Законність

Під законністю слід розуміти дотримання публічною адміністрацією у процесі її функціонування принципів права, положень міжнародних та національних юридичних актів, а також звичаїв, судового права.

Маючи підпорядкований характер, - зазначають французькі вчені, - під- законний акт у свою чергу є також джерелом законності. Це пов'язано з таким. По-перше, серед підзаконних актів існує ієрархія, яка відповідає службовій (адміністративній) ієрархії. Постанова уряду має пріоритет у до­триманні законності порівняно з постановами, наприклад, міністрів, пре­фектів або мерів. По-друге, підзаконні акти мають пріоритет перед індиві­дуальними актами, які видаються тим самим органом. Цей принцип бере свій початок у римському праві - автор подзаконного акта сам зв'язаний не­обхідністю його дотримання доти, доки акт не буде змінено чи скасовано. Автор має право змінити або скасувати акт, але доти, доки це не зроблено, він кожного разу має застосовуватися на індивідуальному рівні. На цьому будується принцип вищості нормативних актів над індивідуальними; орган влади не може встановлювати індивідуальні винятки з загальних правил^[80].

Вимога законності поширюється як на фізичних, так і на юридичних осіб. Щодо посадових осіб вона означає, що останні можуть діяти лише тоді, коли вони на це уповноважені, та лише у визначених межах.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи дер­жавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У такому разі ви­слів «законами України» необхідно розуміти у широкому сенсі, тобто як систему усіх існуючих юридичних актів. У іншому разі це означало б, що посадові і службові особи можуть порушувати вимоги щодо власної ком­петенції, сформульовані, скажімо, у підзаконних юридичних актах, напри­клад у постановах Кабінету Міністрів України.

Законність передбачає також, що особа не може зазнати покарання, якщо вона не порушила раніше ухвалених приписів права, що вже на­були чинності.

3.2.2.