§ 1. Місце трудового права у системі права

Розвиток сучасного суспільства завжди був тісно пов’язаний із людською діяльністю. При цьому ми спостерігаємо не лише різноманітні процеси розвитку самого суспільства, а й її головного учасника - людини.

В системі права України трудове право займає провідне місце і одне із найважливіших значень, оскільки через реалізацію права особи на працю, людина отримує можливість забезпечувати свої основні потреби як немайнового, так і майнового характеру.

В силу цього, поняття «трудове право» можна розглядати у декількох аспектах. По-перше, трудове право розглядають як галузь права у системі права України. У цьому розумінні поняття трудового права має основне і визначальне значення. Як галузь права трудове право являє собою систему правових норм, що регулюють сукупність суспільних відносин з приводу використання найманої праці.

По-друге, поняття трудового права сприймається як сфера реалізації права, гарантованого Конституцією України як основним законом.

По-третє, поняття «трудове право» є складовою частиною сучасної юридичної науки та становить систему об’єктивних знань про поняття, розвиток, закономірності, принципи трудового права як самостійної галузі права.

Трудове право як самостійна галузь права — це система правових норм, що регулюють трудові правовідносини, встановлюють права та обов'язки учасників цих відносин (працівників та роботодавців), що є обов 'язковими на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності.

Трудові правовідносини за своїм характером є досить різноманітними, і залежно від підстав їх фактичного виникнення поділяються на декілька окремих видів. Разом з тим, трудове право регулює лише ті відносини, які виникають на підставі укладення трудового договору. До інших видів трудових відносин воно може застосовуватися тільки за наявності відповідних вказівок у спеціальному законодавстві, яким забезпечується загальне правове регулювання трудових відносин, що виникають на основі інших, відмінних від трудового договору, підстав (наприклад: працевлаштування, підготовка кадрів і підвищення кваліфікації, контроль за дотриманням законодавства про працю, вирішення трудових спорів (конфліктів), а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах).

В силу цього, трудове право як галузь характеризується наявністю специфічного предмета і методу правового регулювання.

Предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, і відносини, що тісно пов'язані з трудовими: працевлаштування, з підготовки кадрів і підвищення кваліфікації, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, з вирішенням трудових спорів (конфліктів), а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах.

Метод трудового права полягає у комплексному поєднанні централізованого (імперативного) та децентралізованого (автономного) правового регулювання трудових та тісно пов 'язаних з ними відносин на основі координації дій суб'єктів правовідносин, локального правовстановлення та можливості застосування спеціальних юридичних санкцій для забезпечення належного виконання учасниками цих відносин своїх прав та кореспондуючих ним обов'язків.

Принципи трудового права — це правові засади, ідеї та тенденції, спрямовані на регулювання трудових відносин, закріплені у законодавстві про працю.

В теорії трудового права виділяють такі групи принципів:

- загальноправові принципи, які закріплені у Конституції України: гуманізму, законності, демократизму та ін.;

- основні принципи - це виражені в правових актах економічні закономірності організації суспільного виробництва і розподілу в формі керівних положень, основних засад правового регулювання трудових відносин, які визначають загальну спрямованість і найбільш істотні риси його змісту;

- спеціальні принципи: свобода праці; рівноправність у трудовому праві; договірний характер праці; визначеність трудової функції; стабільність трудових відносин; матеріальна зацікавленість у результатах праці; безпека праці; участь трудових колективів і професійних спілок у вирішенні питань встановлення умов праці і здійснення контролю за додержанням законодавства про працю; свобода об’єднання для здійснення і захисту прав і свобод; матеріальне забезпечення у разі непрацездатності, у зв’язку із хворобою та материнством.

Функції трудового права — основні напрями правового впливу на суб'єктів відносин у сфері праці.

Основними функціями трудового права є:

1) регулятивна функція, яка визначає напрями правового впливу та спрямована на впорядкування суспільних відносин у сфері трудової діяльності. Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. Водночас гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

2) охоронна функція реалізується шляхом застосування спеціальних охоронних норм для недопущення порушення суб’єктивних трудових прав працівників, а також поновлення таких прав у разі звернення до уповноважених органів. Охоронна функція спрямована на охорону трудових прав та інтересів працівника як сторони певною мірою слабшої у трудових відносинах.

3) соціальна функція. Вона відображається в нормах щодо забезпечення зайнятості, реалізації свободи праці та інших трудових конституційних правах, у нормах щодо забезпечення безпечних умов праці, охорони праці, обмеження робочого часу, визначення мінімального розміру заробітної плати та ін.

4) виробнича функція трудового права випливає із призначення трудового права регулювати відносини у сфері праці. Вона виявляється в нормах щодо раціонального використання трудових ресурсів, стимулюванні якісної та продуктивної роботи; в нормах трудової дисципліни, які визначають обов’язки працівників щодо виконання виробничих завдань та ін. Ця функція конкретизується в нормах інститутів трудового договору, робочого часу, дисципліни праці, оплати праці.

5) виховна функція. Вона відображається в нормах про заохочення, стимулювання високопродуктивної праці, а також у нормах про дисциплінарну та матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну з вини працівника роботодавцю чи працівникові з вини роботодавця.

6) функція розвитку виробничої демократії. Вона виражається в нормах про право працівників на участь в управлінні організацією, про права та гарантії діяльності профспілок, про повноваження трудових колективів, у додаткових юридичних гарантіях права на працю для працівників, профспілок, трудових колективів.

Трудове право як сукупність правових норм має свою систему. При цьому, систему трудового права треба відрізняти від системи трудового законодавства та системи науки трудового права.

В загальноприйнятому розумінні, система трудового права - це об’єктивний розподіл у певній, логічній послідовності нормативного матеріалу за окремими структурними складовими: частинами, правовими інститутами та іншими об’єднаннями норм.

На відміну від цього, система трудового законодавства - це об’єктивний розподіл та встановлення ієрархії нормативно-правових актів, які регулюють трудові та пов’язані з ними відносини.

В свою чергу, система науки трудового права - це сукупність наукових поглядів, висновків та думок, які пов ’язані з дослідженням норм трудового права України, практики їх застосування та трудового законодавства інших країн.

Система трудового права складається з двох частин: загальної та особливої.

Загальна частина об’єднує в собі правові норми фундаментального та універсального значення для регулювання відносин, що складають предмет трудового права. До загальної частини відносяться: норми, які визначають завдання трудового права; норми, які визначають коло відносин, що регулює трудове право; норми, які визначають зміст трудової правосуб'єктності; норми, які визначають основні принципи трудового права; норми, які визначають форми організації роботодавцем праці працівників та управління спільним процесом праці; норми, які визначають форми участі працівників в організації праці та управлінні виробництвом; правовий інститут колективно-договірного регулювання трудових відносин.

Особлива частина трудового права охоплює правові інститути або групи норм, які регулюють певні складові трудових відносин або інші відносини, що належать до предмета трудового права: трудовий договір; працевлаштування; робочий час і час відпочинку; нормування і оплата праці; дисципліна праці і дисциплінарна відповідальність працівників; матеріальна відповідальність сторін трудових відносин; охорона праці; праця жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю; трудові спори; нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства; діяльність профспілок та інших органів виробничої демократії.

До джерел трудового права належать: Конституція України; Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП України), інші закони та підзаконні акти, що регулюють трудові відносини; локальні правові норми, тобто норми, створені учасниками трудових відносин; міжнародні правові акти про працю.