Основні терміни

Забруднення - пряме або непряме внесення в результаті діяльності людини речовин або тепла в повітря, воду або землю, що може бути небез­печним для здоров’я людини або якості водних екосистем чи то для безпо­середньо залежних від них наземних екосистем, що в результаті призво­дить до псування матеріальних цінностей або до погіршення чи ушко­дження корисних властивостей довкілля та можливості законного користу­вання довкіллям;

Небезпечні речовини - речовини або групи речовин, що є токсичними, стійкими і здатними до біоакумуляції, та інші речовини, або групи речо­вин, які викликають еквівалентний рівень стурбованості;

Речовина-забрудник - будь-яка речовина, яка може спричинити забру­днення, особливо ті, що перелічені в Додатку VIII ВРД (водної рамкової директиви);

Екологічний стандарт якості - концентрація окремої речовини- забрудника або групи речовин у воді, осаді або біоті, яку не можна пере­вищувати для того, щоб захистити здоров’я людини та довкілля;

Коефіцієнт екологічної якості - коефіцієнт, що виражає співвідно­шення між виміряними значеннями біологічних параметрів та референцій- ними значеннями обраного поверхневого водного об’єкта.

ражається числовою величиною від нуля до одиниці, відмінний екологіч­ний стан відповідає значенням, близьким до одиниці, а поганий екологіч­ний стан -значенням, близьким до нуля;

Референційні умови - стан будь-якого водного об’єкта (у даний час або в минулому), за якого відсутні (спостерігаються в незначному обсязі) зміни величин гідроморфологічних, фізико-хімічних та біологічних скла­дових якості, які могли б існувати за відсутності антропогенного втручан­ня. Референційні умови слід представляти як величини складових екологі­чної якості для розрахунку коефіцієнтів екологічної якості та подальшої класифікації екологічного стану;

Стан поверхневих вод - загальний вираз щодо стану поверхневого во­дного об’єкта, який визначається найгіршими показниками його екологіч­ного та хімічного станів;

Екологічний стан - вираження якості структури і функціонування во­дних екосистем, пов’язаних з поверхневими водами, відповідно до класи­фікації, наведеної в Додатку V ВРД;

Критичне навантаження - кількісна оцінка впливу однієї або декіль­кох речовин-забрудників, нижче від якої не відбувається значних шкідли­вих впливів на елементи довкілля;

Погіршення якості - погіршення якісних параметрів одного або біль­ше елементів певної системи.

З позицій системного підходу забруднення — поява чи перевищення значень будь-якого чинника (речовинного, енергетичного, інформацій­ного), що призводить до зниження функції благополуччя системи.

У низці випадків забруднення — поява нехарактерних (генетично чу- жерідних) компонентів чи непритаманної їх концентрації, що істотно по­рушує природний плин процесів та призводить до зниження функції бла­гополуччя системи.

За типами забруднень розрізняють механічне, фізичне, хімічне, біоло­гічне та інформаційне забруднення.

Проблема взаємовідносин організм-середовище вирішувалась біоло­гами з давніх часів. Дія природних факторів на організми розглядається всіма еволюціоністами і екологами. В наш час проблема забруднення еко­систем є глобальною і чим далі - все більше привертає увагу не лише практиків (спеціалістів з охорони природи), але і теоретиків, оскільки по­дальша еволюція життя на Землі буде здійснюватись за значного впливу різних токсикантів на всі сторони життєвого процесу. Хімічне забруднення середовища життя виступає вже як новий фактор еволюційного процесу життя на Землі (Строганов, 1983).

10.2.