11.1. ШІСТЬ ДОГМ ІСЛАМУ - СТОВПИ ІМАНУ

Мусульманське віровчення ґрунтується на шести догмах, ви­знання і сповідування яких є обов’язковим для всіх мусульман. Ці догми є спільними для всіх конфесіи ісламу. Ці шість догм проголошені в Корані та підтверджені в мусульманські тра­диції.

• ТАУХІД

Першою догмою ісламу є таухід (А^уі) - віра в Єдиного Бо­га. Іслам - це строго монотеїстична релігія, яка не допускає ані наименших натяків на визнання якихось богів, окрім Аллага. Єдиним Богом Коран називає Аллага. Це ім’я означає «Бог», і є загальним для семітських мов. Віра в Аллага існувала серед ара­бів і до Мугаммеда; однак, доісламська релігія арабів допускала, окрім Аллага, низку божеств нижчого рівня, які сприималися як вираження і прояви Аллага. Божества нижчого рівня забез­печували іманентну присутність Аллага, якии за своєю сутністю є трансцендентним щодо світу. Інновацією Мугаммеда було за­перечення будь-яких проміжних рівнів божественного порядку. Мусульмани відкидають християнське вчення про Тріицю як по­рушення принципу таухід. В Корані та Сунні зустрічаються різ­ні імена Бога. Мусульманські богослови вважають, що ці імена виражають атрибути Бога. Відповідно до офіціиної мусульман­ської доктрини, атрибути Бога є невіддільними від иого сутнос­ті. Це означає, що вони несотворені і незнищенні. Імен Бога, які зустрічаються в Корані, є 99^[10]. Всі ці імена є не просто епітетами, а виражають атрибути Бога, і тому становлять важливі елемен­ти віровчення. Мусульмани повинні не тільки знати імена Бога, а и використовувати їх у молитвах. В Корані зустрічається при­пис: «В Аллага наипрекрасніші імена.

• МАЛАЇКА

Другою догмою ісламу є малаїка (аіЛі^) - віра в існування ан­гелів. Коран неодноразово згадує про ангелів, тому визнання їхнього існування є необхідним елементом мусульманського ві­ровчення. Вчення про ангелів присутнє також у юдаїзмі та хрис­тиянстві, але в ісламі ангели трактуються по-іншому. Ангели в ісламі позбавлені свобідної волі, а тому не можуть обирати між добром і злом. Вони створені добрими, і такими залишаються завжди. Не володіючи свобідною волею, ангели не несуть мо­ральної відповідальності, а тому Аллаг не судитиме їх при кінці світу.

- Серед численних ангелів мусульмани виділяють мукаррабун (^3^) (чотири ангели - це наближені,(І Фл>^), які знахо­дяться наиближче до Аллага):

Джабраїл (ώυ??) відповідає архангелу Гавриїлу в юдеиськіи (^Ю’й) та християнськіи (Γαβριήλ) традиціях. Його голов­ною функцією є передання Священного Корану. Саме він з'являвся Мугаммеду та вручав иому сури священного текс-

ту. Його також називають Аль-рух аль-куддус (Святий Дух), прирівнюючи його до Святого Духа християнської традиції. Мікаїл відповідає архангелу Михаїлу в юдеиськіи

(‘ЖЗ’й) та християнськіи (Μιχαήλ) традиції. Його функцією є дбати про погоду і рослинність, а також забезпечувати харчування людям. У підпорядкуванні Мікаїла знаходяться численні ангели, які управляють силами природи.

Маляк аль-Маут о^Л) - вісник смерті, якии в зороа­

стризмі зветься Мордад (^Ь^л), але зустрічається і в юдаїз­мі та християнстві. Його завданням є забирати життя. При кінці світу він принесе смерть усьому живому і навіть собі самому. В иого розпорядженні знаходяться помічники - ма- лаїкат аль-маут о^Л), серед яких виділяються назіат

(ои^Ц) - ангели смерті, які приходять до невіруючих у мо­мент їхньої смерті, та грубо виривають їхні душі; а також нашіат які приходять до мусульман, відкликаючись на їхні молитви, і делікатно забирають їхні душі.

Ісрафіл (и^аі^^)), завданням якого є сурмити в сурму в Суд- нии день. В юдаїзмі та християнстві иого порівнюють з Ра- фаїлом (7Ν3Ί, Ραφαήλ) або Уриїлом (^К’ТіК, Ουριήλ), або Сера- фиїлом (^Κ’ηΊ^, Σεραφιήλ).

- Окрім мукаррабун, мусульманська традиція називає й інші групи ангелів:

ангели, які знаходяться біля Трону Аллага. Вони поділяють-

ся на дві групи:

• гамаля аль-арш - ті, що несуть Трон,

• кабурін (ц£^) - ті, що поряд із Троном;

ангели-охоронці чи гафаза (-^).

• муккібат (оЬ^) - ті, що слідкують, тобто ангели, які обо­роняють людеи,

• кіряман кятібін - поважні писарі, які записують

усі добрі і злі вчинки людеи;

мудаббірат (Л5?лл) - це ангели, які слідкують за законами природи і світовим порядком;

муккосімат (фЛІЛ) - ангели, які виконують різні доручення Аллага;

ангели семи небес, які управляють різними рівнями небес; малаїкат аль-архам (а£^л ^^і) - ангели лона, які слідку­ють за дитиною в лоні її матері, визначають стать і долю дитини;

ангели, які охороняють входи до Раю і пекла;

джундалла (аі> АІ) - ангели, які допомагають людям під час благочестивої віини;

саффат (оізі^) - ангели, які вправно служать Аллагу; таїлят (^ЗІ^^І) - ангели, які постіино перечитують настанови Аллага;

ангели, які подорожують по світу і вишукують благочести­вих людей;

ангели, які оцінюють вчинки померлих.

Поряд з ангелами, в мусульманському віровченні важливе місце заимають джини (ц^). їх приинято порівнювати зі злими духами у християнстві. Однак, мусульманські джини не є відпо­відниками християнських злих духів. Злі духи у християнстві - це ангели, які, використовуючи свою свобідну волю, обрали спосіб життя, невідповіднии до Божого плану. В ісламі ангели не мають свобідної волі, а тому не можуть обирати свіи шлях. Всі ангели добрі, бо не можуть згрішити. Джини, натомість, ма­ють вільну волю і можуть обирати між добром і злом. Джини були відомі арабам і в доісламськии період. Однак до Мугамме- да джини вважалися добрими духами, чи божествами нижчого рівня. їх вшановували і їм складали жертви. В ісламі джини були проголошені злими. Однак, джини злі не за своєю природою, а за вільним вибором. Мусульмани вірять, що джини не завжди були злими. Вони славили Аллага та перебували на рівні анге­лів. Коли ж Аллаг створив людину, він наказав усім вшанувати її гідність. Ангели поклонилися людині, а джини з гордості відмо­вилися виконувати веління Аллага. Відтоді вони стали проти­вниками Аллага і людеи.

Головним джином вважається Ібліс, якого також називають Шайтан (сатана). В Судний день джини, які обрали злий шлях, як і грішні люди, будуть засуджені на вічні муки. Однак джини мають шанс на спасіння. Аллаг послав Пророка Мугаммеда для проповіді людям і джинам. Якщо вони прислухаються до його проповіді, тоді зможуть осягнути спасіння і прощення гріхів.

• НАБІ

Третьою догмою ісламу є набі (^) - пророк, тобто віра в про­років. Мусульмани вірять, що Аллаг неодноразово посилав своїх пророків і посланників до людеИ, щоби сповістити їм свою волю. В Корані згадуються 25 пророків; ще п'ять імен пророків згаду­ються в гадісах. Всього мусульманська традиція згадує трид­цять імен пророків, більшість із яких перегукуються з бібліини- ми персонажами:

Останнім і наибільшим пророком Коран проголошує Мугам­меда, якии передав людству від Аллага повноту істини.

• ПИСАННЯ

Четвертою догмою ісламу є писання. Мугаммед учив, що Ал­лаг дарував людям писання через різних посланників. Мугам- мед був не єдиним, але останнім із тих, хто отримав писання від Аллага. Виділяють п'ять груп священних писань. До першої гру­пи належать:

> Сухуф - свитки. Аллаг в давнину зіслав сто свитків: 10 -

Адаму, 50 - Шису (Сифу), 30 - Ідрісу (Еноху) і 10 - Ібрагіму (Ав­рааму). Однак ці свитки не збереглися. Опісля Аллаг зсилав пророкам книги; тому наступні групи писань - це книги, які збереглися.

> Таурат - це даровании пророку Мусі (Моисею) текст, якии відповідає юдеиські Торі і християнському П'ятикнижжю Моисея.

> Забур 0^0) - це текст, якии був даровании пророку Давуду (Давиду) текст, якии відповідає псалмам юдеиської і христи­янської Біблії.

> Інджиль (Ц^^з)) - тексти, даровані Ісі (Ісусу Христу), тобто хрис­тиянські Євангелія.

> Коран, отриманий Пророком Мугаммедом від Аллага.

З усіх писань істину несе тільки Коран. Сухуф (свитки) загуб­лені; тому вони не можуть стати в пригоді на шляху духовного зростання і пізнання Божих істин. Таурат (Тора), Забур (Псалми) і Інджиль (Євангелія), хоч і збереглися, однак їхніи зміст, на пе­реконання мусульман, викривлении. В богослов'ї ісламу сфор­мувалось поняття тагриф (^.^) - викривлення змісту слів. Му­сульманські богослови вважають, що юдеї і християни внесли у свої писання тагриф, чим змінили істинне значення слів пи­сання. Оскільки Таурат, Забур та Інджиль більше не передають того змісту, якии первісно був у них вкладении, то Аллаг зіслав останнє писання - Коран, а мусульмани отримали завдання бе­регти иого від тагрифу, щоби цілим та неушкодженим передати всім поколінням.

• КІЯМАТ

П'ята догма ісламу - це кіямат ЯлЬ^ІІ) - «день стояння», тоб­то Судний день. Мусульмани вірять, що в кінці часів наступить день, коли Аллаг судитиме всіх людей і джинів. Після смерті ду­ша людини потрапляє у загробне життя - агірат (Ъ^1). Смерть відображає якість життя людини: якщо людина прожила життя побожно, то її смерть буде легкою; смерть грішника буде важкою і болісною. Після смерті ангели зустрічають душу. Праведники отримують різні насолоди, а грішники терплять зневаги. Час після смерті душа проводить у проміжному світі, очікуючи кін­ця часів. Вирішальним моментом є Суднии день, час якого знає тільки Аллаг. Цеи день матиме десять передвісників: Сонце зі- иде зі Заходу; з'явиться великии туман; з-під землі вииде Даббат аль-Арз - дивна верхова тварина; по Землі розіидуться народи Яджуджа і Маджуджа (відповідники бібліиних Гога і Магога) - народи, які творитимуть зло; з'явиться Даджал (Антихрист); вдруге прииде Іса (Ісус); земля розколеться на Заході, на Сході та в Аравії; із Землі вииде вогонь, якии зажене людеи на суд. Тоді прозвучить звук сурми ангела Ісрафіла. Від цього звуку помруть всі живі, а на Землі розпочнуться землетруси, які зруинують всі будівлі і навіть гори, порушиться весь лад світу. Опісля звук сур­ми зазвучить удруге, і всі померлі воскреснуть, щоби стати на Суд Аллага. Вчинки всіх людеи будуть зважені на терезах. Про­рок Мугаммед заступатиметься перед Аллагом за мусульман, і за иого заступництвом вони будуть помилувані. Після цього всі люди повинні будуть проити через міст Сират (^І_>^11). Цеи міст тонкии, наче волосина, і гострии, наче лезо. Він пролягає від міс­ця Суду до Раю, а під ним знаходиться пекло. Праведники, не об- тяжені гріхами, проидуть до Раю, а грішники впадуть до пекла. Раи або Джаннат (й^) - це прекраснии сад, у якому праведники насолоджуватимуться безмірним щастям.

• КАДАР ІКАДА

Шостою догмою ісламу є кадар і када (>а э А^а) - «розмір і наказ», тобто вчення про предестинацію (попередня визначе­ність). Це - наибільш загадковии і наименш вияснении стовп іману. Мусульманські богослови радять не вникати в нього над­мірно, оскільки Божественні атрибути не можуть бути повністю пізнаними людським розумом. Аллаг, якии знає все і всім управ­ляє, наперед визначив майбутнє всього сущого. Життя людини також визначене наперед. Однак це не звільняє людину від мо­ральної відповідальності. Відношення між свободою вибору та предестинацією залишається однією з головних богословських проблем ісламу.

Отже, іман (мусульманська віра) ґрунтується на шести голов­них догматах: таухід - віра в Єдиного Бога Аллага; малаїка - ві­ра в ангелів; набі - віра у значення Пророка Мугаммеда; віра в писання; кіямат - віра в Судний день; кадар і када - віра в пред- естинацію.