СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ
Соціальна філософія та історичний матеріалізм виходять з розгляду суспільства як системи. Спільним у них є визнання багатофакторності цієї системи, таких її складових частин, як матеріальне виробництво, суспільно-політичні відносини, духовне життя й культура.
Безумовно, збігаються і деякі вихідні методологічні принципи, зокрема об’єктивності, системності та ін. Єднає ці науки також і те, що обидві вони орієнтовані на соціальну практику, підпорядковані пошуку оптимальних форм суспільного співжиття людей, організації управління, впровадження ефективних регулятивних механізмів.Разом з тим, історичний матеріалізм та соціальна філософія суттєво відрізняються. їх відмінності не можна ігнорувати при розгляді тих чи інших концепцій суспільно-історичного розвитку людства. Зобразимо ці відмінності таким чином:
Історичний матеріалізм
Соціально-філософська доктрина пролетаріату (робітничого класу).
Виходить з матеріалістичного вирішення основного питання філософії стосовно проблем суспільного розвитку.
Побудований на пріоритетних засадах класових інтересів пролетаріату. Базується на принципі партійності як головній методологічній та світоглядній засаді.
Вбачає корінь відчуження в приватній власності, а головний засіб його ліквідації - в соціальній (соціалістичній) революції.
Принципово нетолерантно ставиться до концепцій, що суперечать йому.
Соціальна філософія Теоретико-філософська суспільна думка людства безвідносно до класової належності її суб’єкта і творця.
Базується на факторному аналізі суспільства, його органічних взаємозв'язках у рамках суспільної цілісності.
Виходить з гармонійного поєднання загальнолюдських, класових, національних, групових та індивідуальних інтересів.Намагається займати компромісну позицію, прагне до об'єктивності в аналізі соціальних суперечностей.
Виходить з плюралізму форм власності, обгрунтовує головним чином еволюційні форми суспільного розвитку.
Плюралістична система, що базується на розмаїтті поглядів.
Відмінності між історичним матеріалізмом та соціальною філософією суттєві. Однак це не означає, що вони зводять непереборні перепони на шляху взаємодії двох наук. Зрозуміло, якби про взаємодію йшлося з позицій історичного матеріалізму, то головним його засобом вбачалася б критика немарксистських концепцій суспільного розвитку. Виходячи з принципів побудови знання в соціальній філоСофії, що вбирає в себе все істинне незалежно від вихідних принципів його здобуття, мусимо констатувати: сьогоднішня наука соціальна філософія багато в чому базується на теоретичних здобутках історичного матеріалізму, перш за все на аналізі системи матеріальної і духовної сфер життя, співвідношення людини і природи, соціальної структури суспільства, сутності суспільної свідомості, культури та прогресу, соціальної справедливості та гуманізму.
Разом з тим, соціальна філософія відмежовується від тих теоретичних положень історичного матеріалізму, що суперечать сьогоденним життєвим реаліям або не підтвердились історичним розвитком. До таких положень належать перш за все ідеї про всесвітньо-історичну місію пролетаріату, імперіалізм як вищу і останню стадію розвитку капіталізму, класову боротьбу як рушійну силу історії, революцію як локомотив історії, еру соціалізму і комунізму як початок дійсної історії людства. Соціальна філософія відмовляється від положень, що мають відверто надуманий, апологетичний характер. Серед них - ідеї про радянський народ як нову історичну спільність людей, соціалізм як справжнє народовладдя, про марксизм-ленінізм як вчення, що здійснило революційний переворот у філософії і є єдино науковою філософією тощо.
Сучасна соціальна філософія орієнтується на ті науково-світоглядні надбання, які апробовані практикою, підтверджуються ходом історії й постають як узагальнення реальних життєвих процесів, соціального досвіду, історії цивілізаційного розвитку людства. Соціальна філософія вбирає в себе знання про соціум, здобуте в межах будь-яких методологічно-філософських систем. Вона постає як плюралістична філософія суспільства і людини, головним принципом співвідносності й взаємодо- датковості знання в якій є принцип толерантності щодо будь-яких концептуальних побудов, теоретичних конструкцій, орієнтаційних узагальнень.
Еще по теме СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ:
- За багатьма ознаками нашу епоху можна назвати переломною історичною епохою, коли особливо гостро постають питання пошуку джерел та нових суспільних форм соціально-політичного та економічного розвитку, його гармонізації із соціальними відносинами та навколишнім природнім середовищем.
- Філософія управління як інструмент і семантичне поле формування загальної теорії
- Поняття великої соціальної групи. Класифікація великих соціальних груп (соціально-класові, соціально-демографічні, соціально- етнічні, соціально-професійні та соціально-територіальні). Натовп як велика стихійна гцупа. Основні характеристики та типологія натовпу, соціально-психологічні особливості окремих його різновидів. Етнічні групи. Форми існування етносів та основні етнічні процеси. Поняття етнічної ідентичності та свідомості.
- Історична концепція
- 1.7. Соціальний організм - організаційна форма існування соціального світу
- 1.1. Соціально-філософський сенс концепту «алгоритм саморозгортання соціального світу»
- Поняття соціального інституту. Основні функції та характерні ознаки. Види соціальних інститутів: економічні, політичні, релігійні, культури та соціалізації тощо.
- Вивчення літературно-історичних джерел.
- Історичний досвід політичної модернізації
- Спілкування як соціально-психологічний феномен. Спілкування як обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування). Комунікатор, реципієнт, канал передавання інформації. Комунікативні бар’єри. Спілкування як сприймання, розуміння та оцінка партнерів спілкування (перцептивна сторона спілкування). Механізми міжособистісного сприймання: ідентифікація, соціальна рефлексія, стереотипізація. Каузальна атрибуція. Атитюд як соціальна установка. Спілкування як взаємодія (інтерактивна сторона спілкуванн