7.1. БІБЛІЯ

Віровчення християнства ґрунтується на Біблії. Слово «Біб­лія» (βιβλία) означає «книги»; ця назва вказує на те, що Біблія є збірником численних священних текстів.

• П'ЯТИКНИЖЖЯ

Першою частиною Старого Завіту є П'ятикнижжя Мойсея, яке відповідає юдейській Торі. П'ятикнижжя складається з п'яти книг. Тривалий час вважали, що їхнім автором був Мойсей. Сьо­годні дослідники вважають, що письмовий текст виклали му­дреці, імена яких не збереглися, але вони ґрунтували свій пись­мовий текст на усній традиції, яка сягає Мойсея.

Першим текстом П'ятикнижжя є книга Буття (єврейською ?.•Ί.ΝΦ, ’Л, латиною Genesis, грецькою Γένεσις), в якій розпо­відається про створення світу, історію перших людей, Всесвіт­ній Потоп, початки історії Ізраїлю до Єгипетської неволі.

- У книзі Вихід (єврейською йіЛ, латиною Exodus, грецькою

Έξοδος) розповідається про звільнення євреїв з-під єгипет­ської неволі, вихід з Єгипту під проводом Мойсея, отримання Закону Божого на горі Синай, 40-річну мандрівку євреїв Синайською пустелею.

- У книзі Левіт (єврейською ІД/рДК,латиною Leviticus, грець­кою Λευϊτικόν) викладені приписи, які стосуються священиків та левітів (служителів Храму).

- У книзі Числа (єврейською (Д_!-й.Т_!Д_-П), латиною Numeri, грецькою Αριθμοί) наведений облік людей, які вийшли з Єгипту та почали мандрівку до Обіцяної землі.

- У книзі Второзаконня (єврейською 7,-3/PQ, латиною Deuter­onomium, грецькою Δευτερονόμιον) наведений стислий виклад єврейського релігійного законодавства. Тексти, наявні у П'ятикнижжі, тотожні в усіх конфесіях християнства.

• ІСТОРИЧНІ КНИГИ

Другий розділ Старого Завіту містить історичні книги, тобто ті, в яких розповідається про історію спасіння в єврейському на­роді після поселення в Обіцяній землі.

- Першим текстом цього розділу є Книга Ісуса Навина (Wn’), в якіи розповідається про перехід євреиського народу до Обіцяної землі під проводом Ісуса Навина, наступника Моисея, про перші перемоги та початок осілого життя.

- Книга Суддів (ОЗП ^іЗй’П) розповідає про перші десятиліття євреїв в Обіцяній землі та історії суддів - провідників народу.

- Книга Рут (й^’^Л Тіл) розповідає про праведну жінку Рут, яка належала до предків царя Давида та Ісуса Христа, історію її життя та роль в історії народу.

- Опісля в Біблії містяться дві книги, які описують життя і діяльність пророка та судді Самуїла, поставлення Самуїлом царів Саула та Давида. В католицькому та протестантському виданнях Біблії ці книги називаються Перша книга Самуїла та Друга книга Самуїла. У православних виданнях вони, від­повідно, звуться Перша книга царств та Друга книга царств. У єврейській Біблії ці книги об'єднані в одну, яка зветься Книга Самуїла.

- Дві наступні книги розповідають про діяльність єврейських царів, розподіл царства на Юдею та Ізраїль, викладають політичну та релігійну історію єврейського народу. В католицьких та протестантських виданнях ці книги звуться Перша книга царів та Друга книга царів, а в православних виданнях їх називають Третя книга царств і Четверта

книга царств, оскільки першою і другою книгами царств у православних виданнях Біблії іменуються Книги Самуїла.

- Перша книга хронік та Друга книга хронік описують події істо­рії Ізраїлю. Їхній текст тотожний у католицьких, протестант­ських та православних виданнях. В єврейській Біблії вони об'єднані в одну Книгу хронік. В деяких виданнях Біблії ці тексти звуться Перша і Друга книги паралепоменон, що походить від грецької назви цієї книги (παραλειπομένων).

- Наступні дві книги розповідають про повернення євреїв з Вавилонської неволі та відбудову Єрусалимського Храму. Ними є КнигаЕздри, центральною постаттю якої є Ездра, який був духовним провідником повернення євреїв до Єрусалиму та відродження культу, і Книга Неємії, в якій йдеться про Неємію, який був політичним провідником євреїв та тісно співпрацював з Ездрою. Книги Ездри і Неємії є двома різними текстами в католицьких, протестантських та православних виданнях Біблії, а в єврейській Біблії вони злиті в одну Книгу Ездри-Неємії. Окрім Книги Ездри, яка міститься в біблійних канонах усіх конфесій, існують також Друга і Третя книги Ездри, яку ані юдеї, ані католики, ані протестанти не вважають за канонічні, але ці книги присутні в Синодальному перекладі Біблії Російської Православної Церкви, а також в канонах деяких інших Православних Церков.

- Книга Товита розповідає історію про провідника одного з єврейських племен, яке перебувало в околицях Ніневії, про його спілкування з Архангелом Рафаїлом і містить повчальні приклади праведного життя. Книга Юдити описує, як єврейська дівчина Юдита вбила ассирійського полководця Олоферна і врятувала єврейський народ від винищення. Книги Товита і Юдити містяться в грецькому перекладі Біблії Септуаґінта, але загублені їхні єврейські оригінали. Оскільки єврейські рабини внесли в офіційний канон єврейського ТаНаХ тільки ті книги, які наявні єврейською, то Книги Товита і Юдити не ввійшли в єврейський канон. Католики і православні, які у формуванні власного біблійного канону опиралися на грецькі переклади, включили ці книги у свій канон. Коли Лютер готував свій переклад Біблії німецькою, він перекладав тільки ті книги, які містяться в єврейському каноні.

- Наступним біблійним текстом є Книга Естер, яка розповідає про життя єврейської общини в перському місті Сузи та про їх звільнення від небезпеки. Ця книга присутня у виданнях Біблії всіх конфесій християнства та юдаїзму.

- Останніми історичними книгами є Перша і Друга книги Мака­веїв, у яких розповідається про макавейські війни, боротьбу євреїв проти еллінізації, звільнення з-під влади Селевкидів та здобуття політичної і релігійної свободи. Перша і Друга кни ги Макавеїв є девтороканонічними, позаяк вони присутні в католицькому та православному біблійних канонах, але відсутні в єврейському та протестантському канонах. Існу­ють також Третя і Четверта книги Макавеїв. Третя книга Макавеїв не визнається за канонічну ані католиками, ані про­тестантами, ані євреями, але включена в православні видан­ня Біблії. Четверта книга Макавеїв не визнається канонічною жодною християнською конфесією. Вона інколи публікується у православних виданнях Біблії як «додаток до Біблії», а не як її частина.

• ПОЕТИЧНІ КНИГИ

Третім розділом Старого Завіту є поетичні книги, які містять давню релігійну поезію або збірки приказок чи повчань. Сюди належать:

- Книга Йова, яка розповідає про праведника, який невинно страждає, і його вірність Богові.

- Книга псалмів містить 150 псалмів, тобто релігійних поем.

- Книга приказок Соломона містить висловлювання царя Соломона, які стали взірцем благочестивої мудрості.

- Книга Проповідника, яка також відома під єврейською назвою Коґелет та під грецькою назвою Екклезіаст, містить роздуми побожного мудреця.

- Пісня Пісень містить поетичний виклад відносин між Бо­гом і людьми, який представлений у прикладі відносин між чоловіком і жінкою. Книги Йова, псалмів, приказок, Про­повідника та Пісня пісень присутні в усіх біблійних канонах.

- Книга мудрості та Книга Сираха, в яких викладені життєві поради, є девтероканонічними, тобто визнаються католиками і православними, але не визнаються протестантами.

- Молитва Манасії містить текст молитви, автором якої вва­жається 14-й цар Юдеї Манасія. Молитва Манасії міститься тільки в православних виданнях Біблії. Цей текст у право­славних виданнях іноді друкується як окрема книга, а інколи включається у Другу книгу Хронік.

• ПРОРОЧІ КНИГИ

Четвертою частиною Старого Завіту є пророчі книги. Старо- завітніх пророків прийнято поділяти на великих і малих.

- До текстів великих пророків належать Книга Ісаї, Книга Єремії, Плач Єремії, Книга Єзекиїла, КнигаДаниїла. Ці книги включені в канони всіх конфесій. У католицьких та православних виданнях Біблії до великих пророків включають також Книгу Варуха, яка відсутня у єврейському та протестантському канонах. Так книга, яка в католицькому каноні іменується Книгою Варуха, у православному розділена на дві частини: Книга Варуха та Лист Єремії.

- До малих пророків належать тексти дванадцяти пророків: Осії, Йоіла, Амоса, Овдія, Йони, Міхея, Наума, Авакума, Софо- нії, Огія, Захарії і Малахії. У випадку малих пророків між єврейським, католицьким, православним і протестантським канонами немає розбіжностей.

Отже, Старий Завіт містить біблійні книги, написані до Різдва Христового. В різних конфесіях склались власні біблійні кано­ни. Протестантський канон Старого Завіту найменший; він на­лічує 39 книг. Католицький - містить 46 книг, тобто всі 39 книг протестантського канону, а також Книги Товита, Юдити, Перша і Друга Макавеїв, Мудрості, Сираха і Варуха.

• НОВИЙ ЗАВІТ

Другою частиною Біблії є Новий Завіт. Ці тексти написані піс­ля Воскресіння Христового у християнському середовищі. До Нового Завіту належать:

- Євангелія, які розповідають про земне життя Ісуса Христа, його проповіді, чудеса, Хресну смерть, Воскресіння і Вознесіння:

Т Євангеліє від Матея, ^{Т Євангеліє від} Л^уки,

Т Євангеліє від Марка, ^{Т Євангеліє від Івана}.

- Діяння апостолів, в яких розповідається історія ранньої Церкви та місіонерську роботу апостолів.

- Наступний блок новозавітніх текстів складають 14 послань апостола Павла, які він писав до різних церковних общин у світі. У посланнях Апостол Павло викладав моральні та догматичні повчання:

Т Послання до римлян,

Т Перше і друге послання до коринтян,

- Послання до галатів,

- Послання до ефесян,

- Послання до филип'ян,

- Послання до колосян,

- Перше і друге послання до солунян,

- Перше і друге послання до Тимотея,

- Послання до Тита,

- Послання до Филимона,

- Послання до євреїв.

- До Нового Завіту належать також сім соборних послань, які писали різні апостоли до всієї Церкви:

- Соборне послання Якова,

- Перше і Друге соборні послання Петра,

- Перше, Друге і Третє соборні послання Івана,

- Соборне послання Юди Тадея.

- Останньою книгою Нового Завіту є Одкровення Івана Бого­слова або Апокаліпсис, в якій Апостол Іван розповідає про отримане об’явлення, в якому він побачив останні часи земного світу.

Отже, в Новому Завіті містяться 27 книг. Їхня кількість одна­кова в усіх християнських конфесіях.