Саєнтологічні рухи

Саєнтологічні (від англійського бсінсє - наука і грецького іоЬоб - вчення) рухи - одна з форм нетрадиційної релігійності. Саєнтологічні вчення прагнуть поєднати в собі науку і релігію, адекватно віддзеркалити проблеми сучасного західного індуст­ріального суспільства.

Діанетика. Засновником діанетики (наукології) став Рон Габард (1912-1986)— відставний військовий, відомий пись- менник-фантаст. 1950 р. він видає в Америці книжку “Діанети­ка - сучасна наука розумового здоров'я, яке є однією з найпо- пулярніших у світі: 14 мільйонів примірників дванадцятьма мо­вами народів світу, в тому числі й російською. 1954 р. в Калі­форнії зареєстрована Церква наукології, яка нині поширилася по всьому світі і має 6 мільйонів прихильників. Вчення Габарда побудоване на поєднанні новітнього буддизму, інших світо­вих релігій, фантастики, науково-технічних досягнень, прак­тики психоаналізу. У створеній релігії багато власних нових термінів (тетан - істота-дух, яка періодично вселяється в якусь життєву форму, вічно втілюючись; інграм - накопичений про­тягом багатьох перевтілень певний життєвий досвід людини, від якого вона прагне звільнитися). Діанетика пропонує нову технологію життязвільнення від циклів перевтілень. Завдяки цій технології людина отримує владу над собою, здійснює кон­троль над матерією, енергією, часом і простором. Метою за­пропонованого Габардом вчення визнається досягнення вну­трішнього спокою, мудрості, міцного здоров'я та найвищої ду­ховної досконалості. Саме це приваблює й прихильників діа­нетики в Україні, які поки що організаційно не визначені.

Наука розуму (Релігійна наука) —сучасний синтетичний ідейний рух, що прагне в межах свого релігійно-філософського вчення переплавити ідеї гностицизму, теософії, метафізики, індуїзму, окультизму, об'єднавши східну містику і біблійне вчення.

- безособистісний, Ісус Христос - лише людина. Дух Святий

- жіночий аспект Божественної Трійці, людина, в якій людсь­ке поступається божественному, сама стає Христом. Філосо­фія життя Холмса базується на ідеї, продукування негативного досвіду негативним мисленням, позитивної діяльності - по­зитивним духом. Громади першої Церкви науки розуму були зареєстровані у США 1927 р., швидко завойовуючи популяр­ність серед американців. Згодом вони розповсюдилися по всьо­му світі. Нині налічується близько 26 мільйонів послідовників Науки розуму. 1991 р. створено “Міжнародний альянс Нового мислення”, у який входить Київський центр Науки розуму, що розпочав свою діяльність цього ж року Сильна громада Церк­ви діє в Донецьку, Криму.

Християнська наука. Це релігійний рух, що виник у XIX ст. в Америці з ініціативи Мері Ен Морс Бейкер (1821-1910). В основі цього вчення - принцип духовного зцілення без викори­стання медикаментозних методів лікування. Використовуючи систему психічного зцілення доктора Фінеаса Квимбі, М. Бей­кер видала декілька книг (зокрема “Наука і здоров'я”, “Ключ до Писання”), в яких дає “єдино вірне” тлумачення Біблії. Отри­мані засновницею нової Церкви Божі об'явлення її прихильни­ки сприймають як біблійні, а саму М. Бейкер - як наступницю Христа. Нині в Церкві налічується майже півмільйона членів, об'єднаних у 3000 конгрегацій по всьому світові.

***

Крім означених течій, в Україні є група вірних, яку важко ідентифікувати з будь-якою з них.

Подана панорама нетрадиційних релігійних напрямів і те­чій і здійснений аналіз останніх дозволяє спрогнозувати мож­ливі явища і процеси в цьому середовищі на найближчу перспе­ктиву. Тенденція до розширення кордонів поліконфесійності на релігійній карті України має незворотний характер. Протягом найближчих років релігійний інноваційний процес (релігієтво- рення) триватиме з різною мірою інтенсивності.

З боку модернових релігійних утворень можна очікувати активного пошуку форм взаємин з державою, громадськістю, традиційними Церквами. Більшість неорелігій, щоб зберегтися і функціонувати в сучасних умовах, змушені будуть вписувати­ся в конкретну соціально-економічну, політичну та ідеологічну ситуацію, пристосовуватися до вимог часу.

Непросто складатимуться стосунки з державою, що пояс­нюється відсутністю в Україні чіткої державної політики щодо релігії і церкви. Оскільки багато місцевих владних структур не дотримуються чинного законодавства, це штовхає окремі релі­гійні громади на порушення законів, спричиняє непорозуміння з органами влади, які зволікають з реєстрацією, дозволом на бу­дівництво культових споруд тощо. Сьогодні нетрадиційні ре­лігії виборюють право на існування, і ця тенденція збережеться й надалі, якщо не закон, а особисте - емоційне (подобається/не подобається) і політико-прагматичне (вигідно/невигідно) - ста­влення державного чиновника визначатиме долю тієї чи іншої громади. На наш погляд, роль держави в цих справах має обме­житися контролем за дотриманням законів про свободу совісті, просвітницько-інформативною і соціально-психологічною (створення спеціальних центрів психологічної експертизи і ре­абілітації) функціями.

В інтересах самих релігійних громад важливим є врахуван­ня наслідків діяльності екстреміських угруповань, коригування припливу до них людей випадкових, психічно хворих, прагма­тичних, по суті безрелігійних, щоб уникнути в майбутньому ви­явів релігійного фанатизму, екстремізму, зменшити зовнішню конфліктність і внутрішні суперечності.

Будучи по суті своїй наднаціональними, позадержавними, більшість модернових релігійних рухів спробують поєднати уні­версальність своїх віровчень із включенням у державний про­цес в Україні, а це викличе до життя нові феномени суспільно- релігійних стосунків, які ще мають бути вивчені.