Висновки до розділу 3

1. Аналіз норм матеріального права, на підставі яких форму­ється предмет доказування у спорах про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним та у спорах про порушення прав власника свідоцтва, які виникають через схожість позна­чень, у порівнянні з нормами законодавства зарубіжних країн, що регулюють аналогічні відносини, дозволив розмежувати два поняття: «введення в оману» та «змішування позначень».

2. Для виключення неправильного застосування норм, що міс­тять поняття «введення в оману споживача щодо особи, яка ви­робляє товари або надає послуги» пропонується внести зміни у абз. 5 п. 2 ст. 6 та п. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і викласти їх у наступній редакції:

1) Абз. 5 п. 2 ст. 6 Закону:

«2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охоро­ну також позначення, які: є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або географічного поход­ження товару і/або послуги».

2) п. 5 ст. 16 Закону:

«Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не пе­редбачено цим Законом:

•зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

• зареєстрований знак або позначення, схоже із зареєстрова­ним знаком, стосовно наведених товарів і послуг або спорід­нених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого вико­ристання ці позначення і знак можна сплутати (або «виникає імовірність їх змішування)».

3. Аналіз предмету доказування у спорах про визнання свідоц­тва на знак для товарів і послуг недійсним та у спорах про пору­шення прав власника свідоцтва, які виникають через схожість позначень, дозволив зробити висновок, що в предмет доказуван­ня у таких спорах не входить доказування обставини стосовно здатності позначення вводити в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу.