Юридичні акти ЄС як джерела адміністративного права

Відповідно до названих юридичних актів Україна взяла на себе зо­бов'язання привести власні закони та інші нормативні акти у відповід­ність до законодавства ЄС.

Приблизна адекватність законів має бути досягнута в таких галу­зях: митна, банківська справа, законодавство про компанії, бухгал­терський облік компаній і податки, інтелектуальна власність, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупівлі, охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин, навколишнє се­редовище, захист прав споживачів, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, закони та інструкції стосовно ядерної енергії, транспорт.

Як приклад юридичних актів ЄС, з якими мають узгоджуватися націо­нальні юридичні акти, можна назвати:

• Директиву Ради 85/337/ЄЕС від 27 червня 1985 р. (зі змінами, внесеними Директивою 97/11/ЄС від 3 березня 1997 р.) щодо оцінки впливу деяких державних і приватних проектів на навколишнє середо­вище;

• Директиву Ради 92/104/ЄЕС щодо охорони праці на підземних і відкритих гірничодобувних підприємствах;

• Директиву 95/46/ЄС Європейського парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне перемі­щення таких даних» від 24 жовтня 1995 р. тощо.

Відповідно вітчизняні юридичні акти, які стосуються названих сфер, мають бути або змінені, або створені таким чином, щоб вони відпо­відали європейським аналогам. З огляду на це можна зробити висно­вок, що юридичні акти ЄС є насамперед юридичною основою (дже­релом) для правотворчої діяльності суб'єктів публічної адміністрації.

4.3.3.