Назва інституту.

В першому розділі в коротких словах скажу про назву інституту, що його досліджую. Як побачить читач із дальшого тексту, я скрізь називаю його „рада старшини" чи „рада старшинська".

Так було і з радою старшини. На жаль, треба відзначити, що документи про її існування найліпше й найбільше збереглися в архівах Росії. До того ж трохи не завсіди це або акти російські, або переклади російською мовою актів українських. Отже за таких умов ще важче виявляти і встанов­лювати назву інституту, і раз-у-раз доводиться при цьому робити переклад знов на українську мову.

Дуже часто інститут називають описово: приміром, за характером його чинности чи за наслідком її. Російські документи часто називають збори ради старшини дієсловом, що визначає її діяльність. Вони кажуть, що зберуться полковники й старшина й „стануть думать" про певні державні справи *) або, як факт минулого, що „гетманъ де учелъ думать съ полковники"²)... „Думать" в російській мові того часу значило й обмірковувати й ухвалювати; адже саме цим дієсловом здебільшого визначали діяльність російської тогочасної установи „боярської думи". Інколи висловлюються дієсловом, що визначає категоричніше саме ухвалу ради; прим., „полковники приговорили"³), себто знову таки обміркували Й ухвалили, з наголосом на останньому. З другого боку наголос на обмірковуванні має дієслово „совѣтовать"—радитися.

З цього дієслова російські діячі, що провадять зносини з Україною-Геть- манщиною, та російські перекладачі українських документів виводять речівник

^,) А. Ю. и 3. Р. Дод. до т. VIII,· с. 355. ^a) Ibidem, т. X, с. 116. ’) Ibi-Iem, т. XV,

сс. 349—350. *) Древлехранилище РСФСР. Столб. № 5999/188 Малор. Приказа, л.л. 106∙ 108.

„совѣть⁰, що вже може виявляти і акт наради — чинність установи—і саму установу. Отож, прим., у листопаді 1668 р. наказ Дорошенків складено „по совѣту старшины** ’), лист до царя в листопаді 1677 р. Самойлович пише за «общимъ совѣтомъ старшины" генеральної²), в лютому 1690 р. генерального суддю Вуяхевича делеговано до Москви „по общему нашему гетмана, стар­шинъ, полковниковъ и всего войска Запорожского совѣту" ³)...

Російське слово „совѣтъ", „совет" є переклад українського слова „рада*¹. Так, як відомо, і перекладають назву установи наших днів, „совет" — „рада“ (Рада робітничих, селянських та червоноармійських депутатів). Так пере­кладали і в XVII ст. На Україні нашу установу звали „рада", з відповід­ним означенням раз-у-раз «рада старшини" чи описово «рада з старшиною" тощо. Отож р. 1669 навесні, скликавши в Корсуні „всю старшину свсю тогобочную, чинилъ зъ оною раду" гетьман Дорошенко⁴). У того ж До­рошенка перед тим р. 1666 в лютому під Лисянкою „с старшиною была рада"⁵). Року 1668 згадується „вся рада старшини" гетьмана Дорошенка (тут уже відтінок установи, а не її чинности: документ каже, що Григорові До­рошенку «братъ его гетманъ и вся рада старшины въ Переяславль ѣхать ему не велѣли"⁶). Року 1671 в листопаді гетьман Многогрішний ухвалює певну постанову „за радою всей старшины" ⁷).

З „радою" межує термін „обрада". Його вжито р. 1669, коли А. Доро­шенко писав до Харкова про те, що бажання його брата гетьмана бути в протекції Москви ухвалено „зъ обради всей старшины войска Запорож­ского" ’). Від слова рада інколи роблять відповідні дієслова — радитися, „урадитися" ¹⁰).

Характер і порядок зборів, що відбулися в закритому приміщенні, дають підставу в січні 1654 р. бояринові Бутурлінові назвати раду старшини „тай­ной радой" ^,,); На Україні її так не звали.

Рада старшини нагадувала чужоземцям аналогічні установи в інших дер­жавах. Росіянам вона нагадувала „боярську думу". Отож, ототожнюючи ці установи, російські посланці інколи називають раду старшини „думою", пере­кладаючи цим український термін й вказуючи разом із тим російським чита­чам їхніх справозгань і повідомлень на зміст І характер установи (що менше

’) А. Ю.и З p.. Т. VII, с. 115 ’) Ibidem, т. ХНІ. с 333. ^э) Рукописи М. Судіанка,

№ 97, ч. V, с. 47. ♦) Літопис С. Водичка, т. 11, с. 222, К. 1851. ⁶J Додаток № 2.

^β) А. Ю. и 3. P.. т. VI. с. 244. =) Ibidem, т. ЇХ, сс. 451-452. ^β) Ibidem, т. XII, с. 375.

’) ibidem, т. VIII, с. 35. ^,0) Літопис С. Ведичка, т. II, с. 222.. ”) А. Ю. и 3. P.,

т. X, сс. 217 -218.

був би зрозумілий, коли б точно перекласти словом „совѣтъ¹⁴)· Так В. У и іжев­ський у своїм „статейномъ спискѣ'* в жовтні 1650 р. каже про те, що „бу­детъ у гетмана съ полковники и съ старшинами нынѣ дума" ^,)∙ Інколи ж раду зближають з польською установою — з соймом (мабуть найскорше це було, коли мова мовилася про широкі старшинські з’їзди до гетьмана).

Окрему назву мали широкі збори ради старшини до гетьмана по святах. Російські акти звуть їх „съѣздами"^c), дослівно перекладаючи українське „з’езди" '). Але і ці з’їзди раз-у-раз описово називаються, як гетьмана „зо всею старшиною войсковою" збори, що винесли „постановленье"⁸), або ска­зано, що гетьман „съ Старшиною Генеральною, Полковниками и знатными войсковыми товарищами помыслили и посовѣтовали" ’).

У XVHI ст. назва „рада" позолі зникає. Але на те тільки, щоб підо впливом російської мови й російської термінології замінитися все на той самий „совѣтъ" —- дослівний переклад українського терміну. Отож, прим., в інструкції Наришкіну пропонується стежити, щоб гетьман керував країною „съ совѣту и согласия Генералной Старшины и полковниковъ" ^l0), р. 1764 Генеральна Канцелярія казала, що полковники „собираются къ гетману и прививаются эъ старшиною на совѣтъ" ^,,)∙∙. Для ширших зборів, що замі­нили собою колишні з’їзди XVll ст., інколи тепер уживають російський тер­мін „собраніе" ^,2).

^,) Jbldcm. Додаток до т. VlII, с. 355. ^τ) Ibidem, с. 294. ’) Акад. М. Грушевський,

Історія УкраЇпи-Руси, т. IX, ч. 1, с.с. 41—42. *) А. Ю. и 3. P.. т. ПІ, с.с. 551—553. ⁶) Ibidem,

с.с. 555—556. *) Ibidcm т. ХНІ, с.с. 465—466, рукописи Судіенка № 97, V, с. 4, тощо.

^,) В. Мякотинъ, Очерки соц. исторіи Малороссіи. Русск. Записки, 1915, № 5. с.с. 169—170.

³) Акты Зап. Россіи, т. V, с.с. 189—190. ^и) Д. Ба н ты ш ъ-Ка м е и ск і и. Источники, я. П, с.с. 5—6. ’·) Древлехранилище РСФСР, кп. № 95/1822. Мелор. Експ Сенату, л. л. 6—7.

“) М. Е. Слабя с и ко, Малор. полкъ въ админ, отношеніи. Додаток № 1, с.с. 329—330.

^ri) Васильчиковъ, Семейство Разумовскихъ, т. I₁ с.с. 311- 316.