<<
>>

13.4. САЛАФІЯ І ВАГГАБІЗМ

Важливу роль серед мусульман відіграв напрям думки під назвою салафія. Вона не відповідає критеріям філософської чи богословської школи, і є радше культурною тенденцією в ісламі.

Однак її впливи на формування світогляду мусульман колосаль­ні. Тому салафія заслуговує бути згаданою посеред богослов­ських і філософських шкіл ісламу.

• САЛАФІЯ

Салафія - це напрям в ісламі, представники якого за­

кликають повернутися до джерел ісламу, відродити ті форми існування общини, які існували в часи Пророка Мугаммеда. Сло­во «салафія» походить від арабського «^1^» (саляф) - предки. Представники салафії закликають відтворити в уммі ті звичаї, які існували в часи праведних предків (^1^11 - ас-саляф ас-

салігун). Праведними предками мусульманська традиція вважає кілька категоріи людеи.

> Першою є асгаби, друзі), тобто люди, які безпосеред­

ньо знали Пророка Мугаммеда. Іх поділяють на дві підгрупи: мугалджири (Од^І^оІІ), тобто ті люди, які у 622 році пере­селилися разом із Пророком з Мекки в Медину; та ансари (^І^ії), тобто мешканці Медини, які прииняли Пророка і тих, хто переселився з ним, повірили проповіді Пророка, і залиши­лися вірними ісламу. Асгаби є особливою групою мусульман, оскільки вони не тільки чули про Пророка, иого проповідь і настанови, а и самі були свідками того, як Пророк жив, і як ді­яв у різних життєвих ситуаціях.

> Другою категорією праведних предків є табіун (ОдяЛ), тобто люди, які жили в часи Пророка, але не бачили иого особисто. Іхня роль, як взірців поведінки, є високою. Мусульмани вва­жають, що оскільки ці люди жили в часи Пророка, то Пророк мав можливість впливати на їхні звичаї. Він знав, як живуть члени умми. Якщо би в їхніх звичаях було щось не згідне з во­лею Аллага, то Пророк звернув би на це увагу, і виправив би неправильні звичаї. Якщо Пророк їх не виправляв, то це озна­чає, що вони були правильні.

> Третьою категорією праведних предків вважаються безпосе­редні учні і послідовники табіун - табі ат-табіун (&и о-^ІЛ).

Ідеологи салафії закликають повернутися до традиції правед­них предків. Інколи цю позицію ототожнюють із фундамента- лізмом. Однак, таке ототожнення не має достатніх підстав. Біль­шість ідеологів і прихильників салафії не мають нічого спіль­ного з ісламським тероризмом та фундаменталізмом. Їхні пе­реконання є виключно культурно-релігійною позицією. І вони мають право на свою думку. Салафія найбільше поширена серед мусульман сунітського напряму. Більшість прихильників сала- фії є арабами. Виникнення і розвиток цього віяння серед арабів обумовлювалося також соціально-політичними обставинами. Після падіння Омеядського халіфату, араби поступово втрача­ли провідне становище в мусульманському світі: спершу провід різних частин мусульманських земель перейняли мусульмани- мавалі, згодом провідну роль почала відігравати Османська ім­перія, якою правили турки, а не араби, і врешті деякі арабські країни стали колоніями європейців. Все це навело арабів на дум­ку, що щось у їхній історії пішло неправильно. В часи Пророка і Праведних Халіфів міць арабів зростала; тепер - спадає. Повер­нення до часів праведних предків сприймалося як повернення до золотого віку ісламу. Салафія є спорідненою з панарабізмом; вона надихнула арабів боротися за власну незалежність та гур­туватися навколо ідеї будівництва незалежних країн із сильною економікою. Результат був блискучим: араби зуміли не тільки отримати незалежність, а й розвинути економіку. Так, у рейтин­гу країн світу за ВВП на душу населення у 2016 році перше місце зайняв Катар, шосте - Кувейт, дев'яте - Об'єднані Арабські Емі­рати, десяте - Саудівська Аравія, 16-те - Бахрейн, 26-те - Оман. Причиною таких показників є не тільки безцінні корисні копа­лини, а й ідея, яка стимулює арабів мудро використовувати дари природи.

Салафія як ідеологія не має засновників, і визначення дати її виникнення є неможливим. У всі епохи існування ісламу бу­ли люди, які захоплювалися золотим віком ісламу та заклика­ли повернутися до ідеалів саляф. Серед мусульманських бого­словів, які найактивніше пропагували салафію, були Мугаммед аш-Шафії (767-820) - засновник шафіїтського мазгабу, Агмад ібн-Ханбаль (780-855) - засновник ханбалітськього мазгабу, ібн- Таймія (1263-1328) - видатний правник ханбалістського мазга­бу та численні інші богослови і правники.

Представники салафії вважають, що все, що не належить до традиції праведних пред­ків, є злим, і піддають нововведення жорсткій критиці. Найви­щою цінністю, яку вони відстоюють, є віра в Єдиного Бога та за­повіт Мугаммеда.

• ВАГГАБІЗМ

У XVIII столітті салафія отримала нову форму - ваггабізм. Ця назва використовується опонентами ваггабізму, а самі його представники називають його традиційним словом «салафія». Однак термін «ваггабізм» добре окреслює специфіку напря­му. Засновником цього руху був Мугаммед ібн-Абд аль-Ваггаб (1703-1792), від імені якого й походить назва «ваггабізм». Його з певністю можна назвати духовним батьком і творцем Саудів­ської Аравії. Народившись у сім'ї впливового мусульманського правника, він отримав чудову освіту та добре релігійне вихо­вання. Після смерті батька аль-Ваггаб переселився в місто Ад- Дірійя. Аравійський півострів у той час був частиною Османської імперії. Арабське населення Ад-Дірійї жило у злиднях, на фоні яких розкоші турецьких чиновників вражали. Саме серед озлоб­леного населення Ад-Дірійї аль-Ваггаб почав свою проповідь повернення до чистого ісламу та його очищення він нововве­день. В Ад-Дірійї аль-Ваггаб познайомився з молодим політиком Мугаммадом ібн-Саудом. У них обох з'явилася ідея створення не­залежної і міцної аравійської держави, в основі якої лежали би непорушні принципи ісламу. Ця ідея видавалася в той час уто­пією, однак вони взялися за справу: аль-Ваггаб проповіддю, а ібн-Сауд політичними і військовими методами. В результаті їм у 1744 році вдалося створити незалежний Дірійський емірат. До­ля цієї країни була непростою, однак ідея арабської незалежнос­ті тепер отримала реальні шанси. Боротьба за визволення пів­острова тривала довго.

Врешті нащадок ібн-Сауда Абдул-Азіз ібн-Абдуррагман аль­Сауд у 1902 році завоював Ер-Ріяд, у 1920 - область Неджд, у 1925 - Мекку, в 1926 році він проголосив себе королем Хіджазу (однієї з областеи Аравіиського півострова). В 1927 році Брита­нія визнала незалежність Хіджазького королівства.

В 1932 році Неджд і Хіджаз та інші області півострова були об'єднані в єдину країну, яку король назвав своїм іменем - ас-Саудія (Аі^я^Л), і ті арабським світом її іменують Саудівською Аравією. Так, Сау­дівська Аравія стала однією з трьох країн світу, назвою якої є прізвище правлячої династії, поряд із Князівством Ліхтенш- таин і Йорданським Гашимітським Королівством. У 1953 році була створена посада Верховнии муфтіи Саудівської Аравії; її зайняв Мугаммед ібн-Ібрагім Аль аш-Шейх, прямий нащадок аль-Ваггаба. Від тоді і до нині Саудівська Аравія є абсолютною монархією, в якій керують дві родини: аль-Сауд і аш-Шейх. Пер­ша родйна є королівською дйнастією, а друга незмінно займає пост Верховного муфтія та дає арабам найвищих духовних ав­торитетів. В Саудівській Аравії немає парламенту, а тільки кон­сультативна рада, яку призначає сам король. Кабінет міністрів формується з членів родин аль-Сауд та аш-Шейх. Король володіє найвищою законодавчою, виконавчою і судовою владою. Зако­нодавством країни є шаріат.

Новітня історія Саудівської Аравії яскраво показує, наскільки сильною та дієвою є ідеологія салафії. В мусульманському сус­пільстві вона безперечно має велике майбутнє, оскільки стоїть на сторожі високих моральних норм і традиційних цінностей. Важко прогледіти, як виглядатиме іслам наступні десятиліття і століття. Однак сучасні тенденції в мусульманському світі, по­при всі свої протиріччя, неодмінно сприятимуть тому, що іслам займатиме провідне становище у формуванні світу майбутнього.

<< | >>
Источник: Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том другий. - Жовква: Місіонер,2019. - 608 с.. 2019

Еще по теме 13.4. САЛАФІЯ І ВАГГАБІЗМ:

  1. 13.1. КАЛАМ (мутакаламіні)
  2. Степаненко К.В.. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. Дніпро - 2016, 2016
  3. ТЕМА № 1: “Історичні передумови та основні етапи становлення Європейського Союзу”
  4. ВСТУП
  5. Історичні передумови й основні етапи становлення європейського права та права ЄС
  6. 2.Договірні етапи становлення права ЄС
  7. ВИСНОВКИ
  8. МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ТЕМИ № 1
  9. ТемА № 2: “Поняття, особливості і структура права Європейського Союзу”
  10. вступ
  11. Європейське право та європейська інтеграція
  12. Поняття та особливості європейського права та права Європейського Союзу
  13. Принципи права Європейського Союзу
  14. Структура ЄС та система права ЄС
  15. ВИСНОВКИ
  16. МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ТЕМИ № 2
  17. Тема № 3: “Джерела права Європейського Союзу”