<<
>>

Розділ І СТАТИСТИКА ЗЛОЯКІСНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В УКРАЇНІ

Злоякісні захворювання є однією з обтяжливих медичних і соціально-економічних проблем в Україні. Суспільна криза, що триває протягом останніх 15 років, негативно впливає на демо­графічну ситуацію в країні.

Починаючи з 1991 року, відсутній природний приріст населення, відзначається постаріння нації. Тепер смертність перевищує народжуваність більш ніж на 300 тисяч осіб щорічно. У загальній структурі смертності злоякісні хвороби займають друге місце (13-15 %), поступаючись лише серцево-судинній патології. А 35 % померлих від раку - це люди працездатного віку.

У 2001 році населення України, за офіційними даними, ста­новило 48 мільйонів (у 1991 році - 52 мільйони жителів). У 2000 році в країні було зареєстровано 160 тисяч нових випадків раку. Порівняно з 1980 роком захворюваність зросла більш як на 30 %. Згідно з прогностичними розрахунками, у 2020 році хворих на рак буде двісті тисяч, тобто захворюваність зросте ще на 25 % порівняно з 2000 роком (табл. 1). Вже сьогодні ризик захворіти на злоякісне захворювання протягом життя становить для чоловіків 28 %, а для жінок - 18,5 %.

Таблиця/.Захворюваністьназлоякісніновоутворення в Україні

Рік 1980 1991 2000 2020
Абсолютне число 119 058 157 922 160 000 «200 00(
На 100 000 населення 238,3 305,2 325,1 400,0

Перехід від централізованої системи державного управління до ринкової економіки спричинив появу цілого ряду нових про­блем, які були відсутні або не так гостро проявлялися в державі раніше.

Наприклад, близько 60 % населення за своїм матеріа­льним становищем перебуває нижче офіційної межі бідності. Понад 7 мільйонів громадян України є трудовими мігрантами за кордоном. За показником витрат на охорону здоров'я з розра­хунку на одного жителя Україна займає місце в четвертій десятці країн світу. У державі відсутнє загальне медичне страхування. Існує конфлікт у правовому медичному полі, коли стаття 49 Конституції гарантує безкоштовне державне медичне забезпечення кожному громадянину, а насправді цього немає.

Антропогенне забруднення зовнішнього середовища в країні пов'язане з автотранспортом (автомобілі в Україні не мають каталізаторів), гірничо-металургійною, паливно-енергетичною, хімічною і нафтохімічною промисловістю та ядерною енергети­кою. За останнє десятиліття на 30 % збільшився обсяг викидів вуглецю в атмосферу від спалювання добувних видів палива. У 2001 році за індексом екологічної сталості Україна знаходилась на 110 місці серед 122 країн світу. У північних областях країни близько шести мільйонів населення живе в умовах підвищеного рівня радіації - результату наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (1986). Найбільш високою онкологічною захворюваністю відзначаються Південні і Східні регіони Украї­ни, в яких знаходяться основні металургійні, вугільні та енерге­тичні комплекси.

В Україні не заборонена реклама тютюнових виробів. Зако­нодавча база стосовно боротьби з курінням є недосконалою. У країні курять 51 % чоловіків і 19 % жінок. У той же час куріння є фактором ризику понад 25 хвороб, які в структурі смертності нашого населення становлять 75 %. Вважається, що куріння призводить до загибелі не менше 120 тисяч осіб щорічно, спричиняє 25-40 % випадків смертності від раку і є основною причиною раку легень (30 %).

Відомо, що спосіб життя людини приблизно на 50 % ви­значає її здоров'я. Отже, шкідливі звички (куріння, алкоголь, наркотики), неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, бідність, самотність, низь­кий освітній і культурний рівень і т.д. - все це не можна ігно­рувати, тому що в сукупності ці негативні фактори є основним фоном, а то й причиною розвитку хвороб. Природні кліматичні умови проживання та екологічні фактори (забруднення повітря, води, г рунту) визначають ще 20 % здоров'я людини. Генетич­ний фонд популяції, схильність до спадкових хвороб - це також близько 20 %. І лише на 10 % здоров'я залежить від якості медичної допомоги.

Таким чином, розглядаючи національні проблеми онкологі­чних захворювань у суспільно-економічному контексті, стає зро­зумілим, що сподіватися на значний прогрес у діагностиці, лі­куванні та профілактиці раку в найближчий період ще не реально.

<< | >>
Источник: Галайчук І.Й.. Клінічна онкологія. Частина І: Посібник. - Тернопіль: Укрмедкнига,2003. - 276 с.. 2003

Еще по теме Розділ І СТАТИСТИКА ЗЛОЯКІСНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В УКРАЇНІ:

  1. Епідеміологія і статистика
  2. Тема 14. Сімейні правовідносини з іноземним елементом. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні. Визнання в Україні актів зареєстрованих за законами інших держав.
  3. § 3. Конституційний лад та народовладдя в Україні
  4. § 6. Територіальний устрій України. Місцеве самоврядування в Україні
  5. Тема 14. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні.
  6. Розділ ХІХ ТЕЛЕОНКОЛОГІЯ
  7. Висновки до розділу 3
  8. Висновки до розділу 1
  9. Висновки до розділу 2
  10. Розділ II ШЛЮБ
  11. Розділ ІІІ РАКЛЕГЕНЬ
  12. Розділ IV РАК ШКІРИ
  13. Розділ V МЕЛАНОМА ШКІРИ
  14. Розділ IX РАК ШЛУНКА
  15. Розділ XIV ЛІМФОГРАНУЛЬОМАТОЗ
  16. Розділ III БАТЬКІВСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ
  17. РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
  18. РОЗДІЛ 9 ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА