11.2. КОРАН І СУННА

Віровчення ісламу ґрунтується на священному писанні. Ко­ран (^ід) - священне писання мусульман. Коран не був написа­нии людьми, а передании Пророку Мугаммеду самим Аллагом. Перше об’явлення Корану Аллагом відбулось в тои момент, ко­ли Пророк дивовижним чином був перенесении до Єрусалиму та піднятии до небес.

Відтоді записаний Зайдом текст Корану вважається каноніч­ним і обов’язковим. Коран видається тільки арабською мовою, чи радше північним варіантом арабської мови, який після напи­сання Корану став літературним. Сьогодні Коран перекладають різними мовами світу. Проте переклади не можуть використо­вуватися в богослужіннях і не вважаються доктринально авто­ритетними.

• СТРУКТУРА КОРАНУ

Коран складається зі 114 сур (глав). Оскільки Мугаммед отри­мував Коран як до його переселення з Мекки до Медини, так і після нього, то сури Корану діляться на мекканські і мединські.

Мусульманська традиція розробила традиції читання Корану. Для того, щоби читання Корану не породжувало помилок його розуміння, його потрібно читати правильно. Існують декілька традицій читання Корану.

- Звичаине читання, але з правильною інтонацією та автентич­ним відтворенням стилю Пророка, називають таджвід (4із?4). Цеи метод використовується в приватних цілях.

> Для підкреслення сакрального значення Корану його іноді розспівують. Таке читання називається тартіль (Др >Й). Цей спосіб використовують при урочистих подіях.

> Читання Корану в мечетях відбувається за спеціальними пра­вилами. Цеи стиль називають каріат ('^>).

Читати Коран за правилами каріату можуть тільки спеціаль­но підготовлені люди - карі (^^>1). Карі є шанованими членами общини, авторитет яких ґрунтується на знанні Корану. Окрім карі, важливе сакральне становище в общині заимає також ха- фіз (^ -&) - людина, яка знає Коран напам'ять.

• СУННА

Поширення ісламу поставило перед мусульманськими ліде­рами і богословами нові питання. Мусульмани в Єгипті, Іраку, Персії, Сирії, а згодом і в Індії, Монголії та інших країнах зустрі­лися з новими реаліями, яких ніколи досі не зустрічали. Зустріч з новими культурами і країнами змусила мусульман знаити по­яснення, як належить чинити мусульманину в цих реаліях. Дале­ко не на всі питання можна було знаити відповіді у Корані. В час життя Пророка в усіх незрозумілих ситуаціях иого можна було просто запитати. Але мусульмани опинилися в нових ситуаці­ях аж тоді, коли вони виишли за межі Аравіиського півострова, тобто після смерті Пророка. Після Пророка не було жодного ав­торитету, якии би міг що-небудь додати до иого вчення. Халіфи та імами були тільки провідниками народу, відповідно до запо­вітів Пророка. Єдиним шляхом дати інструкції для поведінки в нових реаліях було знаити в біографії Пророка схожі ситуації, і вирішити проблеми так, як це колись робив Мугаммед. Допо­ки жили ті, хто знав Пророка особисто і спілкувався з ним, доти можна було відтворити наирізноманітніші деталі з иого життя. Збірка таких історіи отримала назву Сунна (^) - приклад. Сунна є мусульманським священним переданням, і заимає друге місце, після Корану, в єрархії сакральних текстів.

Сунна складається з коротких розповідей, основаних на житті Мугаммеда. Ці розповіді називаються гадісами (Аі^І). Гадіси мо­жуть описувати різні події життя Пророка:

> кауль - висловлювання Мугаммеда, яке не належить Аллагу, а тому не міститься в Корані, але є важливим з огляду на авто­ритет Мугаммеда, і несе в собі повчальний зміст;

> такрір - згода, тобто висловлювання, в якому Пророк висло­вив свою згоду чи одобрив чиїсь дії або висловлювання, і та­ку згоду Пророка по аналогії можна застосувати як критерій правильності в інших схожих ситуаціях;

> васфі - образ, тобто притча, за допомогою якої Пророк нама­гався комусь щось роз’яснити, а після його смерті за аналогі­єю можна роз’яснити інші ситуації;

> філь - дія Пророка, яка може бути повчальною для наступних поколінь.

Кожен гадіс складається з двох частин:

> існад (^ІАз) - це перелік усіх осіб (руват), які передали інфор­мацію, починаючи від того, хто безпосередньо почув слова Пророка або побачив иого дії, до того, хто їх записав;

> матн (с^і) - це сам зміст розповіді. Обидві частини однаково важливі, оскільки матн містить повчальну інформацію, а існад дає можливість впевнитися, що гадіс правдивии.

Мусульманські богослови дуже ретельно ставляться до відбору і перевірки гадісів. Однією з ключових дисциплін, яка вивчається в богословських школах як минулого, так і сучасності, є гадісологія, тобто критерії перевірки гадісів, їхня достовірність, область застосування за методом аналогії тощо. Спеціалістів по вивченню гадісів називають мугадісами (^•^л). Мугадіси, зважаючи на певність їхніх існадів, поділяють гадіси на декілька видів. Мутаватір - це гадіси, щодо яких не виникає ніяких сумнівів. Щоби гадіс отримав статус мутаватіра, потрібно, аби інформацію, яка в ньому висловлюється, почули або побачили декілька осіб, і передавали її різними шляхами, тобто щоби на всіх етапах иого передачі існувало по декілька людеи, незв’язаних між собою. Якщо гадіс не відповідає всім строгим вимогам мутаватіра, але заслуговує на увагу, иого називають ахад. Ахади, за рівнем достовірності, поділяють на три групи: машхур (гадіс, якии передається кількома особами на всіх рівнях), гаріб (гадіс, якии на якомусь рівні передається тільки двома особами) і гаріб (гадіс, який на якомусь рівні передається тільки однією особою). Також виділяють дві групи гадісів-апокрифів: даїф - це текст, укладении на кшталт гадісу, якии, однак, є вигадании, але не несе ніякої злої інформації; мауду - це вигадана інформація, ціль якої оббрехати Пророка.

Отже, основним джерелом віровчення ісламу є Коран - священне писання, яке Аллаг дарував Пророку Мугаммеду. Коран - це іманентна сторона трансцендентного Бога; він нестворений, а виражає принципи буття. Коран містить усе, що Аллаг прагнув сказати людям. Ситуації, які виникали внаслідок зустрічі мусульман з іншими культурами, вимагали знайти правильний шлях реагування. Якщо в Корані не було відповідних інструкцій, тоді ранні мусульмани намагалися знайти повчальний зміст у словах чи діях Мугаммеда, які розглядалися як приклади для поведінки мусульманина в усіх аналогічних ситуаціях. Повчальні розповіді - гадіси - зібрані в колекцію, яку називають Сунна. Сунна є другим, після Корану, сакральним писанням мусульман.