Державна система моніторингу довкілля України, шляхи її вдосконаленняз урахуванням європейських стандартів і нормативів

Основи загальної стратегії моніторингу довкілля полягають у наступ­ному:

Державна політика у галузі моніторингу й охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та екологічної безпеки полягає у формуванні загальної стратегії моніторингу довкілля як багатоцільової інформаційної системи - елементу державної мегасистеми управління станом навколишнього середовища.

Для цього необхідно:

- створення єдиної державної мережі комплексних спостережень за станом навколишнього природного середовища та факторів впливу на ньо­го на основі оптимізації й інтеграції існуючих мереж;

- удосконалення приладово-технічної бази мереж спостережень, тех­нічної бази і програмного забезпечення інформаційного обміну та уніфіка­ція нормативно-методичної бази спостережень;

- задоволення внутрішніх національних потреб в інформації про стан довкілля для забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки, збере­ження природного середовища та раціонального природокористування ;

- забезпечення визначення екологічних індикаторів стану соціально- економічних проблем та індикаторів виявлення тенденції у змінах стану навколишнього середовища;

- забезпечення інформаційної підтримки щодо виконання міжнарод­них зобов’язань України у галузі охорони навколишнього природного се­редовища та використання природних ресурсів.

Останній пункт стратегічних основ розвитку національної системи моніторингу довкілля передбачає забезпечення поступового входження Державної системи моніторингу довкілля України (ДСМД) до Європейсь­кої системи, в першу чергу шляхом адаптації національних стандартів і нормативів до Європейських стандартів і нормативів моніторингу довкіл­ля.

Удосконалення і розвиток ДСМД України в світлі зазначених страте­гічних напрямів і недоліків потребує розв’язання і вирішення наступних проблем:

- значне підвищення ефективності державного регулювання у сфері моніторингу довкілля;

- подолання відсутності системного підходу при визначенні пріорите­тів у плануванні дій суб’єктів ДСМД щодо розвитку окремих напрямів мо­ніторингу;

- підвищення ефективності функціонування і технічного переосна­щення ДСМД;

- здійснення забезпечення всебічного інформування населення про стан навколишнього середовища, виховання у населення екологічної куль­тури та підвищення екологічних знань.

Україна є Стороною в понад 70 міжнародних двосторонніх та багато­сторонніх угодах та конвенціях, виконання яких потребує використання інформації щодо стану довкілля та прогнозування його стану. У зв’язку з цим розбудова ДСМД має здійснюватись з врахуванням загальноєвропей­ських вимог.

Існуюча державна система моніторингу довкілля базується на вико­нанні розподілених функцій її суб’єктів і складається з відомчих підсис­тем. За функціональними задачами відомчі підсистеми, зазвичай, склада­ються з трьох блоків: отримання й збереження первинних даних; обробки, збереження й надання інформації; оцінки, контролю та планування відом­чих заходів щодо поліпшення стану окремих об’єктів довкілля. Кожен із цих блоків на рівні окремих суб’єктів моніторингу має свою структурно- організаційну, науково-методичну та технічну бази.

Удосконалення ведення моніторингу навколишнього середовища по­требує інтеграції зусиль усіх суб’єктів ДСМД, які спрямовані на виклю­чення дублювання та включення нових функцій моніторингу, оптимізацію існуючих мереж та програм спостережень, підвищення рівня, уніфікацію та постійне вдосконалення технічного, методичного, метрологічного, нау­кового забезпечення функціонування мереж спостережень.

Головну складову інформаційної основи моніторингу складають дані спостережень. Тому оптимізація складу мереж спостережень є найпершою важливою задачею удосконалення ДСМД.

Загальний стан мережі спостережень ДСМД. Нині спостереження за навколишнім природним середовищем та джерелами його забруднення у відомчих мережах суб’єктів ДСМД проводяться за:

- забрудненням атмосферного повітря в 74 населених пунктах на 270 постах спостережень (враховуючі маршрутні та підфакельні);

- забрудненням атмосферних опадів на 94 постах спостережень;

- станом континентальних поверхневих вод в 1496 точках спостере­жень;

- станом морських вод в 96 пунктах спостережень;

- станом підземних вод в 5907 точках спостережень;

- станом питної води в 20425 точках систем та джерел водопостачання;

- забрудненням ґрунтів на 865 ділянках;

- станом лісів на 946 ділянках;

- іонізуючим випромінюванням на 215 станціях спостережень;

- екзогенними геологічними процесами на 188 ділянках;

- біотичними комплексами на території 23 біосферних та природних заповідників і 43 національних парків;

- джерелами забруднення поверхневих вод в 1187 точках спостере­жень;

- осередками забруднення підземних вод в 296 зонах спостережень;

- джерелами викидів в атмосферу на 364 підприємствах.

Відомчі мережі та програми, до яких включені спостереження з моні­торингу довкілля, не узгоджені між собою і тому в деяких випадках спо­стереження дублюються, а на окремих напрямках є недостатніми.

Існуючі мережі спостережень побудовані без врахування рекоменда­цій комісії ЄЕК ООН щодо створення Європейської мережі спостережень та інформації про стан навколишнього природного середовища, у тому числі мереж Eurowaternet, eurosomnet, іср forests та інших. Існуючі програми спостережень також доцільно переглянути з метою оп- тимізації пріоритетних показників забруднення, що спостерігаються, час­тоти і термінів відбору проб. Такий стан організації спостережень не задо­вольняє в повній мірі інформаційні потреби ДСМД, виникає необхідність створення оптимізованої просторово та за програмами спостережень єди­ної мережі ДСМД.

В існуючих мережах спостереження нині проводяться за різними ме­тодами, а визначення показників забруднення часто виконуються по заста­рілих методиках на обладнанні, що не відповідає сучасним технічним і ме­трологічним вимогам. У лабораторіях, що виконують спостереження в ме­режах ДСМД, близько 85 відсотків засобів вимірювальної техніки експлу­атуються понад 10 років, технічно застарілі і мають майже повну фізичну зношеність. Відсутність сучасної вимірювальної техніки для виконання спостережень, автоматизації вимірів та первинної обробки результатів ви­значень знижує їх якість і достовірність. У зв’язку з цим виникає необхід­ність започаткування системного підходу щодо питань технічного пере­оснащення та методичного забезпечення мереж спостережень ДСМД.

За роки проведення спостережень суб’єктами ДСМД накопичено пев­ний досвід і великі обсяги інформації щодо стану об’єктів довкілля та дже­рел їх забруднення. Але, в основному, ця інформація розміщена у відомчих базах даних, не структурованих для використання в ДСМД. Ретроспектив­на інформація накопичена на паперових носіях. Такий стан не дає можли­вості в повному обсязі використовувати масиви даних для комплексної оцінки екологічного стану територій, екосистем та окремих складових на­вколишнього природного середовища, прогнозування його змін.

Мережі спостережень за рівневим принципом поділяються на загаль­нодержавну, регіональні, відомчі, спеціального призначення, а також ме­режі суб'єктів - природокористувачів. У рамках цих мереж вони можуть поділятись за функціональним принципом, тобто на блоки мережі, що за­безпечують спостереження за станом окремих об’єктів довкілля та впли­вом факторів зміни їх стану.

Мережа спостережень ДСМД загальнодержавного рівня охоплює всю територію України і включає об’єкти, зони та пункти спостережень, які віднесені до пріоритетних, що в сукупності відображають загальний стан навколишнього природного середовища України, а також вплив най­більш важливих факторів зміни його стану. До мережі спостережень зага­льнодержавного рівня, як обов’язкові складові, входять спеціальні мережі транскордонного моніторингу.

Мережа спостережень ДСМД регіонального рівня охоплює терито­рію певного регіону і включає об’єкти, зони та пункти спостережень, що віднесені до пріоритетних і відображають стан навколишнього природно­го середовища певного регіону та вплив факторів забруднення на нього. Ці мережі обов’язково включають об’єкти, зони та пункти, що увійшли до мережі спостережень загальнодержавного рівня. В рамках мереж спосте­режень ДСМД регіонального рівня можуть бути виділені, як окремі скла­дові, мережі локального рівня, що включають об’єкти, зони та пункти спостережень певних територій з підвищеним антропогенним наванта­женням.

Об’єкти, зони та пункти, що включаються до мережі спостережень ДСМД, мають відповідати загальноєвропейським вимогам щодо можли­вості отримання репрезентативних результатів за довгостроковими спо­стереженнями.

Відомча мережа спостережень суб’єкта ДСМД включає об’єкти, зони та пункти, що увійшли до загальнодержавної та регіональних мереж спостережень ДСМД і функції спостережень за якими делеговані цьому відомству.

Мережі спостережень спеціального призначення за навколишнім природним середовищем та факторами впливу на нього включають об’єкти, зони та пункти спостереження, які відповідають інформаційним потребам, що визначені. Такі мережі спостережень можуть входити, як окремі складові, до мереж спостережень ДСМД. Спостереження в цих ме­режах можуть виконуватись як суб’єктами ДСМД, так і науковими уста­новами й організаціями, суб’єктами - природокористувачами та іншими.

Мережі спостережень суб 'єктів - природокористувачів включають об’єкти, зони та пункти, що знаходяться на території цих суб’єктів або за­знають антропогенного впливу за результатами їх господарської діяльнос­ті. До таких мереж можуть входити об’єкти, зони та пункти, що включені до мереж спостережень ДСМД.

Здійснення спостережень у мережах виконується за програмами. Про­грами спостережень за станом об’єктів навколишнього природного сере­довища та факторів впливу на нього є складові програм моніторингу і включають: визначення організацій, що відповідають за виконання спосте­режень, перелік об’єктів, зон та пунктів, що увійшли до відповідної мережі спостережень, перелік показників, що спостерігаються, вказівки щодо пе­ріодичності та термінів виконання спостережень, означення методів та ме­тодик, за якими виконуються спостереження, строки та форми надання да­них до центрів збору, обробки та аналізу інформації, інше.

Періодичність виконання спостережень, перелік показників, що спо­стерігаються, їх пріоритетність визначаються по кожному об’єкту, зоні або пункту, що включені до програми спостережень на основі визначення інформаційних потреб.

Розробка програм спостережень в мережах ДСМД виконується за участю суб’єктів ДСМД, до участі в розробці таких програм можуть бути залучені наукові установи й організації.

Методичне забезпечення виконання спостережень має бути уніфіко­ваним для усіх суб’єктів ДСМД. Базовою основою такого забезпечення повинні бути європейські або національні стандарти, що розроблені з ура­хуванням загальноєвропейських вимог.

Технічне забезпечення визначає загальний рівень здійснення спосте­режень, тому необхідне створення системного підходу щодо постійного його вдосконалення. Цьому сприятиме впровадження системи аналізу технічного забезпечення і стану засобів вимірювальної техніки, що вико- 254

ристовуються у мережах спостережень ДСМД, та розробка рекомендацій щодо його вдосконалення.

Основні напрями вдосконалення технічного забезпечення: послідов­не оновлення засобів вимірювальної техніки та обладнання лабораторій у відповідності з сучасними вимогами загальноєвропейського рівня, впро­вадження багатофункціональних приладів, уніфікація засобів вимірюваль­ної техніки, впровадження автоматизованих постів спостережень, впрова­дження засобів дистанційного зондування.

Метрологічне забезпечення виконання спостережень включає засто­сування метрологічних норм і правил при відборі проб, польових та лабо­раторних визначеннях, засобів вимірювальної техніки, статистичної обро­бки результатів спостережень.

Основна мета дій у сфері метрологічного забезпечення виконання спостережень полягає у досягненні єдності, необхідної точності та вірогі­дності результатів спостережень. Шляхи досягнення мети:

- ретельний вибір методів та методик їх стандартизація і уніфікація для використання суб’єктами ДСМД;

- розробка нових методичних підходів для забезпечення спостере­жень за сучасними вимогами;

- використання сучасних засобів вимірювальної техніки, що мають метрологічні характеристики необхідного рівня;

- забезпечення нормативними та методичними документами;

- застосування постійного внутрішнього та зовнішнього контролю за якістю результатів спостережень;

- підвищення рівня кваліфікації щодо вимог із метрології для спеціа­лістів, які виконують спостереження.

Для цього необхідне поєднання зусиль відомчих метрологічних служб суб’єктів ДСМД, а також забезпечення постійного контролю за до­триманням вимог Держспоживстандарту України і міжнародних вимог, у тому числі щодо акредитації функціональних підрозділів, які здійснюють спостереження, перевірки засобів вимірювальної техніки, перевірки від­повідності застосування методик та якості аналітичного процесу (рис. 11.19).

Регламентом ЄС №1210/0 7 травня 1990 р. Було засновано Європей­ську агенцію з охорони навколишнього середовища (ЄАНС), а також Єв­ропейську мережу спостереження й інформації про стан навколишнього середовища (EIONET). Завдання ЄАНС - збір та аналіз інформації з пи­тань навколишнього середовища в Європі. Регламент 1210/90, по суті, за­провадив загальну для Співтовариства систему моніторингу навколиш­нього середовища й інформаційний інструмент екологічної політики ЄС.

Головне завдання ЄАНС - збір, аналіз і надання об’єктивної, надійної і порівняльної інформації, використання якої дає змогу країнам-членам Європейського союзу і широкій громадськості вживати адекватних захо­дів щодо охорони довкілля, оцінювати ефективність реалізованої політики і потребу її подальшого доопрацювання і корегування.

11.19. Структура Державної системи моніторингу довкілля України

ЄАНС не регулює і не контролює впровадження екологічної політики в Європі. Як ЄАНС, так і EIONET було створено для підтримки, розробки і реалізації європейської політики завдяки взаємодії між результатами мо­ніторингу і наданню його даних для різних потреб. У цій системі ЄАНС виступає довідковим центром з екологічної інформації. В основу діяльно­сті ЄАНС покладено ланцюг MDIAR, ланки якого включають такі етапи: моніторинг-дані-інформація-оцінка-звітність.

Забезпечення якості результатів спостережень є необхідним елемен­том якості моніторингової інформації у цілому і має бути передбачено в системі заходів як Державної програми, так і регіональних програм моні­торингу довкілля.

Основою звітності ЄАНС є система DPSIR і, відповідно, інформація й показники про рушійні (Driving) сили, що призводять до тиску (Pressue) на навколишнє середовище, який впливає на його стан (State) і потенційно

спричиняє вплив (Impact). Реагування (Responses) може включати заходи й програми щодо зменшення тиску і, отже, поліпшення стану і зниження впливу. Розроблені за таким підходом індикатори мають просту й зрозумі­лу типологію: А - описові, В - прогресу, С - ефективності, та D - загаль­ного добробуту.

У рамках виділених Регламентом (фактично Статутом ЄАНС) пріори­тетних сфер роботи - якість повітря й викиди в атмосферу; якість води, за­бруднювальні речовини й водні ресурси; стан грунту, флори й фауни та біотопів. Відповідні тематичні центри ЄАНС розпочали роботу та впрова­дження певних складових мережі EIONET. Детальніше з цими питаннями можна ознайомитись на сторінках посібника «Впровадження європейських стандартів і нормативів у Державну систему моніторингу довкілля Украї­ни», 2006 р.

11.8.