Тема 5 Теорія ринкових структур. Мікроекономіка суспільного сектору

План лекції

1. Кількісні методи оцінки ринкових структур.

2. Конкуренція:зміст, види і форми.

3. Монополія, особливості функціонування.

4. Ринок факторів виробництва і розподіл доходів.

5. Мікроекономіка суспільного сектору.

а. Суспільні блага та ефективність.

б. Зовнішні ефекти та зовнішні витрати.

1. Для аналізу структури ринку використовуються кількісні методи його оцінки. Розглянемо деякі з них. В більшості країн світу національним законодавством визначено кількісний критерій для віднесення того чи іншого підприємства до категорій підприємств монополістів, або тих, що займають визначне положення на ринку.

Таким критеріям є показник питомої ваги на ринку на рівні 25 - 40 відсотків. Якщо фірма перевищує цей показник її включають в Державний реєстр фірм монополістів.

Така практика має місце в Великобританії, Росії, Україні і в інших країнах. Наступний метод, це визначення індекса концентрації, який характеризує питому вагу декількох фірм в загальнім об'ємі ринка в процентах.

Індекс концентрації для (m) самих більших компаній з загального числа (n) виробників даного товара, розраховується як сума m риночної питомої ваги k_i всіх фірм.

де J_c- індекс концентрації;

m-кількість великих фірм;

Kj-питома вага кожної фірми.

Якщо індекс концентрації в галузі для 4 самих великих фірм становить 2 відсотки, то такий ринок характеризується як ринок монополістичної конкуренції.

В сучасних умовах для оцінки ринкових структур використовується Індекс Герфіндаля - Гіршмана - І_н.

І_н можна розглядати як показник концентрації і розраховується по наступній формулі:

Для точного розрахунку індекса І_н - Герфіндаля - Гіршмана необхідно знати питому вагу всіх виробників даного товару, що при великій чисельності фірм це зробити дуже важко.

В західній європі в країнах євросоюза для аналіза ринкових структур використовується індекс Лінда, запропонований вченим Ремо Лінда.

де I_l -індекс Лінда;

К^питома вага на ринку однієї фірми;

К₂-питома вага-другої фірми.

Якщо в галузі більше фірм, індекс Лінда -I_l- визначається як серед неарифметичне значення цих фірм.

Однак самим важким при аналізі ринкових структур являється не вибір індекса розрахунку, а визначення границі ринку при великій кількості товарів.

2. Виробники товарів та послуг пропонують свою продукцію на ринках відповідно продукції, де вони вз аємо діють з виробниками іншої аналогічної продукції і споживачами.

Умови за діяння учасників та ціноутворення на ринках залежить від ринкової структури, яка визначається такими типами:

-повна або досконала ко нкур енція; -монополістична конкуренція;

-повна монополія;

-олігополія; -монопсонія;

-монопсонічна конкуренція.

Досконала конкуренція, це такий тип ринкової структури для якого :

-частка кожного постачальника і споживача в загальному обсязі ринкової продукції не значна, ніхто не домінує на ринку.

-продукція однорідна;

-учасники можуть вільно входити на ринок та виходити знього;

-постачальники не взаємодіють один з одним.

монополістична конкуренція діє на ринку звідносно великою кількістю економічних учасників, кожен з яких має певний вплив на ціни внаслідок специфічного товару, який він виготовляє, й може мати й реалізувати монопольну владу.

Повна монополія - це такий тип ринкової структури де:

-весь галузевий випуск постачає одна фірма;

-входження на ринок нових фірм блоковано;

-ціни продажу диктує монополіст;

-споживачі не взаємодіють між собою.

Олігополія - це тип ринкової структури, коли декілька великих фірм монополізують вир обництво та збут основної маси пр одукції і ведуть між собою нецінову конкуренцію.

Монопсонія - це тип ринкової структури, при якій існує монополія одного покупця товару.

Обмежуючи свої закупівлі, продавець проводить монопосонічну конкуренцію і забезпечує собі монопольний пр ибуток за рахунок втрати частини доходів виробника товару.

3. Монополія виростає із конкуренції. Конкуренція зумовлює

диференціацію товаровиробників.

У наслідок цього відбувається процес концентрації виробництва й капіталу.

Розрізняють тири основні типи монополії:

-монополія окремої фірми;

-монополія як змова;

-монополія,що ґрунтується на диференціації продукту

монополії бувають:

-закриті;

-відкриті;

-природні;

-чиста монополія.

Закрита монополія - це галузь, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень.

Відкрита монополія - це економічне становище фірми, при якому вона на деякий період стає єдиним постачальником товару, не володіючи при цьому ніяким соціальним захистом від конкуренції.

Природня монополія - галузь захищена від конкуренції особливим становищем, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому.

Природні монополії володіють унікальними, рідкісними прриродніми ресурсами.

Чиста монополія утворюється там, де існує лише один продавець і відсутні р еальні альтернативи - не існує товар ів - субститутів, а про дукт що виробляється о днор ідний і унікальний.

Монопольна влада реалізується через види цінової дискримінації.

Види цінової дискримінації:

-першого ступеня, коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо.

-другого ступеня, полягає у встановлені рівня ціни залежно від обсягів продажу.

-третього ступеня ( на сегментованих ринках) запроваджується монополістом тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів зрізною еластичністю попиту, тобто визначити так звані с егменти ринку.

4. Ринки факторів виробництва - це специфічні ринки, де на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які с поживають виробничі фактори, а з боку пропозиції - власники факторів - домогосподарства.

Домогосподарства на ринках факторів безпосередньо пропонують власну працю і підприємницький хист та опосередковано - землю і капітал.

Структура ринку факторів виробництва :

-ринок праці

-ринок капіталу

-ринок землі та нерухомості

Ринок праці - ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарство в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми потребують її.

Праця це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ.

Ринок капіталу - це ринок, на якому капітал в фінансовій формі купується на різних умовах.

Важливого значення набуває банківський процент та курс акцій.

Ринок землі визначається самою природою і людським вибором.

Ціна землі залежить від ренти. Як відомо, земля має різну родючість. Тому різні ділянки землі приносять різні результати, що вир ажаються в земельній ренті. Якщо відома процентна ставка r і щорічна рента R, то можна визначити ціну землі P.

де P-ціна;

R-рента;

r-позичковий процент.

На ринку факторів функціонують не тільки власники робочої сили, землі, капіталу, а й підприємці, завданням яких є ефективне використання факторів виробництва з метою отримання доходу.

Підприємницький дохід залежить від підприємницьких здібностей і виступає в вигляді нормального та економічного прибутку.

Нормальний прибуток - це мінімальний доход або плата, необхідний для утримання підприємця у певній галузі виробництва

Економічний прибуток розглядається вченими як винагорода за прийняття і реалізацію ефективних рішень.

5. В умовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приватних) благ, на які існує індивідуальне право власності, є так звані “суспільні блага”.

Суспільні блага мають дві характерні ознаки:

-неможливість виключення будь - якого суб'єкта із споживання.

Це неможливо зробити і в тому випадку коли споживач не бере участі у фінансуванні відповідних витрат;

-відсутність конкуренції у споживанні.

Для суспільного блага немає ринку і тому не має ринкового попиту.

Проблема ефективного розподілу економічних благ тісно пов'язана з потребою справедливості.

Ці поняття історичні, вони віддзеркалюють рівень соціально - економічного розвитку суспільства.

Всі члени суспільства повинні мати не тільки рівні можливості, а й більш менш рівні результати.

Цим досягається єдність і згуртованість нації, що відповідає принципам колективізму. Оптимізація суспільного блага - поняття яке пов'язане з максимізацію економічного добробуту нації.

Порівняльний аналіз витрат і переваг від будь - якого суспільного проекту розраховується залежно від прийняття оптимального рішення.

Зовнішні ефекти - це вплив економічних суб'єктів, учасників в даній дії, на треті особи, які не приймають участі в цій дії.

Виділяють слідуючи види негативних зовнішніх витрат.

Це загальний збиток пов'язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції, яка не оплачена виробником, а пернесена на третю особу. Граничні особливості витрати - це вартість послуг тих ресурсів, які фірма купує, або ними володіє.

Позитивні зовнішні ефекти - це сприятливий вплив учасників дії економічних с уб'єктів на треті особи; це корисність, яка в ціну не включена.