6.7. ЦЕРКВИ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

• БІЛОРУСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Історія Білоруської Греко-Католицької Церкви до середини ХХ століття була спільною з історією Української Греко-Като- лицької Церкви, оскільки Україна і Білорусія спільно входили до складу Київської Русі, Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої.

Обидва краї однаково страждали від російської агресії. Впродовж століть Білоруська Церква належала до Київської митрополії. У складі Київської митрополії білоруські єпархії входили в Ліонську та Флорентійську унії. В 1596 році була укладена Берейстейська унія, яка поєднала Київську митрополію з Католицькою Церквою. Відбулось це у місті Брест, у сучасній Білорусії. В білоруському місті Полоцьк діяв видатний Святий і мученик Українсько-Білоруської Церкви архиєпископ Йосафат Кунцевич. У 1705 році в Полоцьку за вірність унії від рук російського царя Петра І загинули греко-католицькі мученики Теофан Кольбичинський, Константин Заячівський, Яків Кізиковський і Яків Книшевич. Після поділів Польщі у 1772, 1793 і 1795 роках Білорусія та частина України були анексовані Російською імперією. Відразу ж після анексії, російський уряд почав терор Греко-Католицької Церкви. В 1839 році російський уряд силою та терором ліквідував Греко-Католицьку Церкву в імперії та змусив громади переходити до Російської Православної Церкви. Частина білоруських греко-католиків перейшли до РПЦ, але більшість пішли у підпілля або перейшли до Римо-Ка- толицької Церкви. Велика частина духовенства, рятуючись від переслідувань, мігрувала до Галичини, яка в той час належала до Австро-Угорської імперії і мала повну релігійну та національно-культурну свободу. Незважаючи на опір греко-католиків, репресії зробили своє, і Греко-Католицька Церква в Білорусі майже припинила своє існування.

Перша світова війна змінила мапу Європи, і Західна Білорусь опинилися у складі Польщі. Це дало можливість почати відродження Греко-Католицької Церкви в цьому регіоні.

В 1931 році глава Україської Греко-Католицької Церкви митрополит граф Андрей Шептицький призначив апостольського візитато- ра для білоруських греко-католиків на території Польщі. Ним став єпископ Миколай Чарнецький. Відразу ж було відкрито декілька десятків білоруських греко-католицьких парафій. У 1939 році Західна Білорусь була анексована радянською армією. Відразу ж митрополит Андрей Шептицький перетворив білоруську апостольську візитатуру в апостольський екзархат, який очолив єпископ Миколай Чарнецький. У 1946 році діяльність УГКЦ в СРСР була заборонена. Ця заборона поширилась і на діяльність БГКЦ. Білоруські греко-католики змогли зберегти своє вільне існування тільки в діаспорі. Білоруські греко-католицькі громади діють у Лондоні, Парижі, Льовені і Чикаго. В 1960 році Апостольська Столиця відновила апостольську візитатуру для білоруських греко-католиків у діаспорі. Першим візитатором став греко-католицький єпископ Чеслав Сипович, який перебував у Лондоні. В 1983 році його замінив Володимир Тарасевич. Після розпаду СРСР Білорусія отримала незалежність. В 1991 році білоруські греко-католики вийшли з підпілля. Це дало можливість відродити апостольську візитатуру в Білорусії. У 1994 році Папа Іван-Павло ІІ призначив двох апостольських візитаторів Білоруської Греко-Католицької Церкви: в діаспорі візитатором став Олександр Надсон, а в Білорусії візитатором став Як Сяргей Ґаєк. Сьогодні в Білорусії мешкає близько семи тисяч білоруських греко-католиків, і в діаспорі понад дві тисячі.

• РОСІЙСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Російська Греко-Католицька Церква є ще однією Східною Католицькою Церквою, тісно спорідненою з Україною. Росія завжди була активним противником унії, і ця ненависть виражалася при кожній окупації традиційно греко-католицьких територій. В 1839 році російський уряд брутально знищив Українсько-Білоруську Греко-Католицьку Церкву на окупованій Росією території. Священики, які залишились живими після важких репресій, мігрували до Західної України, яка була частиною Австро-Угорської імперії - країни повної свободи, в якій за всю історію не зникла жодна мова і жодна нація, на відміну від Російської імперії, яка за свою історію знищила з лиця землі стільки націй і мов, як жодна інша тоталітарна країна.

Ті греко-като- лицькі монахи, які не виїхали, потрапили у спеціально створені резервації на Півночі Росії. Хоч перебування в цих резерваціях не характеризувалось свободою, присутність греко-католиць- кого духовенства стало можливістю для знайомства російської інтелігенції з греко-католицизмом. Окрім цього, в Петербурзі до 1839 року діяла російська греко-католицька парафія. Втім, 1839 рік став часом ліквідації Греко-Католицької Церкви в Росії і нової хвилі агресії проти унії. Проте далеко не всі представники російської інтелігенції вороже ставилися до ідеї унії. В 1889 році побачила світ робота Володимира Соловьова «Росія і Вселенська Церква», в якій філософ закликав росіян до унії. Ця праця мала колосальний резонанс як серед критиків, так і серед прихильників. У 1905 році імператор Микола ІІ видав указ про віротерпимість. Після цього указу в Росії почали виникати російські гре- ко-католицькі общини, які складалися з росіян, котрі відійшли від Російської Православної Церкви, та приймали католицизм, зберігаючи свій обряд.

В 1917 році в Петербурзі відбувся Собор Російської Греко-Ка- толицької Церкви, який визначив подальший шлях її розвитку. Особливу роль на цьому Соборі відіграв митрополит граф Андрей Шептицький, створивши екзархат для російських греко- католиків та призначивши екзархом російського греко-като- лицького священика Леоніда Фьодорова. Після Жовтневої революції почались важкі гоніння греко-католиків у Росії. Леонід Фьодоров помер від тортур у 1935 році. Всі священики, ченці і активні миряни Російської Греко-Католицької Церкви були винищені. Греко-Католицька Церква в Росії була заборонена, і ця заборона діє й досі. Після розпаду СРСР в Росії релігійна свобода не відновилась. Незважаючи на те, що греко-католицькі громади відродилися, вони досі не можуть отримати державне визнання і вимушені реєструватися як римо-католицькі. За відсутності державної реєстрації не може бути призначений глава Російської Греко-Католицької Церкви. Тому у 2004 році єпископом для російських греко-католиків був призначений новосибірський римо-католицький єпископ Йосиф Верт.

Після Жовтневої революції та початку антирелігійного терору росіяни мігрували з Росії в усіх напрямках. Так виникла російська діаспора в Китаї. Центром російської діаспори у Китаї стало місто Гарбін у Маньчжурії, де також діяла величезна українська діаспора. Серед російських мігрантів до Китаю було чимало греко-католиків. Для організації їхньої духовної опіки в 1928 році був створений Російський Католицький Апостольський Екзархат Гарбіну. У 19281939 роках його очолював Фабіан Абрамович, а в 1939-1953 Андрій Кікото. Антихристиянська політика Китайської Народної Республіки знищила цей екзархат.

• МУКАЧІВСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЄПАРХІЯ

Ще однією Східною Католицькою Церквою є Мукачівська греко-католицька єпархія, яка діє в українському Закарпатті. Християнство у Закарпатті поширилось ще в період проповіді Святих Кирила і Методія та їхніх учнів. У XV столітті з'явилися перші письмові згадки про Мукачівську єпархію з центром у Мукачівському монастирі. Перші спроби унії в Закарпатті почалися від часу єпископа Василя Тарасовича, який 1640 року розпочав діалог із галицькими єпископами з ціллю укладення унії. Однак угорська шляхта була проти унії. Балінґ, намісник семи- городського князя Юрія Раковція, арештував єпископа Тарасовича за зв'язки з галицьким духовенством. Угорська влада уникала контактів Закарпаття з Галичиною через острах поширення національної ідеї. Звільнили Тарасовича тільки за вимогою Апостольської Столиці. Опісля Тарасович перебрався до Відня, де прийняв унію. Це розізлило князя Юрія Раковція, який заборонив Тарасовичу в'їзд до Закарпаття. Розуміючи важку ситуацію унії, Тарасович, щоби повернутися на Закарпаття, офіційно порвав з унією і примирився з Раковцієм. Повернувшись, він за підтримки графині Анни Другет та її брата яґерського римо-ка- толицького єпископа Юрія Якушіча почав поширення унії. Його найближчими соратниками стали василіани Петро Партеній Ростошинський і Гавриїл Кошович.

24 квітня 1646 року 63 закарпатські священики з'їхалися до Ужгородського замку графині Анни Другет і склали визнання віри перед римо-католицьким яґерським єпископом Юрієм Яку- шином.

Ця подія ввійшла в історію як Ужгородська унія. Статус Мукачівської греко-католицької єпархії був складним: єпархія підпорядковувалася яґерському римо-католицькому єпископу. У 1663 році закарпатське греко-католицьке духовенство розпочало переговори з Київською греко-католицькою митрополію про входження єпархії у склад митрополії. Ці переговори викликали важкий спротив угорської шляхти. Через цей спротив об'єднати дві частини Української Церкви не вдалося, і до сьогодні Українська Греко-Католицька Церква та Мукачівська греко-католиць- ка єпархія існують як дві різні структури. 19 вересня 1771 року, на прохання імператриці Марії-Терезії, Папа Климент XIV змінив статус Мукачівської єпархії: він повністю вийняв цю єпархію з підпорядкування яґерському римо-католицькому єпископу та перетворив її в незалежну церковну структуру. В 1773 році Мукачівська єпархія змінила свою назву, і почала іменувати себе Греко-Католицькою Церквою. У 1774 році в Мукачево була створена богословська школа для підготовки духовенства єпархії. В 1780 році єпископ Андрій Бачинський переніс свій осідок з Мукачево до Ужгорода, туди ж була перенесена й богословська школа, яку єпископ реорганізував у духовну семінарію. В час, коли Мукачівську єпархію очолював єпископ Андрій Бачинський, ця єпархія була величезною структурою, яка мала 542.000 віруючих, 1.660 храмів і 735 парафій. В 1777 році частина парафій Мукачівської єпархії були приєднані до Крижевської єпархії, суттєво підсиливши її. В 1787 році єпископ Андрій Ба- чинський створив Кошицький вікаріат Мукачівської єпархії для греко-католиків у Словаччині. Першим вікарієм став Іван Пас- телій. Згодом центр вікаріату був перенесений до Пряшева. В 1818 році вікаріат був відділений від Мукачівської єпархії та перетворений у Пряшівську єпархію, першим єпископом якої став Григорій Таркович. Згодом Пряшівська єпархія перетворилась у Словацьку Греко-Католицьку Церкву. В 1912 році Папа Пій Х створив Гайдудорозьку єпархію для греко-католиків Угорщини, до складу якої ввійшли 68 парафій Мукачівської єпархії та вісім парафій Пряшівської єпархії.

Гайдудорозька єпархія згодом перетворилась в Угорську Греко-Католицьку Церкву.

У 1888 році Папа Лев ХІІІ висловив бажання приєднати Мукачівську та Пряшівську єпархії до Галицької митрополії, однак не зміг це зробити через спротив угорської знаті. Угорська влада вела активну пропаганду серед закарпатських греко-католиків з ціллю переконати їх у тому, що вони не мають нічого спільного з Києво-Галицькою митрополією. З’являлись навіть ідеї викрес- лення з церковного календаря імен Святих Володимира, Бориса, Гліба та інших. В 1937 році Мукачівська і Пряшівська єпархії отримали від Ватикану статус окремих Східних Католицьких Церков. Греко-Католицька Церква Закарпаття стала осередком національного відродження краю, кульмінацією якого було проголошення Карпатської України 1939 року, президентом якої став греко-католицький священик Августин Волошин. Після приєднання Закарпаття до СРСР почались спроби ліквідувати Мукачівську єпархію. Радянські спецслужби намагалися повторити в Закарпатті сценарій ліквідації Української Греко-Като- лицької Церкви. В 1947 році влада вбила єпископа Теодора Ром- жу, якого Папа Іван-Павло ІІ у 2001 році проголосив блаженним. В 1944 році Теодор Ромжа таємно висвятив на єпископа ректора Ужгородської семінарії Олександра Хіру. В 1949 році Олександр Хіра був арештований, і після перебування в тюрмі висланий до Казахстану, де прожив до своєї смерті в 1983 році. В Казахстані Олександр Хіра активно душпастирював у підпіллі серед українців у Казахстані. В 1978 році Олександр Хіра таємно висвятив на мукачівського єпископа Івана Семедія, який керував єпархією у підпіллі та став її першим єпископом після розвалу СРСР. Після виходу Мукачівської єпархії з підпілля, знову постало питання про її приналежність до УГКЦ. Апостольська Столиця вирішила зберегти за Мукачівською єпархією статус окремої Церкви. До 2002 року її очолював єпископ Іван Семедій. Оскільки до цієї єпархії належать як українці, так і не-українці, то в єпархії були призначені два єпископи-помічники: Іван Марґітич - для українців, та Йосиф Головач - для не-українців. У 2002 році єпархію очолив Мілан Шашік.

• СЛОВАЦЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Мукачівська греко-католицька єпархія дала початок декільком Східним Католицьким Церквам. В 1818 році від Мукачівської єпархії був відділений Кошицький вікаріат і перетворений у Пряшівську єпархію, яка отримала статус Церкви sui juris. Під час комуністичного режиму в Чехословаччині ця єпархія не могла розвиватися. У 2008 році на основі Пряшівської єпархії була утворена Словацька Греко-Католицька Церква. Пряшівська єпархія перетворилась у митрополію, до складу якої ввійшли чотири єпархії: у Пряшеві, Братиславі, Кошице і Торонто (Канада). Церква налічує близько 225 тисяч віруючих. Після розпаду Чехословаччини перебування чеських греко-католиків у складі Словацької Греко-Католицької Церкви стало проблемним. Задля кращої організації життя греко-католиків у Чехії, Папа Іван Павло ІІ у 1996 році виділив греко-католицькі парафії в Чехії зі складу Словацької Греко-Католицької Церкви та об'єднав їх в окремому Апостольському греко-католицькому екзархаті в Чехії. Сьогодні кількість віруючих екзархату становить понад 35.000.

• УГОРСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Ще однією Церквою, яка виникла як відгалуження від Мукачівської єпархії, є Угорська Греко-Католицька Церква. Українці, які жили на території сучасної Угорщини, з плином часу забували рідну мову, а угорський уряд усіляко намагався обмежити можливість спілкування українською. Оскільки на території Угорщини з'являлось щоразу більше греко-католиків, які розмовляли угорською, доречним стало перекласти літургію угорською. Культурні відмінності призвели до розділення Мукачівської єпархії. У 1913 році була утворена Гайдудорозька єпархія для греко-католиків Угорщини, до складу якої відійшли частина парафій Мукачівської та Пряшівської єпархій. Першим її єпископом став Стефан Міклошій. Єпархія перебувала у складі митрополії Естерґом-Будапешт. У 2015 році Папа Франциск реорганізував Угорську Греко-Католицьку Церкву, перетворивши Гай- дудорозьку єпархію у митрополію, адміністративно розділену на три єпархії у Гайдудороґу, Мішкольці і Ньїредьгазі. Сьогодні Церква налічує 262.484 віруючих.

• РУСИНСЬКА ГРЕКО- КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Міграція греко-католиків із Закарпаття, Словаччини та Угорщини до США призвела до утворення в Америці парафій, членами яких ставали спадкоємці Ужгородської унії. В 1913 році ці парафії були об'єднані в Русинський екзархат. У 2012 році екзархат був проголошений окремою Русинською Греко-Католицькою Церквою зі структурою митрополії. Церкву очолив митрополит Вільям Чарльз Шкурла. До складу Церкви входять три єпархії у США, до яких належать 417.795 віруючих.

<< | >>

↑

Источник: Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том третій. - Жовква: Місіонер,2020. - 856 с.. 2020

Еще по теме 6.7. ЦЕРКВИ СХІДНОЇ ЄВРОПИ:

- История религий -