КОЕВОЛЮЦІЯ

У найширшому розумінні цього слова коеволюція означає сумісну еволюцію двох (і понад) таксонів, які об’єднані тісними екологічними зв’язками, але не обмінюються генами. Еволюція одного таксона частко­во залежить від еволюції іншого, тобто більшість різноманітних форм популяційних взаємодій (від хижацтва і конкуренції до мутуалізму і протокооперації) належить до коеволюції.

Цікавий приклад складних коеволюційних стосунків — це стосун­ки між червоними білками (Tamiascurus) і шишконосними деревами, плодами яких вони живляться. Дослідження здійснював американсь­кий еколог Сміт на північно-західному узбережжі Тихого океану. Як ви­явилося, в процесі коеволюції дерева виробили декілька засобів ефек­тивного захисту від хижака — білки: 1) шишки можуть утворюватись у недоступних для білок місцях і мати пристосування, які заважають білкам розкривати або забирати їх; 2) кожна шишка може містити невелику кількість насіння, і це створює певні труднощі для білки, оскільки їй доводиться витрачати на збір насіння багато зусиль і часу; 3) насіння може мати товсту оболонку, внаслідок чого білки будуть ви­трачати більше часу і енергії на їх добування; 4) кожне насіння може мати мало енергії; 5) випадання насіння може відбуватися до того, як молоді білки, що народилися в поточному році, почнуть ними живити­ся; 6) періодичні неврожаї шишок можуть різко зменшити чисельність білок, а отже, і інтенсивність хижацтва в майбутньому році.

Таким чином, хижацтво білок має глибокі еволюційні наслідки для формування особливостей розмноження хвойних дерев, включаючи анатомію шишок, їх розміщення на дереві, кількість насіння в одній шишці (мінливість їх кількості на одну шишку), час осипання шишок, товщину насіннєвого покриву і коливання урожаю шишок у різні роки. Еволюція

Рис.

1 — кількість насінин; 2 — імовірність їх виживання, 3 — крива поповнення.

захисних механізмів у хвойних, у свою чергу, зумовила виникнення різ­номанітних пристосувань у білок, таких, як прискіпливий вибір шишок і їх запасання.

Цікавим виявилися дослідження коеволюції рослиноїдних і захис­ної тактики рослин. Встановлено, що помітні, поширені рослини вимушені в процесі коеволюції виробляти засоби захисту, як, наприклад, жорстке листя з низьким вмістом води або поживних речовин тощо. У багатьох рослин насіння захищено токсичною і (або) твердою оболонкою, деяке насіння отруйне. Однак поживність насіння в процесі еволюції призве­ла до появи ефективних його споживачів. У багатьох видів більшість насіння падає неподалік від материнської рослини і в міру віддалення від дерева їх кількість монотонно зменшується. В місцях концентрації насіння відбувається найбільше його “поїдання” (рис.4.41).

4.5.