Приписи і заборони ісламу

До числа приписів шаріату належать норми, що стосують­ся прав і становища жінки. Про ці права, точніше - про безпра­в’я жінок в ісламських країнах відомо немало. Офіційна проце­суальна норма шаріату прирівнює двох жінок до одного чоло­віка (зокрема, при свідченні).

Разом з тим у Корані і в нормах шаріату зафіксовані й певні права жінки - як особисті, так і майнові. Так, жінку, в тому числі й рабиню, не можна було позбавити її дитини (у випадку розлу­чення з дружиною, продажу рабині), якщо дитина потребує до­гляду. Практично це означає, що до семи років дитина за будь- яких умов залишається з матір’ю, в подальшому її може забрати батько, але не за будь-яких обставин. За дружиною визнавались певні права при розподілі майна, спадкуванні, розлученні. Дру­жина у мусульман не приносить із собою приданого, хоч плата за дружину, калим, - це теж більше практика адату, ніж каноніч­на норма шаріату; жінок і малолітніх дівчат їхні родичі часто про­давали, дарували - словом, використовували майже як товар, який мав вартість і ціну.

Норми шаріату й особливо адату передбачають обов’язко­ве затворництво жінок, особливо заміжніх, зобов’язують їх за­кривати обличчя на людях.

Крім заборон, звернених до жінки, Коран і шаріат накла­дають ряд обмежень на всіх правовірних. Так, мусульманам за­боронено вживати вино, і в цій забороні є своя логіка: п’яний не може здійснювати намаз, бо молитву не можна починати нечис­тим, якими завжди вважалися п’яні. Цієї заборони дотримують­ся не досить суворо, та все ж вона має певний вплив і є регулюю­чою нормою й зараз. Існують і харчові заборони. Як і іудеї, мусу­льмани не повинні їсти свинину, використовувати в їжу кров і падло. Також заборонені азартні ігри: азарт спалює людину і від­волікає її від обов’язків, у тому числі й від обов’язкової п’ятира­зової молитви.

До заборон належать зображення людей і навіть тварин. Ця заборона бере свій початок від боротьби з ідолопоклонст­вом язичників і в ісламі знайшла своє логічне втілення. Хоча в живопису її дотримуються не дуже суворо (в шиїтському Ірані, наприклад, існувало високе мистецтво мініатюри із зображен­ням невеликих фігурок людей і тварин), вона вплинула на ха­рактер ісламського мистецтва, де живопис і особливо скульп­тура майже зовсім витіснені архітектурою і орнаментом. Зате і архітектура, і орнамент досягли високого розвитку: мавзолей Тадж-Махал, багато відомих мечетей - справжні шедеври сві­тової культури.