13.3. АНДАЛУЗЬКА ФАЛЬСАФА
Мусульманський світ розкинувся від Індії до Піренейського півострова. Розділення Халіфату на дві ворогуючі держави спричинило й культурний поділ мусульманського світу. Фальсафу також не оминули георгафічні відмінності.
У східних регіонах мусульманського світу домінувала фальсафа Авіценни. Натомість в Андалузії (сучасна південна Іспанія) викристалізувалися інші філософські акценти.• ІБН-МАССАРА
Першим серед відомих напрямів андалузької фальсафи виділяється школа ібн-Масарри (883-931), містика і мислителя, який вважав свою філософську систему реставрацією Емпедок- ла. Насправді вчення ібн-Масарри було ще однією спробою впровадження неоплатонізму і гностицизму в ісламській думці. Ібн-Масарра не сформував оригінальної доктрини, а лише проінтерпретував вже існуючу в грецькому культурному просторі езотеричну концепцію, яка перегукувалася з ученнями азіатської фальсафи. Ібн-Масарра, традиційно для мусульманських мислителів, підкреслював трансцендентність Бога. Він - абсолютно непізнавальний, і перевищує все, що можна пізнати розумом. Його творінням є Перша матерія. Під поняттям «Перша матерія» ібн-Масарра розумів не Арістотелеву materia prima, і не Плотинове Єдине. У філософії Арістотеля перша матерія - це складник речі, носій форми. Для ібн-Масарри Перша матерія - це неокреслене начало всього сущого. Але Перша матерія не є неокреслюваною в сенсі Єдиного Плотина. Атрибут трансцендентності належить Богові, а Перша матерія є його творінням. З Першої матерії, як зачатку всього сущого, еманує Інтелект, який її окреслює, тобто є її конкретизацією і реалізацією. З Інтелекту еманує Світова Душа, в якій містяться принципи буття речей. З Душі еманує друга матерія - тобто спільний для всіх речей субстрат. Філософія ібн-Масарри була лише специфічною інтерпретацією неоплатонізму і гностицизму. З позиції ортодоксального ісламу вона виглядала єрессю, за яку її нищівно критикували мусульманські богослови.
Як і гностики, послідовники ібн-Масарри викладали свою доктрину як езотеричне вчення, недоступне широкому загалу, для осягнення якого потрібне втаємничення.• ІБН-ГАЗМ
Найбільшим репрезентантом платонізму в мусульманському світі був ібн-Газм (994-1064), богослов, юрист і політик. Інб- Газму довелося жити в час складних політичних перипетій, коли в Андалузії велась жорстока боротьба за трон. Філософ рано втягнувся в політичну боротьбу, впродовж усього життя відстоюючи легітимність династії Омеядів. У своїх філософських поглядах він стояв на позиціях платонізму, з точки зору якого намагався пояснити міжлюдські відносини і природу кохання. Ібн-Газм перейняв від Платона теорію андрогінів, відповідно до якої люди первісно поєднували в собі обидві статі, тобто були андрогінами. В певний момент людина розділилася, і відтоді вона завжди шукає свою другу половинку. Тільки тоді, коли вона її знайде, осягає щастя. Кохання, на думку ібн-Газма, - це відчуття, яке виникає, коли людина знаходить свою половинку і відчуває до неї природний потяг і прагнення відновити первісну єдність. Ібн-Газм вважав, що андрогінність притаманна душам, а в тіла люди потрапили тоді, коли вже були розділеними. Тому люди прагнуть відновити передовсім духовну єдність, а не фізичну. Ібн-Газм прославився передовсім як перший, принаймні в ісламському світі, історик релігії, який здійснив масштабну спробу класифікувати релігії світу та визначити критерій для їх аналізу. Мислитель ділив людей на невіруючих, які не зуміли знайти Бога, і віруючих, яких філософ поділяв на монотеїстів і політеїстів. Серед монотеїстів він виділяв тих, які володіють книгою повного Божественного одкровення, і тих, хто її втратив. Так, мусульмани - це монотеїсти, які володіють книгою одкровення, і це дає їм право вважатися найдосконалішою релігією.
• ІБН-БАГЬЯ
У ХІІ столітті на Піренейському півострові діяв оригінальний мусульманський мислитель ібн-Багья, вчення якого заслуговує уваги. В латинських текстах його ім'я звучало як Ауетрасе.
Він народився в Сарагосі, але в 1118 році, коли місто завоював арагонський король Альфонс І, ібн-Багья переселився у Севілью, Гренаду, а згодом в Марокко, де зробив блискучу лікарську кар'єру та писав свої богословсько-філософські твори. Мислитель міркував про ідеальну державу. На його переконання, ідеальну державу можуть збудувати тільки самотні люди. Поняття самотньої людини в ібн-Багьї набирає особливого значення. Самотній - це той, хто відокремлюється від широкого загалу, і заглиблюється у власну душу. Людський світ творить ілюзії та спокуси. Щоби пізнати істину, потрібно відійти від товариства, відмежуватися від натовпу, проникнути у власну сутність та побачити там те, про що знають небагато. В душі кожної людини корениться добро та істина. Коли людина пізнає їх у собі, вона стає доброю. Тільки самотні люди можуть збудувати ідеальну державу, бо для них держава не є об'єднанням задля задоволення власних інтересів, а сферою добра. Така держава не матиме ні лікарів, ні суддів, або людей інших професій, завданням яких є виправляти людські недоліки, бо людина, яка пізнала істину в собі, більше не зіштовхується зі злом у власному житті. Заглибившись у себе, людина пізнає в собі проблиски Активного Інтелекту, тобто розумного буття вищого за людину рівня. Натовп, створюючи шум, приглушує голос Інтелекту, а без нього неможливо осягнути істину. Тому тільки заглиблення в себе дає можливість відсторонитися від розсіювання розуму в матеріальних речах, і піднятися до вищої і нематеріальної істини. Ібн-Багья був близький до гностицизму. Його містика відзначається надзвичайною проникливістю і глибиною.Поняття Активного Інтелекту чи Десятого Інтелекту, який деякі мусульманські мислителі називали Святим Духом, стало центральним в ісламській філософії. І в Авіценни, й у західних мусульманських філософів, він сприймався як найближче до людини вираження Бога. Трансцендентний Бог виражається через Активний Інтелект, в якому закладені форми буття світу і принципи існування людської душі.
Пізнати справжню істину можна лише завдяки входженню у контакт із Активним Інтелектом. Це можливо тільки за посередництвом містики. Більшість людей зосереджуються на матеріальному світі і створюють такі форми існування суспільства, в яких цінністю є матерія. Тому в рамках соціуму, який ґрунтується на цінностях натовпу, неможливо вийти за межі примітивного мислення категоріями речей і піднятися до Активного Інтелекту. Містичного осяяння може досягти тільки та людина, яка покидає соціум, відходить від натовпу та на одинці занурюється в себе. В тиші серця самотній містик може побачити в собі проблиски Активного Інтелекту, здатного просвітити його істиною та добром. Деякі з таких містиків, які побачили Активний Інтелект у собі, несли істину у світ. Вони ставали пророками, які зуміли бодай трохи наблизити натовп до істини і добра. Так виникали релігії. Однак натовп, який не контактує з Активним Інтелектом безпосередньо, неспроможний пізнати повноту істини, яку йому намагається передати містик. Відповідно, на переконання численних мусульманських філософів, у релігії присутні істина і добро, але тільки в тій мірі, в якій натовп їх спроможний пізнати. Повноту істини можна пізнати тільки безпосередньо, і здатний це зробити тільки самотній містик. Так, у мусульманській філософії сформувалося вчення подвійної істини, за допомогою якого мусульманські вчені намагалися пояснити відмінність релігії від філософії: філософія - це повнота істини, отримана містиком безпосередньо від Активного Інтелекту, тобто від іманентної сторони Бога, а релігія - це та міра істини, яка доступна натовпу, і яка передається йому через пророків. Очевидно, що філософія тут є не науковою дисципліною чи сухими спекуляціями розуму, а глибокою духовністю і містикою. Така філософія не викладається в університетах, а досягається аскетизмом і духовним удосконаленням.• ІБН-ТУФАЙЛЬ
Вираз такого розуміння філософії та її відношення до релігії оригінальним чином виклав ібн-Туфайль (бл.1110-1185), який написав філософський роман «Хайя ібн-Якзана», назва якого означає «Живий, син того, хто чуває».
В цьому романі ібн-Туфайль розповідав про населення одного острова, яке складається зі звичайних пересічних людей. Серед них виділялися дві особи: чоловік Саламан і жінка Абсаль. Саламан відзначався практичним розумом і став політичним і релігійним правителем, який усіляко намагався зробити людей бодай трохи кращим. Абсаль відзначалась схильністю до містики і заглиблення в себе. Вона різко відрізнялася від населення острова, через що її незлюбили настільки, що їй довелося переселитися на інший острів. На острові, на який переселилася Абсаль, жив тільки один чоловік - Хайя ібн-Якзана, містик, який з'явився дивовижним чином, і все життя провів поза соціумом, тобто був самітником. Хайя досягнув містичного контакту з Активним Інтелектом, від якого перейняв мудрість. Коли Хайя і Абсаль зблизилися, вона розповіла йому про населення острова, на якому вона жила досі, і про те, що ці люди далекі від повноти істини. Хайя запалився бажанням допомогти мешканцям острова. Вони приплили на острів, де спершу їх урочисто зустріли. Однак, коли Хайя і Абсаль почали розповідати про істину, народ, який не бажав відмовлятися від звичного способу життя, їх зненавидів. Вони мусіли повернутися на свій незаселений острів, на якому продовжили самітницьке життя. Роман ібн-Туфайля розкриває непримиренність натовпу та істини. Містик та справжній філософ завжди самотній; натовп його не розуміє, бо живе іншими цінностями. Антиномія світу-на-зовні і світу-в-собі з їхніми контрадикторними цінностями є головною темою не тільки роману ібн-Туфайля, а й усієї містичної філософії.• АВЕРРОЕС
Найвідомішим на християнському Заході мусульманським мислителем був ібн-Рушд (1126-1198), якого у християнській Європі називали латинізованим іменем Ауєггоєб. Цей мислитель інвестував свої зусилля у два ключові заняття: пояснення Корану і тлумачення творів Арістотеля. Аверроес вважав, що в Корані можна виділити різні пласти тлумачення: буквальний і алегоричний. Буквальний зміст доступний кожному, і на ньому ґрунтується народна побожність.
Осягнення алегоричного змісту вимагає неабияких інтелектуальних зусиль, на які здатен не кожен. Так Аверроес виражав своє розуміння теорії подвійної істини. Необхідно наголосити, що теорія подвійної істини в Авер- роеса та його попередників серед мусульманських філософів відрізняється від того, як її презентували латинські аверроїсти, тобто адепти ідей Аверроеса на середньовічному Заході. В Авер- роеса та інших мусульманських мислителів філософія і релігія відрізняються не за змістом, а за рівнем заглиблення. До того ж, філософія тут є не стільки теоретичною дисципліною, скільки духовно-містичною практикою. Друге завдання, яке ставив перед собою Аверроес, було тлумачення творів Арістотеля. В цій діяльності він був найстараннішим серед усіх мусульманських мислителів. Аверроес написав коментарі на величезну кількість Арістотелевих трактатів. Християнські середньовічні мислителі мали звичку називати Арістотеля словом «Філософ» (з великої букви); якщо в тексті стояло слово «Філософ», то йшлося по Арістотеля, навіть без згадки його імені. Так само, Аверроеса називали Коментатором. Аверроес вважав, що Арістотель був настільки геніальний, що після нього у філософії вже неможливо сказати щось нове; філософи можуть тільки коментувати Аріс- тотеля. Ібн-Рушд ставив перед собою ціль очистити арістоте- лізм від платонізму. Ґрунтуючись на цій позиції, він критикував Авіценну та інших мусульманських філософів.Суттєвим кроком Аверроеса від Авіценни до Арістотеля було трактування поняття активного інтелекту. В Авіценни та інших Активний Інтелект є сферою буття, котра перевершує матеріальний і людський світ, і яка є джерелом форм усього сущого. Іншими словами, Активний Інтелект накладає на матерію форми, і цим обумовлює виникнення речей. Авіценна виходив із того, що матерія для свого упорядкування потребує форм іззовні. Ця ідея ближча до філософії Платона, аніж Арістотеля. Аверроес, натомість, будучи вірним арістотеліком стверджував, що матерія потенційно містить у собі форми, і реалізовує їх, скеровуючись до Абсолюту. Відповідно, Активний Інтелект, як джерело форм, у філософії Аверроеса не потрібен. Для Аверроеса Активний Інтелект - це не щось, що перевершує людину, а один із аспектів індивідуального людського розуму. Він не над людиною, а в людині.
Аверроес висловлював низку єретичних, з точки зору ісламу, ідей. Зокрема, він вважав, що матерія вічна, а творення світу є не одноразовим актом, а вічним процесом. Кожна індивідуальна людська душа є смертною, а безсмертя є рисою людства на загал. Ці та інші думки Аверроес виводив із філософії Арістотеля. Зрештою, вони ґрунтуються на досить нечітких висновках Філософа, і Аверроесові трактування знаходили в Арістотеля достатні підґрунтя. За ці думки Аверроес зазнавав критики зі сторони мусульманських ортодоксів, а останні роки свого життя провів під постійними обстрілами опонентів. Врешті, про Аверроеса забули в мусульманському світі. Якщо ідеї Авіценни розквітли в мусульманській Азії, то ідеї Аверроеса забулися. Навіть його твори в арабських оригіналах майже не збереглися. Трактати Аверроеса врятували євреї, які мали на Піренейському півострові розгалужену діаспору. Саме євреї, перекладаючи та переписуючи твори Аверроеса, донесли їх до західноєвропейських середньовічних філософів, серед яких Аверроес мав колосальний вплив. Цей вплив був двояким: з одного боку, з'явилися латинські аверроїсти, які перейняли від Аверроеса його єретичні ідеї та намагалися (хоч і невдало) їх розвинути; з іншого боку, твори Аверроеса настільки привабили увагу християнських філософів до доробку Арістотеля, що у зрілому середньовіччі арістотелізм став основою, формою і мовою філософії та богослов'я. Важливе значення мала також дискусія аль-Ґазалі і Аверроеса. Закиди аль-Ґазалі та відповіді Аверроеса стали не тільки академічною дискусією, а смертельною дуеллю, в якій переміг аль-Ґазалі. В результаті цієї дуелі, філософія Аверроеса в мусульманському середовищі припинила своє існування.
Еще по теме 13.3. АНДАЛУЗЬКА ФАЛЬСАФА:
- 13.2. СХІДНА ФАЛЬСАФА ТА ІШРАКІЗМ СУХРАВАРДІ
- 13.1. КАЛАМ (мутакаламіні)
- Степаненко К.В.. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. Дніпро - 2016, 2016
- ТЕМА № 1: “Історичні передумови та основні етапи становлення Європейського Союзу”
- ВСТУП
- Історичні передумови й основні етапи становлення європейського права та права ЄС
- 2.Договірні етапи становлення права ЄС
- ВИСНОВКИ
- МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ТЕМИ № 1
- ТемА № 2: “Поняття, особливості і структура права Європейського Союзу”
- вступ
- Європейське право та європейська інтеграція