Загальний огляд

Уявлення про територіальний суверенітет та центральну вер­ховну владу не тільки над великою територією (скажімо, нинішньою Швецією), а й над окремою землею тієї доби були ще невідомі.

1) місцеві організації селян (громади);

2) володіння ланд-конунґа та його щорічні об’їзди своїх тери­торій;

3) воїни-пірати (вікінґи) та їхні бази;

4) ринки та міста чужоземних купців.

Не було жодних обмежень, які перешкоджали б членам однієї організації приєднуватись до іншої. Замолоду майже кожен вільний чоловік, чи то представник військової аристократії (конунґ, ярл, герсір), чи то селянин (bondi), подававсь «у вікінґи», тобто брав участь у грабіжницьких виправах або далеких торговельних екс­педиціях (див. с. 696—697).

Слід, проте, чітко розрізняти завдання, що їх виконув ланд-ко- нунґ, і завдання, до яких ця сама людина бралась як пірат. У другому випадку спроможності індивіда були набагато більші, бо він мав у своєму розпорядженні засоби, недосяжні ланд-конунґу.