Єврейські свята

Згідно з іудейською традицією, субота як святковий день була встановлена ще в єгипетському полоні за ініціативою Мойсея. В Десяти Заповідях сказано: “Пам'ятай день суботній, щоб святити його.

Святкування суботи в іудействі - це цілий процес. Зви­чайний віруючий без духовного кваліфікованого керівника мало що в цьому зрозуміє.

Субота починається із заходу сонця в п'ятницю. Тоді хтось із жінок запалює суботні свічки: дві чи за числом членів роди­ни. Після цього чоловіки йдуть до синагоги на молитву, а по­вернувшись додому, всі сідають за суботню трапезу, бо субота вже почалася. На стіл кладуть дві хали на згадку про два омара (це міра ваги) манни, що їх Бог давав євреям у пустелі Сінаю, читають молитву і з'їдають найкращу їжу, що є в домі. А потім знову читають молитви і Тору.

Уесь суботній день віруючий не може нічого робити, що привело б до створення чогось нового, запалювати вогонь, го­тувати їжу, користуватися транспортом і т. ін. Весь день має бути присвячений читанню молитов і Тори. А увечері відбу­ваються проводи суботи - читання особливих молитов і Тори.

На початку кожного місяця євреї відзначають свято Рош- ходеш - день новомісяччя. У цей день влаштовують пишну трапезу, читають відповідні місця Тори. Це день прохання про­щення за всі вчинки, зроблені в минулому місяці, врахування висновків і прийняття рішень напередодні нового місяця.

Головне свято річного кола - Песах (Пасха). У давнині це було свято скотарів, відзначалося воно в період приплоду ху­доби, потім стало святом початку збирання хліба, тепер воно присвячене виходу стародавніх євреїв з Єгипту. Свято триває 7 днів, з них перший і останній - неробочі; за межами Палес­тини святкують 8 днів.

На п’ятдесятий день після другого дня Пасхи відзнача­ється Шавуот. У давнину це було свято урожаю - “День пер­ших плодів”. У діаспорі євреї втратили зв’язок із землеробст­вом. Тоді Шавуот став святом на честь знаходження Мойсеєм Тори на горі Сінай. Песах і Шавуот символізують початок і кінець шляху - від виходу євреїв з Єгипту до дарування їм Тори. У ці свята працювати не можна.

У вересні іудеї святкують Рошрашана (Новий рік), він триває 2 дні. Під час цього свята сурмлять у баранячий рік, шафар, звідки ще одна назва свята - “свято сурм”. Звучання сурм проголошує владу Бога, дарування людям Тори, суд над людством, свідчить про майбутнього Месію і є символом му­чеництва. Це накладає на свято характер смутку. У другій по­ловині першого дня свята віруючі йдуть до якогось водойми­ща і здійснюють обряд “Ташлих” - струшують над водою поли одягу і цим скидають гріхи у воду. Під час Рош Гашана Бог оцінює життя кожного віруючого за минулий рік, а Судного Дня (Йом Кіпур) - “прикладає печать”, виносить рішення про долю кожної людини на майбутній рік: чи вона помре в цьому році, чи буде ще жити. У ці дні віруюча людина обов’язково має покаятися, помиритися з усіма, кого вона, можливо, скри­вдила, офірують гроші на бідних. У день Йом Кіпура триває піст. Завершується Йом Кіпур сурмлінням у шофар. Оскільки Йом Кіпур дуже відповідальний день у році, в цей день вірую­ча людина обов’язково має бути в синагозі - на очах у Бога.

Суккот (кущі, кучки) раніше був святом збирання плодів наприкінці року. Нині він знаменує мандри стародавніх євре­їв у пустелі після виходу з Єгипту.

Святкується Суккот у кінці вересня - на початку жовтня, триває сім днів. Для святкування будується “куща” - халабу­да, яку вкривають хвойними гілками, через які видно зірки. У цій кущі і треба прожити все свято на згадку про життя старо­давніх євреїв у пустелі після виходу з Єгипту. І, безумовно, відвідувати синагогу.

Ханука (“Оновлення”) святкується в листопаді-грудні і триває 8 днів. Це свято встановлено вже після утвердження Тори і в ній немає про нього згадки. А святкується воно на честь перемоги євреїв над царем Антіохом IV Єпіфаном з Се- левкидів, який заборонив іудаїзм. Євреї під керівництвом Ієгуди Маккавея (Маккабі) повстали, звільнили Єрусалим, відновили діяльність храму, спорудили новий жертовник. На свято Ханука запалюють свічки чи лампади від особливої сві­чки “шамаш”. Від неї запалюють щоденно одну свічку чи лам­паду в дев'ятисвічному (разом із шамаш) світильнику, на во­сьмий день горять усі дев'ять свічок. Існують особливі прави­ла запалювання ханукальних вогнів.

Пурім святкується у лютому-березні, це найвеселіше свя­то на честь перемоги євреїв над їх гнобителем Аманом.

Про це розповідається в біблійній книзі “Естер”. Могут­ній перський цар Ахашвероша, відомий в історії під ім'ям Ксе­ркса (пом. 465 р. до н.е.), що перетворив Вавилонське царство у свою сатрапію, вів дуже невдалі для нього війни з греками і навіть у розпачі наказав відшмагати море. З ним відбулася істо­рія, про яку розповідає біблійна книга Естер.

Цариця Вашті, дружина Ахашвероша, проявила неповагу до нього, і за це він вигнав її, а собі обрав нову дружину, якою стала єврейка Естер. Вона була настільки розумна і красива, що швидко домоглася любові і поваги царя. Естер була сиро­тою, її виховував дядько Мордехай. Через Естер він доніс ца­реві про замах, що готувався на нього, і цар був врятований, за що наблизив Мордехая до двору. Але Мордехай, бувши на­ближеним до царського трону, не бажав коритися першому міністру Гаману, і той зненавидів Мордехая.

Гаман звернув увагу царя на те, що серед його народів є один, який не бажає коритись царським законам, а живе за сво­їми законами - іудейськими, і умовив царя дати розпоряджен­ня про скасування їх.

Мордехай звернувся до Естер по допомогу. Естер кину­лася до царя, порушуючи дворові порядки, за що загрожувала кара на горло, і запросила царя і Амана до себе на бенкет.

Але цар, страждаючи безсонням, наказав читати книгу пам'яток Хроніки, і там було записано про донос Мордехая, що врятував цареві життя. Цар згадав, що не нагородив його. Коли ж уранці прийшов Аман просити царя повісити Морде­хая, започаткувавши цим страту іудеїв, цар спитав його, що треба зробити з чоловіком, якому цар хоче честі? Гаман, дума­ючи, що йому хочуть честі, докладно описав церемонію ша­нування. Цар погодився з ним і наказав зробити це іудеєві Мордехаю. Так і було зроблено.

На другий день Аман знову прийшов на бенкет до Естер і царя Ахашвероша. Цар спитав, яке бажання має Естер. Він го­товий виконати його. Естер почала просити царя врятувати іудеїв від їх ненависника і ворога - злого Гамана. Царя це збе­нтежило, треба було обирати між Естер і Гаманом, він навіть вийшов до палацового саду подумати. Гаман у цей час кинув­ся до Естер з благанням за життя своє. Цар, повертаючись, по­бачив це і звинуватив Гамана у намірі збезчестити царицю.

Гаман був повішений на шибениці, що готувалася для Мо­рдехая. Накази Гамана про знищення іудеїв були скасовані, усі іудейські вороги покарані, на згадку про ці події встановлено свято Пурім - свято гостини і радості в пам'ять про те, як сум обернувся їм на радість, жалоба - на свято, (Див. Естер, 1-10).

Свята і пам'ятні дні потребують від віруючого цілого ряду дій, які дуже важко виконати, не порушивши їх. Якщо в Песах, Шавуот і Сукот особливо заборонено геть усе робити, то лю­дина, стоячи під сонцем, все ж робить тінь і вже цим грішить. Але, каже іудейський богослов, якщо людина цілком зосере­диться на ідеях і символах свята, тоді вимоги Тори переста­нуть бути для нього тяжкими. Єврейські свята дуже складні за своїм ритуалом, потребують знання цього ритуалу і чимало зусиль для його виконання. Вони приносять віруючим радості і задоволення тим більше, чим ретельніше виконуються.