ПЕРЕДМОВА

В процесі формування України як демократичної, правової, відкритої держави неодноразово піддавались переосмисленню та переоцінці орієнтири внутрішньої та зовнішньої політики в питаннях регулювання міграційних процесів у сфері в'їзду-виїзду, визначення порядку перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, встановлення режиму використання іноземної робочої сили в на вітчизняному ринку праці, громадянства, свободи пересування тощо.

В силу свого характеру міграція населення в світі, на жаль, зберігає в собі реальну загрозу несприятливих соціально-економічних, криміногенних, санітарно-епідеміологічних наслідків. Між тим, об’єктивна оцінка всіх плюсів та мінусів міграції дозволяє зробити висновок, про неминучість даного процесу, та в низки випадків, досить вигідний та корисний для фактор розвитку держави. Завдяки ефективному та послідовному керуванні міграційними процесами, багато держав активно та ефективно вирішили свої внутрішні демографічні та економічні проблеми. Зазначений фактор може бути вигідно використано Україною. У зв’язку з чим, уявляється, що міграція повинна розцінюватись з позиції її легітимності та керованості.

Однією з актуальних проблем сучасної системи адміністративно- правового регулювання міграційних процесів виступає об’єктивна необхідність у консолідації інтересів держави, її громадян та мігрантів.

На сьогодні характер міграційних процесів в Україні обумовлюється, насамперед, тенденцією щодо побудови відкритого суспільства. Але, поряд із позитивними тенденціями, є негативні - мігрантами стають особи, що вимушені покидати свої країни через збройні конфлікти. Із міграцією вихідців з країн ближнього зарубіжжя збігається міграція іноземних громадян, осіб без громадянства, що шукають притулку. До їх складу входять і ті, хто вже тривалий час проживає на території України, і транзитні мігранти.

Існуючий рівень правового статусу мігрантів в Україні далеко не повною мірою відповідає міжнародному досвіду і сучасному змісту міграційних правовідносин, а його недостатня урегульованість іноді сприяє появі та поширенню такого явища як незаконна міграція, що справляє деструктивний вплив на політичне, соціальне, культурне життя, негативно впливає на стан безпеки у країні.

Неконтрольована міграція в Україні, як і в будь-якій іншій державі, представляє собою загрозу національній безпеці. Все частіше питання нелегальній міграції стає предметом засідань Ради національної безпеки та оборони та привертає до себе увагу українського істеблішменту. Але незважаючи на існуючі негаразди, вихід є, і полягає він у створенні чітких міграційних правил в системі законодавства України, а також формуванні раціонального та одночасно ефективного механізму державного управління міграційними процесами. Це положення стосується організації системи уповноважених державних органів, правового врегулювання їхнього статусу та діяльності, реалізації принципу законності.

Слід констатувати, що сьогодні закладено побудову абсолютно нової системи адміністративно-правового регулювання міграційних процесів, визначені концептуальні положення, характеризуючи політику держави у сфері регулювання міграції. Мова йде про затверджену Указом Президента України № 622/2011 від 30.05.2011 Концепцію державної міграційної політики України, що передбачає основні положення демографічного та соціально-економічного розвитку країни, зміцнення національної безпеки, узгодження національного законодавства у сфері міграції із європейськими стандартами, запобігання виникненню неконтрольованих міграційних процесів та ефективної ліквідації їх наслідків, соціального і правового захисту громадян України, які перебувають за кордоном, створення умов для безперешкодної реалізації прав, свобод, законних інтересів і виконання обов'язків мігрантами, створення умов для реалізації інтелектуального та трудового потенціалу мігрантів, розвитку України як демократичної, правової держави, забезпечення належного соціально-економічного, науково-освітнього та демографічного розвитку, дотримання принципів захисту національних інтересів, безпеки та територіальної цілісності України, формування засад державної міграційної політики та удосконалення управління міграційними процесами, відповідно до сучасних світових та європейських стандартів в галузі прав людини, з урахуванням національних інтересів, реалій соціально-економічного, політичного, етнічно-культурного, географічного становища держави, міграційної та демографічної ситуації в ній, удосконалення управління міграційними процесами, забезпечення інтеграції іммігрантів в українське суспільство є однією з основних умов побудови та забезпечення функціонування в Україні соціальної, правової держави.

В той же час, проблеми удосконалення адміністративно-правового механізму управління міграційними процесами в сучасних умовах визначаються загальної специфікою розвитку суспільства і держави, нової сучасною стратегією організації управління в сфері демографічної та міграційної політики в цілому. В даних умовах зберігається потрібність в загальному осмислені нових управлінських рішень у сфері регулювання процесів міграції та протидії її нелегальної складової.

Саме все вищезазначене зумовило особливе місце дисципліни "Адміністративно-правове регулювання міграційних процесів" в начальному циклі.