Інтереси приватні та інтереси публічні

Суспільство становить собою поєднання людей, які мають певні ін­тереси. Такі інтереси є важливими одночасно і для суспільства, і для його членів.

Етимологічний зміст слова «інтерес» становить собою: а) увагу до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимось, чимось; цікавість, захоплення; б) важ­ливість; значення; в) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що стано­вить зміст чиїхось думок і турбот; г) прагнення, потреби; ґ) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск.

Значущість інтересів пов'язана з тим, що саме вони є рушійною си­лою розвитку як окремої особистості, так і суспільства у цілому, оскіль­ки вся людська діяльність заснована на інтересі, який є відправним моментом, що «запускає» цю діяльність, свого роду вихідною домінан­тою існування і розвитку людської цивілізації^{[53] [54].}

Проте розвиток особистості та розвиток суспільства відбуваються під впливом різних інтересів. У першому випадку все залежить зазвичай від інтересів приватних, тоді як у другому - від інтересів публічних, хоча, зрозуміло, можливим є і поєднання зазначених інтересів з точки зору їх впливу на названі об'єкти.

З'ясування суті публічного інтересу є неможливим без відповіді на питання про суть приватного інтересу. Можна погодитися з думкою П.М. Рабіновича, який вважає, що:

• по-перше, інтереси приватні - це ті, що задовольняються власними, винятково інтелектуальними (нефізичними) діями, операціями; доти, доки такі дії не проявляються назовні, вони не набувають суспільного (публічного) характеру і не можуть бути піддані державно-юридичному регулюванню (наприклад, тільки внутрішнє, духовне, необ'єктивовуване сповідання певної віри);

• по-друге, до інтересів цього виду можна віднести й такі, які задоволь­няються власними фізичними діями їх «носія», при цьому такими, що не оприлюднюються (скажімо, ведення «інтимного» щоденника, написання художнього твору лише для задоволення особистих потреб). Такі дії теж неможливо піддати регулюванню й контролю соціальними засобами. Якісна особливість означених інтересів вбачається у тому, що процес їх задоволення не зачіпає безпосередньо інтересів інших суб'єктів. Так само з цієї причини держава не фіксує, не узаконює діяльнісні засоби задово­лення таких - суто приватних інтересів^[55].

На противагу приватним інтересам виділяються публічні інтереси, тобто усвідомлені інтереси усього суспільства або його частини (тери­торіальної громади, держави тощо), що є відображенням економіч­них, соціальних та правоохоронних потреб населення. При цьому слід зазначити, що публічні інтереси не є простою сукупністю індивідуаль­них інтересів членів суспільства чи його частини. Вони є своєрідною квінтесенцією (поєднанням) інтересів членів суспільства, тобто вони поєднують лише ті інтереси, які однаковою мірою є важливими для кожного члена суспільства (інтерес дихати чистим повітрям, інтерес користуватися безпечним громадським транспортом, інтерес доступу до об'єктів міської інфраструктури, інтерес жити у безпечному (некри- міногенному) місті тощо). Отже, публічним інтересом слід визнати та­кий інтерес, який має будь-яка особа на безумовній основі.

Поряд з термінами «приватний інтерес» та «публічний інтерес» в юри­дичному обігу вживаються і поняття «охоронюваний законом інтерес» та «законний інтерес», що є тотожними за своїм змістом. Зазначені тер­міни можна зустріти, наприклад, у ст. 38 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 55 Закону України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження»^[56] тощо. З огляду на те, що правильне розуміння названих категорій є важливим для належної та повної реалізації прав та свобод людини і громадянина, Конституційний Суд України в одному із своїх рішень розтлумачив поняття «охоронюва- ний законом інтерес», під яким запропонував розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередко­ваний у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостій­ним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з ме­тою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, до­бросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. (Доклад­ніше див.: Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р.

№ 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депу­татів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес).

Виходячи з викладеного можна стверджувати, що законними або охоронюваними законом інтересами можуть бути як приватні, так і публічні інтереси. Характеристика приватних інтересів або публічних інтересів як таких, що охороняються законом, робить їх об'єктами юри­дичного захисту, покладає на приватних осіб, а також державу обов'я­зок щодо їх врахування під час своєї діяльності.

1.2.2.