Провідним принципом адміністративного права є принцип верхо­венства права.

З практичної точки зору цей принцип означає підпо­рядкування діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права нині дістав закріплення як на рівні міжна­родних актів, так і у національному законодавстві, зокрема у:

• преамбулі Статуту Ради Європи, що наголошує на «відданості» дер- жав-членів «духовним та моральним цінностям, що є спільною спадщи­ною їхніх народів та справжнім джерелом свободи особи, політичної сво­боди і верховенства права - принципів, що становлять підвалини кожної справжньої демократії»;

• преамбулі Конвенції про захист прав людини і основоположних сво­бод, в якій зазначається, що «уряди європейських країн... є однодумцями

і мають спільну спадщину політичних традицій, ідеалів, свободи та верхо­венства права»;

• ч. 1 ст. 8 Конституції України (в Україні визнається і діє принцип вер­ховенства права);

• ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (суд при ви­рішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінно­стями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави);

• ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права);

• ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну службу» (принципами дер­жавної служби є верховенство права) тощо.

З наведених положень неважко зробити висновок, що принцип вер­ховенства права є універсальною вимогою, насамперед до держави, що у зв'язку з цим має братися до уваги її представниками як під час правотворчої, так і під час правозастосовної діяльності. Інакше кажучи, формування норм адміністративного права, а також їх застосування має здійснюватися за обов'язкового дотримання принципу верховен­ства права.

Говорячи про принцип верховенства права та намагаючись з'ясува­ти його суть і призначення, можна погодитися із С. Головатим у тому, що цей процес буде мати шанси на успіх лише тоді, коли, по-перше, буде здійснена відмова від суто позитивістського погляду на право та, по-друге, будуть належним чином опрацьовані зарубіжні видан­ня, присвячені цій проблематиці, оскільки за відсутності національних традицій правовладдя та нерозробленості відповідної теорії процес пізнання принципу верховенства права приречений на провал^[79].

Найбільш повно та чітко суть принципу верховенства права на сьо­годні викладено у доповіді «Верховенство права», схваленій Євро­пейською комісією «За демократію через право», яка була заслухана 25-26 березня 2011 р. Автори доповіді опрацювали існуючі у Європі підходи до розуміння суті верховенства права, вивчили підходи до застосування цього принципу Європейським судом з прав людини, Організацією Об'єднаних Націй, Радою Європи тощо та сформулюва­ли загальновизнану концепцію верховенства права. Положення за­значеної концепції мають братися до уваги й застосовуватися також і в Україні.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначе­ність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого не­залежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; за­борону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

3.2.1.