Вплив адміністративно-територіального устрою на організацію публічної адміністрації

Система існуючих в Україні суб'єктів публічної адміністрації, безпо­середньо уповноважених на здійснення адміністративної діяльності, утворена з урахуванням адміністративного й територіального устрою України.

Це означає, що у кожній адміністративно-територіальній одиниці (наприклад, області, районі) утворені суб'єкти публічної адміністрації, повноваження яких обмежуються такими адміністративно-територі­альними одиницями.

Так, ст. 125 Конституції України передбачено, що система судів загаль­ної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації^[309].

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від­значається, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Консти­туції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності¹.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здій­снюють місцеві державні адміністрації (ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»^{[310] [311]).}

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Отже, адміністративно-територіальний устрій України:

• є основоположним критерієм, котрий використовується для орга­нізації самодостатньої, цілісної й дієздатної системи суб'єктів публічної адміністрації;

• обумовлює зміст та види процедур, способів захисту суб'єктивних публічних прав, свобод, інтересів;

• визначає зміст та види правовідносин, котрі виникають між різни­ми суб'єктами публічної адміністрації;

• впливає на форми та зміст взаємовідносин між суб'єктами публіч­ної адміністрації, їх взаємні повноваження, розмежування цих повно­важень;

• визначає поширеність адміністративних повноважень суб'єктів пу­блічної адміністрації;

• обумовлює особливості розпорядження й користування публіч­ним майном;

• впливає на процедури накопичення, формування, розподілу та пе­рерозподілу фондів публічних грошових коштів;

• використовується для визначення виду підсудності кримінальних, адміністративних, господарських, цивільних справ, справ про адміні­стративні правопорушення.

Приклад

Так, згідно з ч. 1 ст. 18 КАС України^[312] місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністра­тивним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміні­стративної відповідальності;

3) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перера­хунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, ін­ших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності дер­жавного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених п.п. 1-3;

5) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну по­ходження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Приклад

Суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Ви­щої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дис­циплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або Вищого адміні­стративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення (ч. 1 ст. 89 Закону України від 7 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів»)^[313].

Приклад

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, роз­глянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеля­ційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Антонівської селищної ради на постанову Херсонського окруж­ного адміністративного суду від 1 березня 2011 р.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 р. відмовлено в задоволенні позову Антонівської селищ­ної ради до Головного управління юстиції у Херсонській області про ви­знання відповіді протиправною та встановлення наявності компетенції.

Судом першої інстанції встановлено, що 4 листопада 2009 р. Голов­ним управлінням юстиції у Херсонській області отримано звернення го­лови Антонівської селищної ради про роз’яснення питання щодо права посадової особи Антонівської селищної ради вчинювати нотаріальні дії, визначені Законом України «Про нотаріат».

Головним управлінням юстиції у Херсонській області листом від 13 ли­стопада 2009 р. № 03-06/3831 надано відповідь, в якій зазначено, що селище Антонівка входить до складу Дніпровського району м. Херсона, тобто населеного пункту, де є нотаріуси.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України територіальний устрій визначається винятково законами України.

Зокрема це стосується з’ясування змісту цього питання, правового статусу і видів адміністративно-територіальних одиниць, повноважень органів щодо територіального устрою України.

Статтею 133 Конституції України визначено, що систему адміністра­тивно-територіального устрою України утворюють: Автономна Респу­бліка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Жодним законодавчим актом не встановлено правового статусу сели­ща в районі міста, а відповідно до Рішення Конституційного Суду Укра­їни від 13 липня 2001 р. поняття «правовий статус» і вид адміністратив­но-територіальних одиниць встановлюються лише законом.

Під поняттям «організація управління районами в містах», що містить­ся в ч. 5 ст. 140 Конституції України, в системному зв’язку із ст.ст. 142, 143 Конституції України необхідно розуміти повноваження міських рад як органів місцевого самоврядування в містах з районним поділом при­ймати рішення з питань адміністративно-територіального устрою.

Згідно з рішенням виконкому Херсонської обласної Ради депутатів трудящих від 9 січня 1965 р. № 38 Антонівку з населеними пунктами віднесено до Дніпровського району м. Херсона.

Відповідно до рішення виконкому Херсонської обласної (сільської) Ради депутатів трудящих і Херсонської обласної (промислової) Ради де­путатів трудящих від 14 лютого 1964 р. № 59, додатку № 1 до Статуту громади міста Херсона, затвердженої рішенням міської ради від 5 верес­ня 2003 р. № 357, Антонівська селищна рада входить до переліку на­селених пунктів, що належать до юрисдикції Херсонської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірною відповідь Го­ловного управління юстиції в Херсонській області в частині віднесення селища Антонівка до складу Дніпровського району м. Херсона.

Таким чином, говорячи про вплив адміністративно-територіального устрою на організацію публічної адміністрації, слід розуміти, що він ор­ганізаційно та функціонально дістає вияв у такому:

-здійснюється безпосередній фактичний адміністративно-право­вий вплив, що обумовлює формування системи, форму та зміст взає­модії суб'єктів публічної адміністрації, перерозподіл й розмежування їх компетенції;

-адміністративно-територіальний устрій враховується під час здійс­нення правосуддя, зокрема при визначенні судової юрисдикції й під­судності, оцінці правильності застосування норм матеріального зако­нодавства;

- адміністративно-територіальний устрій використовується і врахо­вується під час розробки й ухвалення національного законодавства.

Запитання і завдання

1. Розкрийте зміст адміністративно-територіального устрою України та охарактеризуйте його законодавче закріплення.

2. Назвіть структурні рівні (щаблі, ланки) адміністративно-територі­ального устрою України.

3. Опишіть залежність організації публічної адміністрації від адміні­стративно-територіального устрою України.

Додаткова література

1. Рішення Конституційного Суду України від 13 липня 2001 р. № 11-рп/2001 у справі за конституційним поданням народних депу­татів України щодо офіційного тлумачення термінів «район» та «район у місті», які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, части­ні п'ятій статті 140 Конституції України, і поняття «організація управління районами в містах», яке вживається в частині п'ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України «Про столицю Укра­їни - місто-герой Київ», а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 части­ни першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Укра­їні» стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-тери­торіальний устрій) // Офіційний вісник України. - 2001. - № 29. - Ст. 162.

2. Адміністративно-територіальний устрій України: Довідник / Авт.-упоряд. А.І. Жежера та ін. - К., 2005. - 798 с.

3. Табачник Д.В. Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування. - К., 2007. - 366 с.

4. Стрижак А.А. Конституція України в актах Конституційного Суду України (аналіт. огляд та комент.). - К.: Ін Юре, 2010. - 631 с.