ІСТОРІЯ ПРИРОДИ РОСЛИН І ТВАРИН

Перші огляди екологічного характеру відомі з праць давніх натуралістів, які займалися вивченням життя рослин і тварин. Уже в староіндійській книзі “Магавчарата” знаходимо опис 50 видів тварин.

Запропоновані Арістотелем класифікації тварин, а Теофрастом — рослин — і сьогодні вражають своєю стрункою побудовою.

Теофраст, зокрема, виділяє такі екологічні групи рослин:

1) морські водні;

2) морські прибережні;

3) глибоких прісних вод;

4) прибережних мілководь озер;

5) вологих берегів потоків;

6) боліт.

Теофраст вивчав також вплив середовища на поширення і вибіркову здатність дерев. Арістотелеву класифікацію тварин застосував Пліній Старший, розподіливши усіх тварин на такі види: водні, земні та літаючі. Кожна із названих груп поділялася на дрібніші підрозділи з викорис­танням екологічних характеристик.

Із натуралістичних досліджень Середньовіччя варто виділити дослідження німецького філософа Альберта Великого (1193-1280) щодо впливу умов місцезростання дерев на якість деревини. Права громадян­ства здобувають натуралістичні спостереження з життя тварин. Швей­царський природознавець Конрад Геснер спостерігав життя тварин і видав п’ятитомну “Енциклопедію тварин”. Відомості про поведінку та спосіб життя тварин, якими супроводився опис їх будови, у той час на­зивали “історією” життя тварин.

Валеріус Кордус (1515-1544) був першим з ботаніків, який спробу­вав пов’язати поширюваність чи розселення рослин із мінеральним скла­дом ґрунту. Початок опису флори зроблено у праці польського ботаніка і мандрівника М. Бойма (1614-1659) “Флора Китаю”, яка з’явилася в 1656 р.

Багато натуралістичних подорожей було організовано у XXVII ст. в Росії. Особливо варто нагадати подорожі П.С. Палласа (1741-1811), який приділив чимало уваги вивченню таврійських степів і Криму. П.С. Пал- лас друкує свою знамениту “Зоогеографію”, в якій подає детальний опис способу життя 151 виду ссавців та 425 видів птахів, а також таких біологічних явищ, як міграція, сплячки, взаємозв’язок споріднених видів.

У цей період особливо багато уваги приділялось біогеографічним дослідженням рослинного та тваринного світу (праці О. Гумбольдта (1807), А. Декандоля (1855), К.Ф. Рульє (1814-1858)). Ці роботи здійснюються і сьогодні, особливо коли йдеться про охорону видів чи пошук генетико-селекційного матеріалу.

Успіхам селекціонерів, які займаються зерновими культурами, наше сільське господарство значною мірою завдячує М. І. Ваві лову. Його експедиції дали можливість зібрати різновиди пшениць з усіх кон­тинентів світу. Експедиція на Буковину в 1940 р. закінчилася для вче­ного трагічно.

2.3.