russia and the Post-Soviet Scene: A Geographical Perspective. New York, 1996.

Brown Archie et al, eds. The Cambridge Encyclopedia of Russia and the Former Soviet Union. New York,

1994.

Lydolph Paul E. Geography of the U.S.S.R. Elkhart Lake, Wise, 1990.

Shaw Denis J. B. Russia in the Modem World: A New Geography. Maiden, 1999.

Shaw Denis J. B., ed. The Post-Soviet Republics: A Sys­tematic Geography. New York, 1995.

Symons Leslie, ed. The Soviet Union: A Systematic Geography. London; New York, 1990

Розділ 4

Дубовин I. Країнознавчий словник-довідник. Львів, 2002.

Крани і народи: Азія. Африка. Америка. Австралія / Авт. і упор. Л. О. Багрова. Київ, 2002.

Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна ге­ографія Америки. Львів, 1999.

Atwood IValIace W. The Physiographic of North America. New York, 1940.

Birdsall Stephen S., Florin John W., & Price Margo L. Regional Landscapes of the United States and Canada. New York, 1999.

Boat Frederick W. & Roy Ie Stephen A., eds. North America: A Geographical Mosaic. London, 1999.

Bone Robert M. The Regional Geography of Canada. Don Mills, Ontario, 2000.

Getis Arthur D. F. & Bromley Ray. South American Development: A Geographical Introduction. New York, 1988.

Caviedes Cesar N. & Knapp Gregory. South America. Englewood Cliffs, 1995.

Clawson David L. Latin America and the Carribbean: Lands and Peoples. Dubuque, 2000.

Gilber Alan. Latin America. London; New York, 1990.

James Preston E. & Minkel Clarence W.

Morris Arthur S. South America. Totowa, 1987.

Preston David A., ed. Latin American Development: Geographical Perspectives. London; New York, 1995.

Розділ 7

Барановський М. О., Дмитренко О. Г. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн (Азія). Ніжин. 2001.

Дубович /. Країнознавчий словник-довідник. Львів. 2002.

Країни і народи: Азія. Африка. Америка. Австралія / Авт. і упор. Л. О. Багрова. Київ, 2002.

Масляк П. O., Штценко П. Г. Географія Африки. Київ, 2000.

Anderson Ewan W. The Middle East: Geography and Geopolitics. London; New York. 2000.

Beaumont Peter et al. The Middle East: A Geographical Study. New York, 1988.

Cressey George B. Crossroads: Land and Life in South­west Asia. Philadelphia, 1960.

Drysdale Alasdair & Blake Gerald H. The Middle East and Nonh Africa: A Political Geography. New York. 1985.

Fisher William B. The Middle East: A Physical. Social and Regional Geography. London; New York, 1978.

Gould Peter R. Spatial Diffusion. Washington. 1969.

Held Colbert C. Middle East Patterns: Places. Peoples, and Politics. Boulder. 2001.

Longrigg Stephen H. The Middle East: A Social Geo­graphy. Chicago, 1970.

Розділ 8

Дубович I. Країнознавчий словник-довідник. Львів, 2002.

Країни і народи: Азія. Африка. Америка. Австралія / Авт. і упор. Л. О. Багрова. Київ. 2002.

Масляк ∏. O., Шищенко П. Г. Географія Африки. Київ. 2000.

Aryeetey-Attoh Samuel, ed. Geography of Sub-Saharan Africa. UpperSaddle River, 1997.

Best Alan C. G. & de Blij H. J. African Survey. New York, 1977.

Bohannan Paul & Curtin Philip D. Africa and Africans (Prospect Heights, III.: Waveland Press, 4th rev. ed., 1996).

De Blij H. J. Africa’s Geomosaic Stress // Journal of Geography, 90 (January∕February, 1991). P. 2—9.

Gould Peter R. The Slow Plague: A Geography of the AIDS Pandemic. Cambridge. Mass., 1993.

Grove Alfred T. The Changing Geographv of Africa. New York, 1994.

Mountjoy Alan & Hilling David. Africa: Geography and Development. Totowa, 1987.

Stock Robert. Africa South of the Sahara: A Geographical Interpretation. New York, 1995.

Дубович I. Країнознавчий словник-довідник. Львів, ' 2002.

Країни і народи: Азія. Африка. Америка. Австралія / Авт. і упор. Л. О. Багрова. Київ, 2002.

Farmer В. H. An Introduction to South Asia. London; NewYork, 1993.

McFalls Joseph A,, Jr. Population: A Lively Introduction U Population Bulletin, 53 (September 1998). P. 1—48.

Muthiah S., ed. An Atlas of India. New York, 1992.

Spate Oskar H. K. ринком (можливо, ще до 2005 р.), шо охопить кожну країну у Західній півкулі між арктичними берегами Канади і мисом Горн у південній точці Чілі.

Анклав — частина території, оточена іншою політич­ною одиницею, частиною якої вона не є.

Апартеїд — дослівно: відокремленість, відчуженість: термін для позначення політики расового сепаратиз­му до 1994 р. у Південній Африці: система, яка запо­чаткувала високосегреговані соціально-географічні моделі.

Ареал — термін, що позначає частину поверхні Землі з іншою специфікою, ніж регіон. Наприклад. міський ареал загалом стосується місця, де відбу­вається урбаністичний розвиток, тоді як міський регіон потребує певного специфічного критерію, на основі якого базується таке визначення (тобто прос­торовий ступінь зміни або забудови міського ланд­шафту).

Арифметична густота — населення країни, виражене як його середня кількість на одиницю площі, без урахування його розподілу або обмежень орної землі. Архіпелаг — низка островів, розміщених близько один до одного: як правило, вона видовжена у формі ланцюга.

Атмосфера — газова оболонка Землі, яка покриває океани й суходільну поверхню та проникає у пори грунтів. Цей покрив складається з азоту (78 %), кис­ню (21 %) та інших газів: він найшільніший на по­верхні Землі та рідшає з висотою.

Балканізація — фрагментування регіону на менші, часто ворожі політичні одиниці.

Барріо (фавела) — значення терміна іспанською — сусідство, округа, район; як правило, стосується міської громади у середньо- або південноамери­канському місті; також застосовується до скупчень латиноамериканців у таких західних містах США, як Лос-Анджелес.

Бездержавна нація — національна група, яка прагне стати наиією-державою, але їй бракує територіаль­них засобів, щоб нього досягнути; класичними прик­ладами є палестин ці та курди.

Біогеографія — дослідження флори (життя рослин) і фауни (життя тварин) у просторовому аспекті.

Блокуючий пункт — звуження міжнародного морсь­кого шляху до відстані, меншої ніж 38 км (24 милі), шо зумовлює позначення медіанного (морського) кордону. У більшості випадків це стратегічні локації, де військово-морські сили можуть заблокувати вод­ний шлях. Прикладами можуть бути Ормузька про­тока між Оманом та Іраном на вході до Перської за­токи, а також Малаккська протока між Малайзією та Індонезією.

Буферна зона — декілька країн або місцевостей у певній країні, які просторово відокремлюють ідео­логічних або політичних супротивників. Наприклад, в Афганістані, Непалі та Бутані існували буферні зо­ни між певними імперськими сферами. Таїланд був буферною державою між британськими і французь­кими колоніальними володіннями у материковій Південно-Східній Азії.

Валовий національний продукт (ВНП) — загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік резидентами певної країни.

Видовжена держава — держава, територія якої явно вузька, тобто її довжина принаймні у шість разів більша, ніж середня ширина. Класичними приклада­ми є Чілі та В’єтнам.

Визначення — у політичній географії письмовий опис (у документі на зразок угоди) кордону між дво­ма країнами або територіями.

Виключна економічна зона (БЕЗ) — океанічна зона, шо простягається до 200 морських миль від берегової лінії, в межах якої прибережна держава може конт­ролювати рибальство, розвідування корисних копа­лин та інші види діяльності з усіма іншими країнами.

Викопні запаси — енергетичні ресурси вугілля, при­родного газу її нафти, які мають спільну назву, оскільки утворені шляхом геологічної компресії та перетворення дрібних рослинних і тваринних ор­ганізмів.

Вимушена міграція — міграційні потоки людей, коли останні не мають іншого вибору, крім переселення.

Вирубування лісів — прорідження і знищення лісів (зокрема тропічних) для розширення поселень і ви­користання нових економічних можливостей.

Висотне зонування — вертикальні райони, визначені природними поясами на різних висотах, зокрема у високогірних місцевостях Південної та Середньої Америки. Див. тьєрра калієнте, тьєрра темплада, тьєрра фріа, тьєрра гелада і тьєрра невада.

Відносини «серцевина—периферія» — контрастуючі просторові характеристики і зв’язки між багатими (серцевиною) і бідними (периферією) компонентами загальнонаціональної або регіональної системи.

Відносне положення — територіальне розташування або знаходження місця стосовно інших місць. На відносне положення впливають відстань, доступність і зв'язок.

Відцентрові сили — термін, шо використовується для визначення сил, спрямованих на поділ країни, — та­ких як внутрішні релігійні, лінгвістичні, етнічні або ідеологічні відмінності.

Відчуження земель — процес, за якого певне су­спільство або культурна група забирають землю в інших. Наприклад, в Африканській Субсахарі євро­пейські колоністи відбирали землю від корінних африканців і використовували її по-новому.

Вічна мерзлота — постійно замерзла вода у припо­верхневії) частині грунту і корінній породі в умовах холодного довкілля, шо створює ефект цілком заме­рзлої землі; може відтанути під час короткого тепло­го сезону.

Внутрішня міграція — міграційний потік усередині країни, такий як сучасний потік на захід і південь у напрямі Сонячного поясу у США.

Вторинна економічна діяльність — діяльність, пов'я­зана з переробкою сировини та її трансформацією у кінцеву промислову продукцію.

Гасієнда — великий маєток в іспаномовній країні. Часом прирівнюється до плантації, але існують важ­ливі відмінності між ними двома типами сільсько­господарського підприємства.

Гегемонія — політичне домінування певної країни над іншою країною (або навіть регіоном). Класич­ний приклад — повоєнне панування колишнього Ра­дянського Союзу у Східній Європі, яке тривало від 1945 до 1990 р.

Географічний світ — базова просторова одиниця у нашій схемі світової регіоналізанії. Кожний світ виз­начається як синтез його загальної суспільної гео­графії — поєднання провідних культурних, економіч­них, історичних, політичних, екологічних тошо рис.

Географія населення (демогеографія) — галузь гео­графії, яка зосереджує увагу на просторових аспектах демографії та демографічних відмінностях певних місцевостей.

Географія розвитку — галузь географії, що стосуєть­ся просторових аспектів і регіональних проявів роз­витку.

Геометричні кордони — політичні кордони, визна­чені та делімітовані (а часом і демарковані) як прямі лінії або території.

Геоморфологія — географічне дослідження форм твердої поверхні Землі — земних ландшафтів та їхньої морфології.

Геополітична вісь — уявна лінія між двома (декілько­ма) державами (чи блоками), що характеризує спіль­ність, у тому числі перспективну, їхньої політичної та військової діяльності, організацію економічних, людських та інформаційних ресурсів з метою досяг­нення певної політичної цілі (наприклад, вісь Берлін — Рим чи Берлін — Токіо до і під час Другої світової війни) вісь Москва — Пекін після цієї війни аж до початку 60-х років XX ст.). 3. Бжезінський увів поняття геополітичної держави-осі: це держава, що має спроможність і національну волю застосувати силу чи вплив поза своїми кордонами, аби змінити наявний геополітичний стан справ.

Геополітичний центр — держава (група чи блок дер­жав), що відіграє помітну роль у сучасній політичній ситуації в міжнародному (глобальному чи регіональ­ному) масштабі.

Гідрологічний цикл — система обміну, шо містить воду у її різних формах у міру того, як вона постійно циркулює в межах атмосфери, океанів, а також над земною поверхнею і на ній.

Глобалізація — поступове зменшення регіональних контрастів у світовому масштабі як наслідок зроста­ючих міжнародних культурних, економічних і політичних зв'язків. Дедалі повніше втягування ок­ремих країн, їхніх частин чи блоків (систем, асоціацій, інтеграцій) в економічні, політичні, духов­но-культурні та інформаційні процеси світових масштабів. Виявляється у зростанні міжнародної торгівлі та інвестицій, урізноманітненні світових фінансових ринків і ринків робочої сили, появі гло­бальних комунікаційних систем, наприклад. Інтер- нету.

Глобальний український простір — простір усієї Землі, об'єднуючим чинником якого є українці — незалежно від місця їхнього проживання. В ньому виділяються три частини: простір державної тери­торії сучасної України: внутрішній концентр — ук­раїнські етнічні землі в країнах-сусідах (як Лемків- шина, Підляшшя у Польщі чи Північна Слобожан­щина у Росії); зовнішній концентр — країни укра­їнської діаспори (Канада, США, Бразілія та ін.). В останньому виділяються т. зв. українські локуси — просторові зосередження українців поза їхніми етнічними землями у вигляді смут і компактних аре­алів (наприклад, у «Зеленому клині» на Далекому Сході, на північному сході США чи південному за­ході Канади). Часто ці локуси називають українськи­ми колоніями.

Головне ядро суспільно-географічного регіону — найбільший міський осередок такого регіону, який визначає його геопросторову організацію і зовнішні функції. В Україні існує шість таких ядер: Київ. Харків, Львів, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк.

Голоцен — сучасна міжльодовикова епоха (теплий період зменшення льодовиків між періодами поши­рення льодовиків у льодовиковий період); простя­гається від 10 000 років тому до теперішнього часу.

Ґетто — внутрішньоміський район, що має певний етнічний характер. Часто це бідна зона міста, така як чорне гетто у центральних містах США. Жителі гетто відділені від інших расових груп і груп з вищими до­ходами.

Деволюція — процес, за якого регіони всередині держави вимагають і отримують політичну владу і зростаючу автономію за рахунок центральної влади.

Деградація довкілля — нагромадження заподіяної людьми шкоди природному ландшафтові. Може бути спричинена забрудненням повітря і води, зловжи­ванням природними ресурсами, порушенням балан­су між людиною та природним довкіллям.

Делімітація — у політичній географії представлення письмових умов угоди про кордон в офіційному кар­тографічному вигляді.

Демаркація — у політичній географії фактичне на­несення політичного кордону на культурний ланд­шафт із допомогою бар'єрів, парканів, стін або інших маркерів.

Демографічна перехідна модель — багатоступенева модель на основі досвіду Західної Європи, яка відо­бражає зміни у прирості населення в країнах, шо здійснюють індустріалізацію. На зміну високим ко­ефіцієнтам народжуваності та смертності поверта­ються до низьких показників смертності, які пород­жують величезний чистий приріст населення; це супроводжується конвергенцією коефіцієнтів народ­жуваності та смертності на загальному низькому рівні.

Демографічний вибух — швидке зростання населен­ня світу протягом останнього століття, що характе­ризується коротшим, ніж будь-коли, часом под­воєння кількості населення і прискореними темпами приросту.

Демографія — міждисциплінарне дослідження насе­лення, зокрема показників народжуваності та смерт­ності, моделей зростання, тривалості життя, міграцій та суміжних характеристик.

Держава — політично організована територія, шо адмініструється суверенним урядом і визнається значною частиною міжнародної спільноти. Держава також повинна мати постійне населення, організова­ну економіку і внутрішню циркуляційну систему.

Державна територія — географічний простір, обме­жений кордонами певної держави. Крім того, охоп­лює територіальні води (прибережна зона шириною 12 морських миль), повітряний простір над ними. повітряні та морські судна держави, кабелі по дну морів, а також дипломатичні й консульські представництва.

Державне планування — планування, шо передба­чає дуже централізований контроль над цим проце­сом; визначальна риса комуністичної економічної системи. Радянські планувальники переважно дотри­мувалися масштабних політичних мотивів у визна­ченні обсягів виробництва на конкретних місцях; ігнорування ними економічної географії зробило свій внесок у розпад CPCP.

Державний капіталізм — стан, за якого контрольо­вані урядом корпорації конкурують за умов вільного ринку, як правило, у надзвичайно регламентованому суспільстві. Прикладом є Південна Корея.

Діалект — регіональний або місцевий варіант у ви­користанні головної мови, такий як помітний акцент багатьох жителів Півдня США або Нової Англії.

Діаспора — розселення народу поза межами його HauioHa_jTbHOi (дехто вважає — державної) території. Причини такого розселення найчастіше економічні. У XX ст. важливу роль відіграли політичні чинники й мотиви. Це стосується і української діаспори, яка сформувалася шляхом заробітчанської та політичної еміграції українців у передвоєнні, міжвоєнні й воєнні та повоєнні періоди.

Довгота — кутова відстань (0—180 градусів) на схід або захід від нульового меридіану (0 градусів), що проходить через Грінвічську лабораторію у пе­редмісті Лондона. Завдяки своїй протяжності через середину Тихого океану 180-градусний меридіан функціонує як лінія міжнародного часу.

Доцентрові сили — сили, які внутрішньо об’єднують і пов’язують країну, такі як міцна національна куль­тура. спільні ідеологічні цілі та віра.

Дощово-тіньовий ефект — відносно мала зволо­женість у регіонах, підвітряних до гірських хребтів; спричинений орографічним випаданням опадів, ко­ли повітряні маси віддають більшу частину своєї во­логи, проходячи через гори.

Дрейф континентів — повільний рух континентів під впливом процесів, пов’язаних із тектонічними плитами.

Екологія — дослідження взаємозв'язків між усіма формами життя і природного довкілля, у якому вони еволюціонують та розвиваються. Вивчення екосис­тем зосереджується на взаємозв'язках між спе­цифічними організмами та їхнім довкіллям. Див. культурна екологія.

Економічна географія — галузь географії, яка вивчає способи, якими люди заробляють на життя, і те, як вироблені товари й послуги виражаються та ор­ганізовуються у просторовому аспекті.

Економічні «тигри» — загальна назва т. зв. «вулико­вих» країн західної Тихоокеанської окраїни. Насліду­ючи шлях повоєнної Японії, ці країни зазнали знач­ної модернізації, індустріалізації та економічного зростання західного типу після 1980-х років. Трьома провідними економічними «тиграми» сьогодні є Південна Корея, Тайвань і Сінгапур. Термін дедалі більше вживається для загального опису будь-якої економіки, шо швидко розвивається (наприклад, но­ва репутація Ірландії як кельтського «тигра»).

Ексклав — обмежена (не острів) частина території, яка є складовою певної держави, але відокремлена від неї територією іншої держави. Наприклад, Аляс­ка є ексклавом США.

Екстратериторіальність — політико-географічне поняття, яке означає, що територія однієї держави, яка лежить у межах іншої, фактично продовжує пер­шу державу.

Еліта — невеликий, але впливовий верхній шар суспільства, влада і привілеї якого забезпечують йому контроль над політичним, економічним та культурним життям країни.

Ель-Ніньо — періодичне великомасштабне аномаль­не потепління морської поверхні у нижніх широтах східної частини Тихого океану, що має глобальні наслідки, порушуючи схеми нормальної погоди у ба­гатьох частинах світу, особливо у Південній Америці. Естуарій — розширена частина ріки при впадінні в море у випадках, коли осідання земної поверхні або підняття рівня моря заважають сформувати дельту.

Етнічна меншина — національна група певної держа­ви, головний масив якої проживає поза даною дер­жавою. Наприклад, російська чи єврейська етнічні меншини в Україні.

Етнічність — поєднання народної культури (традицій, звичаїв, мови, релігії) та расового походження лю­дей.

Етногенезе — процес зародження і становлення пев­ного народу (етносу) як культурно-психологічної OK- ремішності й спільноти у контексті природного довкілля території його проживання і відносин з ет- носами-сусідами.

Етно- і націоцид — політика, спрямована на знищен­ня певного народу чи його усунення з національної території або місць проживання поза нею.

Європейський Союз (ЄС) — наднаціональна ор­ганізація 15 європейських країн для задоволення їхніх спільних економічних інтересів. Формула «4-5­6» репрезентує склад теперішнього ЄС: 4 велетні (Німеччина, Франція, Італія, Велика Британія); 5 сусідів Німеччини (Данія, Нідерланди, Бельгія, Люк­сембург, Австрія); і 6 «зовнішніх» країн (Фінляндія, Швеція, Ірландія, Португалія, Іспанія і Греція).

Запліччя (HinterIand) — термін, що стосується навко­лишньої території, яка обслуговується міським цент­ром. Цей центр є фокусом виробництва товарів і на­дання послуг для свого запліччя, а також його домінуючим осередком.

«Зелена революція» — успішна система вирощуван­ня високоурожайних сортів рису та інших злаків у деяких країнах, що розвиваються.

Земельна реформа — просторова реорганізація сільського господарства шляхом розподілу землі (часто експропрійованої у землевласників) селянам і орендарям, які ніколи не володіли нею.

Зона вільної торгівлі — форма економічної інте­грації, як правило, двох або більше держав, які пого­джуються усунути митні тарифи у взаємній торгівлі. Звичайно супроводжується митним союзом, який вводить спільні тарифи на імпорт із третіх країн, та інколи спільним ринком, що також усуває внутрішні обмеження на рух капіталу, праці та підприємництва. Ізогієта — лінія, що з’єднує пункти з однаковими рівнями опадів.

Ізотерма — лінія, що з’єднує пункти з однаковою температурою.

Ієрархічна дифузія — форма дифузії, коли ідея або інновація поширюється зверху вниз від більших до менших ланок засвоєння.

Імплозія населення — явище, протилежне демогра­фічному вибухові; стосується скорочення населення багатьох європейських країн, у яких показники смертності перевищують показники народжуваності й темпи імміграції.

Імпортозаміщувальні галузі — галузі, що їх започат­ковують місцеві підприємці для обслуговування на­селення віддалених територій, коли витрати на транспортування з далеких джерел роблять ці товари надто дорогими, щоб їх імпортувати.

Інфекційна дифузія — контрольоване на відстані по­ширення ідеї, інновації або деяких інших речей че­рез місцеве населення з допомогою міжособистісних контактів.

Інфраструктура — охоплює такі елементи суспіль­ства, як населені пункти, транспортна мережа, ко­мунікації. енергетичні розподільчі системи, ферми, фабрики, шахти, школи, лікарні, поштові послуги, поліцію, збройні сили та ін.

Ірредентизм — політика культурного поширення і потенційної політичної експансії держави стосовно спільноти її національності, яка проживає у сусідній державі.

Картограма — спеціально трансформована карта без традиційного представлення масштабу або території.

Картографія — мистецтво і наука виготовлення карт, у тому числі упорядкування даних, рисування і ди­зайн. Також стосується інтерпретації видів карт.

Клімат — довготермінові умови (щонайменше ЗО років) сукупної погоди регіону, підсумованої се­редніми показниками і показниками мінливості; синтез послідовних погодних станів, які вивчають для прогнозів у будь-якій окремій території.

Кліматологія — географічне дослідження клімату; охоплює не лише класифікацію клімату і аналіз його регіонального розподілу, а й ширші екологічні проб­леми, які стосуються зміни клімату, взаємозв’язку з ґрунтами і рослинністю, а також взаємовпливу «лю­дина — клімат».

Коефіцієнт народжуваності — річна кількість народ­жувань на IOOO осіб усередині певної популяції.

Коефіцієнт природного приросту — надлишок кіль­кості живих народжень над кількістю смертей у роз­рахунку на 1000 осіб за рік. Не враховує ні емігрантських, ані іммігрантських потоків.

Коефіцієнт смертності — виражається як річна кіль­кість смертей на 1000 осіб усередині певної попу­ляції.

Колективізація — реорганізація сільського господар­ства країни за комунізму, яка передбачає експро­пріацію приватних володінь та їх інкорпорування у великомасштабні структури, де господарські та управлінські функції мають здійснюватися спільно тими, хто там живе.

Компактна держава — держава, територія якої має наближено круглу, овальну або прямокутну форму, коли відстань від геометричного центру до будь-яко­го пункту на кордонах має незначне відхилення. Польща і Камбоджа є прикладами такої форми.

Комплементарність (доповнювальність) — існує тоді, коли два регіони з допомогою обміну сировинними матеріалами і/або кінцевою продукцією можуть за­довольнити потреби одне одного.

Континентальний шельф — уздовж узбережжя ба­гатьох материків дно океану опускається дуже помірно до глибини близько 200 м (660 футів). За цією лінією морське дно звичайно опускається стрімко, вздовж континентального схилу, у напрямі набагато глибшого басейну посередині океану. Пок­рита водою континентальна межа називається кон­тинентальним шельфом і простягається від берегової лінії до верхнього краю континентального схилу.

Континентальність — зміна температури повітря у внутрішніх частинах материків. Illo більша відстань від помірного впливу океану, то значніший екстре­мум у літніх і зимових температурах. Континентальні частини материків також переважно сухі, позаяк відстань до джерел океанічної вологи є суттєвою.

Конурбація — загальний термін, шо використовуєть­ся для визначення великого мультиметропольного комплексу, сформованого злиттям двох або більше головних урбаністичних ареалів. Класичним прикла­дом є атлантичний Мегалополіс, який простягається уздовж північно-східного узбережжя США від штату Мен до Віргінії.

Коридор — термін стосується просторової структу­ри, у якій людська діяльність організована лінійним способом, як от уздовж головного транспортного шляху або у долині, обмеженій підвищенням. Інше значення: подовження території країни, аби пов'яза­ти її з морем, іншим регіоном ТОЩО.

Корінні народи — місцеве тубільне населення; термін часто використовується для позначення жи­телів територій, які були завойовані й колонізовані імперськими державами Європи.

Культурна географія — широкомасштабна й різно­бічна галузь географії, яка вивчає просторові аспекти людської культури.

Культурна дифузія — процес поширення і засвоєння певного культурного явища від місця його зароджен­ня по ширшій території.

Культурна екологія — множинні взаємодія і взаємо­зв’язки між культурою та її природним довкіллям.

Культурний ландшафт — форми та артефакти, послідовно накладені на природний ландшафт діяльністю різних людських користувачів.

Культурний осередок — серцевина, материнська те­риторія. інноваційний центр; місце походження ве­ликої культури.

Культурний регіон — просторово визначена одиниця у сфері культури; регіон, усередині якого переважа­ють певні культурні норми.

Культурогенеза — у широкому розумінні процес за­родження і становлення духовного життя певного народу, зафіксований пам'ятками культури, науки, освіти, релігії, побуту ТОЩО.

ЛінГвогенеза — процес зародження і становлення мови певного народу.

Льодовиковий період — відтинок геологічного часу, протягом якого середня атмосферна температура Землі знизилася, спричинивши переміщення конти­нентальних льодовиків у напрямі до екватора на ви­щих широтах і збіїьшення гірських льодовиків на підвищеннях і поза ними на нижчих широтах.

Макіладорас — назва сучасних промислових підпри­ємств у Мексиці на кордоні зі США. Ui фабрики з іноземною власністю збирають імпортні компоненти і/або сировинні матеріали, а потім експортують кінцеву продукцію — переважно до Сполучених Штатів.

Масштаб — подання реального світу на певному рівні зменшення або узагальнення. У картографії — відношення відстані на карті до відстані на земній поверхні; позначається як стовпчикова діаграма, репрезентативна частина і/або словесне твердження. Макромасштаб стосується великої території націо­нальних пропорцій; мікромасштаб стосується місце­вої території, не більшої, ніж район.

Медична географія — наука про здоров’я і хвороби у географічному контексті та у просторових вимірах. Поміж іншого, ця галузь географії вивчає джерела, шляхи дифузії та поширення захворювань.

Медіанний кордон — міжнародний морський кор­дон, накреслений там, де ширина моря менша, ніж 400 морських миль. Позаяк держави на іншій сто­роні цього моря висувають претензії на виключні економічні зони (200 морських миль), потрібно зменшити ці претензії до медіанної відстані, однако­вої від кожного берега.

Меридіан — лінія довготи, простягнута з півночі на південь через глобус, яка разом з паралелями широ­ти формує глобальну гратчасту систему. Всі ме­ридіани збираються в обох полюсах і знаходяться на максимальній відстані один від одного на екваторі.

Меркантилізм — протекціоністська політика євро­пейських держав протягом XVI—XVI11 ст., яка підтримувала економічне становише держави стосов­но держав-супернииь. Центральним у такій політиці було нагромадження золота й срібла та підтримання активного торговельного балансу (переважання екс­порту' над імпортом).

Метиси — людність змішаного білого та американо- індіанського походження.

Метрополіс — міська агломерація, що складається з центрального міста і сукупності передмість. Див. міська (метрополітенська) територія.

Митний союз — зона вітьної торгівлі, у якій країни- члени встановлюють єдині ставки тарифів на імпорт із зовнішньої території.

Міграція — рух населення, пов'язаний зі зміною постійного місця проживання.

Міжгалузевий комплекс (MK) — сукупність декількох (мінімум двох) галузей, поєднаних певним типом зв'язків і відносин. За просторовими масштабами видіїяють національногосподарські (у межах країни) і територіальні (регіональні) MK. За типом зв'язків і відносин: a) MK на основі вертикальних зв'язків між сировинновиробними і переробними галузями (агро­промисловий, лісопромисловий); б) MK на основі виготовлення взаємозамінної продукції чи надання послуг (паливно-енергетичний, продовольчий, транс­портний); в) MK на основі розв’язання певної тери­торіальної, господарської, соціальної, екологічної тощо проблеми.

Місто-держава — незалежна політична одиниця, що складається з одного міста з обов’язковим запліччям. Стародавні міста-держави Греції мають сучасний еквівалент у Сінгапурі.

Місцеположення — внутрішні локаційні риси місь­кого центру, в тому числі його aoκa_jτbHa просторова організація і природне оточення.

Міська (метрополітенська) територія — повністю забудований несільський ареал та його людність — включно з найновішими субурбанізованими околи­цями.

Мова міжнаціонального спілкування — спільна мо­ва, шо переважає у певній місцевості; друга мова, якою можуть розмовляти і яку розуміють багато лю­дей, хоча вони розмовляють іншими мовами вдома.

Модель європейської держави — держава на легально визначеній території з населенням, шо управляється зі столичного міста репрезентативним урядом.

Модель ізольованої держави фон Тюнена — пояс­нює розміщення сільськогосподарської діяльності у ринковій економіці (концентричні кільця навколо центра.тьного ринкового міста). Визначальним чин­ником відстані розміщення від ринку є спро­можність отримувати прибуток. Початкова (1826 р.) модель ізольованої держави нині використовується у континентальному масштабі.

Модель урбаністичних світів — географічна гене­ралізація порівняно великого міста. Таке місто — це широко розкиданий мультицентральний метрополіє, що складається із дедалі більше незалежних зон, кожна з яких фокусується у власному околичному середмісті; єдиним винятком є стиснута центральна зона, сфокусована у центральному діловому районі (ЦДР).

Мозаїчна культура — нова культурно-географічна структура США, у якій переважає фрагментація спе­цифічних соціальних груп, пов’язаних спільністю інтересів, доходів, раси, етнічності, віку, зайнятості, способу життя тощо. В результаті виникає дедалі більш гетерогенний соціопросторовий комплекс, який нагадує мозаїку, складену з миріадів відокрем­лених частинок.

Морська географія — географічне дослідження оке­анів і морів. Вивчає як природні аспекти (біогео­графія коралових рифів, взаємозв’язки «океан- атмосфера», прибережна геоморфологія), так і су­спільні (позначення морських кордонів, рибних полів, розвиток морських побереж).

Морський кордон — міжнародний кордон, шо про­лягає через водну поверхню. Подібно до всіх кор­донів — це вертикальна площина, яка простягається від дна до повітряного простору понад водою.

Мулати — людність мішаного африканського (тем­ношкірого) і європейського походження.

Мультинаціональні компанії — міжнародно активні корпорації, які можуть суттєво впливати на еко­номічні та політичні справи багатьох країн, де вони діють.

Мусон — термін стосується сезонної зміни вітру і по­токів вологи у певних частинах субтропіків і в низь­ких та середніх широтах. Сухий мусон трапляється у прохолодному сезоні, коли переважають сухі вітри з берега. Вологий мусон спостерігається у спекотні літні місяці, він спричинений вітрами з моря, що приносять велику кількість опадів. Різниця тиску над сушею і морем є пусковим механізмом для вітрів, які завжди дмуть із території відносно високого тиску до території відносно низького тиску. Мусони мають найбільший регіональний вплив у прибережних зо­нах Південної, Південно-Східної та Східної Азії.

Мусульманський фронт — термін, що використо­вується деякими вченими для Африканської пе­рехідної зони Північної Африки, яка переважно розглядається як межа ісламу, що розширюється і впливає на країни від Гвінеї на заході до Африкансь­кого Рогу на сході.

Наднаціональний — вид об'єднання, шо охоплює декілька держав; політичне, економічне і/або куль­турне співробітництво для досягнення спільних цілей. Європейський Союз є однією з таких ор­ганізацій.

Нанесений кордон — політичний кордон, нанесений владними чужинцями на сформований суспільний ландшафт; звичайно він ігнорує попередні культур­но-просторові моделі. Приклад: кордон, який надалі розділяє Північну і Південну Корею.

НАТО (North Atlantic Treaty Organization) — міжна­родна спілка, заснована під проводом США у 1950 р., у пік «холодної війни» як наднаціональний пакт за­хисту повоєнної Європи від радянської воєнної заг­рози. Сьогодні НАТО перебуває у процесі трансфор­мації. розширюючи своє членство й водночас мо­дифікуючи у пострадянську епоху свої цілі.

Націогенеза — процес зародження і становлення певної нації як окремої державно-політичної спіль­ноти у контексті її змагання за самостійне держав­ницьке існування з іншими подібними спільнотами.

Національна держава — держава, організована пев­ного нацією. У такій державі, крім корінної (етніч­ної) нації, як правило, проживають етнічні меншини. Національна ідея — сукупність думок і переконань щодо духовно-культурної окремішності певної ет­нічної спільноти і необхідності створення нею своєї незалежної держави. Українська національна ідея за­родилася у кінці XVIII ст. з початком формування української модерної нації.

Національна (етнічна) територія — географічний простір, суцільно заселений певним народом (етносом).

Національно-персональна автономія — правовий статус національних (етнічних) меншин, згідно з яким їм надається законна можливість об’єднуватися у національні союзи і вибирати найвищі органи вла­ди й управління. В Українській Народній Республіці передбачалася така автономія для меншин, чи­сельність яких була не менше 10 тис. осіб.

Нація, народ — із правового огляду цей термін охоп­лює всіх громадян держави (існують й інші тракту­вання). Більшість сучасних визначень мають на увазі велику групу людей, які характеризуються спіль­ністю мови, етнічності, релігії та інших культурних рис. Така гомогенність фактично притаманна лише небагатьом державам.

Нація-держава — країна, населення якої характери­зується суттєвою культурною гомогенністю та єдністю. Ідеальна форма, якої прагне більшість націй і держав. — це політична одиниця, у якій державна територія збігається з етнічною територією.

Нація-державотворець — етнос, який організовує, контролює і спрямовує політичну владу, економічне та соціальне життя у державних кордонах. Може бу­ти як автохтонною, так і прийшлою.

Неоколоніалізм — термін, який використовується країнами, шо розвиваються, аби підкреслити, що вкорінена колоніальна система міжнародного обміну і потоків капіталу не змінилася у постколоніальну еру, збільшуючи величезні економічні переваги роз­винутого світу.

Неформальний сектор — сектор економіки, в якому домінують нелінензовані продавці вітчизняних то­варів і послуг. Це примітивна форма капіталізму по­за контролем уряду, притаманна багатьом країнах, що розвиваються.

Номадизм — кочовий спосіб життя, циклічний рух населення у певному порядку. Кочовики-номади є переважно скотарями.

Оаза — велика або мала територія, де постачання води (з водоносного шару або великої ріки) дає змо­гу перетворити прилеглу пустелю на продуктивні сільськогосподарські угіддя.

Ойкумена — придатні для життя частини поверхні Землі, де з'явилися постійні людські поселення.

Околичне місто — нецентральна частина амери­канського метрополісу; уже не передмістя, вона пе­ретворилася на цілком сформоване місто у кінні XX ст. Околичне середмістя — у США та інших передових країнах значне зосередження важливих видів міської діяльності навколо добре доступної субурбаністичної локації. Найбільші з них сьогодні співмірні з амери­канським центральним діловим районом бізнесу (ЦДР) міста.

ОПЕК (Organization of Petroleum Exporting Countries) — міжнародний картель або синдикат, утворений низ­кою країн-виробників для відстоювання спільних економічних інтересів з допомогою проведення спільної цінової політики і обмеження ринкового вибору для споживачів. 11 країн-учасниць ОПЕК (на середину 2001 р.) такі: Алжир, Індонезія, Іран. Ірак, Кувейт, Лівія, Нігерія, Катар, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати і Венесуела.

Опустелювання (аридизація) — процес наступу пус­телі на сусідні степи як результат деградації недов­говічного напіваридного довкілля під впливом суспільного чинника.

Органічна теорія держави — теорія розвитку держа­ви Фрідріха Ратцеля, яка трактує державу як біо­логічний організм, життя якого, від народження че­рез зрілість до згасання і загибелі, віддзеркалює та­кий самий шлях, як і будь-якої живої істоти.

Острови вулканічного походження («високі остро­ви») — вулканічні острови Тихоокеанського світу, які досить високі, щоб затримувати достатню кількість вологи з тропічного повітря. Вони добре зволожені, їхні вулканічні грунти забезпечують продуктивне сільське господарство, тому ці острови підтримують більшу кількість населення, ніж так звані «низькі острови».

Острови рифового походження («низькі острови») — низько розміщені коралові острови Тихоокеанського світу, які на відміну від островів вулканічного поход­ження не можуть затримувати достатньо вологи з тропічного океанського повітря, щоб уникати хронічної засухи. Тому продуктивне сільське госпо­дарство тут неможливе, а нечисленне населення має покладатися на рибальство і збирання кокосів.

Офшорне банківництво — фінансові операції іно­земних компаній та окремих осіб, які переказують свої прибутки на рахунки в іншій країні, щоб уник­нути сплати податків у своїй країні.

Пандемія — вибух хвороби, яка поширюється по всьому світу.

Паралель — спрямована зі сходу на захід (або навпаки) лінія широти, яка перетинається під пря­мим кутом із меридіанами довготи.

Первинні види економічної діяльності — діяльність, пов'язана з прямим видобуванням природних ре­сурсів із довкілля (гірничовидобувна промисловість, рибальство, сільське господарство тошо).

Первинний кордон — політичний кордон, який існу­вав перед тим, як на цьому місці виник культурний ландшафт.

Перевалювальний пункт — місце вздовж транспорт­ного шляху, де товари переміщують з одного пе­ревізника на інший. У портах товари з трюмів оке­анічних суден перевантажують у залізничні вагони, вантажівки або на менші річкові судна для внутрішнього розподілу.

Передова столиця — столичне місто, розмішене у фактично або потенційно спірній території, як пра­вило, біля міжнародного кордону; вона підтверджує прагнення держави зберегти свою присутність у спірному регіоні.

Перехідна зона — територія просторових змін, де стикається периферія двох прилеглих світів або регіонів; характеризується поступовим зміщенням (а не раптовим зникненням) властивостей, які від­різняють сусідні географічні одиниці одна від одної.

Перешийок — суходільний міст; порівняно вузьке з'єднання між бііьшими масивами землі. Централь­на Америка формує таке сполучення між Мексикою і Південною Америкою.

Перфорована держава — держава, територія якої повністю оточує іншу державу. Південна Африка, яка містить Лесото і тому перфорована ним, є кла­сичним прикладом.

Першорядне (провідне) місто — найбільше місто країни, шо перебуває на найвишому щаблі ур­баністичної ієрархії, найбільший виразник націо­нальної культури і, як правило, столичне місто.

Північноамериканська угода про вільну торгівлю (North American Free Trade Agreement — NAFTA) — зона вільної торгівлі, що стала чинною у 1994 р.; охоплює США, Канаду і Мексику.

Пізніший кордон — політичний кордон, що сформу­вався одночасно з еволюцією важливих елементів культурного ландшафту, через який він проходить.

Плантація — великий маєток у власності окремої особи, родини або корпорації, організований для виробництва товарної продукції. Майже всі план­тації були засновані у тропіках; в останні десятиліття багато з них поділені на менші володіння або реор­ганізовані у кооперативи.

Плейстоценова епоха — порівняно недавній гео­логічний період, що розпочався близько 2 млн років тому. Позначений льодовиковими та м’якішими міжльодовиковими періодами. Хоч останні 10 000 років відомі як голоненова епоха, але умови, подібні до плейстоцену, зберігаються, і ми. ймовірно, сьо­годні живемо під час ше одного плейстоценового міжльодовикового періоду.

Плюралістичне суспільство — суспільство, у якому дві або більше груп населення, кожна з яких має свою BjiacHy культуру, живуть поруч одна з одною, не асимілюючись, усередині однієї держави.

Повстанська держава — територіальне втілення успішного партизанського руху; встановлення анти­урядовими силами територіальної бази під повним власним контролем.

Поділена столиця — у політичній географії випадок, коли в країні центральні адміністративні функції ви­конуються у більш ніж одному місті. Прикладами є Нідерланди і Південна Африка.

Подовжена держава — територіальна форма держа­ви; являє собою видовжене простягання території, шо виступає далеко поза основну її частину. Найкра­щим прикладом є Таїланд.

Політико-географічне положення — просторове від­ношення географічного об’єкта до даностей, шо ле­жать поза ним і мають (можуть мати) на нього істот­ний політичний вплив. Цими даностями є пере­довсім держави (особливо сусіди першого і другого порядку), їхні політичні й військові блоки, вогнища війни, зони миру і т. д. Виділяють глобальне (в ме­жах усієї Землі), регіональне (у політичній системі материка або частини світу) і сусідське політико-ге­ографічне положення.

Політична географія - дослідження взаємодії геог­рафічного ареалу і політичного процесу; просторо­вий аналіз політичних феноменів і процесів.

Політична нація (ПН) — спільнота громадян певної держави, сформована на основі спільності еко­номічного. соціального і культурно-духовного життя. Існує два типи ПН: а) сформована на основі певної корінної автохтонної етнічної нації (такою є фран­цузька, німецька, італійська нації); б) сформована у певній державі як спільнота людей, чиї предки або самі є вихідцями з інших країн (наприклад, амери­канська чи австралійська політичні нації).

Полюс зростання — міський центр із певними риса­ми, який за умови інвестиційної підтримки стиму­люватиме регіональний економічний розвиток у своєму запліччі.

Постіндустріальна економіка — нова економіка у США та інших розвинутих країнах; традиційні галузі дедалі більше витісняються високотехнологічним продуктивним комплексом, у якому переважають послуги і пов’язані з інформацією та управлінням види діяльності.

Пояс дроблення — регіон, затиснутий між міцніши­ми зовнішніми культурно-політичними силами; він перебуває під постійним тиском і часто фрагменто- ваний агресивними противниками. Східна Європа і Південно-Східна Азія належать до класичних прик­ладів.

Природний ландшафт — безліч утворень, шо форму­ють поверхню Землі (гори, височини, низовини, плато), і природні риси, які їх характеризують (во­дойми, грунти, рослинність). Кожний географічний світ має своє поєднання природних ландшафтів.

Природний ресурс — будь-який цінний елемент (або засобів для кінцевого споживання) довкілля: мінера­ли, сировина, вода, рослинність, грунти і т. д.

Промислова революція — соціальні та економічні зміни у CUibCbKOMy господарстві, комерції та особли­во у промисловості та урбанізації, які випливають із технологічних інновацій та спеціалізації наприкінці XVlIl ст. у Європі.

Промисловий пояс Америки — майже прямокутний Серцевинний регіон, кутами якого є міста Бостон, Мілвокі, Сент-Луїс і Балтімор. Домінував у географії промисловості США і Канади у часи індустріальної епохи; сьогодні цей іше потужний економічний регіон залишається серцевиною Північноамерикан­ського географічного світу.

Пустеля — аридний регіон з рідкою рослинністю, який отримує менше 25 мм (10 дюймів) опадів на рік. Як правило, характеризується крайнощами спе­ки й холоду, оскільки стримуючий вплив вологи відсутній.

П'ятинна економічна діяльність — діяльність, пов’я­зана з функціями управління або контролю, наслід­ком якої є ухвалення і виконання рішень у великих організаціях.

Регіон — широко вживаний термін і географічний концепт центрального значення; ареал на поверхні Землі, визначений за спеціальним критерієм.

Реґіоналізація — процес формування цивілізапій- них, економічних, соціально-економічних, політич­них та культурно-духовних відмінностей як у межах окремих країн, так і у континентальному чи глобаль­ному масштабах, а також відображення цього процесу в науці.

Регіональна держава — «природна економічна зо­на», шо формується у глобальній економіці як її час­тина; її лідери мають справу прямо з іноземними партнерами і відстоюють найвигідніші умови для національних урядів, під керівництвом яких працюють. Регіональні відмінності — просторові розбіжності у рівнях життя всередині країни, «середня» сукупна статистика якої приховує різницю, шо існує між до­ходами багатої серцевини і біднішої периферії.

Регіональна межа — теоретично це лінія, яка окрес­лює регіон. Але прямі лінії рідко трапляються у при­роді (так, прибережна лінія змінюється залежно від припливу). У культурному ландшафті регіональні межі не лише нечіткі, найчастіше вони мають пе­рехідний характер.

Режимне місто (PM) — міське поселення, у якому встановлено спеціальні правила в’їзду нерезидентів та їхнього проживання в ньому. Може бути портом, військовою, військово-морською базою, осередком військово-промислового комплексу, центром науко­во-пошукової діяльності тощо. Особливо багатим на PM був колишній Радянський Союз.

Релігійний фундаменталізм — релігійний рух, метою якого є повернення до основ певної віри і вплив на державну політику. Мусульмани належать до цього руху як релігійні ревівалісти (відродженні).

Реліктовий кордон — політичний кордон, що перес­тав функціонувати, але сліди якого можна помітити у культурному ландшафті.

Релокаційна дифузія — послідовний процес дифузії, у якому те, що поширюється, передається агентами у міру того як вони переправляються на нові території. Найпоширеніша форма релокапійної дифузії перед­бачає поширення інновацій населенням, що мігрує.

Рифтова долина — западина або улоговина, яка ут­ворюється тоді, коли частина земної кори прова­люється між двома паралельними розломами (зсува­ми поверхні).

Розміщення населення — спосіб самоорганізації людності у геоірафічному просторі. Один із най­суттєвіших аспектів суспільної географії, сукупний підсумок пристосування населення до природного, культурного й економічного довкілля.

Савана — тропічні трав'янисті території, де ростуть дерева з широкою кроною; також назва тропічного вологого і сухого клімату (Λw).

Серцевинний ареал — у географії термін із кількома значеннями. Серцевина стосується центру, осередка або фокуса. Серцевинний ареал нації-держави скла­дається з найзаселенішого і найпродуктивнішого ре­гіону та частини країни з найбільшою центральністю і доступністю; може також містити столицю.

Система — сукупність елементів (предметів) або інституцій та їхніх взаємовідносин. Географи розгля­дають системи як такі, шо виражені просторово і функціонують у регіонах.

Систематична географія — тематична географія: культурна, політична, економічна тощо.

Сінісізація — здійснення китайського культурного впливу; китайська аккультуранія.

Склад (пакгауз) — місце (як правило, портове місто), в якому імпортно-експортні товари складають перед транспортуванням; перевалювальний пункт.

Спеціальна економічна зона (СЕЗ) — промислові та експортні центри всередині Китаю, створені у 1980-х роках для залучення іноземних інвестицій та зас­воєння технологій. Розміщені головно на південному тихоокеанському узбережжі Китаю.

Спільний ринок — зона вільної торгівлі, яка не лише створила митний союз (низку спільних тарифів на весь імпорт із зовнішньої території), а й усунула обмеження на рух капіталу, праці й підприємництва поміж країн-учасниць.

Степ — напіваридна лукопасовищна територія; пре­рія з невисокою травою. Також назва напіваридного типу клімату (BS).

Стратифікація — у розшарованому (стратифіковано- му) суспільстві ієрархія соціальних класів. В індустріальному суспільстві робітничий клас стоїть на найнижчому місці, а еліта, яка володіє капіталом і контролює засоби виробництва, займає найвищий рівень. У традиційній кастовій системі Індії «недо­торканні» формують найнижчий клас, тоді як усе ще багаті залишки благородного класу знаходяться нагорі.

Структурна перебудова — регульований на загаль­нодержавному і регіональному рівнях процес істот­ної зміни співпраці та зв'язків між різними фрагмен­тами економічної і соціальної життєдіяльності. У національному комплексі — це зміна пропорцій і зв'язків між сферами виробництва і споживання, промисловістю й сільським господарством, видобув­ною та переробною промисловістю, а також в окре­мих міжгалузевих комплексах. Передбачає зміну політики держави щодо розподілу національного до­ходу, потоків (фінансових та інвестиційних), відтво- рювальної структури капіталовкладень, підготовки фахівців, входження країни у міждержавні еконо­мічні та політичні союзи.

Субдукція (рух по розломах) — у тектоніці явище, яке відбувається, коли океанічна плита зіштовхуєть­ся з плитою, що є краєм континентального масиву. Легша континентальна плита насувається на важчу океанічну і штовхає її вниз.

Субтропічна конвергенція — вузька морська пе­рехідна зона, шо оточує земну кулю на широті при­близно 40 градусів і визначає межу холодного Південного океану на півночі, а також межі теп­ліших Атлантичного. Тихого та Індійського океанів на їхньому півдні.

Суспільно-географічний регіон — великий регіон країни, територія якого тісно пов'язана з найбіль­шим розташованим на ній міським поселенням — демографічним, урбаністичним, соціальним, куль­турним та економічним ядром, шо визначає її го­ловні зовнішні функції та геопросторову органі­зацію. В Україні виділено шість таких регіонів.

Суходільний канал — наземний залізничний і/або шосейний коридор через перешийок, який виконує транзитні функції каналізованого водного шляху. Найкраще пристосований до руху контейнерів-ван- тажівок; на кожному кінці має бути порт з функ­ціями перевалювального пункту для навантаження- розвантаження.

Суходільний міст — вузьке сполучення через пере­шийок між двома великими масивами суходолу. Це тимчасове явище (щонайменше у термінах гео­логічного часу), яке виникає чи зникає в міру того як рівень суші або моря підіймається або опускається. Тайга — субарктичний, переважно хвойний засніже­ний ліс, шо покриває північну Росію і Канаду на південь від тундри, яка оперізує арктичний берег.

Таксономія (систематика) — система наукової кла­сифікації.

Тектонічна плита — частина мантії та земної кори, середня товщина якої становить IOO км (60 миль). Існує понад десяток таких плит, більшість із яких має континентальні розміри та рухається. Там, де плити зіштовуються і зсуваються одна під одну, відбуваються значна вулканічна активність і земле­труси; найважливіший гороутворюючий чинник.

Теорія водних цивілізацій — згідно з нею давні міста спроможні були контролювати зрошуване землероб­ство у великих запліччях, а також здійснювати там політичну владу. Зокрема це стосується ранніх азійських цивілізацій долин Янцзи, Інду, Tirpy та Євфрату.

Теорія серцевинної країни (гартленду) — гіпотеза, запропонована британським географом Галфордом Макіндером на початку XX ст.; згідно з нею будь- яка політична одиниця, розташована у серцевині Євразії, може стати достатньо міцною, щоб доміну­вати у світі.

Теорія доміно — стверджує, шо політична дестабі­лізація в одній державі може спричинити порушення порядку в сусідній державі, зумовлюючи ланцюг подій, який у свою чергу може вплинути на низку суміжних держав.

Теорія кліматичних змін — альтернативна до теорії водних цивілізацій; за цією теорією зміна клімату більше, ніж монополія на засоби іригації, могла нада­ти певним стародавнім містам переваги над іншими.

Теорія розміщення — логічна спроба пояснити мо­дель локалізації економічної діяльності та спосіб, у який її виробничі ареали взаємопов’язані. Прикла­дом є теорія розміщення сільського господарства, що лежить в основі моделі фон Тюнена.

Терасування — трансформація схилу гори або пагор­ба у подібну до сходів послідовність горизонтальних площин для інтенсивного рослинництва.

Територіальна взаємозалежність — термін, що сто­сується функціональної спеціалізації. Коли на одній території виробляють певні товари або знаходяться певні сировинні матеріали, а інша територія має інший набір сировинних матеріалів і виробляє інші товари, їхні потреби можуть бути комплементарни­ми; з допомогою обміну сировиною та продуктами вони можуть задовольняти потреби одна одної.

Територіальні води — зона морських вод шириною 12 морських миль, прилеглих до узбережжя країни; є частиною державної території і трактується як сегмент суверенної держави.

Територіальність — сенс поняття полягає у власності на певну територію певної країни або більш локаль­ної спільноти, що виражається у намаганнях утриму­вати її недоторканною і добре захищеною.

Технополіс — спланований техноіндустріальний комплекс (такий як Силіконова Долина у Калі­форнії), що займається інноваціями, виробляє і про­суває продукцію постіндустріальної інформаційної економіки.

Тихоокеанська окраїна — обширна група країн і частин країн (простягається за стрілкою годинника від Нової Зеландії до Чілі), шо має спільну ознаку — вихід до TiLxoro океану; ці країни демонструють ви­сокий рівень економічного розвитку, індустріалізації та урбанізації: їхній Імпорт і експорт переважно про­ходить через Тихоокеанський басейн.

Тихоокеанське вогняне кільце — зона нестабільності земної кори вздовж окраїн тектонічної плити, які оперізують басейн Тихого океану.

Топографія — конфігурація поверхні будь-якого сегмента природного ландшафту.

Транскультурація — культурні запозичення і взаємні обміни, які відбуваються, коли різні культури приб­лизно однакової складності й технологічного рівня тісно стикаються одна з одною.

Трансміґрація — політика індонезійського уряду щодо зменшення кількості жителів перенаселеного серцевинно-ареального острова Ява і переселення їх на інші острови.

Трансферність — здатність перемістити товар з одно­го місця в інше за прийнятних витрат; простота, з якою товар може бути транспортований.

Третинна економічна діяльність — діяльність у сфері послуг, таких як транспортування, банківництво, торгівля, освіта, рутинні офісні посади.

Тундра — безліса рівнина, шо лежить уздовж арк­тичного берега у найпівнічніших частинах Росії та Канали, рослинність якої становлять мох, лишайник і деякі жорсткі трави.

Унітарна держава — нація-держава, яка має цент­ралізований уряд і адміністрацію, а також однакову владу в усіх частинах держави.

Урбанізація — термін із кількома значеннями. Час­тина населення країни, що проживає у міських місцевостях, характеризує рівень її урбанізації. Про­цес урбанізації передбачає рух людей до міст і місте­чок та їх зосередження там. Сьогодні це головна сила у кожному географічному світі. Інший тип урбаніза­ції відбувається, коли місто, шо розвивається, абсор­бує сільські місцевості й трансформує їх в околиці.

Фазенда — кавова плантація у Бразілії.

Федеральна держава — політична структура, за якої центральний уряд репрезентує різноманітні суб- національні утворення всередині нації-держави, доз­воляючи цим утворенням зберігати свою іден­тичність, мати власні закони, політику і звичаї у пев­них сферах.

Фізико-географічний регіон — регіон, усередині яко­го переважає значна гомогенність природного ланд­шафту, виражена певною одноманітністю рельєфу поверхні, клімату, рослинності і грунтів.

Фізико-географічні політичні кордони — політичні кордони, що збігаються з важливими рисами при­родного ландшафту, такими як ріки або гірські хребти.

Фізична (природнича) географія — дослідження гео­графії природного світу. Її субгалузі охоплюють кліматологію, геоморфологію, біогеографію, гео­графію грунтів, географію морів і водних ресурсів.

Фізіологічна густота — кількість людей на одиницю площі орної землі.

Формальний регіон — тип регіону, позначений пев­ним ступенем гомогенності одного або кількох явищ; також називається однорідним регіоном або гомогенним регіоном.

Фраґментована держава — держава, територія якої складається з кількох окремих частин, не завжди суміжних. Ці частини можуть бути ізольовані одна від одної територією інших держав або міжнародни­ми водами. Прикладами є США та Індонезія.

Функціональна спеціалізація — виробництво певної продукції або послуг як домінантна діяльність у конкретному місці.

Функціональний (спеціалізований) регіон — регіон, що характеризується динамічною внутрішньою структурою; як правило, зосереджується у централь­ному вузлі, звідси й називається вузловим або цент­ральним регіоном.

Функціонально-компонентна структура регіону — взаємозв'язки складових частин регіону на основі виконання ними різних внутрішніх та зовнішніх функцій. Такими складовими можуть бути окремі га­лузі, міжгалузеві комплекси, енерговиробничі цикли. Серед них особливу роль відіграють галузі, на яких регіон спеціалізується.

Центральний діловий район (ЦДР) — серцевина центрального міста; визначається високою вартістю землі, концентрацією бізнесу і комерції, скупченням найвищих будівель.

Центральність — спроможність урбаністичного цент­ру до притягання виробників і споживачів до його потужностей; «проникнення» міста у навколишній регіон.

Цунамі — сейсмічна (зумовлена землетрусами) морська хвиля, яка може набирати гігантських роз­мірів і спричиняти прибережні спустошення.

Четвертинна економічна діяльність — види діяль­ності, залучені до збору, опрацювання інформації та маніпулювання нею.

«Чотири двигуни Європи» — регіони Рона — Альпи (Франція). Баден — Вюртемберг (Німеччина), Ката­лонія (Іспанія) і Ломбардія (Італія). Кожен є високо- технологічним регіоном, шо характеризується винят­ковою промисловою потужністю та економічним успіхом не лише у Європі, а й на глобальній арені.

Шаріат — кримінальний кодекс, базований на ісламському законі, який приписує тілесні покаран­ня, ампутації, шмагання і т. п. за більші й менші

- ■■

провини. Його чинність сьогодні пов’язана з поши­ренням релігійного фундамснталізму у мусульмансь­ких суспільствах.

Широта — лінії широти є паралелями, що простяга­ються у напрямі схід — захід по глобусу, від 0 гра­дусів широти на екваторі до 90 градусів північної та південної широти на полюсах.