Заборона свавілля

Суттєвою загрозою для прав, свобод та законних інтересів приватних осіб може бути свавілля суб'єктів публічної адміністрації. Свавілля є ка­тегорією, тісно пов'язаною з терміном «дискреційні повноваження» або «повноваження на підставі розсуду».

У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному суб'єкту публічної адміністрації, повинен вказати чітко і зрозу­міло на обсяг такої дискреції та на спосіб її здійснення, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Приклад

Відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію»^[84] (ст.ст. 13-15) працівник міліції для припинення злочину може застосува­ти до особи, яка підозрюється у його вчиненні, один з можливих заходів адміністративного примусу: або прийоми рукопашного бою, або спеці­альні засоби, або вогнепальну зброю. Тобто працівник міліції, виходячи з обстановки та обставин події, повинен вибрати один з можливих варі­антів власної поведінки (прийняти рішення на свій розсуд). У разі, якщо працівник міліції буде діяти без врахування названих вище обставин, хоча і з використанням засобів примусу, визначених у законі, його дії можуть бути визнані свавільними.

Суб'єкти публічної адміністрації, приймаючи адміністративні акти або вчиняючи певні дії, у разі якщо закон надає їм можливість обирати один з кількох варіантів дій (рішень), мають діяти безсторонньо, неупе- реджено, пропорційно та ефективно і у будь-якому випадку - у межах власної компетенції, визначеної у нормативному порядку.

3.2.4.