Економічні методи управління процесом природокористування

Економічні методи управління процесом природокористування є найпоширенішими у світовій практиці. Це - платежі за ресурси та забруднення, надання пільг в оподаткуванні підприємств, надання на пільгових умовах коротко- і довгострокових позик для реалізації проектів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля; передача частини коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища на довготривалих договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам для вжиття заходів із гарантованого зниження викидів і скидів забруднювальних речовин, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв, інвестиції на охорону природи, створення державного та регіональних екологічних фондів.

Одним із основних економічних методів є плата за ресурси. Науковою основою для визначення розмірів такої плати слугує їхня економічна оцінка, в основу якої покладено диференційну ренту. У загальному виді розрізняють шість видів платежів за ресурси;

- платежі за право користування природними ресурсами;

- плата за відтворення та охорону природних ресурсів;

- рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи за якістю, чи за місцем їх розташування стосовно ринку;

- штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів;

- компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств;

- плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.

Нормативи платежів за землю диференціюються за видами сільськогосподарських угідь, за типами ґрунтів і використовуються в нарахуванні кошторисної вартості об'єктів, що споруджуються на землях, вилучених із сільськогосподарського обігу.

Плата за вилучення землі містобудівництвом диференціюється за економічними районами з урахуванням людності міста.

Платежі за воду здійснюються промисловими підприємствами і комунальним господарством. Вони диференціюються за басейнами рік і коливаються в межах від 1,5 до 3 коп. за 1 м³ води.

Упродовж останніх десятиріч ціни на паливні ресурси в Україні були настільки низькими, що це призвело до збитковості вугільної промисловості. Крім того, електроенергія була тільки у 2,8 рази дорожчою від вугілля (у США - в 4,1 рази), і це сприяло впровадженню енергоємних виробництв.

Економічними методами управління процесом природокористування є також платежі за забруднення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. № 18 плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється за:

- викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також у підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

- розміщення відходів у навколишньому середовищі.

Розміри вказаних платежів встановлюються на підставі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин, що визначаються для підприємств з урахуванням гранично допустимих викидів (ГДВ) і скидів (ГДС) для кожного інгредієнта в тоннах на рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому природному середовищі визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів за класами їх токсичності. Встановлюють їх органи Міністерства екології та охорони навколишнього середовища України у формі видачі дозволів на викиди, скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів. Ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин встановлюють на 1 рік і доводять до відома підприємств не пізніше 1 липня попереднього року.

За понадлімітні викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів (понад ГДВ, ГДС) установлюються штрафні платежі - підвищений розмір плати порівняно з базовими нормативами плати.

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища підприємствами (крім розташованих у містах республіканського підпорядкування) перераховуються в таких розмірах: 70 % - до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища Рад народних депутатів; 20 % - до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та обласних Рад народних депутатів, 10% - на рахунок республіканського позабюджетного фонду Міністерства екології та природних ресурсів.

Підприємства, розташовані в містах республіканського підпорядкування, платежі за забруднення навколишнього природного середовища перераховують так: 90% - до позабюджетних фондів охорони природи міських Рад народних депутатів і 10 % - на рахунок республіканських позабюджетних фондів охорони природи Міністерства екології та природних ресурсів України.

Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки від нього. Ці збитки виявляються в моральному, соціальному, естетичному, натуральному та економічному аспектах. Але здебільшого оцінюються економічні збитки, які завжди є тільки частиною, хоч і дуже вагомою, загальних збитків. Оцінка моральних і соціальних збитків є досить складною через відсутність відповідних методик.

Економічними збитками від шкідливого впливу на навколишнє середовище відходів виробництва є фактичні або можливі витрати народного господарства, виражені у вартісній формі, та витрати на компенсацію цих утрат. Забруднення навколишнього середовища призводить до виникнення двох видів витрат: на попередження впливу на забруднення середовища та на попередження впливу забрудненого середовища на них. Витрати на унеможливлення забруднення здійснюються безпосередньо на підприємстві з метою зменшення шкідливих викидів. Це може бути будівництво очисних споруд, впровадження екологічно чистих технологій, попередня обробка палива (наприклад, видалення сірки) тощо.

Витрати на компенсацію збитків разом із власне збитками і становлять економічні збитки.

Економічні збитки - величина комплексна. Найчастіше їх виражають сумою основних локальних збитків:

-від погіршення здоров’я населення;

-комунальному господарству;

-сільському та лісовому господарству;

-промисловості.

Сутність збитків від погіршення здоров'я населення полягає в недовиробництві національного прибутку через втрати робочого часу, додаткові витрати на медичне обслуговування, на виплату за листом непрацездатності і пенсій тощо. Збитки в комунальному господарстві можна розглядати як додаткові витрати на прибирання пилу, частотне фарбування дерев’яних і металевих конструкцій, витрат на миючі засоби тощо. Збитки в сільському господарстві зумовлюються зниженням цінності посівних площ на забруднених ділянках, причому відбувається, по-перше, зниження врожайності сільськогосподарських культур, а по-друге - забруднення сільськогосподарської продукції. Урожайність зернових культур внаслідок забруднення зменшується на 20 - 25%, соняшнику - на 15-20%, овочів - на 15-30%. У забруднений районах зростає захворюваність великої рогатої худоби: лейкозом у 2 рази, туберкульозом в 1,5 рази, маститами в 1,9 рази вище, ніж в екологічно чистих районах. Знижується продуктивність худоби: наприклад, у Донецькому регіоні надої молока на 13-14% нижчі, ніж в умовно чистих господарствах.

Забруднення позначається на лісовому господарстві. Відомо, що забрудненням пошкоджено в Німеччині 35% лісових масивів, в Австрії - 30%. Збитки, що завдає атмосферне забруднення виробничим фондам, передбачають собі збитки на поточні капітальні ремонти основних виробничих фондів, від передчасної утилізації обладнання, від простоїв обладнання в ремонті тощо.

Економічні збитки розраховують у п'яти видах:

- фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;

- можливі, які спостерігатимуться у перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умовно- теоретичний характер;

- відвернені, що становлять різницю між фактичними і можливими збитками;

- ліквідовані - та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природозахисних заходів;

- потенційні - збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.

Економічні збитки від забруднення атмосфери насьогодні розраховуються емпіричним методом.

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків визначають за формулою

де 3³_d'^h - питомі збитки, завдані здоров'ю населення, грн. на 1 особу; R - чисельність населення в зоні впливу підприємства; 3^κ_d'^г - питомі збитки комунальному господарству, грн.;3_d² - питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн.; S - площа сільськогосподарських і лісових угідь, га; Ф - вартість основних промислово-виробничих фондів, млн. грн.; З^п/ - питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн. грн. фондів.

Якщо параметри забруднення атмосфери виражено в тоннах, економічні збитки визначаються за формулою

де f₁ - коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду і кількість населення, якому завдано збитків; f₂ - коефіцієнт, який враховує наведену висоту викиду; 3^a_d - питомі збитки від 1 т шкідливої речовини, що надійшла в атмосферу, грн./т; M_e - маса викиду в атмосферу, т/рік.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням розмірів цих викидів і відповідних коефіцієнтів.

Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається за формулою

де З_к - розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти; M₁ - маса і-тої забруднювальної речовини, викинута в атмосферне повітря поза нормою, в тоннах; 1,1П - базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти/тонну; A₁ - безрозмірний показник відносної небезпечності z-тої забруднюючої речовини; K_t -коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні особливості; K₃₁ - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту z-тою забруднюючою речовиною.

Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря виконується за формулою

де V₁ - об'ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела (м³/с); C₁ - середня концентрація z-тої забруднюючих речовини (із серії відібраних проб), г/м³, (розрахована як середня арифметична); M_dl - потужність дозволеного викиду z-тої забруднюючої речовини для цього джерела, г/с, (встановлена дозволом на викид); T - час роботи джерела в режимі наднормованого викиду, в год.

Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення

Економічні збитки від забруднення води визначаються за формулою

де l - коефіцієнт, який враховує розташування джерела викиду та водозабезпеченість регіону; 3^β_d - питомі збитки від викиду 1 т забруднюючої речовини у воду; M_c - маса скиду у воду, т/рік.

За наявністю наднормативних скидів у гідросферу з порушенням водоохоронного законодавства збитки в національній валюті визначаються за формулою

де V - витрати стічних вод, м³/год; T - тривалість наднормованого скиду, год; C - середня концентрація забруднених речовин у стічних водах, г/м³; C_d - допустима концентрація для скиду забруднюючих речовин (ГДС), г/м³; 0,003 - базова ставка відшкодування збитків, у частках мінімальної заробітної платні за одиницю маси речовин; A₁ - показник відносної небезпечності речовин (встановлюється відповідно до переліку ГДК шкідливих речовин); n - величина мінімальної заробітної плати, грн.; γ - коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта; 10³ - коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

За самовільного використання води збитки розраховуються за формулою

де W - об'єми води за самовільного водокористання, м³; Tap - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 м³.

Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів визначається за формулою

де q - коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів; 3_d - питомі збитки від викиду 1 т забруднюючої речовини на ґрунт; M_e - маса викиду на ґрунт.

Ця формула використовується для розрахунків економічних збитків за використання землі для розміщення побутових, органічних відходів. Якщо відходи пов'язані з небезпечними речовинами, Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України використовує методику визначення економічних збитків з урахуванням якості ґрунтів, токсичності речовини та глибини її просочування у ґрунт.

Основою розрахунків величини збитків від забруднення земельних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України „Про плату за землю” визначається та уточнюється державним комітетом із земельних ресурсів України. Витрати на здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруднюючої речовини у співвідношенні 10:3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі. Всю складність впливу забруднювальних речовин на земельні ресурси зведено до чотирьох груп небезпечності, основою для яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у ґрунті, мг/кг.

Отже, розмір відшкодування збитків (P₆₃) визначається за формулою

де А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, (визначаються як 0,5 Γ_d); Г_д - грошова оцінка земельної ділянки до забруднення, грн. (формула 10); K₃ - коефіцієнт, що характеризує вміст забруднюючої речовини (м³) в об'ємі забрудненої землі (м³) залежно від глибини просочування; K_h - коефіцієнт небезпечності забруднюючих речовин; Ш_езг - показник шкали еколого-господарського значення земель.

Грошова оцінка земельної ділянки до забруднення (Γ_d) визначається за формулою

де П_агр - площа агровиробничої групи ґрунтів, м²; Г_агр - грошова оцінка 1 м² агровиробничої групи ґрунтів (грн./м); визначається за формулою 11:

де Γ_y - грошова оцінка 1 м² відповідних угідь сільськогосподарського підприємства, грн./м²; E_ap - бал бонітету агровиробничої групи ґрунтів земельної ділянки; Б_у - бал бонітету 1 га відповідних угідь сільськогосподарського підприємства.

Коефіцієнт забруднення землі (K₃) визначається за формулою 12 (за K₃ < 1 він не враховується)

де O_3p - об'єм забруднювальної речовини, м³; T₃ - товща шару землі, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення, залежно від глибини просочування T ₃=0,2 м; П_д - площа забрудненої земельної ділянки, м²; I_n - індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування забруднюючої речовини

В Україні вже створено законодавчі основи охорони земельних ресурсів, але майже відсутній правовий та економічний механізми здійснення заходів із такої охорони. Діють лише статті 52-54 Кодексу про адміністративні правопорушення: стягнення штрафів за псування й забруднення; порушення правил використання; не приведення тимчасово зайнятих земель у стан, придатний для їхнього використання за призначенням. При цьому розмір штрафів залежить не від ступеня завданої шкоди, а від факту погіршення якості земельних ресурсів.

У сучасній практиці фінансування витрат на здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів проводиться за рахунок коштів державного бюджету, підприємств та установ.

За рахунок коштів державного бюджету інвестуються переважно великі природоохоронні заходи загальноцільового призначення: державні програми ліквідації наслідків промислових аварій та стихійного лиха, державні територіальні й галузеві перспективні та поточні плани з охорони й відтворення природних ресурсів, державні плани й кошторис на ведення заповідного господарства в заповідниках, природних парках, пам'ятках природи, заказниках тощо. Капіталовкладення на ці заходи були завжди незначними, часто виділялися за залишковим принципом. Підприємства та установи виділяють кошти на охорону та раціональне використання водних ресурсів, повітряного басейну, земель, мінеральних ресурсів.

Для фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища створюються державний та місцеві позабюджетні фонди (відповідно відомості із Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”).

2.12.