Тема 4 Теорія фірми та ринкова пропозиція

План лекції

1. Виробнича функція, її ізокванта та ізокоста.

2. Витрати виробництва: сутність, класифікація та графічний аналіз.

3. Прибуток, норма прибутку та фактори, що впливають на їх величини.

4. Сутність, види і функції цін.

1. Фірма, або підприємство - економічний агент, що є споживачем факторів виробництва на ринках факторів, виробником пр одукції та її продавцем на ринках товарів і послуг; головна мета діяльності фірми - максимізацію прибутку як різниці між виручкою та вартістю виробництва.

Суттєвим значенням теорії фірми є:

- раціональність її поведінки - фірма максимізує власну вигоду, прибуток і здатна шукати й знаходити шляхи досягнення цієї мети;

- суверенітет у прийнятті рішень щодо своєї діяльності.

В Україні правові аспекти діяльності фірм регулюються Законами України “Про підприємства в Україні”, “ Про підприємництво”, “Про власність” та ін., в яких визначаються організаційно - правові форми фірм.

В мікроекономіці процес виробництва р озглядається як процес перетворення вихідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної техноло гії виробництва.

Для того щоб описати поведінку фірми, треба знати, яку кількість продукту вона може виробити, використовуючи ресурси у тих чи інших обсягах.

З алежність кілько сті продукту, яку може виробити фірма від обсягів витрат ресурсів, дістала назву виробничої функції.

Класичним прикладом виробничої функції є двофакторна виробнича функція.

Q=F(K,L)

де Q-обсяг виробництва продукції ;

F-виробнича функція;

K-капітал;

L-робоча сила.

Окрім витрат капіталу та робочої сили, враховують також вплив витрат матеріалів M тоді:

Виробничі функції для певного обсягу виробництва мають свої відображення. Все залежить від мети, поставленої дослідником.

Процес трансформації ресурсів у готову продукцію характеризується показниками с укупного, с ер едньо го та граничного продуктів.

Сукупний продукт ТР - це загальний обсяг виробленого продукту, який змінюється в з алежності від зміни кількості робочої сили.

Середній продукт АР - це відношення сукупного продукту до кількості використаного на виробництві змінногофактора L - тобто робочої сили.

Якщо змінним фактором виступає капітал, а постійним являється робоча сила L, то середній прибуток капіталу АР_к визначається:

Ці показники мають назву продуктивність праці, продуктивність капіталу.

Граничний продукт змінного фактора виробництва (праці МР_Ь капіталу - МР_к) - додатковий випуск продукції, який забезпечується використанням додаткової одиниці ресурсу.

Показники МР_L і МР_к мають назву гранична продуктивність праці, гранична пр одуктивніс ть капіталу.

Всі комбінації ресурсів, що забезпечують один і той же обсяг випуску продукції можна об'єднати плавною кривою, ми отримаємо лінію. Таку криву назвали ізоквантою.

Ізокванта - крива, що показує всі можливі комбінації ресурсів (праці L, капітала К) які дозволяють отримати певний фіксований обсяг виробництва ( Q ).

33

Перед фірмою, і перед національною економікою в цілому постає проблема вибору комбінацій факторів виробництва. За певних економічних умов така комбінація має забезпечити певний рівень виробництва при мінімальних витратах. Якщо об'єднати всі можливі комбінації витрат при фіксованому бюджеті ми отримаємо бюджетну лінію - ізокосту.

Ізокоста - це множина можливих комбінацій факторів виробництва при заданому обсязі витрат на них.

2. Витрати на всі фактори виробництва формують загальні витрати виробництва.

Слід розрізняти бухгалтерські та економічні витрати.

Бухгалтерські витрати оцінюють фактичні витрати факторів виробництва у формі прямих платежів за фактори виробництва. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськими витратами.

Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх витрат, а й внутрішніх ( неоплачуваних ) ресурсів фірми, пов'язанних з їх використанням. Це дійсні витрати на виробництво товару, які відображають вартість ресурсів при найкращому з можливих варіантів їхнього застосування.

Витрати фірми вкороткостроковому періоді поділяються на постійні -FC- це затр ати на утримання будівель, охорона, оренда приміщень, реклама.

Змінні витрати VC- безпосередньо пов'язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, енергоносії, оплату праці робітників).

Сукупні витрати -TC- це витрати фірми всіх постійних та змінних витрат. TC=FC+VC.

Середні витрати сукупні ( АТС) середня величина витрат на виробництво одиниці продукції ATC = TC/Q.

Граничні витрати МС - приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової ) о диниці про дукції MC =∆T C∕∆Q.

Рис.8 - Графічний аналіз витрат фірми

Аналіз графіка дає змогу побачити такі властивості кривих постійних, змінних та загальних витрат.

Крива постійних витрат FC розташована паралельно лінії випуску.

Крива змінних витрат VC постійно зростає, відповідно до збільшення випуску продукції.

Загальні витрати ТС безпосередньо властиві визначенню

TC= FC+VC,

3. У сучасній економічній теорії значна увага приділяється аналізу прибутку фірми. При цьому прибуток визначається як виражений у громовій формі чистий дохід фірми на вкладений капітал.

Прибуток фірми PR, це різниця між загальною від реалізації і сукупними витратами фірми.

PR=TR-TC,

Де: PR -и прибуток фірми;

TR- виручка від реалізації; TC- сукупні витрати.

Виділяють два значення - бухгалтерський і економічний

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними ( зовнішніми і внутрішніми, включаючи нормальний прибуток ) витратами виробництва.

Нормальний прибуток - звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів власника фірми, які використовуються на виробництві (особистий автомобіль, комп'ютер, мобільний зв'язок та інше), він входить до складу внутрішніх витрат фірми, які не враховуються через бухгалтерські витрати.

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсотко ве відношення маси прибутку до всього авансового капіталу.

Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансового капіталу і залежить від багатьох факторів:

-швидкості обороту капіталу;

-ринкових цін;

-структури витрат;

-масштабу виробництва маси;

- прибутку.

4. Домінуючим законом ціноутворення є закон попиту і пропозиції який ко регує вартість товару відповідно до його корисності.

Ціна пропозиції та ціна попиту, що формується під дією зазначених законів, зустрічається на ринку, щоб знайти деяку середню величину ціни - ринкову ціну товару.

Коливання ринкової ціни залежно від попиту і пропозиції об'єктивно обмежені в діапазоні, де для виробника нижня межа визначається вартістю середніх витрат виробництва, а верхня граничною кількістю грошей у споживача, тобто рівнем його платоспроможності.

Ринкова ціна фокусує складні економічні зв'язки між середнім суспільними умовами виробництва товару і можливостями його споживання.

На практиці в сучасній ринковій економіці використовуються різні методи формування цін.

Найпоширенішим є метод, за яким ринкова ціна визначається двома кількісними параметрами; особливістю виробництва товару плюс середньою величиною прибутку.

Ціноутворення в ринкових умовах реалізується через цінову стратегію: -визначення місця ціни в системі засобів конкретної боротьби на ринку; -вибір методу розрахунку ціни;

-характер цінової адаптації нових товарів на ринку;

-зв'язок ціни з життєвим циклом товару;

-моделювання відношення покупця до ціни товару;

-аналіз обмеження ринкового і поза ринкового характеру на ціну.

Загальні принципи і методи ціноутворення можуть використовуватись залежно від конкретної сфери ринкових відносин.