Громадські організації. Громадсько-політичні рухи

Громадські організації - це об ’єднання громадян із метою задово­лення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших спільних інтересів.

За своєю спрямованістю громадські організації розподіляються на такі групи:

• професійні (профспілки, напр. Федерація незалежних профспілок України, Всеукраїнський союз робітників, асоціації фермерів тощо);

• економічні (об’єднання підприємців, банкірів - Українська спілка промисловців і підприємців, Рада товаровиробників і роботодавців та ін.);

• соціально-демографічні (ветеранські, жіночі, молодіжні - Союз Чорнобиль, Українська студентська спілка й ін.);

• конфесійні (церкви, релігійні общини, релігійні об’єднання ми­рян);

• культурологічні і просвітницькі (напр., «Просвіта», «Знання»);

• творчі (об’єднання письменників, артистів, художників);

• спортивно-туристські та оздоровчі;

• наукові та науково-технічні;

• оборонні (напр., Добровільне товариство сприяння обороні Укра­їни);

• національно-культурні (зокрема, організації етнічних меншин або їх об’єднання, напр., Асоціація національно-культурних об’єднань України);

• екологічні (напр., Зелений світ).

Громадські об’єднання є інститутами громадянського суспільства, тією ланкою, що пов’язує його з державою. Такі громадські об’єднання в політології нерідко називають «групами інтересів». Відповідно групи інте­ресів визначаються як «добровільні об’єднання людей, створені для вира­ження і задоволення їхніх інтересів у відносинах із різними політичними інститутами, насамперед із державою» (П.

Німецький політолог Ульріх фон Алеман пропонує таку типологію груп ін­тересів залежно від п’яти різних суспільних сфер діяльності:

1. Організовані інтереси в економічній сфері та у сфері праці: підприємни­цькі об’єднання й об’єднання самостійних категорій працівників; профспілки; спо­живчі спілки.

2. Організовані інтереси в соціальній сфері: об’єднання захисту соціальних прав (на зразок товариства сліпих); об’єднання соціальних досягнень (наприклад, благодійні громадські спілки та заклади); групи самодопомоги.

3. Організовані інтереси у сфері дозвілля й відпочинку: спортивні спілки та об’єднання; гуртки для спілкування і реалізації хобі.

4. Організовані інтереси у сфері релігії, науки і культури: церкви, секти; на­укові асоціації; загальноосвітні гуртки, клуби мистецтва.

5. Організовані інтереси в суспільно-політичній сфері: духовні, етнічні, пра- возахисні об’єднання; громадсько-політичні об’єднання (екологічні, за роззброєння, емансипацію жінок тощо).

До громадсько-політичних організацій належать перш за все рухи, тобто широкі об’єднання громадян різних політичних переконань, спрямо­вані на досягнення конкретної мети або розв’язання конкретної суспільно- політичної проблеми. Від політичних партій вони відрізняються відсутніс­тю розгорнутих ідейно спрямованих програм; відсутністю фіксованого членства або дозволом подвійного членства; короткочасністю існування; відсутністю або аморфністю організаційних структур; тиском на владу за­мість прямої участі у владі. Втім, межа між партією й рухом досить гнучка, і в колишніх соціалістичних країнах такі рухи, які виконували завдання руйнування колишньої системи, як правило, чи розпадались, чи перетво­рювались у політичні партії (Солідарність у Польщі, Саюдіс у Литві, На­родний Рух України та ін.).

На Заході останніми десятиріччями набули поширення більш сталі масові демократичні рухи (екологічні, антимілітаристські, жіночі, моло­діжні, антиглобалістські). Їм притаманна відсутність постійних лідерів; швидка ротація депутатів, відкритість і гласність внутрішнього життя, практична відмова від професійного апарату.

Окремо слід сказати про громадські організації, які утворюються при політичних партіях, - як правило, молодіжні. Це, наприклад, відтворе­на Ленінська Комуністична Спілка Молоді України, Соціалістичний Кон­грес Молоді (1994 р.), що об’єднує низку молодіжних організацій лівого напряму; Молодіжний Союз Наша Україна (2005 р.) та ін.