Типи взаємодії та комплексний вплив екочинників

Екочинники впливають на біо- і екосистеми різного рівня організації й інтеграції не ізольовано, а у комплексі з іншими ЕЧ. Розрізняють три ти­пи взаємодії факторів: адитивність (кожний фактор діє незалежно від ін­ших, тому загальний вплив їх дорівнює сумі впливів кожного); синергізм (дія одного фактора підсилюється дією іншого) і антагонізм (дія одного чинника послаблює дію іншого).

Прикладом адитивності може бути сумарна доза поглинутої організ­мом з різних джерел іонізуючої радіації.

Холод, зазвичай, підсилює вплив голодування (синергізм), а тепло йо­го послаблює (антагонізм), так само, як і достаток їжі послаблює негатив­ний вплив низьких температур.

Вивчаючи вплив температури на різні параметри росту рослин, ми не можемо нехтувати вологістю, рівнем освітленості, концентрацією біогенів тощо. Адже одна і та ж температура спричинює часто протилежний ефект у залежності від рівня вологості. Варто згадати, що температура і кількість опадів значною мірою визначають типи головних біомів нашої планети (рис. 4.5)

Рис.4.5.,Взаємозв’язок між температурою, кількістю опадів та типом біому

Таким чином, при дослідженні впливу окремих ЕЧ на живі організми однофакторний аналіз себе давно вже вичерпав. І навіть у тих випадках, І коли вивчається нібито вплив одного якогось,чинника, треба мати на увазі, що інтерпретація результатів таких досліджень можлива лише для умов даного експерименту (відповідних показників вологості, рівня освітленості тощо).

Вивчення комплексного впливу ЕФ пов’язане з ім’ям Ейльхарда Аль­фреда Мітчерліха і його послідовника, німецького вченого Бернхарда Бау­ле. Вивчаючи вплив фізичних (освітленість, температура і вологість ґрунту тощо) і хімічних (вміст елементів мінерального живлення, кислотність то­що) чинників на врожайність сільськогосподарських культур в умовах Східної Пруссії, Мітчерліх встановив “закон фізіологічних взаємозв ’язків” (Mitscherlich, 1909), який згодом було перейменовано в “закон сумісної дії факторів” (Baule, 1918).

Праці Мітчерліха і його послідовників помітно стимулювали вивчен­ня багатофакторних залежностей в сільському господарстві, екології та суміжних дисциплінах.

Як показує вивчення комплексного впливу ЕФ, при змінах екологіч­них факторів змінюється також і відносний вплив факторів на функцію відгуку, інтервали толерантності, положення зони оптимуму, масштаб і форма конкретних функцій відгуку на кожний з ЕФ. Все це підкреслює не­обхідність вивчення залежностей функції відгуку від усієї сукупності фак­торів. Тому методичною основою факторіальної екології є комплексні під­ходи до вивчення взаємодії біосистем з середовищем при широкому вико­ристанні засобів багатофакторного експерименту і апарата багатомірного математичного аналізу.

Для кількісної оцінки значення певного ЕЧ у житті організму, попу­ляції, угруповання чи екосистеми в цілому можна використати ранжування факторів за відносною силою їхнього впливу. При цьому найістотніший вплив спричинює той фактор, мінімальне відносне відхилення якого викли­кає максимальні зміни в параметрах системи, що досліджується.

4.5.