Висновки до Розділу 3
Проведене дослідження проблем створення нової моделі конституційного судочинства дало змогу виявити недосконалості законодавчого регулювання конституційного провадження, особливо в порядку, визначеному Регламентом Конституційного Суду України, який унормовує відносини внутрішньої організації та діяльності Конституційного Суду України при розгляді справ і шляхом порівняльного аналізу практичного застосування норм закону і Регламенту Конституційного Суду України.
Проведений аналіз дає змогу сформулювати висновки як загальнотеоретичного, так і концептуального характеру. Останні становлять основу формування нової моделі конституційного судочинства.До висновків теоретичного змісту належать такі.
1. Конституційні процесуальні відносини у сфері відправлення правосуддя Конституційним Судом України виникають, змінюються і припиняються у результаті діяльності чи поведінки суб’єктів таких відносин. Вони не є постійними, а виникають тоді, коли є підстави виникнення у формі відповідних юридичних фактів. Юридичні факти у конституційному процесуальному праві - це такі значущі життєві умови, обставини і факти, які обов’язково зумовлюють юридичні наслідки з виникнення, зміни і припинення процесуальних відносин у сфері здійснення конституційного провадження. Їх можна поділити на матеріальні і процесуальні. До матеріальних віднесені ті факти, які зумовлюють виникнення процесуальних відносин у конституційному провадженні. Процесуальними визначені ті факти, які зумовлюють юридичні наслідки у процесі здійснення конституційного провадження.
2. Обґрунтовано необхідність виділення шести стадій конституційного провадження, які можуть бути покладені в основу його моделі, спрямованої на гарантування належної реалізації основного завдання діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні.
3. Ефективність здійснення конституційного контролю визначена як здатність конституційного судочинства, виду здійснюваної Конституційним Судом України конституційної процесуальної форми державної діяльності щодо розгляду і вирішення справ конституційної юрисдикції із винесенням по них законних, обґрунтованих та справедливих рішень забезпечувати за певних умов досягнення соціально значущої мети щодо гарантування непохитності суспільного і державного устрою, стабільності правового статусу особи, неухильного виконання конституційних приписів.
Для формулювання критеріїв ефективності здійснення конституційного контролю єдиним органом конституційної юрисдикції були використані напрацювання окремих галузевих юридичних наук, у яких вивчались проблеми ефективності певного виду юридичного процесу. Такий підхід ґрунтується на підтримці ідеї єдиного юридичного процесу. Водночас формулювання критеріїв має спиратись на специфіку правового статусу єдиного органу конституційної юрисдикції та необхідність забезпечення виконання ним завдань, встановлених Конституцією.4. Процесуальними гарантіями доступності конституційного судочинства названі: а) можливість реалізації конституційного права на звернення до Конституційного Суду; б) спроможність Суду розглянути справу конституційної юрисдикції у розумний строк; в) простота процедур відправлення правосуддя Конституційним Судом; г) існування законодавчо визначеного механізму реалізації рішення у справі конституційної юрисдикції. Відповідність процесуальної форми здійснення конституційного контролю критерію доступності може бути гарантована шляхом: а) визначення меж повноважень Конституційного Суду; б) встановлення вимог до рішення у справі конституційної юрисдикції, юридичних наслідків набрання рішенням чинності. Визначенням меж повноважень Конституційного Суду означає насамперед встановлення його компетенції, умов звернення до Суду та юридичної сили його рішень.
Обґрунтовані концептуальні положення формування нової моделі конституційного судочинства.
1. Конституційно-правова практика щодо застосування конституційної юрисдикції зумовлює безпосередньо потребу в побудові нової моделі конституційного судочинства, виходячи із загальних принципів правосуддя, яке у Конституційному Суді України має відбуватися на основі законодавчо визначених спеціальних процедур, зумовлених стадіями конституційного провадження у справах конституційно-правового змісту.
2. Процесуальні відносини, які забезпечують реалізацію норм матеріального конституційного права щодо предмета розгляду в Конституційному Суді України питань, віднесених до його компетенції, повинні мати кодифіковану законодавчу форму, що означає необхідність розробки окремого процесуального закону (кодексу), який дасть змогу забезпечити реалізацію принципів доступу до правосуддя суб’єктів права, визначених Конституцією України, і створення процесуальних умов об’єктивного, повного і всебічного розгляду судових справ.
3. Важливо враховувати специфіку процесуального проходження і розгляду справ, які вирішуються Конституційним Судом України, що означає необхідність побудови нового механізму процесуального забезпечення виявлення конституційного змісту з кожного питання, ініційованого суб’єктами клопотань, і з цією метою створення нормативно визначеного порядку участі всіх зацікавлених осіб у дослідженні питань конституційності з позицій верховенства права і пріоритетного місця в системі законодавства Конституції України.
4. Процесуальний закон повинен розроблятися Верховною Радою України, виходячи із потреб практики, щоб забезпечити юридичним та фізичним особам, а також суб’єктам владних повноважень ефективне конституційне правосуддя, що поєднує реалізацію принципу доступу до Суду з всебічним і об’єктивним розглядом кожної справи, по якій відкрито конституційне провадження
5. Найголовніша мета правильно побудованих процедур полягає в тому, щоб створити умови для доведення правових позицій кожною стороною по справі (їх існування зумовлюється ознаками заявника і відповідача), а також учасниками конституційного провадження, які зобов’язані надати необхідну інформацію та сприяти отриманню такого рішення, яке б було результатом дослідження всіх питань щодо предмета конституційної судової справи і спиралося на досягнення науки конституційного права.
6. Принципово важливо у процесуальному законі (кодексі) визначити процесуально-правовий статус осіб, які заявляють клопотання про предмет конституційного подання або конституційного звернення та отримують усі можливості доводити свої правової позиції у справах про конституційні спори або необхідність офіційного тлумачення норм Конституції та законів України, а також інших учасників конституційного провадження, які беруть участь у розгляді справ за законом.
7. Нова модель процесуального закону має бути структурно визначеною щодо всього «шляху» проходження конституційних клопотань з обов’язковим відображенням процедур розгляду питань у так званих закритих (письмових) формах слухання Конституційним Судом України справ, проте переважно має дотримуватися публічно відкритий (усний) порядок провадження у справах, особливо тих, які віднесені законодавством до специфічних матеріально встановлених правовідносин, зокрема, у справах про імпічмент Президента, про призначення виборів тощо, оскільки вони мають важливе суспільно-політичне значення.