Співвідношення наукової та життєвої психології

Будь-яка наука базується на певному життєвому, емпіричному досвіді людей. Наприклад, фізика спирається на засвоєні нами в повсякденному житті знання про рух і падіння тіл, про тертя та інерцію, про світло, звук, теплоту та багато іншого.

Математика теж «виходить» з уявлень про числа, форми, кількісні співвідношення, які починають формуватися вже в дошкільному віці.

Але зовсім інша справа з психологією. У кожного з нас є запас життєвих психологічних знань. Є навіть видатні «життєві» психологи. Це, звичайно, великі письменники, а також деякі (хоча і не всі) представники професій, які передбачають постійне спілкування з людьми: педагоги, лікарі, священнослужителі та ін. Але й звичайна людина може користуватися в житті певними психологічними знаннями. Про це можна судити по тому, що кожна людина в якійсь мірі може зрозуміти Іншого, вплинути на його поведінку, передбачити вчинки та врахувати його індивідуальні здібності, допомогти і т.п.

Давайте замислимося над питанням: чим же відрізняються життєві психологічні знання від наукових?

Існують п’ять таких відмінностей.

Перша: життєві психологічні знання конкретні, вони приурочені до конкретних ситуацій, конкретних людей, конкретних завдань. Життєві психологічні знання характеризуються конкретністю, обмеженістю задач, ситуацій і осіб, на які вони поширюються.

Наукова ж психологія, як і будь-яка наука, прагне до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. Опрацювання понять - одна з найважливіших функцій науки. У наукових поняттях відображаються найбільш істотні властивості предметів і явищ, загальні зв’язки та співвідношення. Наукові поняття чітко визначаються, співвідносяться один з одним, поєднуються (пов’язуються) в закони.

Те ж саме відбувається у психології. Можна дуже довго описувати людину, перераховуючи засобами життєвих термінів її якості, риси характеру, вчинки, взаємовідносини з іншими людьми.

Друга відмінність життєвих психологічних знань полягає в тому, що вони носять інтуїтивний характер. Це пов’язано з особливим способом їх отримання: вони набуваються шляхом практичних спроб і пристосувань.

Подібний спосіб особливо чітко простежується у дітей - шляхом щоденних і навіть щогодинних випробувань, яким вони піддають дорослих і про які останні не завжди здогадуються. У ході цих випробувань діти виявляють, з кого можна «вити мотузки», а з кого не можна.

Часто педагоги й тренери знаходять ефективні способи виховання, навчання, тренування, йдучи тим же шляхом: експериментуючи й пильно спостерігаючи й помічаючи найменші позитивні результати, тобто в певному сенсі «йдучи на дотик». Нерідко вони звертаються до психологів із проханням пояснити психологічний сенс знайдених ними прийомів.

На відміну від цього психологічні знання раціональні й цілком усвідомлені. Звичайний шлях полягає у висуненні словесно сформульованих гіпотез і перевірці наслідків, які логічно випливають з цих гіпотез.

Третя відмінність полягає в способах передачі знань і навіть у самій можливості їх передачі. У сфері практичної психології така можливість вельми обмежена. Це безпосередньо випливає з двох попередніх особливостей життєвого психологічного досвіду - його конкретного та інтуїтивного характеру. Глиинний філософ Ф. М. Достоєвський виразив свою інтуїцію в написаних ним творах. Ми їх всі прочитали - чи стали ми після цього так само проникливими психологами? Чи передається життєвий досвід від старшого покоління до молодшого? Як правило, з великими труднощами і в дуже незначній мірі.

У той же час у науці знання акумулюються й передаються з великим, якщо можна так висловитися, коефіцієнтом корисної дії (ККД). Хтось давно порівняв представників науки з пігмеями, які стоять на плечах у велетнів - видатних вчених минулого. Можливо, вони набагато менші на зріст, але бачать дальше, ніж велетні, тому що стоять на плечах гігантів. Накопичення й передача наукових знань можлива завдяки тому, що ці знання кристалізуються в поняттях і законах. Вони фіксуються у науковій літературі та передаються за допомогою вербальних засобів, тобто мови й мовлення.

Четверта відмінність полягає в методах отримання знань у сферах життєвої та наукової психології. У життєвій психології ми змушені обмежуватися спостереженнями й роздумами. У науковій психології до цих методів додається експеримент.

Суть експериментального методу полягає в тому, що дослідник не чекає збігу обставин, у результаті якого виникає явище, яке його цікавить, а викликає це явище, створюючи відповідні умови. Потім дослідник цілеспрямовано варіює ці умови, щоб виявити закономірності, яким дане явище підпорядковується. З уведенням у психологію експериментального методу (відкриття в кінці минулого століття першої експериментальної лабораторії) психологія оформилася в самостійну науку.

П'ята відмінність, і разом із тим перевага наукової психології, полягає в тому, що вона послуговується наявним у неї різноманітним і часом унікальним фактичним матеріалом, недоступним у всьому своєму обсязі жодному носієві життєвої психології. Цей матеріал накопичується і осмислюється, в тому числі у спеціальних галузях психологічної науки, як-от: вікова психологія, педагогічна психологія, пато- і нейропсихологія, психологія праці та інженерна психологія, соціальна психологія, зоопсихологія та ін.

Наведемо короткий приклад. Існує спеціальний інтернат для сліпоглухонімих дітей. Це діти, у яких відсутній слух, зір і, звичайно, першочергово відсутнє мовлення. Головний «канал», через який вони можуть вступати в контакт із зовнішнім світом, - це дотик.

І ось через цей надзвичайно вузький канал в умовах спеціального навчання ці діти починають пізнавати світ, людей і себе! Це процес, особливо спочатку, відбувається дуже повільно, він розгорнутий у часі і в багатьох деталях може бути побачений начебто через «тимчасову лупу» (термін, який використовували для опису цього феномена відомі вчені А.І. Мещеряков і Е.В. Ільєнко). Очевидно, що в разі розвитку нормальної здорової дитини багато процесів проходять дуже швидко, стихійно й непомітно. Таким чином, допомога дітям в умовах жорсткого експерименту, який поставила над ними природа, допомога, організована психологами спільно з педагогами-дефектологами, перетворюється водночас у найважливіший засіб пізнання загальних психологічних закономірностей - розвитку, сприйняття, мислення особистості дитини.

3.