ІНДИВІДУАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ В ІСТОРІЇ

Таке розуміння суб’єкта органічно пов’язане з поняттями долі та свободи, вияву творчої індивідуальності. Суб’єкт завжди є власником, господарем своєї долі. Разом з тим він не може вийти за межі обставин існування, відокремитися від умов суспільного буття.

Глибинна сутність суб’єкта визначається суперечністю між необхідністю під­корятися обставинам наявного буття та їх діяльного подолання і потребою ство­рення нового буття за власним розумінням і бажанням. Доля визначає життє­вий шлях людини. Від долі не втечеш. Проте людина лише тоді стає суб’єктом, коли діяльно стверджує себе, реалізує індивідуальні можливості за тих обста-

12* Сучасна соціальна філософія

вин, що не залежать від її свідомості й волі. Діяльно долаючи долю, людина стверджує себе власним буттям.

Специфіка долі конкретної людини, її особистий життєвий шлях є індивіду­альним в історії. Кожна людина пізнає, оцінює, мислить і діє індивідуально. її індивідуальність не може містити в собі певних загальних рис, притаманних іншим особистостям, суспільству. Загальне зумовлено об’єктивними обстави­нами, що оточують людину. В свою чергу обставини спричинені індивідуаль­но-суспільною діяльністю людей. Обставини - умови матеріального виробниц­тва, соціальний устрій, наявний рівень суспільної свідомості та культури, струк­тура суспільних відносин тощо - це соціальне в історії. Воно існує через індиві­дуальне і завдяки йому.

Індивідуальне та соціальне - два різні виміри соціуму. Перший розглядає його з боку долі конкретної людини, другий - з точки зору прояву в ній загального, зу­мовленого об’єктивними обставинами життєдіяльності суспільства. Справедливе і протилежне твердження: суспільна життєдіяльність людей не може реалізуватись інакше, як через індивідуальну діяльність. Вона є загальним проявом індивідуаль­ного й як таке може бути більшим або меншим проявом соціального.

Діалектика індивідуального й соціального дає змогу зрозуміти таємницю суб’єк­та історичного процесу: суб’єкт має поєднувати в собі ті й інші характеристики. Він постає як «особа в суспільстві і суспільство в особі», як індивід та соціальні спільності, що формуються на засадах єдності історичної долі, обставин життє­діяльності, інтересів та цілей індивідуально-соціального розвитку суспільства.