Вступ

Культивовані землі належали вільним селянам. Найменшим міс­цевим об’єднанням селян був sokn, група ферм (хуторів) або сільська громада, що згодом ставали парафією¹⁰⁵.

Існували ще два різновиди ширших об’єднань селян, і завдяки їм населення кожної землі було поділене на великі громади.

Одне з них, можливо, давніше, називалося hundra?, або «сотня» (див. записи Таціта про «сотні» в його творі «Germania», р. VI, 98 р. н. є.)¹⁰⁶, а друге — herra?, словом, етимологічно пов’язаним із словом her-r, що означало «військо»¹⁰⁷.

В Родгені (Швеція, Уппланд)¹⁰⁸ берегові округи мали назву skip- Iagh^xw.

Обидва типи округ — і hundra?, і herra? — мали самоврядування, і на чолі їх стояли представники місцевих заможних кланів (hersar у Норвегії, go?ar в Ісландії, styr?smen у Данії).

Місцеве сільське самоврядування складалося з чотирьох гілок:

а) юридичної;

б) культової;

в) адміністративної;

г) військово-морської.

Центром діяльності громади було місце, де збиралась асамблея, — ?ing-sta?r. Це місце звичайно обладнували на території, яка належала найзаможнішому проводиреві (герсірові і т. ін.).