<<
>>

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ

Соціальна філософія та історичний матеріалізм виходять з розгляду суспіль­ства як системи. Спільним у них є визнання багатофакторності цієї системи, та­ких її складових частин, як матеріальне виробництво, суспільно-політичні від­носини, духовне життя й культура.

Безумовно, збігаються і деякі вихідні мето­дологічні принципи, зокрема об’єктивності, системності та ін. Єднає ці науки також і те, що обидві вони орієнтовані на соціальну практику, підпорядковані пошуку оптимальних форм суспільного співжиття людей, організації управлін­ня, впровадження ефективних регулятивних механізмів.

Разом з тим, історичний матеріалізм та соціальна філософія суттєво відрізня­ються. їх відмінності не можна ігнорувати при розгляді тих чи інших концепцій суспільно-історичного розвитку людства. Зобразимо ці відмінності таким чином:

Історичний матеріалізм

Соціально-філософська доктрина пролетарі­ату (робітничого класу).

Виходить з матеріалістичного вирішення ос­новного питання філософії стосовно проблем суспільного розвитку.

Побудований на пріоритетних засадах класо­вих інтересів пролетаріату. Базується на прин­ципі партійності як головній методологічній та світоглядній засаді.

Вбачає корінь відчуження в приватній влас­ності, а головний засіб його ліквідації - в со­ціальній (соціалістичній) революції.

Принципово нетолерантно ставиться до кон­цепцій, що суперечать йому.

Соціальна філософія Теоретико-філософська суспільна думка люд­ства безвідносно до класової належності її суб’єкта і творця.

Базується на факторному аналізі суспільства, його органічних взаємозв'язках у рамках сус­пільної цілісності.

Виходить з гармонійного поєднання загаль­нолюдських, класових, національних, групових та індивідуальних інтересів.Намагається за­ймати компромісну позицію, прагне до об'єк­тивності в аналізі соціальних суперечностей.

Виходить з плюралізму форм власності, об­грунтовує головним чином еволюційні форми суспільного розвитку.

Плюралістична система, що базується на роз­маїтті поглядів.

Відмінності між історичним матеріалізмом та соціальною філософією суттєві. Однак це не означає, що вони зводять непереборні перепони на шляху взаємодії двох наук. Зрозуміло, якби про взаємодію йшлося з позицій історичного матеріа­лізму, то головним його засобом вбачалася б критика немарксистських концепцій суспільного розвитку. Виходячи з принципів побудови знання в соціальній філо­Софії, що вбирає в себе все істинне незалежно від вихідних принципів його здобут­тя, мусимо констатувати: сьогоднішня наука соціальна філософія багато в чому базується на теоретичних здобутках історичного матеріалізму, перш за все на ана­лізі системи матеріальної і духовної сфер життя, співвідношення людини і природи, соціальної структури суспільства, сутності суспільної свідомості, культури та про­гресу, соціальної справедливості та гуманізму.

Разом з тим, соціальна філософія відмежовується від тих теоретичних по­ложень історичного матеріалізму, що суперечать сьогоденним життєвим реалі­ям або не підтвердились історичним розвитком. До таких положень належать перш за все ідеї про всесвітньо-історичну місію пролетаріату, імперіалізм як вищу і останню стадію розвитку капіталізму, класову боротьбу як рушійну силу історії, революцію як локомотив історії, еру соціалізму і комунізму як початок дійсної історії людства. Соціальна філософія відмовляється від положень, що мають від­верто надуманий, апологетичний характер. Серед них - ідеї про радянський на­род як нову історичну спільність людей, соціалізм як справжнє народовладдя, про марксизм-ленінізм як вчення, що здійснило революційний переворот у фі­лософії і є єдино науковою філософією тощо.

Сучасна соціальна філософія орієнтується на ті науково-світоглядні надбання, які апробовані практикою, підтверджуються ходом історії й постають як узагаль­нення реальних життєвих процесів, соціального досвіду, історії цивілізаційного розвитку людства. Соціальна філософія вбирає в себе знання про соціум, здобуте в межах будь-яких методологічно-філософських систем. Вона постає як плюралістична філософія суспільства і людини, головним принципом співвідносності й взаємодо- датковості знання в якій є принцип толерантності щодо будь-яких концептуальних побудов, теоретичних конструкцій, орієнтаційних узагальнень.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ:

  1. За багатьма ознаками нашу епоху можна назвати переломною історичною епохою, коли особливо гостро постають питання пошуку джерел та нових суспільних форм соціально-політичного та економічного розвитку, його гармонізації із соціальними відносинами та навколишнім природнім середовищем.
  2. Філософія управління як інструмент і семантичне поле формування загальної теорії
  3. Поняття великої соціальної групи. Класифікація великих соціальних груп (соціально-класові, соціально-демографічні, соціально- етнічні, соціально-професійні та соціально-територіальні). Натовп як велика стихійна гцупа. Основні характеристики та типологія натовпу, соціально-психологічні особливості окремих його різновидів. Етнічні групи. Форми існування етносів та основні етнічні процеси. Поняття етнічної ідентичності та свідомості.
  4. Історична концепція
  5. 1.7. Соціальний організм - організаційна форма існування соціального світу
  6. 1.1. Соціально-філософський сенс концепту «алгоритм саморозгортання соціального світу»
  7. Поняття соціального інституту. Основні функції та характерні ознаки. Види соціальних інститутів: економічні, політичні, релігійні, культури та соціалізації тощо.
  8. Вивчення літературно-історичних джерел.
  9. Історичний досвід політичної модернізації
  10. Спілкування як соціально-психологічний феномен. Спілкування як обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування). Комунікатор, реципієнт, канал передавання інформації. Комунікативні бар’єри. Спілкування як сприймання, розуміння та оцінка партнерів спілкування (перцептивна сторона спілкування). Механізми міжособистісного сприймання: ідентифікація, соціальна рефлексія, стереотипізація. Каузальна атрибуція. Атитюд як соціальна установка. Спілкування як взаємодія (інтерактивна сторона спілкуванн