<<
>>

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ В ІСТОРІЇ

Таке розуміння суб’єкта органічно пов’язане з поняттями долі та свободи, вияву творчої індивідуальності. Суб’єкт завжди є власником, господарем своєї долі. Разом з тим він не може вийти за межі обставин існування, відокремитися від умов суспільного буття.

Глибинна сутність суб’єкта визначається суперечністю між необхідністю під­корятися обставинам наявного буття та їх діяльного подолання і потребою ство­рення нового буття за власним розумінням і бажанням. Доля визначає життє­вий шлях людини. Від долі не втечеш. Проте людина лише тоді стає суб’єктом, коли діяльно стверджує себе, реалізує індивідуальні можливості за тих обста-

12* Сучасна соціальна філософія

вин, що не залежать від її свідомості й волі. Діяльно долаючи долю, людина стверджує себе власним буттям.

Специфіка долі конкретної людини, її особистий життєвий шлях є індивіду­альним в історії. Кожна людина пізнає, оцінює, мислить і діє індивідуально. її індивідуальність не може містити в собі певних загальних рис, притаманних іншим особистостям, суспільству. Загальне зумовлено об’єктивними обстави­нами, що оточують людину. В свою чергу обставини спричинені індивідуаль­но-суспільною діяльністю людей. Обставини - умови матеріального виробниц­тва, соціальний устрій, наявний рівень суспільної свідомості та культури, струк­тура суспільних відносин тощо - це соціальне в історії. Воно існує через індиві­дуальне і завдяки йому.

Індивідуальне та соціальне - два різні виміри соціуму. Перший розглядає його з боку долі конкретної людини, другий - з точки зору прояву в ній загального, зу­мовленого об’єктивними обставинами життєдіяльності суспільства. Справедливе і протилежне твердження: суспільна життєдіяльність людей не може реалізуватись інакше, як через індивідуальну діяльність. Вона є загальним проявом індивідуаль­ного й як таке може бути більшим або меншим проявом соціального.

Діалектика індивідуального й соціального дає змогу зрозуміти таємницю суб’єк­та історичного процесу: суб’єкт має поєднувати в собі ті й інші характеристики. Він постає як «особа в суспільстві і суспільство в особі», як індивід та соціальні спільності, що формуються на засадах єдності історичної долі, обставин життє­діяльності, інтересів та цілей індивідуально-соціального розвитку суспільства.

<< | >>
Источник: В.П. Андрущенко, M.L Михальченко. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. Видавництво «Генеза», 1996. 1996

Еще по теме ІНДИВІДУАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ В ІСТОРІЇ:

  1. Суспільна свідомість. Масова свідомість. Групова свідомість. Індивідуальна свідомість. Механізмам соціально-психологічного впливу (наслідки, навіювання, переконання, зараження, чутки, мода).
  2. Поняття великої соціальної групи. Класифікація великих соціальних груп (соціально-класові, соціально-демографічні, соціально- етнічні, соціально-професійні та соціально-територіальні). Натовп як велика стихійна гцупа. Основні характеристики та типологія натовпу, соціально-психологічні особливості окремих його різновидів. Етнічні групи. Форми існування етносів та основні етнічні процеси. Поняття етнічної ідентичності та свідомості.
  3. 1.СЕНС ІСТОРІЇ. ЄДНІСТЬ ТА БАГАТОГРАННІСТЬ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ
  4. Індивідуальна психологія Альфреда Адлера. Комплекс меншовартості.
  5. Стадія перцептивної психіки (індивідуально-мінлива поведінка)
  6. Співвідношення індивідуального, народного і вселюдського в життєвому та творчому шляху людини.
  7. ЛЕКЦІЯ 14 Тема: Темперамент - індивідуально-психологічна особливість особистості
  8. 1.7. Соціальний організм - організаційна форма існування соціального світу
  9. 1.1. Соціально-філософський сенс концепту «алгоритм саморозгортання соціального світу»
  10. Поняття соціального інституту. Основні функції та характерні ознаки. Види соціальних інститутів: економічні, політичні, релігійні, культури та соціалізації тощо.
  11. Спілкування як соціально-психологічний феномен. Спілкування як обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування). Комунікатор, реципієнт, канал передавання інформації. Комунікативні бар’єри. Спілкування як сприймання, розуміння та оцінка партнерів спілкування (перцептивна сторона спілкування). Механізми міжособистісного сприймання: ідентифікація, соціальна рефлексія, стереотипізація. Каузальна атрибуція. Атитюд як соціальна установка. Спілкування як взаємодія (інтерактивна сторона спілкуванн
  12. Метою другого розділу є теоретичне відтворення процесу саморозгортання соціального світу на мікро-, макро- і мегарівнях із вказівкою на специфічні стадії цього процесу й відтворенням видозмін субстанції, що лежить в основі соціального життя.
  13. У даному дослідженні нами викладена концепція полевого існування соціального світу на рівні країни у формі родового соціального організму, що створила позитивний дискурс для розбудови його власних елементів до яких нами віднесені видові та найпростіші соціальні мікроорганізми.
  14. ІДЕЯ ПРОГРЕС В ІСТОРІЇ
  15. К.ЯСПЕРС ПРО СЕНС І ПРИЗНАЧЕННЯ ІСТОРІЇ
  16. За багатьма ознаками нашу епоху можна назвати переломною історичною епохою, коли особливо гостро постають питання пошуку джерел та нових суспільних форм соціально-політичного та економічного розвитку, його гармонізації із соціальними відносинами та навколишнім природнім середовищем.