ВИЗНАЧЕННЯ ГЕОГРАФІЧНОГО СВІТУ

Росія — країна величезних відстаней (між остро­вом Сахалін на Тихому океані та Санкт-Петербур­гом на Балтійському морі басейну Атлантичного океану пролягає декілька часових поясів), жорсто­ких морозів, віддаленого пограниччя, ізольованих прикордонних поселень.

Докомуністичну Росію можна назвати культу­рою крайнощів: сильне почуття патріотизму, неп­рийняття змін, деспотичне правління. В руках не­численної еліти зосереджувалися неймовірні ба­гатства. Можновладці та грошовиті дворяни закрі­пили за собою привілеї коштом мільйонів селян, які жили у страхітливих злиднях. У Росії Промис­лова революція розпочалася досить пізно, а фор­мування середнього класу проходило повільно. Та все ж більшість громадян Росії були відданими своїй країні, а російські письменники і художники ввійшли до когорти найкращих митців світу. Письменники, зокрема Л. Толстой і Ф. Достоєвсь- кий, у свої творах зверталися до життя бідних. Композитори звеличувати непереборний російсь­кий народ і увічнювати його перемоги над чужин­цями, як от в увертюрі «1812 рік» П. Чайковського.

За часів царату Росія переросла в імперію. Відчуваючи невтамовну жагу багатства, територій, влади, царі відправляли російські армії через рівнини Сибіру, через пустельні внутрішні райони Азії, в окраїнні гори.

Головні географічні особливості Російського світу

/. Росія — найбільша країна світу за територією. За нею йде вдвічі менша Канада.

2. Територія Росії заходить найдалі на північ. Це велика і багатонаселена країна, здебільшого холодна і/або суха. Тепле субтропічне повітря не проходить через безкраї важкодоступні гірські масиви, і країна цілком перебуває під впливом арктичних повітряних потоків.

3. Росія була однією з найпотужніших колоніальних держав. За часів царату було витворено територіаль­но неперервну найбільшу імперію світу. Радянське керівництво перейняло спадок царів і поширило розміри імперії.

4. Як на таку величезну територію, майже 150-мільйонне населення Росії порівняно нечисленне. Воно зо­середжене переважно у найзахіднішій частині країни, що становить 1/5 всієї території.

5. Осередок розвитку Росії лежить на захід від Уральських гір. Саме тут знаходяться найбільші міста, провідні промислові регіони, розгалужена транспортна мережа, найпродуктивніші сільськогоспо­дарські зони. Національна інтеграція та економічний розвиток но схід від Уралу здебільшого обмежені вузьким коридором, що починається на півдні Уралу і сягає південних районів Далекого Сходу біля Владивостока.

6. Росія — полікультурно країна зі складною політичною географією. Двадцять одна республіка, які вхо­дять до складу країни, сформувалися на основі окремих етносів і нині функціонують як політико-гео- графічні одиниці.

7. Незважаючи на велику площу, Росія, втім, переважно оточена євразійським суходолом. Тут дуже мало добрих і зручно розташованих портів.

8. Сьогодні, у посткомуністичний період, регіони, які колись входили до складу російської та радянської імперій, перегруповуються.

9. Після розпаду радянської системи Росія опинилося в економічному безладі. При переході до постко­муністичного устрою багато компонентів, які функціонували довгий час (харчова галузь, залізничне сполучення, трубопровідна система), розпалися.

10. Упродовж тривалого часу Росія була джерелом сировини та, майже крім зброї, товарів на експорт не виробляла. На світові ринки практично не виходять російські автомобілі, телевізори, фотоапарати, інші споживчі товари.

ТЕРЕНОВІ НОТАТКИ

«У 1994 р., більш ніж ЗО років після наших перших відвідин Санкт-Петербурга, ми блукали вулицями міста і спос­терігали значні зміни, що сталися після 1991 р. Не тільки головна вулиця місто, Невський проспект, о й інші вулиці переповнені автомобілями і пішоходами. Повсюди рекла­ма. Вздовж тротуарів із невеликих саморобних яток про­дають усе — починаючи від книжок і закінчуючи сімейними реліквіями. З'явилися вишукані товари та послуги, повідкривалися нові дорогі магазини, розкішні універмаги. В око також упадають бідні то знедолені: на цій самій ву­лиці трохи далі дівчинка цілий день грає на скрипці, а її батько неподалік підпирає стіну і чекає, щоб підібрати копійки, які кидають їй перехожі. Зріс рівень злочинності, малі підприємства перебувають під загрозою рекету. Як і в інших містах Росії, у Санкт-Петербурзі (або, як його тут називають, Пітері) відчувається пострадянський неспокій».

Радянський Союз, 1922—1991 рр.

Упродовж багатьох років Росія було наріжним каме­нем Радянського Союзу — держави, що прийшла на зміну царській Росії. Початки нового ладу проявилися після лютневої революції 1917 р., коли внаслідок більш ніж десятилітнього бунту в країні цар Микола Il зрікся престолу. Російські революційні групи називали себе радами (рос. «советы»). Вони виникли 1905 р., коли відбулося перша демонстрація робітників.

Коаліція професійних військових та урядовців зму­сила царя зректися трону. Деякий час Росією керував Тимчасовий Уряд. У листопаді 1917 р. у країні відбу­лися перші і, як виявилося згодом, останні на період більш ніж 70 років демократичні вибори. Тимчасовий Уряд дозволив більшовиком, які були у вигнанні, по­вернутися до Росії (революціонери поділялися но гру­пи): Леніну — із Швейцарії, Троцькому — з Нью- Йорка, Сталіну — із заслання в Сибіру. Розпочалася політична боротьба, у якій більшовики Леніна, що очолили революційні ради, здобули владу шляхом збройного перевороту. Це сталося в тому ж лис­топаді 1917 р. Надходила комуністична епоха. У 1922 р. молоду п'ятилітню імперію було формаль­но перейменовано на Союз Радянських Соціалістич­них Республік (CPCP).

Його засновник, Ленін, помер 1924 р., і на зміну йому прийшов тиранічний Сталін. Неможливо уявити, як потерпали більшість народів від ярмо Москви. Під гаслами руху до комунізму Сталін і його поплічники замордували голодом мільйони українських селян, на­сильно вивозили цілі етнічні групи, ліквідовували «не­лояльних» людей, які відмовлялися співпрацювати з режимом. Мабуть, ми ніколи не дізнаємося всього про ті жахіття. Було строчено більшість творчої еліти країни.

25 грудня 1991 р. сталося неминуче: Радянський Союз перестав існувати, залишаючи по собі розва­лену економіку, розхитаний політичний устрій, провал комуністичного експерименту. Останній радянський президент Михаїл Горбачов пішов у відставку, ра­дянський прапор з серпом і молотом востаннє був спущений з Кремля, і відразу ж на його місці за­майорів біло-червоно-блакитний російський трико­лор. Настав час нового неспокійного періоду, але реформована Росія ще довго відчуватиме на собі тінь радянських систем і структур.

дворяни. Ha початку XX ст. в імперії була готова спалахнути революція, яка й почалася 1905 р.

Останнього царя Миколу II скинули з трону 1917 р. Незабаром розпочалася громадянська війна, в якій перемогли очолювані В. Леніним ко­муністи, і від Росії минулого майже нічого не за­лишилося. Зник російський прапор. Стратили ца­ря і його сім'ю. Столицю Росії Санкт-Петербург (від початку Першої світової війни Петроград) було перейменовано на Ленінград на честь вождя революції. Москву, давню столицю російства, відновили в її першості, але тепер у країні з новою назвою — Радянський Союз. З часом до Союзу ввійшло 15 політико-адміністративних одиниць — радянських соціалістичних республік. Росією на­зивалася лише одна з цих республік, а сама Росія як країна зникла з карти світу.

Та все ж Росія залишилася «першою серед рівних». Комуністичну революцію не просто так називають російською. Радянська імперія була наслідком експансивної політики царів, а нові ко­муністичні керівники були передусім росіянами. Коли сформувався Союз, мільйони росіян пере­неслися в окраїни імперії. Саме там розташовува­лися республіки, утворені на основі царських колоній або територій, згодом завойованих більшовиками. Зросійщення радянської імперії відбувалося так само, як у колоніях Великої Бри­танії. Франції, Бельгії та Португалії, куди пересе­лялася велика кількість населення метрополій.

Радянський Союз — це була російська колоніальна імперія.

Великі колоніальні імперії світу розпадаються, і Радянський Союз не став винятком. Неросійські народи створили опозицію Москві: спогади про тривале гноблення зміцнювали націоналізм та етнічну самосвідомість. Литовці, українці, грузини й інші народи, заплутані тенетами імперії, підня­лися, щоб скинути комуністичне ярмо. У самій Росії теж піднісся дух націоналізму, який тепер був скерований на протистояння не іншим наро­дам імперії, а комуністичній системі, шо зв'язува­ла їх майже 70 років.

Як і останній цар свого часу, останній ко­муністичний диктатор Михаїл Горбачов намагався контролювати і спрямовувати зміни, які заполони­ли країну.

ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ

За часів комуністичного режиму колонізовані регіони радянської імперії поза межами Росії мали статус радянських соціалістичних республік. Між ними були закладені міцні зв’язки, тож після

Таблиця З-1

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З РЕШТОЮ ПОСТРАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІК?

Закінчення таблиця 3-1

розпаду радянської системи керівники Росії та де­яких інших республік сподівалися утримати їх шляхом участі в новому добровільному об'єднанні. Так постала Співдружність Незалежних Держав (СНД). Проте СНД так і не стала нічим більшим, ніж просто абревіатурою. Дуже скоро республіки пішли кожна своїм шляхом розвитку (див. табл. 3-1). Лише Білорусь намагається знову об’єднатися з Росією у формальний союз.

Деяким республікам було легше послабити зв'язки з Росією, ніж іншим. Сили економічної географії неможливо змінити за день, а як видно з таблиці 3-І, у ряді колишніх колоній проживають численні російські меншини. Найзахідніші ко­лишні республіки звертаються до Європи, прагну­чи зайняти нову позицію у міжнародній спільноті, навіть якщо при цьому намагаються стабілізувати стосунки з Росією. П'ять колишніх радянських республік у Центральній Азії зараз утворюють чітко окреслений географічний регіон — Тур­кестан. Тут відроджується іслам і зміцнюються зв'язки з мусульманським світом.

На території між Чорним і Каспійським моря­ми, знаній як Закавказзя, утворилася складніша ситуація. З трьох республік, які тут існували, дві мусять підтримувати тісні стосунки з Росією (не християнська Вірменія і меншою мірою Грузія). Третя республіка, мусульманський Азербайджан, намагається унезалежнитися від Москви щодо транзиту своїх головних експортних товарів — нафти і природного газу. У Закавказзі склалася чи не найзаплутаніша культурна мозаїка у світі. Саме тут знаходиться точка перетину географічних світів і регіонів, цивілізацій і культур. У наступних частинах ви знайдете пояснення, чому географічні межі цієї території залишаються перехідними.

ТЕРИТОРІЯ

Росія — найбільша країна світу за плошею. Її те­риторія простягається від Берінгового моря біля Азяски до Фінської затоки в Європі, від Чорного до Японського морів (рис. 3-1). Частина Росії ле­жить за Полярним колом, а південь країни сягає широти, на якій лежить Чікаго. Обшир її території важко уявити, вона вдвічі перевищує США чи Китай.

У Росії багато незаселених просторів. 143,2 млн осіб населення країни нечисленне у порівнянні з 1,3 млрд у Китаї чи 1,0 млрд в Індії. Як видно з рисунка 1-9, населення Росії сконцентроване головно в «європейській» частині — на захід від Уральських гір, які відділяють її від Сибіру (рис. 3-І). Сибір являє собою величезний простір, де люди все ще живуть в ізольованих пунктах уз­довж перервних смуг. Як за царської, так і за ра­дянської влади Росія намагалася заселити схід, зміцнити російську присутність на віддалених прикордоннях. З часом на сході постали низки поселень, найбільші з яких розташовувалися вздовж головних залізниць: Транссибірської ма­гістралі, прокладеної до революції, і Байкало- Амурської магістралі (БАМу), збудованої в ра­дянський час і досі так і не завершеної. Одним із таких міст є Новосибірськ, назва якого, як і ба­гатьох інших поселень Зауралля, починається з промовистої частки «ново».

ПРИРОДНЕ ДОВКІЛЛЯ

Перешкодою для російського просування на схід стала не лише відстань, а й природні умови. Найпівнічніші поселення на планеті розташовані саме на території Росії. Для арктичного повітря тут практично немає природних перепон. Москва ле­жить північніше, ніж Едмонтон у Канаді, а Санкт- Петербург — на широті 60° — тій самій, шо і південна частина Гренландії. На більшій частині Росії зими довгі, темні й дуже холодні. Літо тут ко­ротке, а сільськогосподарський сезон обмежений. Велика кількість сибірських поселень приречені на холод, сніг і голод.

Мало того, вологе повітря з півночі Атлантич­ного океану на шляху до Росії залишає в Європі значну частину вологи й тепла. Тож опади, які во­но приносить, досить помірні або зовсім незначні. На рисунках 1-7 і 1-8 видно, шо з цього випливає. Континентальність клімату Росії (усередині країни не відчувається помірного і вологого впливу моря) виражається у переважанні умов Dfb і Dfc. Зіста­вивши карти Росії та Північної Америки, можна побачити, шо, крім невеличкого закутка біля Чор­ного моря, кліматичні умови Росії нагадують Середній Захід США і Канади. Вся північ Росії перебуває у зоні клімату типу E — найхолоднішого на планеті. Саме у них арктичних широтах за­роджуються полярні повітряні маси, які тут і пе­реважають.

Вивчення клімату Росії допомагає зрозуміти

2 розміщення населення (рис. 1-9). Кліматологія — це галузь географії, яка досліджує не лише кліма­тичні умови на поверхні Землі, а й процеси, внаслідок яких складаються саме такі умови. В ат­мосфері Землі нагромаджується тепло від соняч­ного випромінювання, але цей тепличний ефект неоднорідний як у просторі, так і в часі. Ми вже згадували у Вступі, шо більшість території Росії перебувала в полоні зледеніння, аж поки не наста­ли тепліші часи голоценового періоду. Нині відбу­вається природний процес потепління, можливо, не без участі людського чинника. Поширення гло­бального потепління загрожує ряду країн (наприк­лад, тим, які мають обширні рівнинні узбережжя, бо підвишення рівня моря може їх затопити), але від таких змін довкілля Росія може і виграти. Зав­дяки підвищенню температури і вологості межі за­селеної території країни можуть розширитися (рис. 1-9).

Клімат і погода (між цими двома термінами існує відмінність: клімат указує на середньоста-

3 тистичні показники за тривалий час, а погода пов’язана з теперішніми атмосферними умовами в даному місці і в даний час) завжди висували проб­леми перед російським землеробством. Найспри­ятливіші умови — на заході, але і тут крайні темпе­ратури. перемінні й ненадійні доші. короткі сіль­ськогосподарські сезони створюють багато труд­нощів для сільського господарства. За радянських часів щедрі родючі лани України задовольняли по­пит на продукти харчування в Росії, але навіть тоді останній доводилося імпортувати зерно. Радянське керівництво намагалося зменшити залежність від імпорту продовольства, тому в загальнодержавні плани закладалися великомасштабні іригаційні проекти, аби збільшити врожаї у республіках Центральної Азії. У розділі 7 побачимо, як деякі такі спроби побороти природу обернулися катаст­рофою для місцевого населення.

Природно-географічні регіони

Чинники, які визначають суворі умови Росії, відображені на фізичній карті (рис. 3-2). Зауважи­мо, що Росія оточена горами і пустелями: Кавказ на південному заході ®; гірські хребти Централь­ної Азії в центрі ®; до Тихого океану підходять пасма гір, які простягаються від Берінгового моря до Японського ®. В одній з найактивніших сейсмічних областей світу — півострові Камчат­ка — є ряд діючих вулканів (рис. 1—5). Тепле субтропічне повітря майже не доходить на тери­торію країни, тоді як арктичне без перешкод про­никає на південь. Арктична північ Росії — полога низовина, і її рельєф переривається лише Уралом і східним пасмом гір.

Територія Росії обширна, зі складним рельє­фом, тож її поділяють на вісім природно-гео­графічних регіонів, і в кожному з них, у свою чер­гу, можна виділити дрібніші одиниці. Скажімо, у Сибірському регіоні одним із чинників такого вто­ринного поділу може бути рослинність. Із російсь­кої в інші мови світу перейшли такі два слова для позначення місцевої рослинності: тундра — безліса 4 поверхня вздовж арктичного узбережжя, де вижи­вають лише мохи, лишайники і деякі види трав; тайга — головно хвойні ліси, які беруть початок 5 там, де закінчується тундра, і тягнуться через об­ширні простори на південь.

Східноєвропейська рівнина (1) — це східне крило Північноєвропейської низовини, і саме тут уперше сформувалася серцевина Російської дер­жави. На північ від Москви дедалі частіше трапля­ються мішані ліси, як у Канаді; на південь — прос­тягаються орні землі Південної Росії, а далі — Ук­раїни. Звернімо увагу на особливість Польського півострова і Бареннового моря на далекій півночі: з-за Норвегії сюди линуть теплі води Північної Ат­лантики, внаслідок чого порт Мурманськ ціло­річно не замерзає.

На сході з названою рівниною межують Уральські гори ®. Це невисокий гірський хребет, але він має велике топографічне значення: розділяє дві обширні рівнини. Урал простягається більш ніж на 3200 км (2000 миль) від узбережжя Карського моря до кордону з Казахстаном. Гори

РИСУНОК 3-2

не створюють перешкод для транспортного сполу­чення і на півдні досить густо заселені. Тут видо­бувають корисні копалини і паливо.

На схід від Уралу лежить Сибір. Уважається, що Західносибірська рівнина ® — найбільша у світі нерозчленована рівнинна місцевість. Вона розташована в обширному басейні річок Об та Іртиш. За 1600 км (1000 миль) до Північного Льо­довитого океану різниця рівнів вод Обі становить майже 90 м (300 футів). На рисунку 3-2 пунктир­ною лінією, проведеною від кордону з Фінляндією до Східносибірського моря, відділено Арктичну низовину. На північ від цієї лінії вода в ґрунті 6 постійно замерзла, і ця вічна мерзлота створює ше одну перешкоду для постійних поселень. По­дивімось ще раз на Західносибірську рівнину: тут північ — ше в зоні вічної мерзлоти, а центральні території вкриті болотами. Водночас на півдні роз­ташувалися великі міста Омськ і Новосибірськ — обидва в коридорі Транссибірської залізниці.

Далі на схід від Західносибірської рівнини рельєф починає підійматися, переходячи в Ce- редньосибірське плоскогір’я ф — ще один відда­лений та рідко заселений регіон, частина якого теж перебуває під дією вічної мерзлоти. Зими тут довгі й холодні, а літа короткі. Мало де тут видно руку людини. За Якутським басейном ® рельєф стає гірським і високим. Східні пасма гір ® — це скупчення хребтів і гребенів, крутих ушелин. вул­канічних утворень. Озеро Байка.1 ® лежить у запа­дині глибиною 1500 м (5000 футів) — це найглиб­ше озеро світу. На Камчатці вулкан Ключевська Сопка сягає майже 4750 м (15 600 футів).

Північна частина регіону ® — це найнегос- тинніша зона Росії, але на південь до узбережжя Тихого океану клімат стає менш суворим. Та все ж це справжній прикордонний регіон. Тут розвинені лісоповали, існує торгівля хутром, у надрах заляга­ють поклади золота і діамантів. Аби посприяти розвиткові цієї перспективної території, прокладе­но Бай кал о-Амурську магістраль (БАМ) — сполу­чення довжиною 3540 км (2200 миль), яке можна вважати паралеллю старіючої Транссибірської магістралі (рис. 3-6).

Південний край Росії теж гірський: централь- ноазійські гори Алтай і Саяни (?) ведуть від кордо­ну з Казахстаном на заході до Байкалу на сході, а Кавказ ® лежить у коридорі між Чорним і Каспійським морями. Центральноазійські гори підіймаються над лінією снігового покриву і вкриті масивними льодовиками. Щороку вони та­нуть. несучи життєдайну вологу і поживні речови­ни на грунти нижніх схилів. Кавказ утворює про­довження Альпійської гірської системи Європи, маючи подібний високий рельєф. Тут немає зруч­них перевалів для сполучення. Російський півден­ний кордон на цій території визначений суто то­пографічно (за конфігурацією місцевості).

ТЕРЕНОВІ НОТАТКИ

«Запам'яталась одна з найтяжчих подорожей старим авто­бусом Воєнно-Грузинською дорогою з Єревана (Вірменія) через Тбілісі (Грузія) до Пятігорська (Росія) — весь час через Кавказ, Неподалік грузинсько-російського кордону ми зупинилися, щоб помилуватися Ельбрусом (5642 м/18 510 футів) — найвищою горою Кавказу, яку іноді помилково на­зивають найвищою горою Європи. Поруч на стрімкій вер­шині стояло православна церква. Уздовж дороги розки­нулося безліч маленьких сіл, захованих глибоко в долинах і далеко одне від одного. На дверях деяких будинків на­мальований мусульманський півмісяць».

Ha фізичній карті видно, шо населеніша час­тина Росії звужується із заходу на схід, а за Південним Уралом поселення утворююють ву­зеньку перервну смужку. Нижче у цьому розділі йтиметься про те. що у глибині Сибіру таки розви­нулися окремі міста (Якутськ на р. Лена і Ho- рільськ біля р. Єнісей). Проте, як і в Канаді, насе­лення зосереджене головно у південних найприс- тосованіших до життя регіонах країни, утворюючи вузький пояс, який розширюється лише на Дале­кому Сході Росії біля берегів Тихого океану.