ЧАСТИНА II. ГАЛИ, ГАЛИЧИНА І СТОЛИЦЯ ГАЛИЧ.

Гали побудували свою столицю на правому боці р. Дністра, на природньо захищеній горі зв. "Крилоській" (у віддалі 6 км на південь від те­перішнього Галича), між рікою Луквою і Мозолевим потоком.

Мозолів потік обпливає гору доокола і при обниженні гори з північної сторони, впадає до ріки Лукви. Злука Мозолевого потока і р. Лукви творили трикутник згаданої гори, що з півдня був захищений потрійними ви­сокими валами і глибокими ровами з водою. Краї гори понад р. Лукву і Мо­золів потік були обведені подвійними валами і мурами. Гали уміли вибрати природно-оборонне місце на столицю.

Південні потрійні вали охороняли поле зв. Качківка, що по­верхнею було більше Галича - Крилоса. (Рис: ),(2 ібід). Гальське "KACH- - кач має багато значень: 1. решта-залишок; 2. відпочинок-передишка; 3. ґрунтуватися-базуватися, ставити опір; 4. покладати надію на щось 5. опора-підпора; 6. сховище; 7. непорушний (257. ст. 59). Гальська назва не походить від слова "качка".

Археольоґ Гончаров, що після II. світ, війни розкопував Кач- ківку і Крилос говорить: "У XII. стол. Галич був одним з найбільших міст древньої Руси, а судячи по величині оборонних споруд-укріплень, він не мав собі рівних серед древніх міст Подніпровя і Подністровя". (Був більшим від Києва). (В. Гончаров "Древній Галич", Вісник АН. УРСР. Кн; І. Київ 1956 р.)- Москви тоді ще на світі не було.

J. Для надзору за ворогом гали мали обсерваційні вежі, з яких

’сторожили в день і в ночі за несподіваним набігом скитів. Сторожі тих веж.уживали в ночі псів-вовчурів і світляних знаків, про що писав Валерій фляк. Після прийняття християнства, Ростиславичі побудували камінні церкви, які в часі нападу ворога служили оборонними спорудами, а в часі миру - домами молитви. Вони будували їх від заходу і півдня, тобто від поляків і мадярів. Тих церков - цитадель було одинадцять.

Поле "Качків" має округлу, зверху стяту так звану "Галичину Могилу" а на північний схід від неї, у віддалі 70 м.

В центрі Крилоса, на т. зв. "Золотому Тоці" відкопано землянки з керамікою Галыптату. При відкопаній фундаментів Успенського катед- рального собору на Крилосі виявлено по середині камінної підлоги, яму дох­ристиянської святині-капища (2. ст. )21 - 624).

Як бачимо, місця на столиці Галич наш і Придунайський вибрано незвичайно мудро. Тепер слід приглянутись обом могилам, які є доказом, як високо ^тояла наука астрономії в галів. Гали - етруски, що звали себе расе- нами, прибули в Італію в кінці IX. стол, до Xp. принесли усобою письмо. Коли б скити не спалили були Галона - Галича на Полтавщині, не прогнали неврів, галів, будинів і других з України та не отворили "Уральських воріт", ми були б сьогодні в змозі дати світові незаперечні докази, що Праукраїна дала білій расі людства культуру і цивілізацію. З відкриттям т. зв. "Соняшних могил" нашіих галів, стає зрозумілим, в який спосіб жреці-друїди в Месопотамії від­крили плянети, усталили точний соняшний рік, розвинули математику, мали школи, письмо і літературу.

Повертаючи до "Соняшних могил" під Галичем на полі "Кач- ків", слід подати, що коли матеріял до третього розділу - про галів - був зібраний, прислав мені п.

Як бачимо, то українське слово "могила", полськье"коріес" заховалося до тепер під Краковом. Це доказує, що мазури, це спольщені руси ни - українці. Талиське " MASAIRE" вимов: ^,,,MASURA' - це люди, що мають грубі клуби - стан: Гальське " S" вимовляли, як "Z ". "Мазура -це грубі в стані люди (257. ст. 172). Археольоґ Котлярчик знайшов такі самі дві могили в Сольці і Комаровичах під Перемишлем по українській стороні те­перішньої польської границі. Ті дві могили є близнючо подібні, формою і величиною, до краківських. Іншої форми могил є більше в тих та інших погра- ничних селах. Заходить питання, як виглядають ті дві могили? На відміну від інших, вони стяті, без верха, округлі і побудовані верствами. (Верства каміння, глини, ріняку, глини і дрібного шутру з глиною). Плоский, добре убитий, рівний верх обох могил. Так само побудована галицькі і краків­ські могили.

Гальське слово " SOLUS " (Солець) має два значення: 1. місяць, 2. світло всякого рода. Тому назва "Солець" походить не від соли, а від світла, Наша назва сонне - це світло, (257. ст. 240). Латинське" SOL-IS ", Німецьке " SONNE ", анґл.: " SUN " і т.д. По гальськи сонце звалося " GRI AN” (257. ст. 149). Тому маємо наше слово гріє, а не сонцить, чи світлить. Слово гріє має сполучені два поняття тепла і світла. Який глибоко льоґічний сенс має наша ніжна, мельодійна мова, праматір мов людей білої раси! Яржеж ми "правнуки погані" легкодушно цураємося її. Тому, що сином світла SOLUSA був " GRIAH " - світло і тепло, наші предки в пізніших часах назвали гріяна сонцем. З назвою сонця повязана назва сіль і син, як дар сонця. Гальське " SAI L " _ це солона вода - сіль, лат.

Приглядаючись назві Комаровичі, бачимо, шо гальське слово " COMGHAI R " _ вимов, "комгар" - це загальний, голосний, крик, моління, співи (при релігійних обрядах (257. ст. 84). Наша назва комар походить від дзвінкого голосу крил комара, що є непропорціонально сильним до величини його тіла. Тому назва Комаровичі - це не було гніздо комарів, а релігійним місцем святкувань галів, якимсь голосним співом чи криком. З повитого бачимо, які великі зміни перейшла наша мова за 3000 літ.

Тепер слід приглянутись до галицьких могил Галині і Гала. Згідно з твердженням лєґенди.Галиця-це дочка короля Гала. Усі галицькі во-

лодарі, почарши від хорватських, а пізніше Ростиславичів, за традицією га­лицького боярства, перед коронацією в катедрі мусіли відбути якусь церемо­нію на Галичиній могилі; правдоподібно приречення задержання стародавних боярських прав. Король Роман перший відмовився від того звичаю і тому така ворожнеча галицького боярства до Романа і Романовичів. Галицьке боярство уважало себе потомками галів, автохтонами, давнішим від київсько -руського боярства, започаткованого династією Олега - Ігоря, Кия.

Після прилучення Галичини до Києва Володимиром В., галиць­ке боярство було улицьким, тиверським, хорватським і називало себе галиць-і ким, а не руським, тобто потомками старинних галів, Вони панічно боялися утратити понополь торгівлі сіллю в користь Києва чи Волині. Про галицьке боярство буде ще мова при І'ялипько-Волинській чержаві.

Гальське " GALAN " _ _це молодість, молодий пасинок з пня дерева (257. ст. 138) " GALAN-A " це наша Галина, Галя, Галиця, пасинок - дочка Гала, може королева Галичини тисячі літ тому. З дотеперішнього виходить, що в другій Галії, нашій Галичині було пять держав. Перша в на­шому Галичі, друга в Перемишлі, третя в Кракові, четверта в Звенигороду пята в Теребовлі, а шоста в трикутнику рік Прут, Серет, Дуиэй, поза межами Галичини. Колись ця згадана територія простягалася від джерел р. Висли Білої, правдоподібно, до гирла р. Сяну і лінії Ряшів, Жовква, Староконстан- тинів, Летичів до ріки Бога і лиману Дністра. Дальше у Валахії ріками Серет -Бистриця, Тиса обабіч Карпат через Словаччину і Моравію до Судетів. Це була та Галія після витиснення скитами, а може ще в XII. ст. до Xp. перед упадком хатської держави, про що знаємо з культури Гальштату. E всі під­стави думати, що це сталося після персько-скитської війни. Чи доховалися близнючі обрядові могили галів в Звенигород}, Теребовлі і в румунському Галичі, ніхто не досліджував. Коло кожної зі згаданих столиць, якщо вони були самостійними, а не васальними, були по дві такі могили. Ті могили мали стяті верхи і служили гальським жрецям зв. "друідами" до означення точного часу головних свят галів. Гали, як і Русь мали місячний календар. Друїди галів, як в індусів і на Руси, творили замкнений стан-касту і керму­вали цілим життям галів. Те саме було в сумерів, вавилонців, хатів, індусів і у нас. Друїди мали владу священичу і судейську, від якої відклику не було. Вони кермували життям родини, роду, племени, а навіть установлювали границі землі родів і племен. В їх руках була медицина, школи, суди і обряди, в яких приношено людські жертви. З їх ласки були вибирані племінні вожді, що були послушні друїдам. Друїди не ходили на війну і не платили податків. Встановля­ли релігійні податки зв. десятини, з яких жили і удержували жрецькі школи. (272. т. IX. ст. 6). Читати і писати вчили лиш жрецьких і королівських дітей. Народ і боярство були неписьменні.

Після цих вияснень повертаємо до дослідів археольоґа Котлярчи ка: Після докладних помірів географічно-астрономічних "азимути" прямих ліній, що лучать могили в Сольці і під Краковом є симетричні до рівнолежника, відхилені около 23 географічної ширини. "Азимут" - слово арабське " AS

- шляхи. В географічних помірах в геодезії (наука про форму та виміри поверхні землі) - це напрямний кут". В астономічних помірах, це кут, утворений простопадною лінією від зірки до рівнолежника, де той обєкт (моги­ла) знаходиться. Ще може бути магнетичний азимут. Це кут між напрямом рів - нолежника та магнетичними притяганням землі даного обєкту (моги- ли). В могилах Краківських, Сольско-Комарівських і галицьких, східня могила є менша від західньої і в такому самому віддаленні. Також будова тих самих верстов каміння, глини, дрібного ріняку. Та однакова будова мо­гил, азимути і докладне віддалення в кожній парі поміж ними, ствердили дум­ку археольоґа про їх релігійно-культове призначення. Беручи за підставу дослідів, призначення таких могил в західній і центральній Европі (Чехія), Котлярчик доказав, що згадані могили служили до культових обрядів галів. Ті могили визначували гальським жрецям-друїдам в днях У. і 1. XI. доклад­ний до секунди час сходу сонця. Це були дні: найбільших національно-релі - ґійних свят галів. Це була також, до секунди, визначена половина року. Тими 'двома'днями, в яких сонце сходило в точно означеній мінуті з поза середини меншої могили, талиський верховний жрець - друїд, стоячи на більшій могилі в Сольці, давав знак до початку святочних церемоній. Могили були рівно­часно точним соняшним годинником галів, в якому вони з великими урочи­стостями обходили культ померлих предків, тобто наші "Задушні дні".

Як бачимо, культ померлих предків обходили орії, самари віл Сумерії. Месопотамської до наших галів, словян і нашої Руси, що осталася у нас в звичаях дідуха та задушних днів. Нам не відомо скільки днів та якими обрядами, крім одного, гали звеличували померлих предків, що відбувалось 1. листопада. (165 ст. 263). Правдоподібно недалеко тих могил була святиня галів. Apx. Ярослав Пастернак знайшов останки передхристиянської (мабуть) гальської святині під камінною підлогою по середині Успенської Катедраль- ної церкви в Галичі. (2. ст. 571). Ті останки мали квадратову форму, вели­чини 7,5 х 7,5 м. Я Пастернак зауважує, що Дёсятинна церква в Києві і Cna-,ський собор в Чернигов! були побудовані на місцях поганських капищ в сто­лицях держав Руси. В той спосіб відзначувано перемогу християнської віри ри над поганською (ібід).

Подібні до гальських могил і святині відкрито в Чехах в місце­вості Ліґніце. Гальське " LI GNI СНЕ" означає лікар, хірург, пускатель крови, цирулик. Видно, в Лігнінах був гальський осередок друїдів-лікарів, що лікували зіллям і пускали кров в імя бога здоровля Ліґгіча. Цікавим фак­том є і те, що в Чехах є місто Київ (6.000 мешканців), що лежить між ріками Моравою і Диєю, на південний схід від міста Брна. Гальське " CIABH " -чит: Кияв" - це кучерявий, кімотрик. (257. ст. 73). Тому араби вимовляли"Ку яба" - місто кучерявих.

В Ліґеніцкій і Краковій могилах знайдено, кістяки, похованих там дітей, голови дорослої людини і багато, побитої на кусні, кераміки. Гали приносили на ті могили зварену страву т.. _Зв. "коливо" - варену пшеницю з медом і маком - їжу для богів і духів. Цю страву їли самі і вірили, що духи померлих їли останки разом з ними. Горшки товкли, бо в горшку могли за­нести духа домів. Так робили гали що року в Галії - Франції (165. ст. 269). Гальське " COLLAI N ¹¹ це новорічний вечір. (257. ст. 83). Гали, як і Русь мали тринадцять-місячний рік. "Повий рік" обходили першого листопада і їли новорічну їжу "колайну" наше коливо. Па теперішнє числення, це був невідо­мий ближче день грудня. Цікаво, що гальське " MART " - це місяць сіян­ня збіжжя. Це був наш квітень, бо між лютнем і березнем був на Руси "кази- брідь". Невідомо, як цей місяць звався в галів, (ібід ст. 172). Першого трав­ня гали обходили свято бога "Білана" - бога світла, по гальське " BELON (165. cf: 253)Γ Це був наш Сварог-бог світла. Хто знас, чи не був це місяць, бог світла, грецький" Апольльо. В англійських галів той бог називався -" BEL

- TAIN " (ібід). Котлярчик говорить, то слово "TAIN " - означає вогонц Гальське " TAIN " означає 1. здоровий - ля, 2. гурт, 3. множество, маса, 4. стадо худоби. Вогонь по гальськи звався " TEI NE " (писали з великої букви "Т". Слово "TEINE " вимавляли "тиян"),(257. ст. 259). Можливо, що це був спільний бог світла і тепла. Але те, що гали їли "коливо" вечером при світлі місяця великим гуртом - масою, промовляло б, що гали того дня обо­жали обох богів в день - сонця, вечером повню місяця. Що так по всякій правдоподібности було, свідчить факт, що англійські гали в той день палили вогні. (У нас Юріївські вогні). Та обділялися округлими, плоскими паляницями (хлібцями) і вареними яйцями. (Мабуть крашеними або завороженими),(165.ст. 269 - 271).τa товкли глиняний посуд. Подібне діялося на могилі Крака - після записів польських літописів аж до XH стол. Це свято в Польщі, як згадано, називалося "Рукавка", Котлярчик говорить, що перед тим святом в У. ст. гали гасили в селах вогні, (а на свято, як в Англії мабуть запалювали вогні) а хлопці мазалися саджою, возили за собою маленькі візочки (мабуть від хати, до хати віншували?) та одержували паляниці. У Величці, де гали видобували сіль, до II. світ, війни остався звичай, що на Великдень хлопець переодягався за жінку, смарувався саджею і попелом, віз на малому візочку малий огоро- десь зі статуйкою Христа і старався кожного зустрічного посмарувати саджею. Той хлопець називався "Сіда Баба".

Цлово "сідий" -це староруське слово; сідий - сивий, сідоглавий, не уживане в польській мові. Це доказує, то гали були предками прарусів. Заходить питання, які звичаї були в Сольці і Комаровичах, а вони певно мусіли бути, бо мали близнючі могили. Цего нам не залишили ані літописи, ані на­родні перекази. З повите наведеного одна певність^ що в дні І. У. і I. XII. за­початковували в галів, як і в дохристиянській Руси літній і зимовий цикль низьки свят. Ці дати приблизні з огляду на місяць казибрідь.

Гальське слово "GRAUN " вимов. " GRAGH " - грак (наш нарід називав галку - граком, від того, що галки в повітрі бавилися - гралися і весело перекликалися. Галку - грака називали в Галичині кавкою, на При- дніпрянщині - Гавою. (Словник Грінченка І. ст. 321). Це любов, любчик, до­рогий. Від слова " GRAGH " походить староруське, хорватське і сербське

- драг, драг, драгій - дорогий. (257. ст. 147).

Гали дали назву нашій Галичині і були предками галичан, тому слід дуже докладно запізнатися з галами, беручи до уваги західньо-европей- ські джерела. Це був так численний нарід (гали, будини, чорноубрані). що заселяли не лиш згадані території обабіч Карпат, але й Австрію, Італію, Швайцарію, Францію, Бельгію, Англію, Ірляндію, Еспанію, Португалію, в, Азії.

- Галатію, в Палестині - Галилею. Скити спалили в Геродотовім Ґелоні тисячолітню культурну - спадщину галів. За їх культурою, вірою, богами, мистецтвом та обличчями, мусимо удатися до т. зв. Заальпійської Галії, нинішньої Франції.