12.5. НОВІТНІ РУХИ В ІСЛАМІ

Історичні зміни, які трансформували світову культуру ХІХ- ХХІ століть, не оминули й іслам. Мусульманський світ новітньої епохи змінив своє обличчя, набравши нових рис. Однією з інно­вацій в сучасному ісламі стало виникнення новітніх рухів, які спробували подивитись на іслам по-новому, проте великою мі­рою порушили усталені мусульманські традиції.

• АГМАДІЙСЬКИЙ МУСУЛЬМАНСЬКИЙ ДЖАМААТ

Одним із таких рухів став Агмадійський мусульманський джа­маат Арл^і). Він виник у Британськіи Індії, на те­

риторії сучасного Пакистану, в ХІХ столітті. Фундатором цього руху був Мірза Гулам Агмад (1835-1908), якиИ проповідував, що іслам потребує масштабної реформи. Ця реформа повинна бути не людською, а виходити від самого Бога. Прихід божественного реформатора, тобто муджаддид (^д?^), є знаком останньої епохи, яка закінчиться повною перемогою ісламу. Агмад проголосив себе божественним реформатором, який також є Магді (Месією), якого очікував іслам і весь світ. Мусульмани-агмаді сформували монолітну організацію, яка спершу зазнавала утисків зі сторони традиціиних мусульман, з точки зору яких мусульмани-агмаді є єретиками. Сьогодні організація поширилась у багатьох кра­їнах світу і налічує від десяти до двадцяти мільионів віруючих. Агмад презентував себе не як засновник нової релігії, а тільки як реформатор. Він вважав, що іслам зазнав багато викривлень і набрався помилок. Очистити іслам від помилок і є завданням Агмада.

Оскільки завданням Агмада було очистити іслам, а не змінити його, то він і його послідовники з усією серйозністю визнають традиційні основи ісламу: шість стовпів іману (таухід, малаїка, набі, писання, кіямат, кадар і када) та п'ять стовпів ісламу (ша­гада, намаз, закьят, ураза, гадж). Окрім цих традиційних для всіх мусульман основ віри і благочестя, мусульмани-агмаді проголо­шують також і власні догми або їх специфічні трактування.

У 1908 році Мірза Гулам Агмад помер. Община одноголосно обрала його наступником і лідером общини Гакіма Нур-уд-Діна (1841-1914), який отримав титул халіфа. Мусульмани-агмаді впровадили титул «Халіф Обіцяного Месії та Імама Магді»; його використовує вищий духовний лідер общини. Перший халіф му- сульман-агмаді керував общиною шість років. За цей час він ор­ганізував переклад Корану англійською мовою, заснував газети і журнали общини, створював громади в Британії та облаштував казну. В 1914 році, коли помер Гакім Нур-уд-Дін, халіфом був об­раний Мізра Башір уд-Дін Магмуд Агмад (1889-1965). За 52 роки свого правління другий халіф поширив Коран декількома мова­ми, розбудував общину, збудував мечеті в 48-ми країнах світу. Однак, на час його правління припала криза організації. Група мусульман-агмаді не сприйняла обрання другого халіфа та роз­колола общину. Розкольники обрали собі за центр місто Лахор в Пакистані. Лахорський рух не мав достатньо прихильників і врешті зник.

• БАГАЇ

В ХІХ столітті з’явилися ще два релігіині рухи, в основу яких ліг іслам, але які мають характер окремих новітніх синкретич­них релігіи - бабізм і багаї. У 1844 році в Ірані Сеїд Алі Мугаммед Шіразі 4“ 1819/1820-1850), більш відомии під

титулом Баб, проголосив нову релігію - бабізм. Своє вчення Баб виклав у книзі «Баиян». Баб учив, що епоха, основана на Корані і шаріаті, закінчилась. На зміну епохам традиціиних релігіи прии- шов час нової релігії, основаної на принципах загальної рівності, любові і прав. Баб проповідував, що нова епоха вже близько: не­забаром прииде месія, якии покладе початок новіи епосі. Бабізм зазнав значних утисків зі сторони шиїтів і сунітів. Внаслідок переслідувань Баб був арештовании і розстрілянии. Страчено було близько двадцяти тисяч иого послідовників. Останки Ба­ба таємно вивезли до міста Хаифа в Ізраїлі, де и донині знахо­диться иого гробниця. Ті бабісти, які не зламались під тиском переслідувань, сформували нову релігію - багаї, яку правомірно вважати дочірньою щодо бабізму. Її засновником був іранський релігійних діяч Мірза Хусейн Алі-і-Нурі (1817-1892), більш ві­домий під титулом Багаулла, що означає «Слава Господня». На основі вчення Баба, иого послідовники проголосили Багауллу саме тим месією, прихід якого пророкував Баб. Багаулла також потрапив під переслідування, був арештовании та виселении з країни. Останні дні свого життя він провів в Ізраїлі, де и помер і похоронении. Перед свою смертю Багаулла проголосив, що єди­ним достовірним тлумачем иого вчення є иого син Аббас Еффен- ді (1844-1921), відомии під титулом Абдул-Бага (Слуга Добра).

Багаї вірять в одного Бога, який не може бути повністю пізна­ним жодною людиною. Тому жодна релігія не знає Бога повністю. Однак Бог відкриває себе людству через своїх пророків. Боже­ственне одкровення приходить до людства поступово. Крішна, Заратустра, Будда, Мойсей, Їсус, Мугаммед - все це пророки, які приносили людству чергову порцію істини. Усі вони проповіду­вали одного і того ж Бога. Багаї до кожної релігії ставляться як до носія істини, відкритої Богом. Місія Багаулли полягала в то­му, щоби показати єдність усіх релігій. Так само, багаї вважають, що поділ людства на раси і нації є штучним. Як є один Бог, так є і одне людство. Неодмінно прийде час, коли людство усвідо­мить свою спільність, відмовиться від війн і злиється у прославі Бога. В людині багаї виділяють душу як промінь Божественного світла. Після смерті людини душа продовжує свій шлях до Бога у вічності. Багаї закликають ставитися до смерті не як до траге­дії, а як до переходу в нову фазу духовного розвитку. На основі проповідей Абдул-Баги були сформовані 12 принципів віри ба- гаї. В них виділяють три перші, які звуть «трьома єдностями»: 1) єдність Бога, 2) єдність релігії, 3) єдність людства. До них додаються ще дев'ять принципів: 4) рівність статей, 5) усунен­ня всіх форм упередженості, 6) світовий мир, 7) гармонія релі­гії і науки, 8) незалежний пошук істини, 9) потреба в загальній обов'язковій освіті, 10) потреба у міжнародній допоміжній мові, 11) покора до уряду та невтручання в політику, 12) усунення крайнощів багатства і бідності.

Моральний кодекс багаї містить обов'язок щоденної молитви і щорічного посту, який триває 2-20 березня, заборони лихослів'я, вживання алкоголю і наркотиків, позашлюбних статевих відно­син і азартних ігор.

• АБАНГАНАМИ

Ще один синкретичний напрям ісламу сформувався на індо­незійському острові Ява. Представників цієї конфесії прийнято називати абанганами, від явійського слова «аЬапд», що означає «червоне». Абангани виділилися в окрему релігію близько 1900 року. Однак у середині ХХ століття ця релігія суттєво занепала і сьогодні є незначною релігійною інституцією. Абанганський варіант ісламу відхиляє строгі норми шаріату і включає в себе суттєві елементи індуїзму та ранніх релігійних вірувань, які формувалися серед населення Яви.