Релігія грецького полісу

Наступний етап в історії Стародавньої Греції дістав назву архаїчного. Він тривав з VIII по VI ст. до н.е. У цей період ста­родавні греки колонізують північне узбережжя Егейського моря, узбережжя Чорного моря, південь Апеннінського півострова і навіть проникають на Африканське узбережжя Середземного моря.

З усіх полісів найбільшими були Афінська і Спартанська держави.

Народ Афінської держави складався з чотирьох філ (пле­мен). Кожна філа в свою чергу поділялася на три фратрії, а ко­жна фратрія - на тридцять родів. Плем'я і рід були органами управління і релігійними общинами, функції фратрії обмежу­валися шлюбами і реєстрацією народжень.

Суспільне життя в полісах набирало дедалі організовані- шого порядку, удосконалювалося створенням правових від­носин.

У 621 р. до н.е. Драконт записав чинне звичаєве право в Афінах, що було деяким обмеженням інтересів аристократії, яка до цього не була зв'язана ніякими законами. І це до певної міри захищало інтереси народу. Але за законами Драконта було лише одне покарання - кара на горло. Тому вираз “драконтові закони” став крилатим.

За реформами Драконта ведення релігійних справ оста­точно переходило до держави. Усі жителі Аттики мусили пок­лонятися богам і визнаним родами героям.

Особливо важливою була законотворча діяльність Соло­на (між 640-635 - бл. 559 рр. до н.е.), який в 594 р. до н.е. лікві­дував боргове рабство, увів єдині для всієї країни міри маси і гроші, встановив свободу заповітів.

Незабаром після 509 р. до н.е. Клісфен ліквідував племінні філи і утворив нові, територіальні. Кожна філа поділилася на десять демів, які мали окремі храми з жерцем, якого обирали голосуванням або жеребкуванням. Філа теж була релігійним утворенням, храм філи був державною власністю, релігійни­ми справами філи керувала держава. Так утворилася держав­на релігія. Але влада жерця вже відокремлюється від влади воєначальника, судді і адміністратора.

Трохи інакше розвивалася держава Спарта в південній частині Пелопоннесу. Це був аграрний поліс. На землі працю­вали лише ілоти (раби), торгівлею і ремеслом займалися пері- еки, а громадяни Спарти - лише військовою справою. Це була держава воїнів, влада належала військовій аристократії. Спар­танське релігійне життя було схоже з афінським.

Релігія архаїчної Греції зберігала і навіть прирощувала численний пантеон гомерівських олімпійських богів, вносила зміни в їхню ієрархію.

Цей період був періодом подальшого розвитку старогре­цької культури.

Ще в ІХ ст. до н.е. греки запозичили у фінікійців семітсь­кий алфавіт. Поступово на ньому створюється ряд культур­них пам'яток. У VIII ст. була записана (чи написана) Гомером “Іліада” та “Одіссея”, які містять розгорнуту картину давньог­рецького життя та інформацію про міфологічну релігію Елла­ди, якою ми користуємося й донині.

Ясний світ Гомера заселений богами і людьми. Вони мають багато спільного між собою. Ті й інші живуть у природі, вони ма­ють походження від матері-землі, народилися, мають тіло, їдять, сплять, діють, мають своїх царів і владик. Але люди живуть у ви­димому вигляді, а боги - невидимі. Люди їдять плоди землі, а боги - нектар, амбросію, люди смертні, а боги - безсмертні.

У Гомера ще немає ідеї потойбічного осягнення.

Ідея потойбічної спокути виникає у грецькому полісі, при­чому її доля багато в чому визначається поховальними обря­дами і піклуванням про душу померлого тих, хто залишився живим. Це свідчить про розвиток анімістичних уявлень на цьому етапі вдосконалення давньогрецької релігії.

Релігія стародавніх греків звеличувала фізичну працю, без якої неможливо було б досягти матеріального добробуту. Ось тому у греків така велика кількість богів-покровителів різних видів праці: Артеміда наглядала за полюванням, Гермес, Апол­лон і Пан - за скотарством, Деметра з її елевсинськими містері­ями дбала про землеробство, Діоніс - за виноградарство, Афіна Паллада - за ремісництвом, Гефест допомагав ковалям, Гермес - торговцям тощо. Були боги-покровителі і розумової праці.

Ще одним значним культурним явищем, тісно пов'яза­ним з релігією, були спортивні ігри, і головні серед них - Олім­пійські. Перша з них влаштована в 776 р. до н.е. на честь Зевса Олімпійського. Ці ігри прославляли фізичні якості людини, заохочували фізичний розвиток, який потрібен був аристок­ратії для панування над рабами і утвердження власної соціа­льної ваги. Це робилося з посиланням на богів.

У афінян і спартанців були спільні боги і спільні храми. Час­то ця спільність використовувалась у політичних інтересах. Так, стародавній історик Фукідід у своєму творі “Історія” згадує, що при вирішенні питання про владу македоняни (спартанці) умо­вили жрицю в Дельфах зробити передбачення, вигідне їм.